О с н о в а — це частина змінюваного слова, що виражає
його лексичне значення. При морфемному поділі слова після
відкидання афіксів з граматичним значенням залишається
основа. Наприклад, у словах місто, визвольний, чотири виді-
ляються основи міст-, визвольн-, чотир- шляхом відкидання
закінчень -о, -ий, -и; у дієслівних словоформах пишу, пишемо,
пишуть, пиши, пишіть після відкидання флексій — основа
пиш- (теперішнього часу), а в словоформах писав, писала,
писали (основа виділяється шляхом відкидання формотворчих
суфіксів (-в-, -л-) і закінчень — нульового, -а, -и (основа
минулого часу — писа-).
За морфологічним складом основа може бути к о р е н е –
в о ю (простою) й а ф і к с а л ь н о ю (складною). Корене-
ва основа відповідає кореню. На відміну від неї в афіксальній
основі крім кореня наявний один або кілька словотворчих
афіксів.
З погляду сучасних семантико-словотвірних зв’язків основа
може бути непохідною ( н е м о т и в о в а н о ю ) і похідною
( м о т и в о в а н о ю).
Н е п о х і д н а — це основа, в складі якої не виділяються
словотворчі афікси і яка не мотивується словами того самого
кореня: наприклад, у словах мир, сонце, білий, знати — мир-,
сонц-, біл-, зна-. Значення непохідної основи замкнене в ній
самій і може бути виявлене лише внаслідок етимологічного
аналізу.
П о х і д н а — це основа, в складі якої, крім кореневої мор-
феми, виділяється один чи кілька словотворчих афіксів і яка
мотивується через семантико-словотвірні зв’язки з іншими сло-
вами того самого кореня. Наприклад, основи слів морозиво,
правдивий, роздати мають у своєму складі словотворчий афікс
(мороз-и-, правд-и-, роз-да-) і мотивуються через споріднені
слова {мороз, правда, дати). Похідна основа завжди мотиво-
вана.
За особливостями вияву в споріднених (однокореневих)
словах розрізняють вільні і зв’язані основи.
В і л ь н а ( н е з в ‘ я з а н а ) — це основа, що має здатність
до вільного вияву свого морфемного складу: у похідних (афік-
сальних) споріднених словах і в словах з непохідними основа-
16ми. Наприклад, у словах покрикувати, перекричати, викрик
основа крик може виступати самостійно і в споріднених сло-
вах, як ускладнена словотворчими афіксами, так і неускладнена
(крик).
З в ‘ я з а н а — це основа, яка не має здатності вільно ви-
являти свій морфемний склад; її коренева (коренева і суфік-
сальна) морфема виявляє себе тільки у складі похідних слів.
Наприклад: у словах роззути, взути; звикнути, звичка,
навики кореневі та ускладнені суфіксом морфеми зу-, вик-
(вич-) без поєднання з префіксом не вживаються.
Змінюване слово є складною діалектичною єдністю спільної
для всіх його словоформ частини (що є носієм лексичного
значення й тому залишається постійною, незмінною) і змінної
частини, вираженої функціональною відмінністю однієї слово-
форми від іншої. Послідовне розрізнення кожної словоформи з
усіх інших можливе за наявності спільної основи і властивого
окремій словоформі закінчення (флексії), що є показником од-
ного або кількох граматичних значень. Наприклад, іменникове
слово груша при постійній основі груш- за допомогою закін-
чень виражає різні значення відмінків і числа, груш-а, груш-і,
груш-і, груш-у, грушею, (на) груш-і (однина), груш-і, груш,
груш-ам, груш-і, груш-ами, (на) груш-ax (множина), а при-
кметник високий за допомогою закінчень виражає граматичні
значення відмінка, роду і числа, залежних від роду, відмінка і
числа іменника: висок-а груша, висок-ої груші, висок-ій груші,
висок-у грушу, висок-ою грушею, на висок-ій груші.