Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 98. Категорія часу

К а т е г о р і я ч а с у виражає відношення дії до моменту
мовлення. В основі цієї граматичної категорії лежить розуміння
часу як об’єктивно реальної форми буття. Людина сприймає
нескінченність матерії в окремих процесуальних виявах: виник-
нення, становлення, тривання і переходу в нову якість. Дієслова
є назвами дій або динамічної ознаки. Становлення і тривання
динамічної ознаки сприймається мовцем як вияв процесуаль-
ності з властивими для неї часовими координатами. Ця часова
перспектива в дієслові пов’язується з моментом мовлення про
дію: дія збігається з моментом мовлення про неї або відбуваєть-
ся не одночасно з моментом мовлення.
237У сучасній українській мові дієслова мають значення чоти-
рьох часів: теперішнього, майбутнього, минулого і давномину-
лого.
Усі чотири часи різняться за значеннями і мають виразні морфо-
логічні ознаки. Часові значення дієслова виражаються в дійсному
способі, умовний і наказовий способи часу не виражають. Катего-
рія часу тісно пов’язана з категорією особи і виявляється в осо-
бових (та родових, що були колись особовими) формах.
Своєрідно виявляється значення часу в неособових формах —
дієприкметнику і дієприслівнику. Ці форми зберігають значення
часу (як і значення виду) тієї основи, від якої вони творяться (дієпри-
кметник), або виражають час щодо основної дії (дієприслівник).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.