Форма орудного множини у сполученні із займенниковим
словом цілий (цілими гуртами (натовпами), цілими сім’ями
(родинами), цілими зграями (роями, юрбами), крім значення
розподільної сукупності, додатково виражає відтінок міри охоп-
лення дією: Збираються [гультяї] цілими юрбами та ку-
пами, якусь раду радять поміж собою (Н.-Лев.).
Сукупну розподільність можуть виражати також іменники,
що позначають в орудному відмінку оформлення істот або пред-
мета в момент дії. Так, форма множини орудного відмінка імен-
ників колона, косяк, пара (= двоє), ряд, шеренга тощо, вира-
жаючи оформлення, спосіб перебування (формування, групуван-
ня) істот, що виявляється у процесі дії або є її наслідком, по-
єднує це значення зі значенням сукупності/розподільності.
Наприклад: іти колонами — а) у формі колони, б) поділяю-
чись на колони; пливти косяками — а) утворюючи косяки,
б) з перервами, поділяючись на частини (косяки), в) утворюю-
чи великі скупчення (відтінок міри). Пор. з уживанням імен-
ника у формі однини: іти колоною — а) утворюючи колону,
б) неподільно, сукупно.
Значення сукупної розподільності можуть виражати й іменники,
що позначають уламки, шматки, дрібні частини предметів (кла-
поть, шматок, осколок, скіпка, торочка, нитки і т. ін.). Оруд-
ним множини таких іменників позначається оформлення предметів
унаслідок певної дії чи процесу: висіти пасмами, лежати купка-
ми, летіти клаптями (шматками), розкинутись острівцями,
звисати нитками, розлетітися скіпками.
3. Орудний сукупності-міри виражає міру охоплення дією
суб’єкта чи прямого об’єкта. Орудним однини або множини
іменника позначається об’єм, вага, величина, ступінь вияву ма-
теріального змісту у загальній неокресленій формі міри. Та-
кою формою міри є назви предметів: бодня, бочка, відро, віз,
дійниця, доза, жменя, капка, крапля, кілометр, крихта,
купа, літр, метр, мірка, мішок (корець), скибка, скибочка,
сувій, тонна, хура, цебер та ін. Наприклад: Це тобі не яр-
маркове купецтво та крамарство, що … їсть — що не даси;
одного чаю випиває відрами… (П. М.).
Зі значенням сукупності-міри вживаються й назви конк-
ретних предметів, які у формі орудного відмінка виражають
також супровідну або результативну характеристику дії (оформ-
лення). Значення міри підсилюється вживанням при іменнику
131вторинного займенника «цілий». Наприклад: У ворота йшли
музики, а за музиками чорніли смушеві бурлацькі шапки
цілою купою (Н.-Лев.); Мак поспіль вкрив городи коло кож-
нісінької хатки, снопчиками та жмутками ріс при до-
розі. ..(М. В.).
Розвиток і збагачення структур з орудним сукупності відбу-
вається внаслідок розширення семантичних груп іменників, здат-
них виражати значення сукупності синкретично з іншими зна-
ченнями (часу, оформлення дії та ін.), а також шляхом уведення
атрибутивного займенникового слова, що підсилює значення
сукупності.
О р у д н и й м і с ц я — одне із найдавніших значень цьо-
го відмінка. Він певним чином пов’язаний з орудним інстру-
ментальним як оформлювач назви простору, в якому відбу-
вається переміщення. У давнину орудний місця мав шир-
ший діапазон функціонування, ніж у сучасних слов’янських
мовах. Він позначав: 1) шлях, яким здійснювався цілеспря-
мований рух; 2) локалізацію цілеспрямованої дії в межах
певного простору і 3) шлях руху через простір, що перетина-
ється. В історичному розвитку слов’янських мов орудний
місця поступово звужував обсяг своїх значень, передаючи ок-
ремі з них прийменниковим конструкціям і прислівниковим
словам
1
.
Орудний місця виступає в реченні як обов’язковий /необо-
в’язковий компонент, виражаючи просторову характеристику ди-
намічного розгортання дії (при дієсловах переміщення) або ста-
тичної дії (при дієсловах на позначення інших конкретних дій
або стану).
При дієсловах цілеспрямованого руху орудний місця може
виражати шлях переміщення предмета із вказівкою на те, що
простір перетинається (перейти дворами на центральну ву-
лицю, спуститися сходами до залу, пройтися алеєю до
пам’ятника), або без такої вказівки, — позначаючи рух пред-
мета в межах відповідного простору (їхати вулицею, мчати
полем, пливти морем, гнати гусей стежкою). Вираження
1
Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов. —
С. 478; див. також: Ломтев Т. П. Очерки по историческому синтаксису
русского языка. — М., 1956. — С. 239.
132цих значень лежить поза семантикою іменникової словофор-
ми орудного відмінка та синонімічних їй прийменникових кон-
струкцій.
1. Орудний місця, що позначає шлях, у межах якого здій-
снюється лінійне переміщення предмета, в сучасній укра-
їнській мові зберігся більшою мірою, ніж орудний на позна-
чення простору, що перетинається. Вказівку на лінійне пере-
міщення предмета здатні виражати іменники з просторовим
значенням назв: місцевості (поле, степ, болото, суша, бе-
рег, долина, ущелина, гора, ліс, гай, луг, яр); земельних
угідь господарств тощо (луки, лан, посіви, город, парк, сквер,
кукурудза, жито, баштан, пасіка, вигін, пасовище); вод-
них і повітряних просторів, річок, озер (вода, струмок, річка,
русло, море, озеро, океан, Дніпро, Ворскла, Смотрич, Уж;
повітря, небо, горизонт); шляхів, доріг, сполучень (дорога,
путівець, шлях, гостинець (заст.), траса, бруківка, ас-
фальт, тротуар, стежка, манівець, просіка, тунель, за-
лізниця, вулиця, майдан, площа, завулок, провулок, буль-
вар); місця проживання (місто, село, хутір, селище, столи-
ця, район, центр); будівель та їх частин (хата, світлиця,
кімната, коридор), а також іменники з узагальненим значен-
ням (світ, життя, земля, край, піски, завія, хаос, пу-
стеля) та ін.
У формах однини і множини виражають невизначену про-
сторову протяжність переміщення предмета або повторюваність
дії у певному просторі. Наприклад: До річки нахилюсь чо-
лом, Покочу я пісню містом і селом (Рил.); Ні разу в
житті я не плив океаном (С. Ол.); / виламавши палицю із
тину, Він темними байраками пішов Кріпацьким дітям
викладать латину, Бентежити думками рабську кров
(Павл.).
У множинній формі дистрибутивність проступає виразніше:
словоформа орудного місця виражає просторову розподільність,
всеосяжність переміщення в просторі, просторову протяжність
з відтінком міри. Наприклад: Дзвеніли води ярами і долами
(Цюпа); Мені не страшно від пожеж, Коли війна гримить
світами, Бо ти лиш руки підведеш — Я вже броньований
щитами (Мал.).
Словоформа орудного відмінка іменників шлях, дорога,
магістраль, траса, тракт, стежка, путівець та інших
133дістає конкретизацію локального змісту через приєднання
атрибутивного слова. Атрибутивне слово може вказува-
ти на:
а) вид дороги або сполучення (польовою (ґрунтовою, ас-
фальтовою) дорогою, повітряними трасами, сталевою ма-
гістраллю, лісовим путівцем), наприклад: Степка повільно
брела польовою дорогою (Зар.); Летить на всіх парах ло-
комотив сталевими магістралями (Цюпа);
б) певні ознаки відповідного простору: близькою (знайо-
мою, рідною, широкою, грузькою, обхідною, східною) доро-
гою; далеким (гомінким, прямим) шляхом; покрученою
(втоптаною, росяною, бічною) стежкою. Наприклад: Ари-
старх вів легкову якимись лише йому відомими путівця-
ми та межами (Логв.); Дорогою на захід їхали солдати
(Гур.).
Словоформи орудного місця іменників, що позначають не-
визначений (орієнтовний) простір, по якому відбувається пере-
міщення предмета (горою, передом, краєм, стороною, узбіч-
чям, сподом, низом, серединою, боком, верхом, верхами (діал.),
задами (розм.), місцями), здавна набували властивості якісно
означати дію і, втрачаючи субстанціальний зміст та ізолю-
ючись від інших словоформ іменників, переходили до розряду
прислівників.
У сучасній українській мові прислівники, похідні від слово-
форм орудного місця (горою, низом, долом, сподом, узбіч-
чям, верхами, місцями, задами (розм.)), у контексті можуть
виявляти неповну адвербіалізацію. Наприклад: Ходить вітер
яром та горою.., трави тужать під косою (Рил.); Стріля-
нина вщухла, і я добирався до молочарні вже не задами, а
вулицею (Мур.).
Особливо виразно виявляють ознаки адвербіалізації слово-
форми орудного місця, що пов’язуються з дієсловами неціле-
спрямованого руху, як-от: стелитися, снуватися, розходи-
тися, залягати, текти, клубочитися.
Словоформи орудного місця серединою, краєм, кінцем, уз-
біччям, низом унаслідок транспозиції до службових слів на-
були властивостей приєднувати форму родового відмінка: іти
(слатися) серединою річки, краєм села, кінцем обрію, узбіч-
чям дороги, низом гори. Однак саме вживання словоформи
родового відмінка підтримує їх субстанціонально-обставинні
134відтінки, створюючи перепони на шляху до остаточного перехо-
ду в розряд прийменників.
Орудний місця зі значенням простору, що перетинається,
функціонує при дієсловах переміщення та деяких інших груп,
які семантично уможливлюють вираження цілеспрямованого
руху предмета через певний простір (проходити, пробира-
тися, продиратися, проїжджати, спускатися, лізти, про-
лазити, переправлятися), нецілеспрямованого руху (ходи-
ти, бродити, лазити, текти, сочитися, просіватися) та
дієсловах, що позначають фізичні процеси (віяти, повівати,
тягнутися).
Значення простору, що перетинається, може бути виражене
іменниками просторового змісту (переважно в однині, хоча
можливі й форми множини). Це слова, що позначають назви
ландшафту, населених пунктів, водних, повітряних і наземних
шляхів, зокрема назви будь-яких споруд, природних і штучних
меж; назви будівель та їх частин; назви частин тіла людини
(істоти взагалі) та узагальнених понять.
Хоча семантика іменникової словоформи є недостатнім кри-
терієм розрізнення орудного місця, що позначає простір, який
перетинається, і той, що не перетинається, однак у сполученні з
дієсловом та в контекстному оточенні вона виявляється досить
виразно. Наприклад: Він ішов за лікаркою довгим коридо-
ром. Значення долання простору і виходу за його межі ще чіткіше
може бути виражене при дієслові доконаного виду з префіксом
про-: Леся тихенько пройшла коридором у тамбур.
Значення простору, що перетинається, найвиразніше вияв-
ляється при дієсловах доконаного виду минулого часу. Пор.:
Городами приходжу я до ставу (Рил.) — Городами при-
йшла я до ставу; Марта спускається стежкою до Русав-
ки (Зар.) — Марта спустилася стежкою до Русавки. У разі
вживання дієслова недоконаного виду посилюється відтінок три-
валості переміщення, а значення подоланого простору передаєть-
ся залежною від дієслова прийменниковою конструкцією до
ставу, до Русавки.
Проте в сучасній українській мові основним засобом вира-
ження простору, що перетинається, є прийменникова конструк-
ція «через + знахідний відмінок», а орудний місця, який певною
мірою обмежений лексично, граматично і стилістично, функціо-
нує як факультативний варіант.
135Меншою мірою використовуються словоформи орудного
місця при дієсловах переміщення від дієслів зі значенням
широкого просторового змісту. Для позначення простору, що
перетинається, важливий відтінок долання межі, а іменники
широкого просторового змісту такого відтінку можуть набу-
ти тільки в контексті. Наприклад: Мамо, я хочу поговори-
ти з вами У вашім житті і у вашій смерті, Як ви колись
перейшли полями, Нас беручи на долонечки вперті (Мал.);
Прийшов я, мамо, даллю-далечком До цих ворітець
(Мал.).
Не вживається словоформа орудного у випадку, коли йдеться
про вихід за межі простору в поперечному напрямку. У цьому
значенні функціонує прийменникова форма знахідного відмінка:
перейти через переїзд, перебрести через канаву, перестриб-
нути через загорожу.
Отже, обмеження орудного місця виявляється як у вико-
ристанні кола іменників, здатних виражати простір, усереди-
ні якого відбувається переміщення з виходом за його межі
{жили, капіляри, вени, труба, жолоб та ін.), так і в особ-
ливостях зв’язку з дієсловами на позначення проходження
рідин, газів тощо. Стилістичне обмеження виявляється в тому,
що словоформи орудного з просторовим значенням цього
типу функціонують переважно в розмовному та художньо-
му стилях.
О р у д н и й ч а с у виражає темпоральну характеристи-
ку дії, позначаючи певний часовий відрізок, упродовж якого відбу-
лася дія, або невизначений час її тривання.
У ході еволюції орудного часу зазнала значних змін його
смислова структура.
О р у д н и й о з н а ч е н о ї т р и в а л о с т і ч а с у ,
тобто часу, протягом якого здійснюється повністю охоплена
ним дія, в сучасній українській літературній мові не функціо-
нує, повністю замінившись знахідним і прийменниковими фор-
мами родового відмінка.
Із знахідним визначеної тривалості часу, що виявляє певні
стилістичні обмеження (властивий розмовному, художньому, пуб-
ліцистичному стилям), конкурує прийменникова конструкція
(стилістично обмежена) «протягом + родовий відмінок», яка є
порівняно новим явищем в українській мові: протягом
{упродовж) року, протягом цього тижня.
136Конструкції «за + знахідний відмінок», «упродовж + родо-
вий відмінок», «протягом + родовий відмінок» функціонують
як синтаксичні варіанти. Пор., наприклад: За годину кам’я-
ні корпуси централу поглинули всю партію; Він не той,
за кого мали Клима впротяж багатьох-багатьох літ
(Логв.).
Орудний визначеної тривалості часу без означення підпав
адвербіалізації. В сучасній українській мові прислівники літом,
зимою, весною, ранком, ніччю (при більш поширеному —
вночі), світанком, смерком, світом, досвітком та деякі інші
виступають обставинами часу, виражаючи в структурі речення
залежно від семантики дієслова як значення повного охоплен-
ня дії часом, так і часовий момент. Орудний часового моменту
може виражати це значення у сполученні з означенням: Ран-
ком зимовим діброва мовчала, наче замерзла, сумна
(Л. У.); Спить синок ясним світанням, пригорнувшись на
руці (Мал.).
Живим функціональним значенням орудного відмінка в
сучасній українській мові є орудний н е в и з н а ч е н о ї
т р и в а л о с т і ч а с у . Він позначає: момент дії, даючи вка-
зівку на час її виконання, або часовий відрізок, у межах якого
регулярно повторюється дія.
1. Орудний позначає час як момент виконання дії або харак-
теризує дію без вказівки на повне охоплення її часом. Із цим
значенням він займає позицію обставини часу при дієсловах
як перехідних, так і неперехідних різних тематичних груп. Коло
ж іменників, що дають темпоральну характеристику дії, лексич-
но обмежене. Це назви пір року (весна, літо, зима, осінь);
пори доби (ранок, вечір, день, ніч) та відповідних проміжків
часу між ними (досвіток, полудень, надвечір’я, світанок
(світ), присмерок); деякі назви одиниць виміру часу та загаль-
них понять, пов’язаних з уявленням про відповідні проміжки
відліку часу (година, хвилина, секунда, мить, час), а також
пов’язаних з порою сільськогосподарських робіт, релігійними
святами тощо (косовиця, жнива, Різдво, Великдень, піст,
м’ясниці).
Субстанціальний зміст словоформи орудного невизначе-
ного часу зберігається і чітко виявляється тільки у разі вжи-
вання при ній означення: повертатися сніжним ранком,
прокинутися глупою ніччю, демобілізуватися першою по-
137воєнною весною, виїхати осінньою порою {гожим світан-
ком). Без такого означення словоформа іменника збігаєть-
ся за значенням із прислівниковим словом. Наприклад:
Батько світанням їхав кудись із дому, а повертався
тільки смерком (Логв.); В полі розвиднюється і смер-
кає, днем косиш, а на ніч лагодься снопи в копи зноси-
ти (Горд.).
Відмінкова словоформа іменників у сучасній українській мові
функціонує зі значенням часу як моменту перебігу дії у ви-
гляді гібридних субстанціально-обставинних слів на позначен-
ня пір року, доби й узагальненого темпорального змісту. Оруд-
ний часу з означенням є живим функціональним типом, однак
він обмежений стилістично, виявляючи виразні ознаки усно-
розмовного вжитку. Не мають стилістичних обмежень тільки
стійкі словосполучення на зразок тим часом, іншим разом,
найближчим часом, останнім часом, що набули властивості
вказувати на невизначений час взагалі. Зберігає статус часо-
вої характеристики дії словоформа дорогою від іменника доро-
га, який виражає значення часу в придієслівній позиції: розпо-
відати дорогою — іти (їхати) кудись + у цей час (під час
поїздки) розповідати. Словоформа дорогою поряд з уживані-
шою по дорозі поєднується з дієсловами мовлення, мислення
та деяких інших груп, відрізняючись від орудного місця, що пе-
редусім поєднується з дієсловами переміщення. Пор.: Поїхав
я глухою дорогою понад Ворсклою (Гр. Тют.) — поїхав по
д о р о з і ( д е ? в я к о м у н а п р я м и у ? ) і Д о р о г о ю в і н
устиг взнати все потрібне йому (Ст.); Та вже ж і плакала-
плакала дорогою (Хот.) — їдучи, в дорозі (у цей час) устиг
взнати; плакала.
2. Орудний невизначеної тривалості часу більше пошире-
ний у сучасній українській мові з іншим своїм значенням —
дистрибутивним. Для позначення часового відрізку, в межах
якого регулярно повторюється дія, вживається переважно фор-
ма орудного множини іменників з темпоральною семанти-
кою: вечір, ніч, день, ранок, тиждень, неділя, хвилина,
година, місяць, рік, десятиліття, сторіччя та ін. Наприк-
лад: / карії очі, і рученькі білі ночами насняться мені
(Мал.); Вдивляючись годинами у світло автомобільних фар
на трасі, Марія неначе виглядала… свою запропащу долю
(Логв.); Тут роками дехто піднімав його (Зар.); Неділя-
138ми голубів ганяв, яких у мене тільки не було тих голубів
(Ян.).
Словоформа орудного множини може виражати додаткове
значення інтенсивності (тривалості і міри часу). Наприклад:
Він просиджував днями в саду й читав (Зар.); Століття-
ми точилася війна (Рил.).
На інтенсивність повторюваної дії вказують також означальні
слова цілий, весь, довгий. Наприклад: Домовик у стайню вбе-
реться та почне по них цілісінькими ночами верхи гарцю-
вати (О. В.).
Окремі іменники формою орудного множини без означува-
ного слова виражають невизначений час узагалі без відтінку
повторюваності часового тривання дії. Наприклад: Днями ви-
їжджаємо з бригадою на фронт (Авт.).
Дистрибутивне значення орудного часу в сучасній ук-
раїнській мові є системним, що допускає незначні заміни інши-
ми засобами. Так, крім орудного часу, це значення здатна вира-
жати також прийменникова конструкція «по + місцевий відмінок
іменника», яка, однак, має семантичні обмеження: допускає, на-
приклад, форми по ночах, по понеділках (вівторках), по тиж-
нях, по місяцях (ходити, слухати), але не вживається: по
веснах (літах, осенях, зимах), по днях (ранках, вечорах),
по роках (століттях).
Уживанішою є конструкція <<у (в) + знахідний множини імен-
ника» (з узгодженим чи неузгодженим означенням), що вира-
жає значення невизначеного часу взагалі, на тлі якого просту-
пає дистрибутивність. Наприклад: Я у серпневі дні перед-
осінні Ходив по занехаяній рудні і думав про хатини вівчарів
(Павл.).
Отже, орудний часу в сучасній українській мові функціонує
як вираження невизначеної тривалості часу, інші ж його зна-
чення — орудний визначеної тривалості часу та часової межі —
втратилися. На місці орудного визначеної тривалості часу та
часової межі виступають прислівникові слова та прийменни-
кові форми інших відмінків.
О р у д н и й с п о с о б у д і ї розвинувся на основі інстру-
ментального й меншою мірою — асоціативного та інших давні-
ших значень. Формуванню орудного способу дії сприяло закріп-
лення за орудним інструментальним здатності виражати не тільки
субстанціальний зміст (конкретне знаряддя дії або засіб, за до-
139помогою якого здійснюється дія: чим зрубати, чим поїхати),
а й адвербіальні значення (характеризувати дію через предмет,
за допомогою предмета: як зрубати, як поїхати). Оскільки
багато інших значень орудного відмінка допускають поєднання
семантичного змісту «чим» і «як» (наприклад: побороти си-
лою, мірятися силою, платити добром, боліти серцем), де-
які дослідники орудного (Є. К. Тимченко, Д. С. Станішева та ін.)
не виділяють самостійного різновиду відмінка способу дії, а роз-
глядають його у складі орудного інструментального. Однією з
причин того, що орудний способу дії не виділяють зовсім, є
інтенсивна адвербіалізація форм іменника у функції обставини
способу дії. Адвербіалізовані відмінкові форми розглядаються
або в системі прислівників, або іменників, але тільки з погляду
транспозиції до прислівників.
Орудний способу дії виражає внутрішню якість або інтен-
сивність дії.
Вираження внутрішньої характеристики дії формою іменни-
ка з прикметником в орудному відмінку властиве переважно
дієсловам переміщення, руху взагалі, мовлення, мислення і мен-
шою мірою — іншим семантичним групам. Причому з дієсло-
вом кожної групи поєднується невелике коло іменників, на-
приклад, з дієсловами переміщення: хода, крок, шлях, похід,
курс та ін.; із дієсловами мовлення: голос, тон, крик, сміх,
мова; з дієсловами сприймання зором: погляд, око; з інших
груп: темп, спосіб, метод, сорт тощо.
Оскільки основне смислове навантаження припадає на при-
кметники, то форма іменника дістає в реченні семантичний
відтінок, характеризуючи дію за найрізноманітнішими якісни-
ми ознаками та інтенсивністю. Наприклад:
1) іти ходою, походом, кроком: Йшла весна своїм похо-
дом смілим (Рил.); Якуб нечутними кроками пішов до
дверей (Угл.);
2) говорити (промовити), заспівати голосом, словом, мо-
вою: Не забуває молодий Горпищенко згадати добрим сло-
вом невідомого свого пращура (Гонч.); Пісні… мовою чу-
ваською лунали (Рил.);
3) дивитися (поглядати) очима, поглядом: А Люба пе-
чальним поглядом проводжала кінопересувку (Зар.);
4) робити (розвивати, удосконалювати, вивчати) тем-
пами, методами, способом та ін.: Методом спектрогра-
140фування вивчаються українські говори («Мовознавство на
Україні»).
Місце прикметника при субстантиві в орудному відмінку
можуть займати іменник у формі родового з атрибутивним
значенням; займенники той, такий, який, усякий, усілякий,
свій, чийсь, зміст яких розкривається підрядним реченням, кон-
текстом простого речення чи ситуацією. Наприклад: — Не
виламуйся, Надю. Говори своїм голосом (Авт.); Захар те-
пер іншими очима дивиться на світ (Горд.).
Прикметник (займенник), пов’язуючись із формою орудного
відмінка, крім значення якісної характеристики дії, може вира-
жати її інтенсивність. Для вираження інтенсивності руху, пере-
міщення в просторі, певних процесів вживаються прикметни-
ки, що містять семи: «швидкий — повільний», «гучний — ти-
хий» (повільний, розмірений, неквапливий, пришвидшений,
швидкий, тихий, гучний, сильний, дужий, бурхливий та ін.).
Наприклад: [Аристарх] ішов неквапом, розміреною ходою
(Логв.); Юзик, мов ошпарений, сіпнувся й швидкими кро-
ками пішов геть (Авт.).
Крім прикметників, значення інтенсивності дії виражають у
єдності з орудним іменника також числівники один, два, обидва,
обидві та займенники весь, свій: одним махом, одним уда-
ром, одним пострілом, усім серцем, усією душею. Виражаю-
чи швидкість руху, говоріння, ступінь вияву дії, силу, розмах,
раптовість тощо, такі сполучення стандартизуються і перехо-
дять у фразеологічні звороти: хоч одним оком, обома руками,
обома ногами, всім єством, усіма фібрами душі, одним роз-
черком пера, одним духом, одним подихом, одним порухом
руки, одним махом.
Значення інтенсивності дії з давніх часів могло також вира-
жатися формою орудного відмінка іменника при дієслові того
самого кореня, так званим орудним т а в т о л о г і ч н и м .
Цей орудний, що виник на ґрунті інструментального як вира-
ження посилення дії, в сучасній українській мові зберігся в
усталених зворотах, як-от: бігом бігти, болем [болями) болі-
ти, валом валити, відом не відати (видом не видати), глу-
зом глузувати, голосом голосити, гоном гонити, громом
гриміти, дивом дивуватися, кипом кипіти, криком крича-
ти, кишма кишіти, лежма лежати, мором морити, поїдом
їсти, пропадом пропасти, просьбою просити, ридма рида-
141ти, роєм роїтися, сиднем сидіти, слихом (не) спихати, хо-
дором (ходуном) ходити, хрипом хрипіти та ін.
• У словосполученнях з орудним при синонімічному дієслові
розвинулося значення якісної характеристики дії без вказівки
на її інтенсивність. Цьому сприяв передусім відрив орудного
тавтологічного від дієслова, зокрема у випадку заміни дієслова
спільного з іменником кореня на синонімічне йому дієслово, та
перехід іменника в орудному відмінку в прислівник. Напри-
клад: Відірвавшись від квітів, майнула бігцем до паркана
(Гонч.); Зоя вибігла прожогом перед хату (Коц.).
Уживання орудного при дієслові того самого кореня або си-
нонімічному йому в сучасній українській мові є засобом вира-
ження якісної характеристики дії, що формує загальне значен-
ня способу дії.
Адвербіальний зміст у таких словосполученнях змінюється
залежно від семантики атрибутивного слова та об’єктивних по-
треб у кваліфікації дії у висловленні. Пор., наприклад: 1) оруд-
ний виражає спосіб дії: Витягла з печі гарбуз, що парував
смачною парою (Горд); Віки сіяють нам животворящим
сяйвом (Рил.) і 2) речення, що виражають інтенсивність дії:
Над головою [хлопців] роєм вилася (— роїлася) мошва та
комарі (36.); Дітвора, проте, купчилася коло його, роєм
роїлася і гула (Дн. Ч.).
Серед багатьох семантичних значень орудного відмінка ви-
діляється найновіший його функціональний різновид — о р у д –
н и й п о р і в н я н н я . Давні пам’ятки слов’янських мов
майже зовсім не відображують орудного порівняння, хоча да-
ють матеріал для простеження зв’язків його з орудним преди-
кативним (перетворення).
Перехід від значення перетворення до значення уподіб-
нення і порівняння засвідчують уже пам’ятки давньоруської
мови.
Орудний порівняння, що позначає змінену матеріальну обо-
лонку суб’єкта у момент дії, перевтілення людини в тварину,
птаха у предмет, а предмета в істоту та інші предметні видо-
зміни, наявний в основному в усній народній творчості, особ-
ливо в казках, іноді в поетичних і прозових творах дореволю-
ційної і сучасної української літератури. Наприклад: Вона при-
плила щукою (Руд.); Ой впав сніжок на обліжок та й по-
плив водою; А це змієва сестра перекинулась криничкою
142(Нар. тв.); Коли згинув чорнобривий, — То й я погибаю. Тоді
неси мою душу Туди, де мій милий; Червоною калиною
Постав на могилі (Т. Ш.); [Русалка] Дитинчата-Потерча-
та, засвітіте кабанчата!.. Перекиньтесь блискавками над
стежками (Л. У.).
У сучасній українській мові значення перетворення вира-
жається переважно формою орудного предикативного при
дієсловах неповної семантики. Наприклад: Ой піду я до Ма-
рійки, вчинюся котищем, Буду всю ніч дудоніти порожнім
горищем (Нар. тв.).
На відміну від орудного перетворенням засобом орудного
порівняння образно виражається якісна характеристика дії: дія
або процес характеризуються порівнянням однієї істоти або
предмета з іншим предметом або істотою через вияв типових
властивостей їх. Наприклад: вилетіли кулею = хтось (щось)
вибіг (вискочив, вилетів) + подібність до швидкого польоту
кулі; шугати яструбом = хтось бігає (літає) + подібність до
поведінки хижого яструба; розсипатися кульбабкою = щось
розлетілося + подібність до властивості відцвілої голівки куль-
баби; щебетати соловейком = хтось говорить (співає) + це
схоже на спів (щебетання) соловейка. Проте значення орудно-
го перетворення й орудного порівняння можуть перехрещува-
тися, виступати синкретично. Наприклад: Не вкоротиш апе-
тити — тебе [палія] чекає те ж: Можеш ангелом летіти,
але чортом упадеш
1
. (І. К.).
Відмінність між орудним перетворення та орудним порівняння
виявляється не граматично, а на основі предметного значення
іменникового слова у сполученні з дієсловом. Це дало підставу
О. О. Потебні поставити під сумнів виділення орудного по-
рівняння як окремого значення. Він об’єднав це значення з
орудним перетворення в одній граматичній категорії уподіб-
нення, що «не відрізняється граматичними засобами від орудно-
го образу (у випадку часткового збігу субстанцій)»
1
. О. М. Пєш-
ковський вважав, що ці значення найближчі до орудного спосо-
бу дії, однак розглядав їх як особливу синтаксичну одиницю —
орудний напівпредикативний.
1
Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. — М., 1985. —
Т. І-ІІ. — С. 486.
143У сучасній українській мові орудний порівняння пов’язуєть-
ся з такими основними семантичними групами дієслів: а) пере-
міщення (летіти, літати, мчати, шугати, бігти, бігати,
носитися, іти, ходити, никати, витати, брести, кинутися
[побігти), стрибати, плигати, котитися, падати, пливти
та ін.); б) руху, видозміни або переходу в інший стан [витися,
звиватися, сукатися, витягнутися, розсипатися); в) на
позначення стану (лежати, валятися, стояти, сидіти, три-
матися, висіти, жаріти, червоніти, біліти, чорніти, світи-
тися); г) на позначення криків тварин і співу птахів (ворку-
вати, кричати, густи, сичати, ревти, вити, рипіти, щебе-
тати та ін.).
Об’єктами порівняння виступають як істоти (люди, тварини,
міфологічні істоти), так і неживі предмети. У словах, що позна-
чають об’єкт порівняння, здатність виражати порівняльне зна-
чення закріпилося переважно за формою однини, наприклад:
ходити іменинником, умерти героєм, витати ангелом, шу-
гати ластівкою, сичати гадюкою, тріпотіти метеликом,
упасти каменем, сходити діжею, жаріти калиною та ін.
Форма множини вживається обмежено. Вона можлива у випад-
ку підкреслення множинності осіб, яких стосується порівнян-
ня. На орудний порівняння у формі множини обов’язково на-
шаровується значення сукупності (кількісної розподільності).
Частіше вживається форма множини орудного порівняння у
сполученні з означальним словом. Наприклад: Голуби круж-
ляють Білими сніжинками (Рил.); Подушки лежали біли-
ми лебедями на ліжках (Зар.); Сяйнули у воді Блакитни-
ми кометами форелі (Баж.); Груди здіймались коваль-
ськими міхами (36.).
Орудний порівняння, пов’язуючись із дієсловами переміщен-
ня, може виражати інтенсивність руху (летіти кулею, мча-
тися бурею, налетіти вихором) або якісну характеристику
дії без вказівки на інтенсивність (ширяти яструбом, шасну-
ти лисицею, ходити марою).
Образна характеристика інтенсивності дії засобом орудного
порівняння властива експресивно-розмовному та художньому
стилям мови.
У науковому стилі (почасти й газетно-інформативному, діло-
вому тощо) зміст швидкості руху передається переважно кон-
струкцією: «дієслово + прийменникове сполучення зі швид-
144кістю + іменник у родовому відмінку». Наприклад: Літак
летить відносно повітря зі швидкістю v {швидкість
літака). Повітря, у свою чергу, переміщується відносно
Землі з швидкістю v {швидкість вітру) (Фізика. Меха-
ніка).
Орудний порівняння, крім значення швидкості переміщення
з відтінком міри, може також виражати ступінь інтенсивності
іншої конкретної дії, який нашаровується на значення оформ-
лення та сукупності. Наприклад: Виступ Оленчука бомбою
розірвався над зборами (Мик.); На Україні… байстрюки
Катерини сараною сіли (Т. Ш.).
Досить поширеним типом якісної характеристики дії є вжи-
вання при дієсловах переміщення та інших семантичних груп
форми орудного відмінка іменників, що в загальнонародному
осмисленні виступають символами деяких властивостей і
ознак, на основі яких і будується порівняння. Дещо обмежене
порівняння людини з людиною засобом орудного відмінка. Так,
особливості поведінки, характеру людини та інші риси, що при-
таманні особистості, не можуть бути узагальнені такою мірою,
щоб стати образом (символом) для порівняння на основі одно-
го слова — орудного порівняння. Таким засобом стають по-
рівняльні конструкції (порівняльні звороти і порівняльні під-
рядні речення).
Основою для порівняння стають характерні для всіх чи бага-
тьох людей ознаки за віком (виглядати бабусею {дідусем,
парубком)); зовнішнім виглядом у типових обставинах {три-
матися іменинником {героєм), ходити героєм {женихом);
властивості, що виникли на грунті суспільно-класового розша-
рування {ходити царем {королевою, хазяїном), згинатися
злиднем (старцем); іноді — зовнішні ознаки нації чи народу
{чорніти циганом) тощо. Наприклад: Виглядала вона [Одар-
ка] старою бабусею, а їй усього було літ за тридцять
(П. М.); Береговенко ходив по табору іменинником (36.);
Цей не покається, Максиме… Захоче вмерти героєм (Цюпа);
Пустиня циганом чорніла (Т. Ш.).
Поширеніше явище — порівняння людини з міфологічною
істотою. Кожна істота під впливом релігійних уявлень і віру-
вань стала уособленням позитивних або негативних рис чи
властивостей, якими наділяє її людина, що є зручним засо-
бом образної характеристики дії: витати {літати) анге-
145лом, дивитися бісом {чортом, дідьком, відьмою), вигляда-
ти божком, ходити упирем (марою), никати вовкулакою
тощо.
Високий ступінь узагальнення ознак, на основі яких будуєть-
ся порівняння, сприяє адвербіалізації іменникової форми оруд-
ного відмінка і фразеологізації багатьох словосполучень з оруд-
ним порівняння: вдарити Перуном, дихати чортом ібісом).
Орудний порівняння від назв міфологічних істот вживається
і для образної характеристики дії щодо неістот. Наприклад:
Зима відразу страшним упирем налягла на галицьку зем-
лю (Фр.).
Об’єктом для порівняння щодо людей є також тварини: ле-
тіти птахом {орлом, соколом), шугати (ширяти) ястру-
бом (шулікою), шаснути лисицею, тріпотіти метеликом
(мількою), ходити гоголем (павою), іти туром (веприщем),
походжати огирем, тинятися собакою, бігти ягнятком (ло-
шатком), вислизнути в’юном, полинути голубкою, вмощу-
ватися квочкою, звиватися гадюкою (вужем), сидіти чор-
ногузом (сичем), вити звіром (вовком, совою), щебетати
ластівкою (соловейком), густи джмелем (деркачем), сича-
ти змією, тужити чайкою.
Назви тварин є також основою для порівнянь з неістотами.
Наприклад: Бриг вирівнявся, як кінь під добрим вершником,
і летів птахом, припавши до хвиль (Ян.); Ворожі літаки
шуліками шугають над головою (Гонч.); — Еге, Вона [сова]
увечері так моторошно кричить, що волосся саме їжаком
підіймається (Ст.).
Порівняння істот і неістот з конкретним предметом є ще
одним засобом образної характеристики дії. Порівняння з пред-
метом можливе при дієсловах будь-якої семантики. Як уже
зазначалося, при дієсловах переміщення від назв неістот оруд-
ний порівняння здебільшого виражає інтенсивність дії, про що
було сказано вище.
Орудний порівняння від назв неістот при дієсловах, що по-
значають переміщення, виражає також оформлення дії у мо-
мент її реалізації, яке водночас є образом для порівняння. На-
приклад: згорнутися клубком (калачиком), котитися гру-
дочкою (м’ячиком), шугати віялом, пролетіти мечем, леті-
ти шнуром та ін. Значення порівняння в таких словосполу-
ченнях може стиратися, натомість чітко виступає відтінок оформ-
146лення (способу дії), як наприклад: летіти кутом = летіти
(як?), утворюючи кут; пор.: відлітати шнуром = а) відлітати,
розтягнувшись, один за одним; б) відлітати, маючи подібність до
витягнутого шнура.
У поєднанні з дієсловами на позначення іншої конкретної дії
і стану форма орудного назв неживих предметів виражає об-
разну характеристику дії через вказівку на подібність до пред-
метів за формою, кольором та іншими ознаками: лежати (ко-
титися) грудочкою (клубком, м’ячиком), кружляти дзво-
ником, крутнутися дзигою, ворушитися сіткою, падати
мішком, лежати колодою, витягнутися ниткою (стрічкою,
чоботом, жолобом).
У поєднанні з дієсловами сяяти, жаріти, палати, забли-
щати, біліти, розцвітати тощо форма орудного відмінка зав-
жди має виразне значення порівняння на основі кольорової
подібності, блиску тощо. Наприклад: Життя пройти не екскур-
сантом, — Не гостем на коротку мить… Хай діалектика
брильянтом в твоїх подіях заблищить (Тич.); Дужі ноги
Біліли мармуром під місяцем німим (Рил.).
При дієсловах на зразок литися, кипіти, вирувати фор-
ма орудного іменників зазвичай менш виразно вказує на
значення порівняння, що нашаровується на загальне значення
оформлення і міри як супровідної характеристики дії: текти
цівкою (рікою), литися струмком, котитися градом та ін.
Наприклад: Піт обливає його [Якова] всього, градом висту-
пає на жирному виду, цілими озерами збирається під очи-
ма (П. М.).
У формі орудного переважає значення міри над значенням
порівняння іменників гора, мур, вал, стіна, стовп, хмара.
Наприклад: Дим хмарою заступить сонце перед нами (Т. Ш.);
/ тільки я, обдираючи ноги, скотився з липи, як на землю
стіною обвалилася злива (Ст.); На вражений мозок Данила
одна за одною брилами падають страшні здогадки. А може,
це марення? (Ст.).
Одним із різновидів орудного порівняння здавна був роз-
горнутий (аналітичний) тип, що слугував засобом вираження
субстанціального ототожнення. Один іменник такого типу ви-
ражає порівняння, а другим компонентом виступає форма оруд-
ного відмінка. Наприклад: Подобою в той вечір розцвіла Вар-
шавської препишної гвоздики; Сердито скрутнувся [Йонь-
147ка] і, зігнувшись, крисиною походкою побіг до воріт
(Гр. Тют.).
Проте в сучасній українській мові порівняно з аналітичним
типом більш уживаними є конструкції з орудним порівняння,
поширені узгодженими або неузгодженими означеннями.
Особливо виразно подано образну характеристику дії засо-
бом розгорнутого орудного порівняння від назв істот. Напри-
клад: Настане година, авжеж, і в небо, готовий до бою, ти
янголом грізним шугнеш (Сос); Панотець чорною квоч-
кою вмощується в задку санок, вузькобородий фурман по-
переду нього виглядає миршавим, обскубаним півником
(Ст.); Внизу коло самої греблі, що прилягала до мосту, рос-
ли густі очерети. Рудою стіною куниці стояли вони по-
над річкою. (Цюпа).
Крім орудного порівняння придієслівного, в сучасній ук-
раїнській мові вживається орудний зі значенням порівняння
при іменнику: ніс картоплею, ноги колесом та ін.