Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 26. Суфіксальні типи іменників зі значенням суб’єктивної оцінки істот

Іменники творяться також за допомогою суфіксів другої групи,
які виражають об’єктивну оцінку зменшеності-збільшеності або
надають слову емоційного забарвлення (позитивного чи нега-
тивного).
40Категорія зменшеності/збільшеності, що історично сфор-
мувалася на основі вираження реальних ознак предметів (роз-
міру, обсягу, зросту, ваги, насиченості та інших форм вияву),
поступово почала виражати і суб’єктивне ставлення до ре-
алій. У сучасній українській мові за допомогою суфіксальних
формантів виражаються різні відтінки зменшеності, здрібнілості,
пестливості та збільшеності, згрубілості, інших негативних
ознак.
У назвах людей превалює експресивно-емоційна оцінність,
насамперед позитивне суб’єктивне ставлення до особи. Навіть
у назвах дітей і підлітків вона нашаровується на значення
зменшеності/здрібнілості, наприклад, у словах немовля, немов-
лятко, дитя, дитинка, дитятко, діточки, маля, малятко,
маленя, маленятко, хлоп’я, хлоп’ятко, дівча, дівчатко
тощо.
Категорія суб’єктивної оцінки в іменнику досить широко
представлена суфіксальними утвореннями назв осіб чоловічої
і жіночої статі та назв дітей.
В іменниках чоловічого роду використовуються суфікси -ок,
-ечк(о), -ик, -чик, які виявляють відношення похідності від
іменників того самого роду. Це назви осіб за: родом діяль-
ності (козачок, морячок, пастушок, ковалик, матросик);
місцем проживання (степовичок, землячок); соціальним ста-
ном (панок, аристократик, попик); родинними зв’язками (ба-
течко, синок, синонько, сваток).
Відприкметникові іменники є переважно корелятивними
лексемами чоловічого і жіночого роду: красивий —> красавчик
і красуня, хитрий —» хитрунець і хитрунка.
Інші словотвірні кореляти характеризуються спочатку наро-
щенням на основу іменника чоловічого роду суфікса -к(а):
санітар — санітарка —> санітарочка; пастух — пастуш-
ка —» пастушечка; земляк — землячка —> землячечка.
Категорія суб’єктивної оцінки у назвах дітей та підлітків
знаходить вираження в суфіксальних словотвірних типах імен-
ників середнього роду. Зокрема, назви дітей наймолодшого віку
(немовлят) майже виключно оформлені середнім родом з фор-
мантами -ч(а), -атк(о)/-ятк(о), -аточк(о)/-яточк(о),
-оньк(о), -ен(я), -енятк(о): дитинча, дитинчатко, ди-
тинчаточко, хлоп’яточко, немовлятонько, маленятко,
маленяточко, циганятко, пацанятко, кришеняточко.
41Проте наявні (особливо в назвах дітей підліткового віку) і
словотвірні типи іменників чоловічого, жіночого та спільного
роду, що потенційно можуть позначати осіб обох статей, на-
приклад: карапузик, синочок, улюбленчик, донечка, внучень-
ка, сестричка, крихіточка, сирітка, сиротинонька, писк-
лявочка, Валюшенька, Сашенька.
У назвах тварин, птахів, риб, комах такими суфіксами вира-
жаються зменшеність, здрібнілість, позитивне ставлення люди-
ни до іншої істоти: котик, вовчик, їжачок, синичка, щучка,
мушка, бджілка, лебедонько, горобенятко, комашинка, ко-
рівонька, кізонька, соловеєчко.
Категорія суб’єктивної оцінки виражає також більший або
менший ступінь вияву негативних ознак людини. Так, значення
збільшеності з відтінком згрубілості передається суфіксами
-ищ{е), -иськ(о): відьмище, парубище, комарище, кабани-
ще, павучище, хлопчисько, котисько, вовчисько.
Найменш негативне забарвлення мають утворення з суфік-
сом -ок, коли твірна основа не містить оцінної семи, наприклад:
зятьок, царьок, князьок. Проте пейоративне (негативне) за-
барвлення зростає, якщо вже твірна основа прогнозує негатив-
ну оцінку, наприклад: виродок, вилупок. Пор. також утворен-
ня із суфіксом -ець, які здатні передавати легкий осуд і край-
ню межу негативного ставлення: брехунець і обірванець, го-
лодранець, задрипанець.
У «Словнику української мови» зареєстровано іменники по-
двійного роду, більшість яких мають негативне забарвлення:
всезнайка, грамотяка, розумака, стиляга, жаднюга, недба-
ха, святоша, скаженюка, нездара; базікало, здоровило,
страшило, пугало та ін.
Хоч іменники із суфіксами -ак{а), -ош{а), -юг(а), -х(а),
-юк{а) мають форму жіночого роду (належать до І відміни), а
із суфіксом -л{о) — середнього, функціонують вони як позна-
чення осіб обох статей (чоловічої та жіночої) завдяки перева-
жанню у змісті таких найменувань негативної оцінки. Семан-
тично близькі до наведених найменувань осіб віддієслівні імен-
ники, в яких процесуальна ознака оцінюється як негативна {крив-
ляка, заправила, сутяга, розбишака та ін.), але словотвор-
чий суфікс належить до першої групи. Переводячи дієслівну
основу в іменник, він виражає нове значення: позначає особу
за дією як характерною ознакою людини.
42До поодиноких номінацій цього типу належать утворення з
суфіксами -ех(а) (довбеха — похідне від довбня, що означає
«нетямуща, дурна людина»), -ул(я) (капризуля). У назвах тва-
рин виступають суфікси -юр(а) (собацюра), -яр(а) (котяра,
слоняра), -як(а) (кабаняка, свиняка, воляка).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.