Велика кількість відносних (і менше якісних) прикметників
утворилася префіксально-суфіксальним способом. Твірними ос-
новами таких прикметників виступають прийменникові форми
іменників. Прикметниковий суфікс переводить твірну основу імен-
ника до прикметників, а прийменник перетворюється на префікс.
У сучасній українській мові найпродуктивнішими є при-
йменники-префікси без- (без роду — безрідний, без дум —
бездумний); за- (за містом — заміський); поза- (поза пла-
ном — позаплановий); до- (до центру — доцентровий);
«ід- (від центру — відцентровий; від дієслова —
віддієслівний); між- (між рядками — міжрядковий); про-
ти- (проти пожежі — протипожежний); на- (на стіл —
настільний); над- (над гомілкою — над гомілковий); під-
(під шлунком — підшлунковий); перед- (перед вечором —
передвечірній) та ін.
Словотворчі суфікси таких прикметників розподіляються між
окремими словотворчими типами, власне, їм належить основна
роль в утворенні відносного чи (рідше) якісного прикметника.
І Іаприклад, у назвах ознак за просторовими відношеннями ви-
ступають суфікси -ськ- (-зьк-, -цьк-), -Н-, -ов-: заморський,
надволзький, придніпровський, зарічний, захмарний, поза-
шкільний, передпризовний, підгомілковий.
Префікси прийменникового походження виступають також
у прикметниках, що утворюються на основі прийменникових
форм іменників нульовою суфіксацією з переходом приймен-
ника в префікс. Найпродуктивнішим є прийменник-префікс
без-: без вусів — безвусий, без голосу — безголосий, без
краю — безкраїй, без дна —- бездонний (безодній).