У сучасній українській мові відмінкові значення виражають-
ся морфологічно за допомогою флексій. Із співвідносним їм
значенням виступають прийменники, які розвивають, доповню-
ють, уточнюють значення відмінкової форми.
Прийменник може вживатися із формою одного непрямого
відмінка (наприклад, без, біля, від, для, до, з-за (із-за),
з-під, проти, серед вживаються тільки з родовим) або може
сполучатися з двома чи трьома відмінками (наприклад, над,
під, перед, поза — зі знахідним та орудним; на, о (об), по —
260зі знахідним і місцевим; з, за — з родовим, знахідним та
орудним відмінками).
Кожний прийменник має визначене коло зв’язку з відповід-
ними відмінками і виражає певні відношення тільки з відповід-
ною формою.
Так, прийменники біля, близько, коло, що вживаються лише
із формою родового відмінка, виражають: а) місце дії, близькість
до чогось (рости біля тину, поставити близько вогню,
стояти коло дороги); б) приблизність у будь-яких вимірах
(пробути близько години, лишилося близько кілометра
шляху).
Прийменник від (од) вживається із формою родового відмінка,
виражаючи при дієсловах: а) просторові відношення віддален-
ня (відійшов від криниці), а у словосполученнях від… до… —
протяжність дії (їхали від села до села); б) причину дії (пла-
кати від щастя); так само при прикметниках, дієприкметни-
ках (чорний від кіптяви, скривлений від болю); в) порівнян-
ня (вищий від брата, солодший від меду поряд із конструк-
цією вищий за брата, солодший за мед); г) при іменнику —
функціональну (чи відносну) ознаку предмета (ключ від две-
рей, від стола та ін.).
Прийменник до у сполученні з формою родового відмінка,
залежного від дієслова, вказує на: а) предмет, у напрямку до
якого спрямовано рух або дію: піти до школи, поїхати до
Львова, покласти до комори; б) час або межу дії: читав до
ранку, дожив до старості; в) об’єкт, до якого виявляється
зацікавленість, потяг: вдався до віршування, причепився до
незнайомого (пор. при прикметнику: ласий до меду, швидкий
до роботи, меткий до шиття) та ін.
Прийменник за у сполученні з формою родового відмінка
виражає значення часу дії: вибратися за години (означає: в
сприятливу погоду). Зі знахідним відмінком при дієсловах і
віддієслівних іменниках він виражає: а) об’єктні відношення:
дякувати (подяка) за обід, платити (плата) за роботу,
боротися за свободу, піклуватися за дітей (більш ужива-
не — про дітей); б) призначення особи або предмета: бути
за пастуха, правити за виделку (означає: замість виделки);
в) тривалість дії: з’їхатися за день, виїхати за місяць до
зими, здобути знання за час навчання; г) просторові відно-
шення обмеження: перебувати за кілометр від дороги та ін.
261Прийменник з (із, зі) вживається з родовим, знахідним і
орудним відмінками. Коло відношень, що виражаються цим
прийменником, дуже широке:
1) з р о д о в и м відмінком він виражає: а) напрямок
руху зсередини чогось: вийти з приміщення, витягти з води;
б) причину дії: замовкнути з переляку; в) непрямий об’єкт
при перехідному дієслові: скинути з себе ковдру чи об’єкт
при неперехідному дієслові: сміятися з ледаря; г) атрибу-
тивні відношення — ознаку особи або предмета за галузевою
належністю до науки, вчення, спеціальності тощо: фахівець з
нейрохірургії, навчання з англійської мови, урок з матема-
тики, змагання з легкої атлетики;
2) зі з н а х і д н и м відмінком — приблизну кількість
предметів {було осіб з двадцять; минуло років з п’ятнад-
цять);
3) з о р у д н и м відмінком: а) соціативний зв’язок осіб
{брат із сестрою ідуть); б) непрямий об’єкт при дієсловах
руху, говоріння (іти з дитиною, подорожувати з другом);
в) характеристику особи або предмета за зовнішньою ознакою
(дівчина з русою косою, шафа із дзеркалом); г) часові відно-
шення із вказівкою на початок дії (з настанням морозів, з
приходом весни) та ін.
Прийменник у (в, уві) вживається із формами родового,
знахідного і місцевого відмінків і виражає:
1) з р о д о в и м відмінком — відношення до особи
1
(був
у брата, запитав у майстра);
2) зі з н а х і д н и м відмінком: а) напрямок руху всереди-
ну предмета або взагалі в простір чи пункт призначення (уві-
йти в клас, налити в склянку, піти в світ (у світи), поїха-
ти в Черкаси); б) час дії (посіяв у дощ); в) міру вияву ознаки
(довжиною в три кілометри, висотою в шість поверхів
тощо);
3 ) з м і с ц е в и м відмінком: а) місце дії (працювати в
бібліотеці, оселитися в Переяславі); б) час дії (виконати у
грудні); в) зовнішню ознаку людини, предмета (дівчина у вес-
нянках, помідори у власному соку тощо).
• ‘ Значення просторової близькості прийменник у сучасній українській
мові не виражає (порівняйте рос: стоит у окна, ждет у входа — укр.:
стоїть біля (коло) вікна, чекає біля (коло) входу).
262Прийменник по у сучасній українській мові поєднується із
формами знахідного та місцевого відмінків (з формою даваль-
ного відмінка не вживається) і виражає:
1) зі з н а х і д н и м відмінком: а) відношення просторо-
вої межі (зайти у воду по коліна, заміряти по канаву);
б) часової межі (відпочивати по серпень);
2) з м і с ц е в и м відмінком: а) місце поширення дії (іти
по дорозі, розкидати по кімнатах); б) час дії, що відбуваєть-
ся після якоїсь межі (довідатись по святах (після свят), ви-
їхати по весні), а також протяжність дії (не спить по ночах
(ночами) тощо).
Прийменник через вживається лише зі знахідним відмінком
і виражає відношення об’єктні (перестрибнув через рівчак),
просторові або просторово-атрибутивні (летіти через Кар-
пати, дорога через ліс), причинові (не з’явився через хво-
робу).
Окремі прийменники виражають обмежене коло відношень,
як наприклад: при, про, крізь, між, ради.
Прийменники під, над, перед, о (об) та деякі інші, особли-
во похідні від прислівників та іменників, також виражають не-
велике коло синтаксичних відношень.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.