(1640-1708)
Цей знаний український державний діяч
кінця 17 — початку 18 століття вийшов на
історичну арену як керівник генеральної вій­
ськової канцелярії гетьмана Івана Самойлови-
ча. Пізніш е він обіймав посади генерального
писаря (1687—1699) та генерального судді За­
порозького Війська (1699—1708).
За гетьманства Івана Мазепи Кочубей майже
одразу заявив про себе, як про лідера анти-
гетьманської старшинської опозиції. Восени 1707
року він дізнався про те, що гетьман Мазепа
намагається домовитися щодо майбутнього Укра­
їни з польським королем Станіславом Лещинсь-
ким і шведським королем Карлом XII. Гене­
ральний суддя одразу ж направив донос цареві
Петру І.
Самодержець на той час був аж занадто впев­
нений у Мазепі, тож довірив гетьманові самому
розбиратися з донощиком. Кочубея заарешту­
вали у Вінниці разом із полковником Іваном
Іскрою. Після важких тортур обох старшин
було страчено. Кочубея поховали у Києво-
Печерському монастирі неподалік від Трапез­
ної церкви.