(?—1733)
Цей сподвижник гетьмана Мазепи набув
відомості як Кость Гордієнко. За думкою
істориків, він походив із-під Полтави. Освіту
майбутній кошовий отаман здобув у Київській
духовній академії, а пізніш е вітри часу занес­
ли його на Запорожжя. На самому початку
1702 року козаки обрали Гордієнка кошовим
отаманом Чортомлицької Січі. Він багато
разів очолював походи запорожців проти
гарнізонів московських військ, що розташо­
вувалися на землях, які козаки вважали
своєю власністю.
Доки гетьман Іван Мазепа притримував­
ся проросійської політики, Гордієнко діяв
в опозиції до нього, але варто було гетьману
в березні 1709 року повернути в інший бік,
як кошовий привів під його знамено 8 тисяч
запорожців. Кость Гордієнко був одним із
тих, хто укладав угоду між повстанцями та
шведським королем Карлом XII. Коли ж Пе­
тро І видав наказ знищити Запорозьку Січ,
а російські війська отримали перемогу в битві
під Полтавою, Гордієнко допоміг пораненому
шведському королю, Мазепі і залишкам ко­
зацьких загонів переправитися через Дніпро.
В еміграції Кость Гордієнко всіляко під­
тримував гетьмана Пилипа Орлика, і в 1711
році навіть узяв участь у поході на Правобе­
режжя. Однак уже наступного року непри­
борканий отаман залишив Орлика і заснував
нову Олешківську Січ, яка перебувала під
протекторатом кримського хана. Гордієнко
очолював Січ аж до 1728 року, намагаючись
не допустити того, щоб запорожці повернули­
ся на «промосковську» українську територію.
У 1733 році Костянтина Гордієнка не стало,
і козаки поховали свого ватажка в Олешках. Де­
хто з дослідників стверджує, нібито кошовий
потрапив у полон після Полтавської битви і був
страчений за наказом Петра І. Цими хибними
відомостями, мабуть, користувався і О. С. Пуш­
кін при створенні поеми «Полтава».