Прикметники, як і іменники, інтенсивно поповнюються нови-
ми словами і характеризуються розвиненою системою слово-
творчих засобів та способів словотворення.
Основними способами творення прикметників є афікса-
ція та основоскладання. Поповнення прикметників новими
словами може також відбуватися морфологічно-синтаксич-
ним і лексико-семантичним способами, але вони виявляють
себе обмежено. Так, до складу прикметників можуть пере-
ходити дієприкметники (морфологічно-синтаксичне слово-
творення). Наприклад: битий, летючий, ламаний, стоячий,
зрілий, спілий та ін. Перехід дієприкметників до прикмет-
ників відбувається за умови ізольованості від інших форм і
постійного вживання їх із вузьким колом іменників {битий
шлях., битий посуд, бите скло; висяча лампа, ламана лінія,
стояча вода, летюча миша) або поступової спеціалізації
для вираження постійної ознаки у зв’язках з різними імен-
никами {колючий дріт, погляд, сміх; спілий плід, овес,
горіх).
Лексико-семантичний спосіб виявляється у процесі пе-
реосмислення прикметників і появи термінологічних зна-
чень, наприклад глухий дід — глухий звук (лінгв.), тупий
ніж — тупий кут (мат.), живий {мертвий) чоловік — жива
{мертва) вода (хім.), вільний вхід — вільна боротьба
(спорт.)
Прикметникові деривати неморфологічних способів тво-
рення порівняно з новотворами афіксальних типів та осно-
воскладання малопродуктивні.