Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 90. Дві основи дієслова

Дієслівні форми утворюються за допомогою суфіксів і
флексій від дієслівних основ, що виступають у двох варіантах:
основа інфінітива й основа теперішнього часу.
Основа інфінітива виділяється в неозначеній формі дієслова
після відкидання суфікса -ти: іиука(ти), вози(ти), гукну(ти),
принес(ти).
Основа теперішнього (або майбутнього простого) часу виді-
ляється у формі дієслова теперішнього (майбутнього просто-
го) часу 3-ї особи множини після відкидання флексії -уть
{-ють), -ать {-ять): шукаі(уть), воз(ять), гукн(уть), при-
нес(уть).
Від основи інфінітива творяться форми дієслів минулого часу
дійсного способу, активні й пасивні дієприкметники минулого
часу, дієприслівники доконаного виду, наприклад: дозрі-(ти) —
дозрів, дозріла, дозріло, дозріли; дозрілий; дозрівши; посія-
(ти) [noc’ija-mu] — посіяв, посіяла, посіяло, посіяли; посія-
ний; посіявши.
Від основи теперішнього часу утворюються форми теперіш-
нього або простого майбутнього часу дійсного способу, синте-
тичні форми наказового способу, активні дієприкметники тепе-
рішнього часу і дієприслівники недоконаного виду, наприклад:
ріж(-уть) — ріжу; ріжмо, ріжучий, ріжучи.
П р и м і т к а . Окремі дієслівні форми творяться аналітичним
способом за допомогою службових слів, наприклад: буду ходити, бу-
дуть ходити (складені форми майбутнього часу); ходив би, ходили б
(форми умовного способу); хай ходить, хай ходять (форми наказового
способу). У таких формах основу визначають за синтетичними форма-
ми дієслів, від яких утворилися аналітичні: ходи-в би, хай ход-ять,
буду ходи-ти.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.