Сполучники виражають семантико-синтаксичні відношення
між граматично рівноправними одиницями (однорідними чле-
нами, частинами складносурядних речень чи супідрядними од-
норідними в багатокомпонентному складнопідрядному реченні)
та між нерівноправними, одна з яких підпорядкована іншій (у
складнопідрядному реченні).
За участю у вираженні семантико-синтаксичних відношень
між поєднуваними одиницями синтаксичних конструкцій спо-
лучники поділяються на сурядні і підрядні (або сурядності і
підрядності).
С у р я д н і сполучники поєднують однорідні члени речен-
ня і частини складносурядного речення як рівноправні, грама-
267тично незалежні одне від одного. За характером відношень
між членами речень і частинами складного речення вони по-
діляються на єднальні, зіставно-протиставні, розділові, градаційні
і приєднувальні.
1. Є д н а л ь н і : і (й), та (в значенні і), ні…ні, ані…
ані, а. Наприклад: Бліді на небі гасли зорі, І вітер плутав-
ся в мережах верховіть, І не гойдалися берези білокорі (Рил.);
Ні птиці в повітрі, ні коника в траві; Яке було добро,
продали, а гроші розкотились… (М. В.).
2. З і с т а в н о – п р о т и с т а в н і : а, але, та (в зна-
ченні але), а втім, зате, проте, однак та ін. Наприклад:
Прийде друга весна і гостю Божу Зустріне знову гімн
дзвінкий; Вестиме ж соловейко пісню гожу, Та вже не ти, —
другий!.. (О. Пч.); Федько вчився непогано, зате Дмитри-
кові доводилося допомагати (О. Д.).
3. Р о з д і л о в і : то (то.., то…), не то…не то…, чи
(чи.., чи…), або (або.., або…), хоч.., хоч.. . Наприклад: То
шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст зеле-
ний, то золотим дощем лились пісні (Л. У.); Хлопці рвали
кедрові горішки або, виїхавши на тундрове плато, збирали
червоні брусниці (Багм.).
4. Г р а д а ц і й н і : не тільки… а й, (але й), не лише…
а й (але й), не стільки… скільки, не те що (щоб)…
але, не так… як. Наприклад: Поруч з образами Шевчен-
ка й Лесі Українки образ Франка символізує перед світом
не тільки індивідуальні риси й можливості велетня куль-
тури, але й нетлінне єство, красу… й життєздатність
українського народу (Павл.); Не те що такий лиман… а,
здається, море перемайнула б вона (Гонч.).
5. П р и є д н у в а л ь н і : ай, та й, ще й, а ще й, та
ще й, і навіть, також і. Наприклад: А пані не дає нічого
та ще й гнівається (М. В.); Плакали від радості і звору-
шення бувалі воїни…, та й Дмитро якось незручно рубом
великої долоні провів по очах (Ст.); Обморозитися було дуже
просто, особливо обличчя, та й руки (Бик.).
П р и м і т к а . Між супідрядними однорідними реченнями (компо-
нентами складнопідрядного) здебільшого використовуються єднальні спо-
лучники і рідше зіставно-протиставні та розділові. Наприклад: Вночі
Андрій довго не міг заснути, бо в хаті було видно од великих зірок на
небі і густо пахло холодною м’ятою (Гр. Тют.); Таки пам’ятав, як
268струмували майже під ногами хвилі веселі, чисті, а він дивився на
них (Біч.); Чомусь пригадалось, як батько веде мене до школи або
мати зустрічає біля воріт.
Підрядні сполучники поєднують частини складнопід-
рядних речень. Вони виражають з’ясувальні, обставинні та інші
відношення залежності підрядної частини від головної чи від
іншої підрядної при послідовному підпорядкуванні предикатив-
них частин:
1. З ‘ я с у в а л ь н і : що, як, ніби, щоб та ін. Наприклад:
Мені здається, ніби вдалині Сивіють не тумани придо-
линні, А тіні тих, що впали на війні І вже навік належать
Україні (Луц.); Лиш одного я хочу, мамо, Щоб ти щасли-
вою була (Сос).
2. О б с т а в и н н і :
часу: щойно, ледве, тільки, як, як тільки, після того
як, відтоді як та ін. Наприклад: Його не бачили лежачим
ниць, Хіба тоді, як пив з потоку воду (Павл.);
мети: щоб, для того щоб, аби. Наприклад: Щодалі дово-
дилося все частіше звертати з колії, щоб дати дорогу ав-
томашинам (Панч);
умови: якби, коли б, аби, якщо, як, як тільки. Напри-
клад: Яка б з мене була діячка, коли б я не вчилася в Лесі
(Сміл.); Якщо моє не в лад, то я з своїм назад (Нар. тв.);
допустовості: хоч, дарма що, незважаючи на те що,
хоч.., але… . Наприклад: Хоч життя і найдорожче для лю-
дини, Та все’дно людина в битві і в труді Віддає його за
долю Батьківщини… (Заб.);
способу дії: як. Наприклад: Як працюєш, так і маєш
(Нар. тв.);
порівняння: як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито,
начебто та ін. Наприклад: Громада зібралась у волость і
загула, як бджоли у вулику (Н.-Лев.); Темнота вужчала,
ніби самі гори змикалися над головою (Гонч.);
причини: бо, тому що, через те що, завдяки тому що,
затим що, оскільки. Наприклад: Виходь у світи, бо дорога
відкрита (Шп.);
міри, ступеня: аж, що аж, що й. Наприклад: Закипіло,
заревло навкруги, аж річка охнула й нестямно на всі боки
захиталася (П. М.);
269наслідку: так що. Наприклад: / слово в Білоуса знаходиться
разюче, дошкульне, пекуче, так що об’єктам поетової уваги
не можна сказати, щоб було спокійно та байдуже (О. В.).
У ролі сполучників можуть виступати самостійні слова —
відносні займенники та прислівники займенникового похо-
дження.
Відносні займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки
можуть стояти в називному відмінку і виконувати роль підме-
та в підрядній частині, водночас приєднуючи її до головної:
Ніколи не здобуде перемоги той, хто передчасно вважає
себе переможцем (Дм.).
У непрямих відмінках відносні займенники, що приєднують
підрядну частину до головної, виконують роль додатка або
означення чи присудка: Живе поезія у мові, Якої мати вчила
нас… (Рил.); Який сам, таку взяв (Нар. тв.).
Сполучними словами можуть виступати прислівники, похідні
від займенників: де, куди, звідки, коли, відколи, доки, як,
чому. У підрядному реченні вони виконують роль обставини:
Коли дзвонять черешні В медовому цвіту, Узори нетутешні
Із цвіту я плету (Рил.). Де тонко, там і рветься (Нар. тв.).