В и г у к — частина мови, яка слугує для безпосеред-
нього вираження емоцій, почуттів і волі людини.
Вигуки посідають проміжне місце між самостійними і служ-
бовими словами. Це незмінювані слова, які не виступають чле-
нами речення. Проте на місці самостійного слова вигук набу-
ває конкретного значення і виконує синтаксичну роль того
слова, яке замінює. Наприклад: Протягли своє «ку-ку-рі-ку»
горлаті півні (П. М.) — в ролі додатка; А качка ках-ках —
у ролі присудка. Вигуки можуть заступати ціле слово-речення:
[Наташа:] — Ох!.. Ох!.. Боже мій! (К.-Кар.).