У ході тривалих війн за панування в українських
землях між Росією, Річчю Посполитою, Туреч­
чиною і Кримом, у 18 столітті Україна вияви­
лася роздробленою: Слобожанщина, Лівобе­
режжя, Київ і Запорожжя опинилися під
владою Росії, а Правобережжя — під владою
Речі Посполитої і Туреччини. Надалі цими зем­
лями заволоділи дві імперії — Російська та
Австрійська. Розчленування українських зе­
мель було закріплено системою міжнародних
угод. Єдиний народ був розколотий і опинився
у сфері впливу різних культур.
Уже в першій половині 18 століття уряд
царської Росії поступово готував умови для
ліквідації Гетьманщини. Після зруйнування
Запорозької Січі й ліквідації 1775 року Запо­
розького козачого війська козаки розбрелися по
різних краях. Кілька тисяч із них перейшли на
турецьку територію, де в околицях Очакова
і Аккермана заснували Задунайську Січ, яка
проіснувала аж до 1828 року. Задунайці збе­
рігали звичаї і устрій Запорожжя, і ця Січ, як
і багато попередніх, стала надією та притул­
ком для всіх, хто не хотів миритися з чужими
порядками в Україні.
І не дивно: з 1783 року імператриця Катери­
на IIввела кріпосне право в Україні, остаточ­
но позбавивши українців традиційних воль­
ностей. Селяни опинилися в повнійзалежності
від поміщиків. їх примушували до виконання
тяжких й принизливих робіт, жорстоко ка­
рали, кидали до тюрем, віддавали в солдати.
Поміщики торгували селянами наче рабами,
вимінювали на мисливських собак, програва­
ли в карти. Життя на селі стало нестерпно
тяжким.
Але Україна ще пам ’ятала інші часи — коли її
народ знаходив достойні відповіді на всілякі
кривди та несправедливості. Протягом усього
18 століття і на правому, і на лівому берегах
Дніпра спалахували козацько-селянські по­
встання, повстання гайдамаків. Саме гайда­
маки спричиняли такі великі й криваві народні
заворушення, яким стала Коліївщина 1768року.