Залежно від матеріальних засобів вираження розрізняють
морфологічні і неморфологічні способи словотвору.
До морфологічних належать усі способи творення простих
слів за допомогою афіксальних морфем, а також творення склад-
них і складноскорочених слів.
Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні,
основоскладання та абревіацію.
До а ф і к с а л ь н и х с п о с о б і в словотвору нале-
жать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, змішані —
суфіксально-префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфік-
сально-постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксаль-
ний та флексійний.
П р е ф і к с а л ь н и й спосіб словотвору, або п р е –
ф і к с а ц і я , — це творення похідних слів за допомогою при-
єднання префікса: казати — розказати, звичайний — над-
звичайний, зелень — прозелень.
Особливістю префіксації є те, що префікс приєднується не
до основи, а до граматично оформленого слова, тому творення
похідних слів префіксальним способом належить до внутріш-
нього іменникового, прикметникового чи дієслівного слово-
твору. Внаслідок приєднання префікса лексичне значення мо-
тивуючого слова може істотно видозмінюватися, наприклад:
пливти — спливти; гнати (когось, кудись) — погнати,
відігнати, підігнати, розігнати, перегнати, зігнати, за-
гнати.
На межі префіксальної морфеми в слові не спостерігаєть-
ся помітних фонетичних змін. Лише окремі префікси україн-
ської мови мають варіантне вираження у зв’язку зі вставлен-
ням голосного перед приголосним твірної основи: мліти —
зомліти (з — зо), брати — зібрати (з — зі), рвати —
розірвати (роз — розі), гнати — обігнати {об — обі) тощо.
У деяких випадках префіксацію супроводжує зміна місця
наголосу, наприклад: бігти — вибігти, смак — присмак, вес-
на — провесна.
28Префіксація є активним способом внутрішнього дієслівного
словотвору, менш поширена вона в інших частинах мови —
іменниках, прикметниках, прислівниках.
С у ф і к с а л ь н и й спосіб словотвору, або с у ф і к с а –
ц і я , — це творення похідних слів приєднанням до твірної
основи суфікса: крига — криж-ин-а, криця — криц-ев-ий,
ясний — ясн-і-ти.
Суфіксація — найпоширеніший спосіб творення слів у су-
часній українській мові. Цим способом творяться іменники,
прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови
має свою систему суфіксальних морфем, особливо розвинена
вона в іменниках і прикметниках.
Додавання суфіксальної морфеми до твірної основи може
супроводжуватися: чергуванням голосних або приголосних у
корені (село — сільський, крапати — крапля), накладанням
морфем (Одеса — одеський) тощо.
Н у л ь о в а с у ф і к с а ц і я є різновидом суфіксального
словотвору. Специфіка її полягає в тому, що похідне слово
моделюється на основі переведення мотивуючої основи до іншої
частини мови засобом нульового суфікса. Наприклад: бігти —>
—> біг, ходити —> хід, гнилий —> гниль. Причому суфікси й
інші постфіксальні морфеми, наявні в словах, які мотивують
такі утворення, відкидаються, оскільки вони є формальними по-
казниками належності цих слів до певної частини мови. Нульо-
вий суфікс переводить похідне слово до класу іменників: від-
рив-а-ти-ся —> відрив, викуп-и-ти —> викуп, винос-и-ти —>
винос і виноска, вибир-а-ти —> вибір і вибори, далек-ий —>
даль.
Безафіксне творення похідних в українській мові представ-
лено типами віддієслівних та відприкметникових іменників. Його
слід відрізняти від словотвору прикметників засобом приєднан-
ня префікса і нульового суфікса: без-язик-ий, без-сил-ий.
С у ф і к с а л ь н о – п р е ф і к с а л ь н и й спосіб слово-
твору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночас-
ним приєднанням до твірної основи префікса й суфікса: ліс —
пролісок, нога — обніжок, робити — неробство.
Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується
при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників.
Унаслідок суфіксально-префіксального словотворення можуть
з’являтися похідні слова в межах того самого розряду слів, до
29якого належить твірна основа (дорога — подорожник, танцю-
вати — пританцьовувати), але частіше твірна основа пере-
ходить в інший розряд слів {сніг — засніжити, стіл — на-
стільний, наш — по-нашому).
Суфіксально-префіксальний спосіб більшою мірою наближе-
ний до суфіксації, ніж до префіксації, оскільки префікси залиша-
ються нейтральними до парадигматичного оформлення слова, в
той час як суфікси, тісно пов’язані зі словотвірною основою і
флексією, зумовлюють граматичне оформлення похідного сло-
ва. Так, у словах нарукавник, оздоровити виступають пре-
фікси на-, о-. Перше з них належить до іменників, як і мотиву-
юче слово рукав, а друге — до дієслів, хоча твірна основа при-
кметникова.
До суфіксально-префіксальних похідних належать слова,
утворені від прийменниково-іменникових форм іменників,
наприклад: без межі — безмежний, при дорозі — придо-
рожній, за містом — заміський, при Дніпрі — Придніпров’я,
за лісом — залісся.
У дієсловах широко використовуються також суфіксально-
постфіксальний та суфіксально-префіксально-постфіксальний
способи словотворення.
С у ф і к с а л ь н о – п о с т ф і к с а л ь н і дієслова тво-
ряться від іменних (прикметникових та іменникових) і дієслівних
основ.
Іменникова або прикметникова основа з приєднанням діє-
слівного суфікса перетворюється на дієслівну. Постфікс -ся не
входить до складу дієслівної основи, виконуючи дві функції:
1) граматичну — вираження дієслівного стану; 2) словотворчу —
вираження словотвірного значення.
У творенні дієслів с у ф і к с а л ь н о – п р е ф і к с а л ь –
н о – п о с т ф і к с а л ь н и м способом беруть участь імен-
никові, прикметникові, числівникові, дієслівні основи, рідше —
прислівникові, а також основи службових слів. Наприклад: каб-
лук — викаблучуватися, рука — заручитися, милостивий —
змилостивитися, щедрий — розщедритися, бідний — при-
біднятися, двоє — роздвоїтися, дивитися — видивлятися,
моргати — розморгатися, танцювати — розтанцювати-
ся, ні — розпікатися.