За будовою й особливостями творення числівники поділя-
ються на три групи: прості, складні і складені.
П р о с т і числівники мають непохідну основу, що відпові-
дає кореню. До них належать: 1) назви чисел першого десятка
{один… десять), сорок, сто, тисяча, мільйон, мільярд і менш
уживані більйон, трильйон та нуль; 2) збірні числівники обоє,
двоє… десятеро; 3) неозначено-кількісні числівники кілька,
багато, декілька, небагато; 4) порядкові числівники, похідні
від простих кількісних (перший… десятий).
С к л а д н і числівники мають похідну основу. Вони ви-
никли внаслідок зрощення колишніх складених числових назв
з певними фонетичними змінами. До них належать: 1) назви
чисел другого десятка (одинадцять… дев’ятнадцять); 2) на-
194зви десятків (двадцять… дев’яносто, крім сорок); 3) назви
сотень (двісті… дев’ятсот); 4) збірні числівники обидва,
обидві; одинадцятеро… дев’ятнадцятеро, двадцятеро і
тридцятеро; 5) дробові числівники півтора, півтори, півто-
раста; 6) неозначено-кількісні числівники кільканадцять,
кількадесят, кількасот, стонадцять; 7) порядкові числівни-
ки, похідні від складних кількісних (одинадцятий… дев’ят-
надцятий, двадцятий, сотий, тисячний).
С к л а д е н і числівники є сполученням кількох числових
назв — простих (сто п’ять), складного і простого (двадцять
три) та інших поєднань (дві тисячі сімсот п’ятдесят дев’ять;
три мільйони п’ятсот шість тисяч сто сімдесят чотири; п’ят-
десят двоє; тисяча дев’ятсот сімдесят другий (рік).
До складених числівників належать також дробові (одна
п’ята, три восьмих, дві цілих і одна друга).