П а р а д и г м и ч е т в е р т о ї в і д м і н и
О д н и н а
н.
р.
д.
3.
0.
м.
Кл.
н.
р.
лош-а
лош-ат-и
лош-ат-і
лош-а
лош-ам
(на) лош-ат-і
лош-а
лош-ат-а
лош-ат
тел-я
тел-ят-и
тел-ят-і
тел-я
тел-ям
(на) тел-ят-і
тел-я
М н о ж и н а
тел-ят-а
тел-ят
ім’я
ім-е-ні і ім’-я
ім-ен-і
ім’-я
ім’-ям і ім-ен-ем
(по) ім-ен-і
ім-ен-е і ім’я
ім-ен-а
ім-ен
167Д. лош-ат-ам тел-ят-ам ім-ен-ам
3. лош-ат і тел-ят і ім-ен-а
лош-ат-а тел-ят-а
О. лош-ат-ами тел-ят-ами ім-ен-ами
М. (на) лош-ат-ах (на) тел-ят-ах (на) ім-ен-ах
Кл. лош-ат-а тел-ят-а ім-ен-а
О д н и н а
Форми називного і знахідного відмінків однини в іменни-
ках четвертої відміни творяться флексією -а (графічно -я):
курча, дівча, ягня, порося, вим’я.
У родовому відмінку іменники із суфіксом -am (-ят) мають
флексію -и (курчати, теляти), а іменники з суфіксом -ен-
виступають з флексією -і (імені, племені) або -а (графічно -я):
ім’я, сім’я, тім’я.
Для давального і місцевого відмінків характерна флексія -і
(курчаті, хлоп’яті, племені, тімені). У місцевому відмінку
іменники на зразок тім’я, вим’я можуть виступати без суфік-
са: на тім’ї, на вим’ї.
В орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси
-am- (-ят-). Флексія -ам (-ям) приєднується до кореня: ло-
шам, хлоп’ям. Іменники із суфіксом -єн- мають паралельні
форми: ім’ям та іменем, тім’ям і тіменем.
У літературній мові переважають форми з флексією -ям.
М н о ж и н а
У називному відмінку множини іменники четвертої відміни
мають суфікси -am- (-ят-), -єн- і флексію -а (-я): дівчата,
гусята; племена, тімена, але вим’я.
У родовому відмінку множини іменники мають чисту осно-
ву: хлоп’ят, телят, імен, племен, але вим’їв, тім’їв.
Форми давального, орудного і місцевого відмінків множини
в іменниках четвертої відміни мають ті самі флексії, що й в
усіх відмінах.
У знахідному відмінку в назвах істот переважає форма,
спільна з родовим: загнав курчат, кликав поросят, пас яг-
нят і ягнята, а в назвах неживих предметів виступає форма,
спільна з називним: коліщата, племена.