Дата народження першого провідника Пол­
тавського полку Мартина Пушкаря невідома, як
нема відомостей про його дитинство та юність.
Одне можна сказати точно: на Запорожжі Мартин
перебував протягом дуже довгого часу; там моло­
дий козак навчився віртуозно фехтувати, зареко­
мендував себе як людина дуже здібна, розумна,
здатна швидко приймати важливі рішення,
і амбіційна. Це призвело до того, що в березні 1651
року Пушкар перебрав на себе командування ко­
зацькими полками і прийшов на допомогу Іванові
Богуну, який боронив Вінницю. На Переяслав­
ській раді 1654 року полковник зібрав навколо
себе однодумців і разом із ними почав умовляти
козаків перейти «під руку Москви». Тоді саме Іван
Богун намагався перешкодити Пушкареві прово­
дити таку агітацію, але цього не знадобилося —
запорожці у своїй більшості стали на сторону
прихильників угоди з Москвою.
Мартин Пушкар, опинившись у стані пере­
можців, став зверхньо ставитися до інших козаць­
ких старшин, бо потай вважав себе майбутнім
гетьманом. Однак на булаву мав надію і генераль­
ний писар Іван Виговський. До того ж Богдан
Хмельницький на останній своїй Раді справу щодо
своєї волі з цього приводу аж ніяк не прояснив: він

проголосив імена одразу чотирьох своїх наступ­
ників, серед яких був і полтавський полковник.
Тому Виговський, ледве здобувши гетьманство,
зробив усе можливе, щоб усунути небезпечного
конкурента.
Але Пушкар на той час заручився підтрим­
кою січовиків та їхнього кошового отамана
Якова Барабаша, написав низку доносів цареві
(мовляв, гетьман прагне налагодити стосунки
з Польщею та Кримом, щоб відірвати Україну
від М осковії) та вирішив скинути Виговського
з гетьманства за допомогою свого полку. От
тільки Москва, яка вже встигла добряче втоми­
тися від «малоросійських сварок», вирішила
відмовчатися.

У протиборстві з амбіційним і впливовим
полковником Іван Виговський показав себе
винахідливим і жорстоким володарем. З допомо­
гою хитрості він підпоїв вояків Полтавського
полку, а коли ті понапиватися до нестями, скори­
стався послугою німецьких найманців і крим­
ських татар, щоб нещадно знищити бунтівників.
Побачивши, як обернулася справа, кошовий ота­
ман Барабаш поспіхом вирішив повернути своїх
козаків на Січ. А інші сановиті спільники Пушка­
ря в гетьманському таборі зачаїлися.
Того ж дня за наказом гетьмана Виговського
було винищено близько 15 тисяч повстанців.
Виговський звелів відрубати голову полковнику
Мартину Пушкарю і виставити цей «трофей»
у Полтаві на площі — на острах змовникам.