Словотвірна структура слова визначається через мотиваційні
відношення твірної основи і словотворчого форманта або з до-
помогою іншого засобу (перенесення наголосу, чергування звуків,
переосмислення слова тощо), що видозмінює похідне слово по-
рівняно з первинним словом-мотиватором.
С л о в о т в і р н е з н а ч е н н я у похідних словах — це
узагальнене, спільне для певного лексико-семантичного розряду
слів значення, що виявляється в одному словотвірному типові
певним словотворчим засобом. Словотвірне значення ґрунтується
на однотипних відношеннях. Ознаками однотипних відношень є
лексико-граматична належність твірної основи до певної части-
ни мови і характер словотворчого засобу. Наприклад, у суфік-
сальних утвореннях косар, кобзар, зброяр, баяніст суфікси
-ар (-яр), -іст утворюють назви осіб за родом діяльності; в
іменниках хід, лік, цвіт виражається словотвірне значення уза-
гальненої дії, процесу засобом нульової суфіксації.