Плющ М. Я. Граматика української мови: Морфеміка. Словотвір. Морфологія

§ 105. Дієприслівник

Д і є п р и с л і в н и к — це незмінювана дієслівна фор-
ма, яка, вказуючи на додаткову дію, пояснює в реченні
основне дієслово-присудок. Наприклад: Брати, пригина-
ючись, входять до хати (Ст.).
Дієприслівник завжди пов’язується з тим самим іменником,
що й основне дієслово, але, виражаючи додаткову дію (або до-
даткову динамічну ознаку предмета), виступає в реченні об-
ставиною часу, причини, мети або способу дії. Наприклад: Хло-
пець, увійшовши, привітався ( к о л и?); Захворівши, Ма-
ринка пропустила заняття ( ч о м у?); Силкуючись не
обмовитись, дівчинка закушує губу (з я к о ю м е т о ю?);
Підстрибуючи на вибоїнах, машина мчить далі (я к?).
За синтаксичною роллю в реченні і морфологічною озна-
кою незмінності дієприслівники зближуються з прислівника-
ми. Дієприслівники, як і прислівники, виступають у реченні
обставинами.
Дієприслівники мають значення виду і часу.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи тепе-
рішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи) від дієслів
першої дієвідміни і -ачи (-ячи) — від дієслів другої дієвідміни:
251вед(уть) — ведучи, мел(ють) — мелючи, стеж(ать) —
стежачи, ход(ять) — ходячи.
Дієприслівники теперішнього часу виражають додаткову дію,
яка збігається з основною в теперішньому або минулому часі.
Пор., наприклад: Раз у раз Черниш зупинявся перепочити,
тримаючись за скелю руками і ногами (Гонч.); Гуляє
містом одчайдушна хуга, висвистуючи, дико кричучи
(Баж.).
Дієприслівник може також виражати додаткову дію, що
збігається з дією майбутнього часу. Наприклад: Конспектуючи
літературу, будемо виділяти основні положення.
Дієприслівники минулого часу творяться від основи інфінітива
дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів
-ши і -вши (якщо основа закінчується на голосний), напри-
клад: біг(ти) — бігши, вез(ти) — візши, взува(ти) — взу-
вавши, взу(ти) — взувши, відда(ти) — віддавши.
Дієприслівники минулого часу виражають додаткову дію, що
передує основній або збігається з нею, чи наступну дію, що
відбувається після основної. Пор.: Рибка, почувши волю, зав-
мерла, піднявши плавники під самий верх води, і зникла в
глибині (Ст.) — Стоїть на варті над розливом стихії юнак,
приклавши бінокль до очей (Гонч.); Швидко вийшов, зачи-
нивши за собою двері.
Дієприслівники можуть пов’язуватися з дієслівними форма-
ми наказового способу, вжитими в узагальнено-особовому зна-
ченні або стосовно конкретної особи, а також із формою інфініти-
ва. У таких зв’язках виражається одночасність дій або додат-
кова дія передує основній. Наприклад: Не спитавши броду,
не лізь у воду (Нар. тв.); — Хлопці, — шепотить Кіндрат
Калистратович, — один стрибай тут і, пригнувшись, до
річки. Другий ізстрибуй трохи далі (О. В.); Виконуючи
стрибки вгору, треба стежити за правильним диханням;
Заснути б, не роздумуючи.
Окремі дієприслівники можуть втрачати ознаку дієслова
(здатність підпорядковувати собі залежні слова) і набувати
значення прислівників.
Найчастіше переходять у прислівники (адвербіалізуються)
дієприслівники недоконаного виду теперішнього часу. Напри-
клад: Раділи люди встаючи (Т. Ш.); …Він не кликав і не
стогнав, він умирав стоячи. (Ян.).

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.