(?—1703)
Андрій Абазин, відомий військовий і держав­
ний діяч України, з’явився на політичній арені
вже в чині брацлавського полковника. Ні дата
його народження, ні свідоцтва про походження
та молоді роки до нашого часу не збереглися.
Наприкінці 80-х років 17 століття Абазин
зайнявся активним заселенням Правобережної
України — за участь у багатьох козацьких по­
ходах полковник отримав від короля привілеї
на відродження спустошених довготривалими
війнами земель. Абазин та його соратники пе­
ребралися на правий берег Дніпра і почали
зміцнювали владу над територією, яку займали
їх полки.
Наприкінці 17 століття органи козацького
самоврядування на Правобережжі України по­
чали перетворюватися на подібні до тих дер­
жавно-політичних структур гетьманства, які
існували тут раніше — під час Визвольної війни
1648—1657 років. У 1690 році Андрій Абазин
обійняв посаду брацлавського полковника; про­
тягом кількох років він зі своїми загонами брав
участь у походах правобережного козацтва на
турецько-татарські володіння, захопивши Буд-
жак, Очаків, Берислав та неприступну фортецю
Тягіню (нині — місто Бендери).
У 1691 році полк Андрія Абазина приєдна­
вся до польської коронної армії в поході на
Молдавське князівство; крім того, він неодно­
разово ставав на перешкоді турецько-та-
тарським загонам, які намагалися спустошити
Поділля. До речі, частина вояків Абазина про­
тягом 1694—1695 років входила до складу
реєстрового правобережного Війська Запо­
розького, яке фінансувалося урядом Речі
Посполитої.
Коли в 1702—1704 роках український народ
підняв повстання проти влади польських
магнатів (сучасники називали цю народну
війну «другою Хмельниччиною»), Андрій Аба­
зин разом із фастівським полковником Палієм
став одним із керівників козацько-селянської
армії. Наприкінці жовтня 1702 року повстанці
навіть здобули фортецю Немирів.
У лютому 1703 року ратне щастя відверну­
лося від славетного ватажка — під час бою під
Ладижином його було важко поранено. Аба­
зин у непритомному стані потрапив у полон.
Незважаючи на це командувач польських
військ А. Синявський віддав козацького ва­
тажка до рук катів. Після нелюдських тортур
полковника посадили на палю в Шаргороді.