Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 41. Способи творення прислівників

Прислівники сформувалися і формуються нині на основі
інших частин мови. Основним способом творення їх віддавна
є а д в е р б і а л і з а ц і я . В сучасній українській мові вико-
ристовуються також афіксальні способи словотвору.
А д в е р б і а л і з а ц і я (від лат. adverbium — прислівник)
є різновидом морфологічно-синтаксичного словотвору, який по-
лягає у переході в прислівники слів і словоформ з інших
частин мови: іменників, прикметників, числівників, займенників,
іноді — дієслів.
Найдавніші в українській мові прислівники займенниково-
го походження, що утворилися поєднанням двох давніх за-
йменників: тут (ту-тъ), там (та-мъ), займенника з част-
кою, яка перейшла до розряду суфіксів: коли (къ-ли). Пізніше
на основі їх утворилися похідні прислівники способом при-
єднання часток: куди — нікуди, абикуди, будь-куди, куди-
небудь; коли — ніколи, деколи, коли-небудь, будь-коли; де —
будь-де, ніде, хтозна-де; як — ніяк, абияк, як-небудь,
хтозна-як.
Прислівники, похідні від іменників, зберегли такі основні типи:
а) від орудного відмінка однини-;-бігом, гуртом, кругом, жив-
цем, миттю, ходорем, узбіччям; б) від орудного відмінка мно-
жини: годинами, днями, місяцями; в) від родового відмінка
однини з прийменником, часткою: здому, згори, знизу, додо-
лу, догори, доволі; г) від знахідного відмінка однини з при-
йменником: угору, вниз, уплав; д) від місцевого відмінка одни-
ни і множини з прийменником: угорі, вночі, нарівні.
Прислівники прикметникового походження утворилися на ос-
нові форм називного відмінка нечленних (короткої форми) при-
кметників, їх суфікси -о, -є історично є флексіями називного
відмінка однини якісних прикметників середнього роду нечлен-
ної форми: високо, ясно, байдуже. За зразком цього словотвір-
ного типу в сучасній українській мові творяться суфіксальним
способом якісно-означальні прислівники на -о, -є. Інші типи
відприкметникових утворень такі: а) від родового відмінка давньо-
го нечленного прикметника з прийменником: звисока, зблизька,
знову, віддавна; б) від знахідного відмінка нечленного прикмет-
66пика з прийменником: востаннє, вручну, нашвидку; в) від місце-
ІІОГО (давального) відмінка відносних та якісних прикметників з
прийменником по: по-міському, по-розумному.
Кількісно обмежені прислівники числівникового походжен-
ня. Адвербіалізації зазнали: а) форми збірних числівників зна-
хідного відмінка однини з прийменниками в, на: вдвоє, втроє,
вчетверо, надвоє, натроє; б) форми знахідного відмінка по-
рядкових числівників з прийменником в: вперше {уперше),
«друге {удруге), вдесяте {удесяте).
До прислівників дієслівного походження належать слова із
суфіксами -ки {мовчки, пошепки), -ма, -ома {ридма, сидь-
ма, жартома) та деякі дієприслівникового походження {не-
перестаючи, жартуючи).
Складні прислівники утворилися завдяки зрощенню слово-
форм {віч-на-віч, пліч-о-пліч).
Адвербіалізація — одне з багатьох джерел поповнення кла-
су прислівників і в наш час. В одних словах цей процес уже
завершується, в інших відбулися лише часткові зміни, як, на-
приклад: без краю, без угаву, в далеч, в далечінь (пор.: вда-
лині, вдалину), в цілому, в основному, до вподоби, до зарізу,
н розгону, на ходу, на добраніч, на зло (пор.: зозла), на
світанку, на скаку та ін.
У сучасній українській мові продуктивні такі типи афіксаль-
ного словотвору: 1) суфіксальні: а) від основ якісних прикмет-
ників за допомогою суфіксів -о, -є: близько, далеко, жадіб-
но, зверхньо, ретельно, уважно, хапливо, чесно, явно, во-
роже, разюче; б) від прислівникових основ за допомогою
суфіксів -еньк-о, -есеньк-о, -ісіньк-о, -юсіньк-о: гладень-
ко, уважненько, пильнесенько, милісінько, тонюсінько;
2) суфіксально-префіксальні: від іменних основ за допомогою
одночасного приєднання префікса по- та суфікса -ому або
-ськи {-зьки, -цьки), -й: по-материному {по-материнсько-
му, по-материнськи), по-боягузьки, по-юнацькому {по-
юнацьки), по-вовчому {по-вовчи).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.