Первинною функцією місцевого відмінка в українській мові
є обставинна. Він уживається тільки з прийменниками, причо-
му тільки з п’ятьма: в {у), на, по, при, о {об), утворюючи з
ними аналітико-синтетичну форму, що входить до відмінкової
парадигми іменника.
Семантичний потенціал місцевого відмінка становлять: 1) но-
мінативний елемент значення (вираження просторових і часо-
вих відношень); 2) елемент значення прийменника; 3) синтак-
сичний. На відміну від називного та інших відмінків, які викону-
ють функції суб’єкта, об’єкта, адресата або знаряддя чи засобу дії,
зумовлені валентними властивостями дієслова-присудка або іншо-
го підпорядковуючого слова, місцевий відмінок не виявляє такої
залежності (валентної зумовленості). Словоформа місцевого
входить у речення як самостійний обставинний детермінант.
Значення цієї форми великою мірою залежить від значення при-
йменника. Прийменник синтагматично може дублювати значен-
ня префікса дієслів руху, переміщення, перебування, розташуван-
ня тощо (прилаштувати при вікні, потекти по стіні, поши-
рюватися по рядах) або «підказувати» локативний компонент
148(рознести щось по..; зупинитися у..; покласти щось на..;
повернутися з роботи о…).
Отже, немає підстав цілком заперечувати валентну зумов-
леність словоформи місцевого (локативного компонента). її
зв’язок загалом можна визначити як н е о б о в ‘ я з к о в и й ,
а з дієсловами руху, переміщення, перебування тощо — я к
п е р е д б а ч у в а н и й або о б о в ‘ я з к о в и й .
Місцевий відмінок виражає три типи обставинних відношень:
місця локалізації дії, поширення дії у просторі та час дії.
Значення місця локалізації дії виражається словоформою
місцевого відмінка з прийменниками у(в), на, при. Лока-
тивний компонент перебуває в зв’язку з дієсловами бути,
перебувати, сидіти, шукати, знаходитися, селитися,
міститися, розташовуватися, опинитися тощо, семанти-
ка яких інтенційно спрямована на просторові координати
вияву дії. Наприклад: Стій! — не квапся. То ж дядько Лев
сидітиме в тій хижі, а він нам приятель (Л. У.); Знову
лежу серед сонних ромашок, Поглядом птиць проводжаю,
На осокорі два імені наших Понад собою шукаю (Лук.);
Там люди — люди вільні та щасливі — Живуть на лоні
ситої землі (Рил.); Пішов шелест по діброві, Шепчуть
густії лози. А дівчина спить під дубом При битій дорозі
(Т. Ш.).
Поширення дії, певного стану у просторі (по кількох об’єк-
тах) виражає словоформа місцевого відмінка з прийменником
по: Лише де-не-де по балках степових Хатки біліють
зліплені із глини (Рил.).
Значення локалізації дії та її поширення виражають іменни-
ки, що є назвами конкретних предметів, у межах яких, усереди-
ні чи близько яких локалізується або поширюється дія. Проте
локативні відношення реалізуються і як властивості або уза-
гальнені характеристики буття. Наприклад: Твій батько, Галю,
мудрий чоловік. А може, хтозна, може, так і треба — У всіх
оцих скорботах і печалях, У всіх оцих одвічних колотне-
чах — / чураївські голови на палях, І вишняківські голови
на плечах (Кост.).
Словоформа місцевого з прийменником по може виражати
також дистрибутивно-розподільні відношення міри: Сидить бус-
лиха в тихому гнізді. Аж враз — для крил не вистачає
двору, то підросли лелеки молоді; гніздо тісненьке, по нозі
149поставлять, та все під осінь як залопотить!.. Здається,
й хата в небо полетить (Кост.).
Місцевий часу обмежений лексемами, які містять сему тем-
поральності. Прийменник о {об) разом з іменниками година,
хвилина позначає точний час або вказує на часові межі. На-
приклад: О першій {годині) обід, який з розмовами і з чи-
танням газет тягнеться до 3 годин (трьох годин) (Коц.); 29
грудня об 11 годині в напрямку Кішмешта виїхала легко-
ва машина (Гонч.).
Прийменники в {у), на, по поєднуються з ширшим ко-
лом іменників (назв днів, місяців, пір року та ін.), а також із
лексемами початок, кінець (квітня, жнив, косовиці та ін.).
Наприклад: Наступного дня, по обіді, Джемма і Соломія
зібралися йти до Фаусти Креспи (Вр.); Щука викидає
ікру вже на самому початку квітня місяця (Вороп.);
Щоправда на цю [яру] пшеницю дехто дивився косо. Ще
в п’ятдесятих роках склалася про неї негативна думка
(Цюпа). Зі значенням часу виступають також іменники на
позначення подій, процесів, у момент яких щось відбувалося.
Ці часові відношення виражаються формою місцевого відмінка
з прийменником при: Це був уже не той лукавий, дещо
полохливий подоляк, який при наближенні месершмітів
впивався зубами в землю і молив невідому силу: — Проне-
си! (Гонч.).
Часові відношення, які виражає місцевий відмінок, можуть
замінюватися синонімічними формами знахідного з приймен-
никами в {у), за. Наприклад: В сю хвилину налітає порив
холодного вітру (Л. У.); От і все, чим змінилась Босівка в
п’ять років (Коц.); Була в Латїї синагога, Збудована за
давніх літ (Котл.); Тут за часів Паризької комуни Про-
мову виголосив Клемансо (Рил.).
Синонімічні відношення виражаються також формою оруд-
ного відмінка безприйменникового і родового з прийменником
та прислівниками часу: Повернулися пізнім вечором — пізнього
вечора — увечері; Не їсть від самого ранку; Не спав ноча-
ми; Не спалося вночі, Не їла нічого зранку.
Отже, місцевий відмінок обслуговує периферійні зони, де ос-
новні функції належать йому та прислівнику. Для інших не-
прямих відмінків обставинні функції є вторинними.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: § 59. Орудний відмінок — 2
Наступна: § 61. Кличний відмінок