Г р а м а т и ч н а к а т е г о р і я (грец. хащуоріа — су-
дження, визначення) — це одна з мовних категорій найвищого
ступеня абстракції, що трактується як система взаємопроти-
ставлених рядів граматичних форм слова, об’єднаних одно-
рідними значеннями.
Граматична категорія є поняттям родовим щодо однорідних
граматичних значень: вона узагальнює однорідні граматичні
значення конкретних граматичних форм на основі опозицій-
них відношень. Наприклад, за значенням граматичної категорії
числа іменники утворюють ряди взаємопротиставлених форм
однини і множини (день — дні, горобець — горобці, село —
села, юнак — юнаки). Граматична категорія особи дієслова
відображає протиставлення: 1-ша особа — мовець, 2-га — адре-
сат і 3-тя — та, що не бере участі у мовленнєвому акті чи є
предметом мовлення, повідомлення).
71Якщо граматична категорія знаходить вияв у протиставле-
них одна одній морфологічних формах, вона належить до мор-
фологічних категорій. У сучасній українській мові наявна сис-
тема таких морфологічних категорій: роду, числа, відмінка, сту-
пенів порівняння ознак в іменних частинах мови; виду, спосо-
бу, часу, стану, особи, валентності у дієслові.
І. І. Мєщанінов, розглядаючи проблему взаємовідношення
категорій мови і мислення, висунув ідею про тісний зв’язок
граматичних категорій із поняттєвими (аспектуальності, тем-
поральності, квантитативності, компаративності, персональності,
статі, посесивності та ін.). Услід за ним теоретична граматика
трактує поняттєву категорію як замкнену систему значень пев-
ної універсальної семантичної ознаки або окреме значення цієї
ознаки безвідносно до ступеня їх граматикалізації та способу
вираження («прихованого» чи «наявного»)’.
Поняттєві (мисленнєві, семантичні, філософські) категорії ха-
рактеризуються «польовою» структурою, у центрі якої перебу-
ває морфологічна категорія, а периферія може обслуговуватися
різними засобами інших рівнів мови. За концепцією О. В. Бон-
дарка, смислові компоненти поняттєвих категорій можуть реа-
лізуватися як у мовному змісті морфологічних категорій, так і
в структурі функціонально-семантичного поля
2
.
Морфологічні категорії ґрунтуються на номінативних або на
синтаксичних елементах значення. Одні з них пов’язані з відоб-
раженням відношень реальної дійсності, виконуючи класифіка-
ційну функцію (наприклад, категорія роду іменників), а інші
відображають синтаксичні відношення в реченні. Перші по-
значаються терміном к в а л і ф і к а ц і й н і (іноді — л е к –
с и к о – г р а м а т и ч н і ) категорії (роду, виду, стану), другі
мають назву с л о в о з м і н н и х (відмінка, особи), хоча в
деяких категоріях ці дві функції поєднуються (наприклад, у ка-
тегорії числа іменників, часу дієслів).
Словозмінні морфологічні категорії представлені рядами
словоформ однієї лексеми, що різняться тільки конкретним
значенням цієї категорії. Цей компонент граматичної категорії
‘Лингвистический энциклопедический словарь. — М., 1990. —
С. 216.
2
Бондарко А. В. Теория морфологических категорий. — Л., 1976. —
С. 204—223.
72позначають терміном г р а м е м а — як поняття видове щодо
значення родового. У категоріях, що поєднують словозмінну
функцію з класифікаційною, крім протиставлених форм за зна-
ченням, наявні форми, що відображають класифікаційні ознаки
номінованих сутностей. Наприклад, категорія числа у більшості
іменників представлена формами однини і множини (один —
більш як один), але наявні також форми однини, формально не
протиставленої множині (singularia tantum), та множини, не
протиставленої однині (pluralia tantum).
У системі дієслів наявні форми парного виду і форми одно-
нидових дієслів.
Кваліфікація синтаксичних категорій викликає дискусії, зок-
рема з приводу того, чи треба до синтаксичних зараховувати
граматичні смисли синтаксичного часу, способу, особи тощо, чи
насамперед категорії речення — предикативність, модальність,
особовість/безособовість, активність/пасивність.
У мовознавчій літературі «граматична категорія» має і шир-
ший зміст. Так, О. О. Потебня, вперше вживши цей термін, ви-
користовував його і щодо кваліфікації лексико-граматичних
класів слів — частин мови, які нині розглядаються як сфера
функціональної морфології з її морфологічними категоріями в
межах кожної частини мови. За своїм змістом граматичні ка-
тегорії відрізняються від семантико-граматичних розрядів слів
у межах частин мови (наприклад, власні і загальні, конкретні й
абстрактні іменники; якісні, відносні і присвійні прикметники;
кількісні і порядкові числівники; зворотні дієслова та ін.).