За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів:
особові, особово-вказівні, зворотний, присвійні, вказівні, означаль-
ні, питально-відносні, заперечні та неозначені.
1. До о с о б о в и х належать займенники я, ми (1-ша
особа), ти, ви (2-га особа).
Займенники я, ми вказують на особу мовця, ти, ви —- на
особу співрозмовника або адресата мовлення. Займенники 1-ї
і 2-ї осіб становлять центр функціональної категорії персональ-
ності: вони вказують тільки на людей, наприклад: Надходить
пароплав. Зигзагами хисткими Огні відбилися у чорній гли-
бині. Я знову вгадую: приїдеш ти чи ні? — /марно людську
тьму прорізую очима (Рил.).
Співвіднесення займенників 1-ї і 2-ї особи з іменниками —
назвами неосіб можливе лише за умови їх персоніфікації, на-
приклад: Хоч як звели тебе гермокопіди І несмак архітек-
торів-нездар, І всюди прослід залишив пожар, — Ти [Київ]
все стоїш, веселий, ясновидий. І недаремно вихваляють гіди
Красу твою, твій найдорожчий дар (Зер.).
2. До о с о б о в о – в к а з і в н и х належать займенники
він, вона воно, вони. Ці займенники вказують: 1) на особу,
200наприклад: У теплі дні збирання винограду її він стрів, на
мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду, Ясна, як
сад, і радісна, як сміх. І він спитав: — Яку б найти прина-
ду, Щоб привернуть тебе до рук моїх? Вона ж йому: —
Світи щодня лампаду Кіпріді добрій… (Рил.); 2) на предмет,
наприклад: Була весна весела, щедра мила, Промінням гра-
ла, сипала квітки. Вона летіла хутко, мов стокрила, За
нею вслід співучії пташки! (Л. У.). Подвійна заміщувально-
вказівна функція дає можливість кваліфікувати займенники він,
вона, воно, вони як предметно-особові.
3. З в о р о т н и й займенник себе вказує на відношення
виконавця (суб’єкта) дії до самого себе, наприклад: Хлопець
переміг себе й посміхнувся; Роздуваючи ніздрі, як козуля,
дівчинка жадібно втягувала в себе хвилюючий, солодкий
дух гарячого жита (О. Д.).
4. П р и с в і й н і займенники вказують на належність
предмета особі: мій, наш — першій особі; твій, ваш — другій
особі; свій — будь-якій особі, що є суб’єктом дії (Я записую
свій план; Ти записуєш свій план; Він {вона, воно) записує
свій план; Вони записують свій план). Вказівка на належність
3-й особі виражається формою родового відмінка предметно-
особового займенника його (її, їх) (його книжка, її вірш, їх
пісня). Крім того, в українській мові вживається присвійний
займенник їхній (їхня, їхнє, їхні), співвідносний з 3-ю осо-
бою, наприклад: Усі вони, наче живі, вставали поволі в моїй
уяві — хазяїн, хазяйка і їхні діти (Коц.).
5. В к а з і в н і займенники вказують на предмети, озна-
ки предметів, їх кількість. До цього розряду належать: цей (оцей),
той (отой), такий (отакий), стільки. Наприклад: Тільки
весною цього року я побував у Солоницях (См.); Мар’ян вско-
чив у човен і навстоячки подався на той берег (Ст.).
Займенник такий вказує на узагальнену ознаку. Це зна-
чення особливо виразно виявляється в тих випадках, коли
він виступає у специфічній анафоричній функції, яка полягає
в тому, що вказівка на ознаку предмета ґрунтується на уза-
гальненні тих або інших ознак предметів, ситуацій, відобра-
жених у попередній частині тексту. Наприклад: Реве та
стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу
верби гне високі, Горами хвилю підійма… Ще треті півні
не співали. Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю переклика-
201лись, Та ясен раз у раз скрипів. В таку добу під горою,
Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає
(Т. Ш.); Перебендя старий, сліпий, — Хто його не знає?
він усюди вештається Та на кобзі грає. А хто грає, того
знають І дякують люде: Він їм тугу розганяє, Хоть сам
світом нудить… Отакий-то Перебендя, Старий та хи-
мерний! (Т. Ш.).
Займенник такий виконує також підсилювально-видільну
функцію, виступаючи засобом увиразнення іншої конкретної
ознаки. Наприклад: Лан довгий такий та широкий дуже,
що оком зіздріти не можна (Стеф.).
Займенник стільки виражає тотожність кількості, названої
раніше, наприклад: Ми відпочивали два тижні. Стільки ж
ішли дощі.
Одна з характерних особливостей вказівних займенників
полягає в тому, що вони виражають значеннєве протиставлен-
ня «ближній/віддалений від мовця (у просторі або часі)», на-
приклад: цей клас — той клас; цього дня — того дня.
6. О з н а ч а л ь н і займенники сам, самий, весь {увесь),
всякий, кожний {кожен), інший узагальнено вказують на
ознаки предметів.
Займенники сам, самий характеризуються низкою значень,
пов’язаних із підсилювально-видільною функцією. Поєднуючись
з іменниками — назвами істот, займенник сам вказує на вико-
нання дії суб’єктом самостійно, без сторонньої допомоги, напри-
клад: Зараз дощ. Пишу листа і, може, сам одвезу на вокзал,
коли дощ перестане (Коц.); Коні під ними самі перейшли на
рись (Гонч.), Окремий варіант підсилювально-видільної функції
реалізується в логічному або емоційно-експресивному наголо-
шенні на суб’єкті або об’єкті дії чи стану, наприклад: Від років
лопався вже не тільки самий кожух, але й застарілі латки
на ньому (Ст.); Навколо ліс, а перед нами сам Дніпро (Тич.).
Аналізовані займенники виступають також у значенні «один,
самотній», наприклад: Любив бродить у полі сам і слухать
коників і птиць смуглявий хлопчик… (Сос); Ніколи Ані по-
грається з дітьми, Ані побігає, самий Один-однісінький,
бувало, сидить собі у бур’яні (Т. Ш.).
Займенник весь {увесь) указує на повне охоплення предмета
або кількох однотипних предметів дією чи ознакою, наприклад:
Від усієї картини віє чимось пісенним (Довж.); Він знає всі
202вісім вітрів, як братів рідних, розуміє мову неба і моря (Коц.).
Вичерпне охоплення предметів, явищ, понять особливо виразне у
випадках субстантивації займенника весь, наприклад: Як я люб-
лю оці години праці, Коли усе навколо затиха (Л. У.).
Займенники кожний (кожен), всякий (всяк) дуже близькі
за значенням: вони вказують на те, що виділюваний з певної
сукупності предмет має яку-небудь ознаку, спільну з іншими
предметами сукупності, наприклад: їв кожнім колосі тяжкім
весняне сонце й майський грім, і літній дощ, і ночі сині
(Рил.); Усякий кулик до свого озера привик (Ном.). Займен-
ник всякий виступає також у значенні «різний, будь-який»,
наприклад: Звуки теж бувають всякі — тільки треба вміти
їх слухати (См.); Тепліше стає на серці, коли бачиш, що
ти не цілком одинокий на світі, що є добрі, сердечні люди,
які без всякого власного інтересу дбають про тебе (Коц.).
Займенник інший має значення «не цей, не той, протилеж-
ний чому-небудь», тобто вказує на відмінність одного предмета
(предметів) від подібних до нього, наприклад: Що вік, то інший
світ (Ном.); Вітер потроху перелягає, шамотить над хви-
лями, що котяться одна за одною й котяться, і починає
дмухати зовсім з іншого боку (Ян.).
7. П и т а л ь н о – в і д н о с н і займенники вживаються
для оформлення запитання про осіб (хто) або предмети (що),
про ознаки, якості чи приналежність предмета (який, кот-
рий), а в структурі складнопідрядного речення пов’язують
підрядне речення з головним як сполучні слова. Наприклад:
/ хто нам допоможе? Єдиний у трьох лицях? Кому я кину
квітку, прекрасну, як зорю? Ми з Музою — ми дві — дві
жінки — де наш лицар?! Ось Муза продиктує, а я його
створю (Кост.); Чується… Шум океану, Луною котрого ця
річка воркоче (Рил.).
Питальні займенники Відносні займенники
1. А хто ж там за го- 1. Хто хоче щастя за-
ловних мисливців? — за- знати, той повинен свій
питав Микола Іванович край шанувати (Нар. тв.).
(О. В.). 2. Сонце ховалось за межи-
2. Котра з сих двох нам гірський бір, котрий од
судиться дорога? (Л. У.). того став ще чорніший
(Н.-Лев.).
203Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий
можуть вказувати на невизначену особу, предмет або якість,
наприклад: Василь Іванович зразу зупинився, мов його хто
сіпнув за полу (Вас); Анакреонт старіший був над тебе
В той час, коли складав веселі оди. От якби нам хто за-
співав котру! (Л. У.).
8. З а п е р е ч н і займенники ніхто, ніщо, ніякий,
нічий, нікотрий, ніскільки, жодний {жоден) указують на
відсутність предметів, ознак, кількостей. Вони виступають дру-
гим запереченням у реченні з присудком, ужитим із запереч-
ною часткою не, наприклад: Ніщо не віщувало дощу (Скл.);
Ніяке дитяче товариство хлопця не приваблювало, най-
кращою розвагою для нього було приходити з батьком у
цех (Ваш).
Заперечні займенники, утворені від питальних за допомогою
частки ні (ані), виражають ті самі значення щодо осіб, пред-
метів, ознак, кількостей і порядку, але в заперечній формі.
Відмінність у формі вираження відношень до осіб, предметів,
їх ознак і кількостей у питальних, відносних і заперечних за-
йменниках виявляється в тому, що перші вживаються в пи-
тальних реченнях, другі — в розповідних, стверджувальних, а
треті — в заперечних.
9. Н е о з н а ч е н і займенники утворюються від питаль-
но-відносних за допомогою формантів аби-, де-, будь-, не-
будь-, казна-, хтозна-, -сь і вказують на невизначеність
особи, предмета, якості чи кількісного вияву. До цього розряду
належать такі займенники: абихто, абищо, будь-хто, будь-
що, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-хто,
казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, хтось, щось; аби-
який, будь-який, деякий, дечий, який-небудь, чий-не-
будь, казна-який, хтозна-який, хтозна-чий, якийсь,
чийсь, казна-скільки, хтозна-скільки, скількись, кот-
рийсь, котрий-небудь. Наприклад: Тихо й безлюдно, а од-
нак я щось там чую, поза своєю стіною (Коц.); Крізь пеле-
ну туману виступали якісь невиразні силуети (Панч); По-
бить, то й абихто знайдеться, — от інше діло пожалу-
вать! (Ном.); У хаті хазяйській годинник пробив скількись
(Гол.); Цей дріт приносить телеграми. Хтозна з якої да-
лини (Рил.).
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.