Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мов-
лення або збігається з моментом повідомлення про неї. На-
приклад: Виходить сонце, і зірки роси поволі гаснуть в
білих хмарах цвіту (М. В.).
Дієслова в теперішньому часі виражають: а) дію, що збігається
з моментом мовлення про неї: Я пишу тобі знову, друже мій
(Рил.); б) дію тривалу або постійну: Споконвіку Прометея
там орел карає, що день божий довбе ребра й серце розби-
ває (Т. Ш.); в) дію, що є властивістю істоти або предмета:
Весною в селі встають рано (Гр. Тют.); Земля обертаєть-
ся навколо своєї осі.
Перше значення теперішнього часу позначають терміном
т е п е р і ш н і й а к т у а л ь н и й , що реалізує конкретно-
ситуативний вияв дії у момент повідомлення про неї.
Значення тривалого або постійного часу називають т є –
п е р і ш н і м н е а к т у а л ь н и м часом, що передає харак-
теристики певних постійних станів істот і речей або перебіг
дій і процесів як даність, аксіоматичну істину, закономірність
на основі наукових узагальнень, власного досвіду чи традицій-
ної усталеності в народі. Теперішній неактуальний час влас-
тивий науковому стилеві, народним прислів’ям, активно вико-
ристовується в описах народних звичаїв, у різних довідниках,
інструкціях тощо. Наприклад: Риба дихає зябрами; Дуби
ростуть поволі, неквапливо (Рил.); Вночі тріщить, а вдень
плющить (Нар. тв.); На Святий Вечір батько набирає в
чисту миску по ложці всіх свят-вечірніх страв… (Вороп.);
238У нас криги розбиває блакитноокий березень (Ст.); / в епі-
центрі логіки і стресу… цінує розум вигуки прогресу, душа
скарби прадавні стереже (Кост.).
Форми теперішнього часу мають значення недоконаного виду.
Вони творяться від основи дієслів недоконаного виду за зраз-
ком першої особової парадигми. У цих формах виражається
значення способу (дійсного), часу, особи і числа. Наприклад:
ходжу, ходиш, ходить, ходимо, ходите, ходять.