Розрізняють три розряди вигуків:
1. Вигуки, що виражають емоції: страх, невдоволення, іронію,
подив тощо: о, ой, ох, ай, ех, тьху, овва та ін. Наприклад:
Ох, і щука ж була! Ех, і щука… (Ст.); Ух ти! Як зуби
276вишкірив (Ст.); Ой, рятуйте, задавить супоня (К.-Кар.);
[ Р у с а л к а ] : Овва! А батько мій їх всіх потопить (Л. У.).
2. Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дії:
агей, гей, гов, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе.
Наприклад: Та цитьте, чортові сороки! — Юпітер грізно
закричав (Котл.); Агов! Чи чуєш? Щось тріщить у лісі!
(Фр.); — Марш мені зараз малину рвати! (Коц.). —• Ану,
стоп! Віталій нахилився, торкнув його за плече (Гонч.).
3. Вигуки, що виражають етикет — вітання, подяку, побажан-
ня, вибачення тощо: добрий день (добридень), доброго ран-
ку, на добраніч, прощайте, дай Боже, Боже поможи, на
здоров’я, спасибі, хай йому грець. Наприклад: Добрий
вечір, люди добрі (Коц.); ( С т а р ш и н а ] — А нехай їй
біс, тій Парасці (К.-Кар.).
До вигуків належать і звуконаслідувальні слова: гав-гав,
кахи-кахи, ку-ку-рі-ку, тьох-тьох, кап-кап. Наприклад:
— Кахи! Кожум’яка жахнувся, а дванадцять кож тільки
трісь, трісь! (Нар. тв.); Що рибка смик — то серце тьох!
Серденько щось Рибалочці віщує (Г.-Арт.); А з степу, з да-
лини, як відгук: — Му-у! (Гол.).
У реченні після вигуків першої групи ставиться кома, а при
підвищеній інтонації — знак оклику; всередині речення вигук
виділяється комами з обох боків: Ту смертну дорогу багрову
йому не забути, о, ні! (Сос).
Вигукового значення можуть набувати самостійні слова:
— Ой лихо! Пожежа!; — Здоров, друже!
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: § 119. Загальне поняття про вигук
Наступна: § 121. Інтер’єктивація