Львiвський нацiональний унiверситет iмені Iвана Франка,
вул. Університетська, 1, кімн. 239, 79000, Львів, Україна,
тел.: (00380 32) 2394704
Розглянуто початковий етап та становлення співробітництва між Україною та
Індією, проаналізовано історичний розвиток та показано сутність співробітництва
між двома країнами.
Ключові слова: Україна, Індія, співробітництво, історичний розвиток.
Iнтерес в Українi до Iндiї зростає з кожним роком. Це викликано багатьма
чинниками. Найголовнiший із них – динамiчний розвиток дружнього та плідного
спiвробiтництва мiж двома країнами, яке охоплює сфери економiки, полiтики,
культури, науки i технiки.
Iсторично склалося так, що i Україна, й Iндiя святкують свої Днi незалежностi в
серпнi: 15 серпня – День Незалежностi Республiки Iндiї, а 24 серпня – День
Незалежностi України. 15 серпня 2007 року Iндiя вiдзначила ювiлей – 60-ту рiчницю
своєї незалежностi.
Торговельні відносини України з Iндiєю розпочалися 1953 року, ще за часiв
колишнього СРСР, коли Україна разом з iншими союзними республiками надавала
економiчну та вiйськову допомогу Республiцi Iндiя, яка 1947 року здобула
незалежнiсть. Криза, що виникла з іноземною валютою в Індії та бажання
Радянського Союзу підтримувати торговельні відносини з країнами, що не входили
до Ради Економічної Взаємодопомоги, не вдаючись до операцій у твердій валюті,
призвели до підписання угоди про торгівлю в рупіях між двома країнами. Торгівля в
рупіях була насправді бартерною торгівлею, у межах якої Індія купувала радянські,
у тім числі й українські, товари та техніку, зокрема військову техніку, а платила за
це індійськими рупіями. Радянський Союз своєю чергою використовував індійські
рупії для закупівлі індійських товарів. Ціни на товари встановлювали з врахуванням
цін на подібні товари, що панували на світовому ринку, які потім переводили в
рупії. Як наголошувала індійська газета „Economic times”, дві країни, можливо, і
хотіли вести торгівлю в твердій валюті, але зважаючи на ту ситуацію, загальний
товарообіг між ними залишався б на дуже низькому рівні, бо жодна з цих країн не
мала достатніх запасів твердої валюти. Тому рішення про торгівлю в рупіях було
політичним [2, с. 70].
Спiвробiтництво мiж Україною та Iндiєю в сферi культури i мистецтва почалосяІсторія співробітництва України та Індії: початок і становлення 15
ранiше. У 1952 роцi в Iндiї була органiзована радянська художня виставка. Вона
викликала жвавий iнтерес широких кiл iндiйського суспiльства. А влітку 1953 року
Всеiндiйське товариство вишуканих та прикладних мистецтв на запрошення
Мiнiстерства культури СРСР органiзувало в Москвi, а потiм у Києвi та Ленiнградi
виставку iндiйського образотворчого мистецтва [25, с. 344].
У червнi 1955 року прем’єр-мiнiстр Iндiї Джавахарлал Неру
1
прибув до
Радянського Союзу. Під час свого вiзиту вiн відвідав Україну та Крим. Як свiдчив
iндiйський дипломат К. П. С. Менон
2
, у мiстi Сімферополi Дж. Неру влаштували
“квiтковий” прийом. Вiд Сімферополя до Ялти – а це вiдстань кiлометрiв сто
п’ятдесят – весь його шлях було вистелено квiтами. I мешканцi селищ, i мешканцi
мiст стояли вздовж доріг з величезними букетами та кидали їх в автомобіль. Час вiд
часу доводилося звiльняти машину вiд квiтiв. Прем’єр-мiнiстр із задоволенням
ловив на ходу призначенi йому букети троянд. В Ялтi iндiйському гостю надали
дачу самого К. Е. Ворошилова [33, с. 34]. Протягом свого перебування в Ялтi
Дж. Неру зі своєю донькою Iндiрою Гандi побували на яхтi “Ангара” [33, с. 14].
12 лютого 1960 року між СРСР та Індією було підписано міжурядову угоду про
культурну і технічну співпрацю [28, с. 3]. Договiр про мир, дружбу i спiвпрацю мiж Iндiєю
та Радянським Союзом, пiдписаний 9 серпня 1971 року, пiдняв цi вiдносини на вищий
рiвень [30, с. 3]. За оцiнками фахiвцiв, внесок України у загальний обсяг радянської
допомоги Iндiї у середньому становив близько 30%, а у деяких секторах – металургiї,
енергетицi, важкому машинобудуваннi, постачаннi зброї (зокрема транспортних лiтакiв,
бойових кораблiв) – частка України була значно вищою [12, с. В-5].
Важливою була роль України у створеннi космiчних програм Iндiї, адже першi
iндiйськi космiчнi штучнi супутники були зiбранi на всесвiтньо вiдомому ракетному
пiдприємствi “Пiвденмаш” у Днiпропетровську [45]. У квiтнi 1984 року запущено
космiчний корабль “Союз Т-11”, на борту якого був космонавт-дослiдник,
громадянин Республiки Iндiї Ракеш Шарма. Програмою польоту передбачалося
стикування корабля “Союз Т-11” з орбiтальним комплексом “Салют-7”–“Союз Т-10”
[34, с. 10]. Космiчний злiт Iндiї, яка стала чотирнадцятою країною зі 150 держав-
членiв Органiзацiї Об’єднаних Нацiй, що послала свого дослiдника на орбiту, –
заслуга i українських науковцiв та фахiвцiв. Пiсля повернення на Землю iндiйський
космонавт Р. Шарма та його дублер Равiш Мальхотра вiдвiдали й українську
столицю, де поклали вiнок до Меморiалу Великої Вiтчизняної вiйни.
З липня 1987 по червень 1988 року вiдбувся Фестиваль Iндiї в СРСР –
УТСАВ’87, під час якого проведено виставки, концерти, кiнофестивалi, семiнари,
конференцiї, спортивнi змагання у багатьох мiстах України. На початку 1988 року в
iндiйському мiстi Хайдерабадi – адмiнiстративному центрi штату Андхра Прадеш –
розпочала роботу мiжнародна конференцiя “Мова та нацiональний розвиток (на
прикладi Iндiї)”. На конференцiї були присутнi 130 iндiйських фахiвцiв та iноземних
учених – з Англiї, Бангладеш, Гонконгу, Iзраїлю, Канади, СРСР, США та Японiї.

1
Джавахарлал Неру (1889–1964) – видатний лiдер iндiйського нацiонально-визвольного руху
та перший прем’єр-мiнiстр незалежної Iндiї.
2
К. П. С. Менон (1898–1982) – дипломат, навчався в Оксфордському унiверситетi, один з
небагатьох iндiйцiв, прийнятих на службу до Полiтичного департаменту Iндiї в перiод
британського правлiння. Став першим послом Iндiї у Китаї, багато років – посол Iндiї в СРСР. 16 С. Кравцов
Радянських учених на конференцiї представляли тiльки двоє науковцiв: старший
науковий спiвробiтник Iнституту Сходознавства АН СРСР доктор фiлологiчних
наук В. А. Чернишев з Москви та викладач Київського унiверситету, В. Г. Мiхн
[1, с. 44]. У 1989 роцi в Києвi Український фонд культури заснував Рерiхiвське
товариство
1
.
Новим поштовхом двостороннiх стосунків стало здобуття Україною
незалежностi. Республiка Iндiя визнала державну незалежнiсть України 26 грудня
1991 року, а 17 сiчня 1992 року у Києвi підписано Протокол про встановлення
дипломатичних вiдносин та Протокол про встановленння консульських вiдносин
мiж Україною та Iндiєю. 7 травня 1992 року у Києвi розпочало роботу Посольство
Республiки Iндiя, а українське Посольство вiдкрилось у Нью-Делi 1993 року.
Пiдписаний у березнi 1992 року Договiр про дружбу i спiвробiтництво мiж
Україною та Республікою Iндiя заклав правовi основи для подальшого поглиблення
двостороннiх вiдносин [45]. Уже влітку того ж року Індія та Китай звернулися до
України з пропозицією про придбання недобудованого авіаносця „Варяг” [15, с. 5].
9 вересня 1992 року в Маріїнському палаці Надзвичайний і Повноважний Посол
Республіки Індія в Україні Судхір Тукарама Деваре вручив вірчі грамоти
Президентові Леоніду Кравчуку [16, с. 4].
З 23 по 30 вересня 1992 року у Виставковому залі Торговельно-промислової
Палати України відбулася „Індійська торговельна виставка”, організатором якої
виступили 43 провідні компанії „Індіа трєд промоушен організейшен, Прагаті
мейдан, Нью-Делі”. На виставці можна було ознайомитися з електронікою та
електричними виробами, машинами для малої промисловості, виробами легкого
машинобудування, хімікатами та фармацевтикою, гірничодобувним обладнанням,
обладнанням для офісів, шкіряними виробами, предметами для домашнього вжитку,
кустарними виробами, пластмасовими товарами, продуктами харчування і напоями,
товарами широкого вжитку та отримати консультаційні послуги [17, с. 5].
В інтерв’ю газеті „Голос України” Надзвичайний і Повноважний Посол
Республіки Індія в Україні С. Деваре заявив: „Республіка Індія давно має своє
генеральне консульство в Одесі. Його діяльність сприяла розвитку екологічного та
культурного співробітництва між нашими країнами. Із здобуттям Україною
незалежності з’явилися нові можливості для поглиблення наших двосторонніх
відносин”. Індійський посол також підкреслив, що Договір про дружбу і
співробітництво, підписаний у процесі візиту Президента України, справді став
ключовим документом у відносинах між нашими країнами. На додаток до нього
було підписано декілька угод у галузі торгівлі, науки й техніки, культури й освіти.
Відповідно до цих угод і розвиватиметься наше співробітництво [18, с. 5].
У 1992–1994 роках, пiсля встановлення дипломатичних вiдносин мiж двома
державами, вiдбулося декiлька взаємних вiзитiв найвищого i високого полiтичного
рiвня, а саме: 1992 і 1993 роках – обмiн вiзитами Президентiв двох держав. У
середині жовтня 1992 року до України з візитом прибув мiнiстр оборони Iндiї Шрі

1
Українське Рерiхiвське товариство, Мiжнародна громадська органiзацiя вiддiлення
Мiжнародного центру Рерiхiв – Асоцiйованого члена ООН. Товариство засновано у 1989 роцi
Українським фондом культури. У 1993 роцi перереєстроване як самостiйна громадська
органiзацiя. З 1998 року – мiжнародна громадська органiзацiя, вiддiлення Мiжнародного Центру
Рерiхiв – Асоцiйованого члена ООН. Історія співробітництва України та Індії: початок і становлення 17
Шарадчандр Павар. Він зустрівся з міністром оборони України Костянтином
Морозовим та ознайомився з деякими військовими об’єктами. Російська газета
„Красная Звезда” підкреслювала, що український уряд виступив з ініціативою про
підписання з Індією довгострокової угоди про військово-технічне співробітництво.
Конкретні пропозиції стосовно цього були висловлені міністрові оборони Індії
Ш. Павару під час його офіційного візиту до Києва. Йшлося про постачання
запасних частин для військової техніки, що закуплена у Радянському Союзі, у тім
числі вертольотів та військово-транспортних літаків, а також про вишкіл військових
кадрів [32, с. 5]. Газета „Times of India”, відкриваючи завісу таємничості над візитом
міністра оборони Індії до Києва, писала: “Україна надішле вже у 1992 році Індії
зброю та запасні частини до неї на 400 млн. доларів. Частину цих закупівль Індія
оплатить в доларах. Частину – постачанням своїх товарів” [29, с. 4].
У вересні 1993 року у Дніпропетровську, на батьківщині Олени Блаватської,
дводенною конференцією-семінаром відзначено 162-гу річницю з дня народження
видатного діяча культури, науки, релігії та освіти [38, с. 4]. Тривалий час
О. Блаватська мандрувала Тибетом та Індією. Під впливом індійської філософії
1875 року у Нью-Йорку заснувала Теософську
1
громаду. 1883 року під псевдонімом
Радда-Бай опублікувала відомий історико-етнографічний нарис „Из пещер и дебрей
Индостана”. На початок 90-х років ХХ ст. теософськi центри і школи було створено
більш як у 60-ти країнах світу. У Нью-Йорку, Лондоні, Адьярі (Iндiя) є музеї
О. Блаватської. Місцеве духовно-освітнє товариство „Орієн” вирішило заснувати у
Дніпропетровську фонд музею знаменитої землячки. Окрім музейної експозиції, в
ньому планували розмістити духовну бібліотеку, кінозал, різні курси, викладати
основи східної медицини [38, с. 4].
У 1994 роцi відбувся вiзит в Iндiю мiнiстра закордонних справ України. Було
пiдписано низку важливих договорiв. За повідомленням Укрінформ, у листопаді 1994
року в Одесі відбулися зустрічі між заново призначеним Генеральним консулом Індії
доктором Пакаджі та керівництвом міста і області. Під час зустрічей розмова йшла про
структуру народногосподарського комплексу регiону, про систему представницької та
виконавчої влади, що склалася, про перспективи створення сiтки вiльних економiчних
зон, про хiд господарських реформ, пiдприємницьку дiяльнiсть. На думку генерального
консула, Одеса та область завжди відігравали помiтну роль у взаємовигідному
партнерстві України та Індії [3, с. 6].
У період 1995–2001 років вiдбулася низка зустрiчей українських та iндiйських
керiвникiв в інших країнах, головно, пiд час Сесiй Генеральної Асамблеї ООН [45]. 12–
16 березня 1996 року в Делі проведено виставку “Україна в Індії” на якій інтерес
викликала не тільки продукція 35-ти машинобудівних підприємств, але і можливості
українських будівельних корпорацій, заводів військово-промислового комплексу,
приватних фірм. Учасники виставки розповідали, що калинівське мило з Вінницької
області так сподобалося міністрові торгівлі Індії, що він пообіцяв користуватися тільки
ним. Прозвучали пропозиції щодо прийняття участі в будівництві 32-поверхової офісної

1
Теософiя (з грецької “Theos” – Бог та “Sophia” – мудрiсть) 1. В широкому значеннi –
мiстичне вчення, що претендує на розкриття особливих “божественних таємниць”. 2. Мiстична
доктрина О. Блаватської та її послiдовникiв – еклектичне поєднання мiстики буддизму та iнших
схiдних вчень з елементами окультизму та неортодоксального християнства. 18 С. Кравцов
будівлі в Бомбеї, взуттєвої фабрики та готелю, реконструкції порту і металургійних
комбінатів, ремонту фрегатів та модернізації танків. Звичайно, за умови, якщо виграють
тендер. Робився наголос і на те, що в травні 1997 року вже в Україні, у Києві,
відбудеться міжнародна виставка „Індія в Україні” [19, с. 5].
На початку 1997 року за урочистих обставин посла України в Індії
Г. Ходоровського нагороджено пам’ятною відзнакою імені Індіри Ганді за
досягнення в галузі міжнародних відносин. Цю нагороду вручила член індійського
парламенту Гіріджа Віас [35, с. 8].
Згідно з повідомленннями засобів масової інформації, у травні український
літак Ан-38 мав вилетiти до Індії. Успішне виконання там демонстраційних польотів
пов’язано з отриманням значного замовлення на будівництво Ан-38 [27, с. 11]. У
червні 1997 року у Севастополі відбулася зустріч першого заступника
командуючого Військово-Морських сил (ВМС) України контр-адмірала Віктора
Фоміна з військово-морським аташе при посольстві Індії в Україні капітаном 1-го
рангу Віджаєм Манохарою Серваті. Було обговорено перспективи співробітництва
ВМС України та ВМС Індії. Найдетальніше розглянуто військово-технічний аспект,
зокрема можливості відновлення технічної готовності індійських кораблів та суден
на судноремонтних підприємствах України. На севастопольській зустрічі також
було обговорено перспективу підготовки кадрів для обох флотів у військово-
морських училищах України та Індії [37, с. 2]. У січні 1999 року колектив
харківського АТ „Турбоатом” розпочав виготовлення гідротурбінного устаткування
для гідроенергетичного комплексу „Тері” в Індії. Наприкінці 1998 року уcпішно
пройшли модельні випробування турбіни для цього комплексу [20, с. 4].
5 лютого 1999 року о 17.30 в київському кінотеатрі „Кінопанорама” відбулось
урочисте відкриття „Днів індійського кіно” з демонстрацією фільму „Салам,
Бомбей!”. Організаторами безкоштовного показу індійських кінострічок „Містер
Індія”, „Артист”, „Храм любові”, „Прийде той день” та фільму для дітей
„Королівство діамантів” стали Посольство Індії в Україні та український Фонд
„Далекий Схід” [21, с. 4]. У Рівненському обласному краєзнавчому музеї розгорнуто
виставку комп’ютерних копій з картин Реріха серед яких стародавні слов’янські
мотиви, твори з серії „Санкта” та гімалайсько-тибетського циклу [21, с. 4].
Під час наради керівників дипломатичних місій України за кордоном у МЗС
відбулося декілька зустрічей послів з представниками засобів масової інформації.
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Індії Валентин Адомайтіс,
відповідаючи на питання журналістів, повідомив, що рівень товарообігу у нас
досить високий – понад 320 млн. доларів, але не такий, щоб відповідав потенціалу
наших країн: „У стадії завершення підготовка до візиту в Україну заступника
міністра сталі й шахт Індії Ашока Басу, який відбудеться наприкінці липня.
Очікується, що він дасть свої наслідки. Адже свого часу Україна зробила великий
внесок у будівництво металургійної галузі в Індії: низка провідних індійських
підприємств була зведена з використанням українських технологій, фахівці також
проходили стажування і навчалися в Україні. Отож металургійний напрямок, як і
гірничошахтний – передусім пріоритетні для співробітництва. Окрім того, Україна
бере активну участь у ремонті військової техніки, яку було поставлено ще за часів
Радянського Союзу” [22, с. 4].
У жовтні 1999 року Фонд „Далекий Схід”, за сприяння тайванського монастиряІсторія співробітництва України та Індії: початок і становлення 19
„Фогуаншань” та Міжнародної асоціації „Світ Будди”, провів презентацію книги
„Буддизм для досконалості цього життя”. Перед присутніми та почесними гостями,
серед яких був і Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Індія в Україні
пан Від’я Бгушан Соні, виступив віце-президент фонду Сергій Капранов. Буддизм,
як зазначив В. Соні, це насамперед мудрість і милосердя. „Мені дуже хотілося б, –
продовжив він, – щоб ця книга донесла до людей роль і значення більш ніж
двохтисячолітньої буддистської традиції”. На знак прихильності пан посол
подарував Фондові „Далекий Схід” кам’яну статуетку Будди, про якого, як зізнався
пан Соні, він завжди думає під час медитації [23, с. 4].
22 та 23 жовтня того ж року в Києві проведена перша Міжнародна авіакосмічна
виставка “АвіаСвіт-ХХІ”. Організаторами першого українського авіасалону
виступили Міністерство промислової політики України, Асоціація підприємств
авіапромисловості “Укравіапром”, Національне космічне агентство та Міністерство
транспорту України. Складовою частиною авіасалону стало проведення на базі
Національного космічного агентства України та Науково-дослідного інституту
авіаційних технологій декількох міжнародних наукових конференцій, присвячених
проблемам новітніх технологій в авіації і космосі. У цих заходах взяло участь
близько 700 учасників, запрошені колеги з європейських та азійських країн, в тім
числі і з Індії. Виставку відвідало близько 200 тис. осіб [44].
У листопаді 1999 року ВАТ „Нижньодніпровський трубопрокатний завод”, що у
Дніпропетровську, розпочало реалізацію чергового контракту на постачання
залізничних коліс до Індії. Планувалося, що в 2000 році до Індії буде відпралено
12 тис. коліс [24, с. 1]. Вітчизняні підприємства кораблебудування почали активні-
ше виходити на зовнішні ринки, зокрема, Миколаївський „Південний турбінний
завод”, що розпочав постачання газових турбін для бойових кораблів Індіїї [38, с. 2].
З 2001 року почався новий етап в українсько-iндiйських вiдносинах. Цьому
сприяло переконання керiвництва двох країн, що всебiчний розвиток вiдносин мiж
Україною та Iндiєю може принести велику користь обом державам, якi традицiйно
подiляють схожi погляди на бiльшiсть важливих питань сучасностi i якi мають
багато спiльного як у планi давньої, так i сучасноi iсторiї. У січні 2001 року
впливове англійське видання „Eastern Economist” опублікувало інтерв’ю з
Надзвичайним і Повноважним Послом Індії в Україні Від’я Бгушан Cоні. Посол
Соні прибув до Києва 1997 року, коли відносини між двома країнами, як він
зазначив, були не найкращими. Саме в той час Харківський завод імені Малишева
уклав 650-мільйонний доларовий контракт на продаж танків Пакистану. Зрозуміло,
це негативно позначилося на україно-індійських відносинах. Дипломат
підкреслював, що Індія навіть погодилася на визнання контракту як сугубо
екномічного, а не підписаного за політичними мотивами. Однак посла В. Соні
більше здивувала подальша зовнішня політика України, йому було важко зрозуміти
реакцію українського уряду на випробування Індією ядерної зброї 1998 року.
Україна приєдналася до усіх актів, що засуджували дії Індії. Більш того, посла
здивувала підтримка Україною застосування економічних санкцій проти Індії в
межах ООН. Дипломат вважав, що Україна мала право не погоджуватись з
політикою Делі, але могла б демонструвати більше нейтралітету та розуміння. Про
співпрацю між двома країнами Від’я Соні заявив, що Україна постачає товари20 С. Кравцов
хімічної промисловості та деякі метали для космічної галузі. Своєю чергою Індія є
світовим експортером № 2 у сфері програмного забезпечення, могла б продавати
Україні цей цінний продукт, який в сьогоднішніх умовах отримує все важливіше
значення [4, с. 5].
У 2001 році товарообіг з Індією становив майже 250 млн. доларів [6, с. А-3].
Державний мiнiстр закордонних справ Iндiї Омар Абдулла пiд час iнтерв’ю
мiжнародному суспiльно-полiтичному щотижневику “Дзеркало Тижня” в груднi
2001 року заявив, що Iндiя завжди висловлюватиме свою стурбованiсть у зв’язку з
постачанням українських танкiв у Пакистан. Стосовно співробiтництва мiж
Україною та Iндiєю Омар Абдулла повiдомив: “Вiдносини мiж країнами не є чимось
сталим. Вони постiйно розвиваються. I це повною мiрою стосується України та
Iндiї. Звiсно, у вiдносинах обох сторiн були певнi непорозумiння. Але тепер ми
зацiкавлені в тому, аби вийти на новий рiвень спiвпраці”. Щодо реальних
перспектив спiвробiтництва iндiйський мiнiстр пiдкреслив: “Гадаю, що передусiм –
це наука й технологiї. Ми хотiли б вивчити можливостi спiвпраці у сферi
iнформацiйних технологiй. Також було б бажано, щоб якнайбiльше українських
студентiв приїжджало в Iндiю на навчання. Великi перспективи в торгово-
економiчних вiдносинах має й постачання фармацевтичної продукцiї з Iндiї в
Україну” [31]. Під час свого вiзиту до України Державний мiнiстр закордонних
справ Iндiї Омар Абдулла провiв зустрiчi з Президентом України Л. Кучмою,
прем’єр-мiнiстром А. Кiнахом та мiнiстром закордонних справ А. Зленком. Омар
Абдулла також мав можливiсть побувати в конструкторському бюро iм. Антонова i
побачити лiтаки, якi воно випускає.
Навесні 2001 року до Iндiї скеровано український аварiйно-рятувальний загiн
МНС у складi 36 медикiв та 21 рятувальника для надання допомоги мiсцевому
населенню, яке постраждало внаслiдок сильного землетрусу. За мiсяць роботи в
Iндiї надана медична допомога 5,5 тис. хворих, багатьом уперше в життi, так само,
як уперше вони дiзналися про Україну. Гуманiтарна мiсiя України переконливо
довела, що професiйнi якостi наших фахiвцiв високi, що iндiйсько-українська
дружба – не мiф [4, с. 25, 29].
Під час зустрічі 20 липня 2002 року з Надзвичайним і Повноважним Послом
Шекхоленом Кіпгеном Л. Кучма зазначив, що „Україна готова до економічного
співробітництва з Індією”. До розвитку економічного та військово-технічного
співробітництва готова й індійська сторона, заявив посол. Його уряд зацікавлений в
залученні українських підприємств до модернізації металургійних заводів,
збудованих 40 років тому за допомогою ще радянських фахівців. Перспективною
сферою, як підкреслював посол, є і енергетика. Одна українська компанія отримала
контракт на постачання турбін для двох атомних електростанцій, що почали
будуватися. Відкрито участь в тендерах на будівництво гідро- та
теплоелектростанцій. Газопроводів, постачання труб, різного обладнання до них.
14 вересня 2002 року в Українi розпочала роботу третя Мiжнародна авiакосмiчна
виставка “АВIАСВIТ-ХХІ”. Як повiдомив заступник держсекретаря Мiнпромполiтики
Валерiй Казаков, салон мав зiбрати представникiв з-понад 210 фiрм та органiзацiй з
України та 12-ти iнших країн. Пiдтвердили свою участь у виставцi i гостi з Iндiї. Iндiя
свого часу закупила бiльше ста вiйськово-транспортних лiтакiв АН-32, якi на той час
потребували ремонту. Передбачалося, що в перспективi ймовірне приєднання доІсторія співробітництва України та Індії: початок і становлення 21
українсько-росiйського проекту АН-70 [5, с. В-8]. 25–27 вересня того ж 2002 року в
Україні відбувся третій форум індійських бізнесменів [6, с. А-3].
2 жовтня 2002 року відбувся державний візит Президента України Л. Кучми до
Індії, який мав зустрічі з президентом, віце-президентом, прем’єр-міністром,
міністрами закордонних справ і оборони цієї країни, а також взяв участь у відкритті в
Делі українсько-індійського бізнес-форуму. Після зустрічі з президентом Індії Абдул
Каламом Л. Кучма висловив думку, що 2002 рік повинен стати роком відновлення
стратегічного партнерства між Україною та Індієї. Президент підкреслив, що Україну
цікавить співробітництво з Індією, зокрема у військово-технічній, науковій та
культурній галузях. Під час зустрічi з віце-президентом Індії Бхайроном Сингхом
Шекхаватом глава української держави виказав зацікавленість України в поглибленні
співпраці з Індією, підкреслив що ця країна відіграє важливу роль на азійському
континенті та в глобальних світових процесах. Індійський віце-президент заявив, що
його країна підтримує бажання України стати членом Всесвітньої торговельної
організації, та висловив подяку за підтримку намірів Індії мати постійне
представництво в Раді Безпеки ООН. „Новим розділом” у двосторонніх відносинах
країн та їх взаємодії на міжнародній арені назвав візит українського Президента
міністр закордонних справ Індії Яшвант Синх. Під час зустрічi з індійським міністром
Л. Кучма заявив, що Україна готова до спільних наукових розробок, реалізації
наукових програм з Індією в сфері високих технологій.
Про високі технології йшлося і під час виступу Президента України на відкритті
українсько-індійського бізнес-форуму. Глава держави закликав Індiю звернути увагу
на новітні розробки українських підприємств, зокрема транспортний літак АН-70,
технології космічного виробництва, енергетичне обладнання. Також Л. Кучма
запропонував участь українських підприємств у будівництві на території Індії
об’єктів гідроелектроенергетики та допомозі в реконструкції вже існуючих об’єктів
енергетики [42, с. 2].
Президент України та члени офіційної делегації відвідали меморіал Махатми
Ганді. За традицією, на місці кремації тіла ідеолога руху неприєднання, великого
мислителя та духовного лідера Індії Президент України поклав вінок та розсипав
пелюстки троянд [43, с. 6]. Л. Кучма та члени офіційної делегації відвідали так звану
„індiйську силіконову долину” у Бангалорі, на півдні країни. Це місце один із
найпотужніших світових центрів у сфері інформаційних технологій та комп’ютерної
техніки, а також космічна столиця Індії. Там розташований Центр з проблем
штучного інтелекту та робототехніки, близько ста багатонаціональних корпорацій.
Головним полiтичним пiдсумком офiцiйного вiзиту Президента України
Л. Кучми до Iндiї стало вiдновлення двостороннього полiтичного дiалогу на
найвищому рiвнi, започаткування нового етапу в українсько-iндiйських вiдносинах,
а також визначення перспективних напрямiв поглиблення взаємовигiдного
спiвробiтництва мiж Україною та Iндiєю у полiтичнiй, торговельно-економiчнiй,
вiйськово-технiчнiй, науково-технiчнiй та гуманiтарнiй галузях. Важливим
наслiдком вiзиту стало переведення на систематичну, планову основу полiтичних
консультацiй мiж Мiнiстерствами закордонних справ України та Iндiї, засiдань
Мiждержавної українсько-iндiйської комiсiї з економiчного, торговельного,
промислового, наукового, культурного спiвробiтництва, засiдань Спiльної дiлової22 С. Кравцов
Ради, засiдань Українсько-iндiйського комiтету зі спiвпраці у галузi науки i
технологiї. Було пiдписано угоди щодо спiвпраці в економiчнiй, юридичнiй,
торговельнiй, туристичнiй сферах, вiдновлено контакти мiж космiчними
агентствами двох країн. Активiзувався обмiн делегацiями представникiв дiлових кiл,
чому сприяло вiдновлення регулярних авiарейсiв мiж столицями держав.
На початку 2003 року українські підприємці побували з робочою поїздкою у
країнах Південної Азії, де взяли участь в промисловій виставці „Україна–УСПП”,
провели зустрічі в Торговій палаті „Індія–СНД” [39, с. 4]. Досягнуто домовленості, що
листова сталь, сільськогосподарські машини і запчастини до них, дизельні генератори
та системи гарантованого електропостачання й інший товар українського виробництва
експортуватиметься на південноазіатський ринок. Водночас, як повідомив керівник
делегації, перший віце-президент УСПП Сергій Прохоров, Україна зацікавлена в
індійському фармацевтичному імпорті, ІР-технологіях та імпорті ланкійського чаю
[40, с. 4]. На виставці „ІНДУК-2003”, яка відбувалася в індійському місті Хайдерабад,
Україна продемонструвала досягнення в галузі матеріалознавства та сучасних
технологій. У ній взяли участь провідні науково-дослідні інститути, наукові центри та
вищі навчальні заклади Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Львова, Одеси,
Ужгорода, Харкова та Чернівців [41, с. 3].
У серпні 2003 року вiдбувся офiцiйний вiзит мiнiстра закордонних справ
України Анатолія Зленка до Iндiї, головною метою якого було закрiплення
домовленостей, досягнутих за результатами державного вiзиту Президента України
Л. Кучми в Iндiю у жовтні 2002 року. У 2003 році міністр повідомив, що його
країна призупинила постачання військового обладнання Пакистану та хоче
обговорити шляхи налагодження військової співпраці з Нью-Делі. На питання про
занепокоєння Індії стосовно того, що Україна постачала Пакистану військове
обладнання, А. Зленко сказав, що це робилося раніше згідно з діловими інтересами,
„що відповідали нашим національним інтересам, але тепер вони грунтуються на
торгівлі та економічних зв’язках” [8, с. А-7].
З 17 по 19 жовтня 2003 року відбувся візит міністра оборони Індії Джорджа
Фернандеса до Києва. Метою візиту було намагання вирішити проблеми оборонного
комплексу Індії. Як зазначалося, Україна була готова продавати Індії технології та
запасні частини для зброї та систем озброєння: кораблів, танків, літаків СУ-30, МіГ,
польової артилерії, зброї протиповітряної оборони, вертольотів Мі на досить
вигідних для покупців умовах [10, с. А-3]. Українсько-iндiйськi мiжпарламентськi
вiдносини були започаткованi під час вiзиту до Iндiї 1–4 грудня 2003 року. Голови
Верховної Ради України Володимира Литвина, який став першим парламентським
вiзитом в Iндiю вищого рiвня. З iндiйського боку Україну за цей час вiдвiдали
мiнiстр оборони Iндiї Джордж Фернандес та мiнiстр сталi Iндiї. Було заплановано
офiцiйний вiзит в Україну Президента Республiки Iндія Абдула Калама, а також
мiнiстра закордонних справ Iндiї Н. Сингха. Динамiка двостороннiх українсько-
iндiйських полiтичних вiдносин перших рокiв нового тисячолiття показала, що вони
вийшли на якiсно новий рiвень.
Досить активно розвивалися й українсько-iндiйськi торговельно-економiчнi
вiдносини. Протягом 2001–2003 рокiв cпостерiгався сталий розвиток двосторонньої
торгiвлi мiж Україною та Iндiєю при зростаннi експортної складової на 56% [45]. У
2003 році на долю Індії припадало 15% лікувальних препаратів, що УкраїнаІсторія співробітництва України та Індії: початок і становлення 23
отримала з цієї східної країни [9, с. С-5]. Ще бiльш динамiчний показник росту
товарообiгу (на 85,5% бiльше порiвняно з аналогiчним перiодом 2003 року) було
зафiксовано за першi сiм мiсяцiв 2004 року – 348,4 млн. доларiв США, що майже
дорiвнювало товарообiгу мiж Україною та Iндiєю за увесь 2003 рiк. Фахiвцi
прогнозували, що у 2004 роцi обсяги товарообiгу мiж державами можуть
перевищити показник у пiвмiльярда доларів США [45].
Пiд час свого перебування в Iндiї, на Мiжнароднiй виставцi сухопутних та
вiйськово-морських озброєнь DefExpo India 2004, генеральний директор
Держкомпанiї з експорту та iмпорту продукцiї та послуг вiйськового та спецiального
призначення “Укрспецекспорт” Валерiй Шмаров повiдомив, що 2003 року об’єми
продажу та постачання українських озброєнь і вiйськової технiки зросли на 20–22%
[13, с. F-7].
У груднi 2004 року в iндiйському мiстi Нью-Делi відбулася виставка
українських високих технологiй, на якiй представили понад 300 наукових розробок
та iновацiйних технологiй, взяли участь 44 наукові заклади. Пiдписано 151 протокол
про намiри. На вiдкриттi виставки був присутнiй мiнiстр у справах науки Iндiї Капiл
Сiбал та перший заступник мiнiстра освiти та науки України Андрiй Гуржiй.
Виставку в Iндiї органiзував Державний центр науково-технiчної та економiчної
iнформацiї. Цей пiдроздiл Мiнiстерства науки та освiти третiй рiк займався
просуванням вiтчизняних наукових розробок на ринок Азiатсько-Тихоокеанського
регiону. З iндiйської сторони контакти почали встановлюватися тiльки 2004 року, до
того часу всi зусилля були спрямованi на налагодження українсько-китайського
спiвробiтництва. У проведеннi виставки допомiг i перший секретар посольства
Украни в Iндiї Костянтин Суботiн. Вдалою виставка стала насамперед для
Миколаївського кораблебудiвного унiверситету, факультету бiотехнологiй
Київського полiтехнiчного iнституту, Науково-дослiдницького iнституту лазерної
бiологiї та медицини Харкiвського нацiонального унiверситету, Чернiвецького
нацiонального унiверситету, Київського хiмiко-технологiчного iнституту,
Донецького державного унiверситету, якi зацiкавили iндiйських бiзнесменiв
власними виробами, обладнанням та експонатами [14, с. В-1, В-8].
На нашу думку, початок i становлення спiвробiтництва між Україною та Iндiєю
з 1991 до початку 2000-х рокiв можна охарактеризувати як “перiод втрачених
можливостей”. Потрiбнi кардинальнi змiни i дiї, спрямовані на розширення та
поглиблення спiвпраці мiж державами в усiх сферах. Сьогоднi Україна втрачає
Iндiю, але Iндiя не втрачає Україну! Давно вже треба зрозумiти, що Iндiя та Китай
не просто азiйськi країни, це набагато ширше i глобальнiше! Для переконливостi i
для прикладу: в Польщi прийнято рiшенння про будiвництво у Варшаві першого в
Схiднй Європi сикхського храму [46], планується будiвництво сикхської гурдвари
(гурудвари) i на Кавказi, в азербайджанськiй столицi мiстi Баку [47].
__________________________
1. Азия и Африка сегодня. – 1988. – № 5.
2. Атлас (ТАСС). – 1990. – № 44 (1738).
3. Всеукраинские Ведомости. 16.11.1994.
4. Газета 2000. 16.03.2001.
5. Газета 2000. 13.09.2002. 24 С. Кравцов
6. Газета 2000. 27.09.2002.
7. Газета 2000. 04.07.2003.
8. Газета 2000. 22.08.2003.
9. Газета 2000. 03.10.2003.
10. Газета 2000. 24.10.2003.
11. Газета 2000. 05.12.2003.
12. Газета 2000. 12.12.2003.
13. Газета 2000. 13.02.2004.
14. Газета 2000. 11.02.2005.
15. Голос України. 22.07.1992.
16. Голос України. 10.09.1992.
17. Голос України. 22.09.1992.
18. Голос України. 29.09.1992.
19. Голос Украины. 03.04.1996.
20. Голос України. 22.01.1999.
21. Голос України. 05.02.1999.
22. Голос України. 23.07.1999.
23. Голос України. 15.10.1999.
24. Голос Украины. 11.11.1999.
25. Дунин М. С. По Афганистану, Пакистану, Индии / Дунин М. С. – М., 1954.
26. Зеркало Недели. 20.04.1997.
27. Зеркало Недели. 25.04.1997.
28. Известия. 12.02.1985.
29. Известия. 04.12.1992.
30. Кауль Т. Н. Двадцать лет до и после 1966 года / Т. Н. Кауль // Индия. Ежеквартальный
иллюстрированный журнал Посольства Республики Индии в СССР. –1987. – № 2, № 3
(91, 92).
31. Кiм В. Мiнiстр закордонних справ Iндiї Омар Абдулла: Iндiя завжди висловлюватиме
свою стурбованнiсть у звязку з постачанням українських танкiв у Пакистан / В. Кім //
Дзеркало Тижня. – № 48(372). – 8–14.12.2001. Режим доступу до газети: //
http://www.zn.kiev.ua.
32. Красная Звезда. 23.10.1992.
33. Менон К. П. С. Джавахарлал Неру в Советском Союзе / К. П. С. Менон // Индия.
Ежеквартальный иллюстрированный журнал Посольства Республики Индии в СССР. –
1989. – № 1 (98).
34. Нехамкин И. СССР–Индия: путь к звездам / Нехамкин И., Денисенко В. – М., 1984.
35. Народна Армiя. 04.02.1997.
36. Народна Армiя. 17.09.1993.
37. Народна Армiя. 13.06.1997.
38. Народна Армiя. 17.11.1999.
39. Урядовий Кур’єр. 20.02.2003.
40. Урядовий Кур’єр. 04.03.2003.
41. Урядовий Кур’єр. 05.03.2003.
42. Факты. 04.10.2002.
43. Факты. 11.10.2002.
44. http:// www.aviapanorama.narod.ru/jornal/1999-6/28.HTM.
45. http://www.ukraineinfo.org/main/ua/publication/content/1044.html.
46. http:// www.panthic.org/hrint.php?a=3802.
47. http:// www. allaboutsikhs. com./gurudwaras/gurudwaras-in-russia-2.html. Історія співробітництва України та Індії: початок і становлення 25
THE HISTORY OF COOPERATION BETWEEN UKRAINE
AND INDIA: THE BEGINNING AND FOUNDATION
Sergiy KRAVTSOV
Ivan Franko National University of Lviv,
Universytetska str. , 1, room 239, 79000, Lviv, Ukraine,
tel.: (00380 32) 2964704
The article considers the beginning and foundation of the Evolution of the
cooperation between Ukraine and India, analyzes the historical development between two
countries.
Key words: Ukraine, India, cooperation, historical development.
Стаття надійшла до редколегії 27.09.2007
Прийнята до друку 03.03.2008