Крім основних значень часу, що безпосередньо виражаються
часовими формами дієслів, у процесі спілкування може вира-
жатися відносне значення щодо моменту мовлення.
Так, наприклад, у розповіді про минулі події поряд із формами
дієслів минулого часу вживаються форми теперішнього часу в
значенні минулого: Вийшов за школу — світа не видно, сліпить
очі, рве за поли, з ніг валяє (Вас). Форми майбутнього часу
також можуть уживатися в значенні минулого або теперішнього
часу, надаючи відтінку раптовості, несподіваності, енергійності: Си-
джу — як загуде в грубі, як сипне, війне снігом у вікна —
зразу стемніло (Вас). Сивий ус, стару чуприну вітер розві-
ває; то приляже та послуха, як кобзар співає… (Т. Ш.).
Відносність часового значення допомагають виражати мо-
дальні частки було, бувало. Наприклад: Ти було підеш, ора-
ти, виореш, засієш і зажнеш, а панські козаки прийдуть
та й заберуть усе (П. М.); Сидимо було день при дні у
дівочій та робимо (М. В.).