(1728-1803)
Державний діяч, член Державної ради Росій­
ської імперії, граф, останній гетьман України, мо­
лодший брат фаворита імператриці Єлизавети
Олексія Розумовського народився в 1728 році
в небагатій родині козака на прізвище Розум. Ди­
тинство майбутнього гетьмана аж ніяк не натякало
на те, що на хлопця чекає блискуча кар’єра: він, як
і його однолітки, випасав худобу, ледь подолав
основи грамоти. Але завдяки випадку його доля
склалася зовсім інакше. Брат хлопця якось потра­
пив на очі велелюбної імператриці, яка дуже
зацікавилася молодим і напрочуд гарним козаком.
для молодшого Розумовського було відновлено
скасовану раніше посаду гетьмана України, і 24
квітня 1750 року колишній пастух узяв до рук
булаву.
Але справи у «новоспеченого» можновладця
пійшли невдало, і за п’ять років його відкликали до
столиці, а потім повернули до Глухова, обмеживши
його владу й позбавивши права на власний розсуд
призначати полковників та отримувати закордон­
ну кореспонденцію. До Розумовського було при­
ставлено спеціального резидента з генералітету
на випадок можливих негараздів. Від цього по­
страждали перш за все ті старшини, які скаржи­
лися Єлизаветі на Розумовського. У порівнянні
з новими порядками виявилося, що попередня
діяльність гетьмана була далеко не найгіршою
для Малоросії. Втім, Розумовський залишився
улюбленцем імператриці. Він отримав майже
всі найвищі титули та ордени імперії. І незва­
жаючи на те, що життя в Глухові блискучому
царедворцю швидко набридло, він до останньо­
го відстоював перед Сенатом права Малоросії.
Із 1760 року гетьман почав запроваджува­
ти на теренах України численні реформи, се­
ред яких найбільш відомими стали реор­
ганізація суду та винокурень, а також перший
перепис українського населення. До Петер­
бурга він повернувся перед самою смертю
імператриці Єлизавети, і в 1762 році, очолив­
ши Ізмайлівський гвардійський полк, узяв
участь у державному перевороті, який привів
до трону імператрицю Катерину II. За часів її
правління Розумовський став однією з най-
впливовіших осіб імперії. Він мріяв зробити
гетьманство спадковим і зробив до цього
деякі кроки, але імператриця аж ніяк не зби­
ралася випускати Україну зі своїх рук.
Палац Розумовського у Батурині
Імператриця Єлизавета Петрівна
Саме тому він був знову викликаний до Пе­
тербурга, де імператриця зажадала від нього
прохання про відставку. Розумовський миттю
зрозумів: відмова скоритися призведе до фаталь­
них наслідків, тож прохання подав. Десятого ли­
стопада 1764 року особливим наказом гетьман­
ство було ліквідовано, колишній гетьман
отримав чин генерал-фельдмаршала, величез­
ний будинок у Києві, маєток в околицях, а також
міста Батурин, Почеп, Бакланську, Биковську,
Шептановську волості та місто Гадяч із сусідніми
селами у володіння. У 1765 році він залишив по­
саду президента Академії наук і наступні два
роки провів за кордоном. Повернувшись до Пе­
тербурга, Розумовський через деякий час зали­
шив двір назавжди…
Дев’ятого січня 1803 року останній гетьман
України помер у Батурині, залишивши своїм
дітям величезні маєтки, понад сто тисяч кріпаків
і нечувану на той час суму грошей.
Історики вважають діяльність Розумовсько­
го на посту гетьмана не дуже вдалою, і перш за
все через те, що він, як не дивно, не знав праг­
нень й уподобань власної батьківщини, а управ­
ління нею повністю переклав на старшину. Втім,
ряд адміністративних та економічних реформ
гетьмана закріпили позиції українського шля­
хетства, дали відчутний поштовх до розвитку
національної культури.