(бл. 1740-1768)
В умовах всевладдя і сваволі шляхти, пере
слідувань православ® й загального покріпачення
на Правобережжі, яке перебувало під владою Речі
Посполитої, ватажки народних повстань — а най
частіше ними ставали вихідці з козацтва — користу
ватися співчуттям і підтримкою українських селян
і духівництва. Протягом майже всього 18 століття
дії бунтівників-гайдамаків призводили до вели
ких народних повстань, найбільшим і най-
кривавішим з яких стато повстання 1768 року —
воно увійшло до історії під назвою «Коліївщина».
Очолили це повстання Максим Затізняк і сотник
надвірної охорони Іван Гонта. Саме трагічним
подіям цього часу присвячена поема Тараса Шев
ченко «Гайдамаки».
їм® козацького ватажка Максима Затізняка
стало символом стихійного народного опору
націонатьному й релігійному гніту. Він народив
ся в козацькій родині в селі біля Чигирина. Батько
Послушник Мотронинського
монастиря Максим Залізняк
У другій половині травня загін Максима
Залізняка, кількість якого зростала з кож
ним днем, виступив із Холодного Яру й про
тягом трьох тижнів при повній підтрим
ці місцевого селянства захопив Жаботин,
Смічу, Богуслав, Канів, Черкаси, Корсунь,
Лебедин та інші міста Придніпров я. При
цьому гайдамаки вкрай жорстоко розправ
лялися з польським і єврейським населенням.
У червні повстанці взячи в облогу добре
укріплену Умань і протягом кічькох годин
захопили місто, тому що сотник Іван Гон
та, відповідальний за оборону міста, перей
шов на їхній бік. Тут також була учинена
кривава розправа. Повстанська рада прого
лосила Залізняка гетьманом і князем Смічян-
ським, а сам він заявив про віднов.чення Геть
манщини. Згодом повстанський рух охопив
Київщину, Волинь, Галичину, Полісся й Брац-
лавщину, а число війська самопроголошеного
гетьмана зросло до тридцяти тисяч. На
земчях, звільнених від польського пануван
ня, почало відроджуватися козацьке само
врядування.
Козак Мамай
його рано помер, і вже в 13 років Максим подався
шукати долі на Запорозьку Січ, де був приписа
ний до Тимошівського куреня. Довелось йому
спробувати й «чорної» роботи — кілька років він
заробляв на життя на дніпровських рибних про
мислах і наймитом в Очакові. В 1767 році Мак
сим Залізняк став послушником Онуфріївсько-
го, а потім Мотронинського монастиря поблизу
Чигирина. Чому козак раптом вирішив поховати
себе в обителі — й досі невідомо. Але ігумен Мо
тронинського монастиря отець Мельхиседек
Значко-Яворський був відомий на все Правобе
режжя своїми запальними проповідями, у яких
закликав до повстання проти релігійного гно
блення й утисків.
Далі починаються загадкові події. На початку
1768 року до скромного послушника з@вився
козачий отаман Йосип Шелест із листом від за
порозького кошового отамана, у якому той ніби
то закликав до повстання проти Польщі. Незаба
ром Шелест був підло вбитий, а згаданий лист
зник. Проте вже у квітні Залізняк зібрав у Холод
ному Яру — містечку неподалік від Мотронин-
ської обителі — загін козаків і селян кількістю
близько тисячі. Повстанці проголосили колиш
нього послушника отаманом, хоча сам він величав
себе полковником Низового Війська Запорозько-
го.Причина перших успіхів загонів Залізняка
була все та ж: жорстокий гніт польської влади
й, чималою мірою, провокації російської влади,
яка поширювала серед населення Правобережжя
чутки, що нібито імператриця Катерина II дала
отаманові повстанців і його прихильникам якусь
«золоту грамот}’», що дозволяє безкарно вини
щувати поляків, євреїв та українців, що прийня
ли унію. Тому можливо, що й поява отамана Ше-
леста була такого ж роду провокацією. Місцеве
духівництво одностайно підтримало повстання
проти насильницького «ополячення».
Масштаби повстанського руху почали тур
бувати російський уряд, який дивився крізь
пальці на дії Залізняка тільки доти, поки він не
зачіпав його інтересів. Коли основні сили по
ляків були розгромлені або виснажені, Росія
миттєво надала польській армії допомогу в при
душенні повстання.
27 червня 1768 року російські війська оточили
табір гайдамаків, які не були готові до опору, ува
жаючи прибульців своїми союзниками. Максим
Залізняк, що вважався підданим Росії, був схопле
ний і заточений у Києво-Печерській фортеці.
Більшість повстанців разом із сотником Гонтою
були передані полякам і страчені. Залізняка били
батогом, затаврували розпеченим залізом, вирвали
ніздрі й присудили до вічної каторги в Нерчинсь-
ких рудниках.