Орільський полковник Опанас Ковпак по­
ходив із шляхетського роду Магденків. На Січ
він потрапив зовсім молодим хлопцем і був
приписаний до Шкуринського куреня. Чесний,
вірний, сумлінний, розумний Опанас швидко
привернув до себе увагу старшини і став
курінним отаманом. Коли ж була створена но­
ва Орільська паланка, запорожці проголосили
його полковником орільським — цьому сприя­
ло і те, що в Опанаса Ковпака на річці Орілі
було власне майно, зимівник і худоба. У 1769
році під час татарської навали маєток полков­
ника було зруйновано, але він знову відбудував
садибу і завів господарство. Власне, у зимів­
нику на Орілі він і жив майже завжди.
За часів російсько-турецької війни 1768—
1774 років орільський полковник зі своїми
козаками брав участь у багатьох військових
операціях. Наприклад, у 1773 році князь Дол-
горукий просив Петра Калнишевського на­
діслати до Криму допомогу. Опанас Ковпак та
його осавула Прохоня на чолі двохтисячного
загону січовиків приєднався до регулярних
військ і скинув турецький десант у Чорне
море, після чого штурмом узяв Кафу — міцну
фортецю й опорну базу турок.
Коли російські війська погромили Січ (як
відомо, момент для цього підступного діяння був
вибраний вдало — більшість козацького війська
перебувала далеко від своїх куренів), Опанас
Ковпак був у своїй паланці. Після того, як
запорожців вигнали з їхнього краю, полковник
не покинув колишніх братів по зброї. Отримав­
ши через князя Долгорукого шмат землі, Ковпак
заснував селище Опанасівка, де й оселив своїх
козаків. У селищі на полковницькі кошти були
збудовані церква та школа.
Коли десь після 1786 року Опанас Ковпак
пішов із життя, бойові побратими оплакували
його, як найдорожчу людину.