• У першій половині 17 століття до козацького
війська приймали кожного охочого, незважаючи
на його станову належність. У цей час у військо
вступали переважно селяни-втікачі та міська
біднота, щоб позбу тися феодально-
кріпосницького гноблення. Після 1654 року вступ
до козацького війська селян на Лівобережній
і Слобідській Україні був заборонений і замінений
набором козаків, записаних у козацькі реєстри.
Вільний вступ до козацького війська найдовше
зберігався на Запорозькій Січі.
• Із середини 17 століття козаків, які жили за
межами володінь Запорозької Січі, називали
городовими, на відміну від запорожців низових.
Кожний козак був зобов язаний нести військову
службу. Переважна більшість не включених
у державний реєстр — так званих не­
реєстрових — козаків не визнавала влади
шляхетської Польщі й поповнювала склад війська
Запорозької Січі.
• Традиційне уявлення про козака: вправний
міцний вояк із шаблею на коні. Але основну
бойову силу українського козацтва в першій
половині 17 століття складала піхота. Кінноти
як окремого роду військ у козацтва до середини
17 століття не було. Козацька піхота
відзначалася найвищими бойовими якостями.
Польський король Ян Собеський називав її
найсильнішою у світі. Основу козацького флоту
також складала своєрідна «морська піхота».
• Козацьке військо сучасники називали «вогни­
стим» або «рушничним» — воно було особливо
добре забезпечене вогнепальною зброєю — муш­
кетами та пістолями, і перевершувало в цьому
західноєвропейські армії. Широко вживалися
легкі рухливі гармати — фальконети.
Кічькістю і майстерністю застосування
артилерії козаки переважали польсько-
шляхетське військо. Серед холодної зброї перше
місце належало шаблі, що була символом
військової доблесті козака. У рукопашному бою
козаки застосовували також списи, ножі, мечі,
келепи (бойові молотки). Крім того, на
озброєнні козацького війська довгий час
зберігався стародавній лук зі стрічами.
Ю. Брандт. «Бунчужний»
• Восени 1648року кількість повстанської армії
Богдана Хмельницького досягла 150—200 тисяч
осіб. Для Європи ця цифра була вражаючою —
там і вдесятеро менші формування вважалися
надвеликими. Досягти такої кількості
гетьманові вдалося за рахунок масового «поко –
зачення» селян у ході повстань. Головною
ударною силою визвольної армії залишалася
піхота, однак саме Хмельницький запровадив
козацьку кінноту, що невдовзі склалася
в окремий рід війська. У другій половині
17 століття українські збройні сичи
складалися з 10 лівобережних козаць­
ких полків, 5 слобідських полків
і війська Запорозької Січі. Пізніше
було створено наймане
козацьке військо з піхотних
і кіннотних полків.