Минулий час означає дію, що відбувалася або відбулася до
моменту мовлення. Наприклад: Могутнім спокоєм дихало
чорнолісся (Ст.); Скільки днів пролетіло над нами! (Сос).
Форми минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів
доконаного і недоконаного виду.
Формальним показником минулого часу є суфікс ~л- або
його видозмінений фонетичний варіант -в- (-у-), що приєднуєть-
ся до основи інфінітива. Форми минулого часу в сучасній
українській мові виражають за допомогою флексій значення
роду (в однині) і числа. Наприклад: возив, возила, возило,
возили.
У формах чоловічого роду суфікс -в- приєднується тільки до
основи, що закінчується на голосний звук і нульову флексію,
пор.: водити — водив, синіти — синів, збирати — збирав,
але нести — ніс, везти — віз.
При творенні форм минулого часу ненаголошений суфікс
-ну- може зникати. Наприклад: сохнути — сохнув і сох, зів’я-
нути — зів’янув і зів’яв. У дієсловах з наголошеним суфік-
сом -ну-, а так само в дієсловах на позначення раптової чи
одноразової дії суфікс -ну- зберігається: стягнути — стяг-
нув, крикнути — крикнув, гукнути — гукнув.