У родовому відмінку однини іменники першої відміни твер-
дої групи мають закінчення -и (школ-и, мух-и) та -і у м’якій і
мішаній групах (стел-і, груш-І). Іменники з кінцевим приго-
лосним основи -й мають флексію -ї (наді-ї, мрі-ї).
У давальному відмінку в іменниках усіх трьох груп висту-
пає флексія -і (школі, стелі, груші), яка в іменниках з осно-
вою на -й графічно передається флексією -ї (Софії).
В іменниках твердої групи, основи яких закінчуються на -г,
-к або -х, перед флексією -і відбувається перехід цих приго-
лосних у -з, -ц, -с (нога — нозі, рука — руці, стріха —
стрісі).
У знахідному відмінку однини в іменниках твердої і міша-
ної груп виступає флексія -у (весну, ружу), яка графічно пе-
редається літерою -ю в іменниках м’якої групи (вишню, то-
полю).
В орудному відмінку іменники твердої групи мають закін-
чення -ою (рибою, липою, смугою), а м’якої та мішаної ею
158{вишнею, працею, межею) або (після кінцевого основи -й)
-єю (надією, грацією).
У формі місцевого відмінка виступає та сама флексія, що й у
давальному відмінку (-і або графічно -Г), але відмінкове зна-
чення виражається за допомогою прийменників на, у (в), по,
о {об): на горі, у гаї, по хаті, о п’ятій годині.
Кличний відмінок твориться від іменників твердої групи флек-
сією -о (Ганно, весно), від іменників м’якої і мішаної груп —
переважно -є (-є) або в пестливих назвах -у (-ю): Софіє,
земле, круче; Полю, бабусю (і бабусе).