(бл. 1640-1706)
Миклашевські — український козацько-
старшинський рід. Засновником роду вважають
Андрія Миклашевського. Дати народження та
смерті цього реєстрового козака Чигиринської
сотні невідомі. Найзнаменитішим представни­
ком цієї родини вважається син Андрія Михай­
ло, український військовий і державний діяч
кінця 17 — початку 18 століття. Із 1671 року
він значився в реєстрі Війська Запорозького як
«військовий товариш». Так зватася привілейована
частина козацтва в Гетьманщині з часів Богда­
на Хмельницького. «Військові товариші» за
соціатьиим статусом наближатися до полкової
старшини і мали значний вплив на військові
й державні справи, їх головним обов’язком була
військова служба за власний кошт.
У 1675 році Михайло Миклашевський був об­
раний глухівським городовим отаманом. Із тієї
пори його військова кар’єра стрімко пішла вгору:
у 1679—1682 роках він займав посаду Ніжин­
ського полкового осавули, по тому став генерать-
ним хорунжим, а з 1683 року — генератьним оса­
вулою козацького війська. У 1689—1706 роках
Миклашевський перебував на посаді старо-
дубського полковника і приділяв багато уваги
справі заселення земель північної Гетьманщини
та розвитку українського мистецтва (саме Ми­
хайло Миклашевський збудував своїм коштом
знаменитий собор Св. Юрія в Києво-Видубе-
цькому монастирі). Не обминув він і лав стар­
шинської опозиції, що виступала проти політики
гетьмана Івана Мазепи; у 1703 році полковник
розпочав таємні переговори з литовсько-поль­
ським урядом, оскільки волів бачити Україну
третім рівноправним членом Речі Посполитої.
Через три роки Михайло Миклашевський
загинув під час одного з боїв, що точилися на
околицях міста Несвіж.