Іменники – назви предметів чоловічого роду зі значенням
зменшеності, здрібнілості творяться за допомогою суфіксів -ок,
-очок, -ець, -ечок, -ик, -ичок, -чик (місток, станочок,
хлівець, мішечок, столик, кошичок), іменники жіночого ро-
ду — за допомогою суфіксів -к(а), -ечк(а), -очк(а), -еньк(а),
-инк(а) (ніжка, вуличка, вервечечка, лієчка, долиночка, до-
ріженька, торбинка); іменники середнього роду — за допомо-
гою суфіксів -к(о), -ечк(о), -ц(е) (вічко, відеречко, озерце,
кубельце).
У мовленні з дітьми (або немічними, хворими людьми) вжи-
ваються зі значенням позитивного ставлення, ласки, любові (або
прихильності, співчуття, вболівання) не тільки назви людей,
інших істот, а й назви предметів, явищ (лобик, губки, пальчик,
сонечко, дощик, вітамінчик, ваточка, ліжечко та ін.).
Семантика позитивної оцінності властива і матеріально-ре-
човинним іменникам, які обмежені сферою вживання в усно-
розмовному побутовому мовленні та в художній літературі.
У таких словах виступають загалом ті самі суфікси, що й у
назвах конкретних предметів, наприклад: компотик, чайок,
водичка, росичка, телятинка, капусточка, золотце.
Назви абстрактних понять виражають це значення за допо-
могою суфіксів -еньк(о) (горенько), -ок (грішок), -еньк
(посиденьки).
У назвах неістот, зокрема предметів, може також виражати-
ся реальна збільшеність та негативне емоційно-оцінне значен-
ня. Одним із найпродуктивніших формантів, що утворюють
іменники з відтінками збільшеності та згрубілості, є суфікс
-ищ(е), який переводить утворене слово формально до серед-
нього роду.
За допомогою суфікса -ищ(е) творяться іменники, які нази-
вають надміру великі частини тіла людини та тварини (ручище,
43головище, хвостище, очища, лапища, копитища), предмети
оточення (горище — велика висока гора, дверища, мостище,
дубище), сприйняття явищ на слух (голосище), абстрактні по-
няття (морозище, страховище, холодище) тощо. Менш по-
ширені у назвах предметів суфікси -як(а) (гарбузяка, ротя-
ка), -уган (вітруган), а в абстрактних поняттях иськ(о)
(соромисько).
У контекстних умовах такі іменники можуть втрачати зна-
чення позитивної оцінки й набувати відтінків зневажливого
ставлення, іронії, як і навпаки. Пор., наприклад: 1. [Солтис:]
Держіть його. В’яжіть. Саме його нам і треба. Довго ми
тебе шукали, голубчика (Соб.). 2. «їхав козак на війнонь-
ку» і тепер є улюбленою піснею, що виконується не тільки
в походах (Із журн.).