Донецький національний університет,
кафедра української мови,
вул. Університетська, 24/225, 83055Донецьк, Україна,
тел.: (80 62) 381 70 06
Статтю присвячено актуальним питанням сучасної соціолінгвістики – наслідкам
тривалого контактного українсько-російського білінгвізму в публіцистичному
функціональному стилі української літературної мови – граматичній інтерференції.
Ключові слова: білінгвізм, мовна взаємодія, мовний контакт, інтерференція, граматична
інтерференція.
Наприкінці другого тисячоліття українці здобули довгоочікувану незалежність, що
передбачає утвердження національної ідеї, яка має ввійти в повсякденну свідомість
громадян. У процесі етнонаціональної консолідації мові, на нашу думку, має відводитися
чи не найважливіше місце. Здобувши незалежність, Україна в спадок від попередньої
історичної доби отримала деформовану мовно-культурну ситуацію, що виявляється у
поширенні в країні двох мов – української й російської, кожна з яких претендує на всю
повноту функції, адже мовна політика як частина загальнонаціональної політики
керівництва СРСР тривалі роки була спрямована не тільки на обмеження сфер
використання української мови й утвердження панівного становища російської, але й на
руйнацію основ української мови – лексичних, фразеологічних, граматичних. Отже,
наслідком тривалих українсько-російських міжмовних взаємин стало посилення процесу
інтерференції на всіх рівнях сучасної української літературної мови. Особливо багато
фактів інтерференції спостерігаємо у мові преси, оскільки саме публіцистичний стиль є
одним із найдинамічніших і реально відображає мовленнєві процеси, про що свідчать праці
багатьох лінгвістів (Д. Баранник, М. Пилинський, О. Пономарів, О. Стишов, Л. Струганець
та інші). У сучасному українському мовознавстві наслідки російськомовного інтерферен-
ційного впливу розглянуті лише поверхово й неоднозначно. У зв’язку з цим дослідження
граматичної інтерференції та спричинені нею зміни в граматичній системі сучасної
української літературної мови на сьогодні є дуже важливим і актуальним.
Мета цієї розвідки полягає у виявленні і дослідженні найбільш характерних явищ
граматичної інтерференції в мові сучасної преси міста Донецька для розроблення шляхів
підвищення рівня культури мови, у першу чергу, журналістів. Вважаємо, що явище
міжмовної інтерфернції необхідно розглядати як один із типів мовної взаємодії, який
відбувається в межах і внаслідок мовного контакту.
На сьогоднішній день у соціолінгвістичній науці репрезентований широкий спектр
думок і поглядів щодо явища інтерференції. С. Семчинський називає інтерференцію
“процесом взаємодії систем та елементів цих систем у мовах, що контактують” [10, с. 3]. Граматична інтерференція в сучасній українській літературній мові…
__________________________________________________________________________________
135
А. Мартіне визначав цей процес як взаємопроникнення одиниць однієї мови до іншої,
відносячи до інтерференції і процеси запозичення [9, с. 525]. Ю. Жлуктенко вважає, що
інтерференія – це “зміни в структурі мови та її семантиці, що визначаються міжмовною
взаємодією у ситуації мовного контакту” [6, с. 76], змішуючи, як ми вважаємо, процес
інтерференції з її можливими наслідками для мови, що зазнає впливу. Дослідник У.
Вайнрайх визначив інтерференцію як відхилення від норми будь-якої мови під впливом
іншої [3, с. 22], а Л. Крисін – як помилку, що виникає в мові внаслідок впливу іншої,
причому під інтерференцією лінгвіст розуміє лише неконтрольовані процеси [1, с. 32].
Саме останній погляд покладений в основу нашого дослідження.
Отже, процес інтерференції – це процес, у першу чергу, мовленнєвий. Але необхідно
підкреслити, що “небезпечною” є ситуація, коли інтерференційні явища починають
проникати в мову: відбувається заміна елементів однієї мови елементами іншої, що носіями
мови сприймають як норму.
Проведене дослідження дає підстави говорити про перенасиченість інтерференційними
явищами мови сучасної українськомовної преси міста Донецька. Це, звичайно, можна
пояснювати індивідуальними мовними особливостями журналістів, які не вдосконалюють
свої знання з мови, їх непрофесійністю. Але, на жаль, така ситуація в Донбасі стала
масовою. Як наслідок – витісняються з ужитку існуючі в мові еквівалентні елементи, що є
немотивовано заміненими, і відбувається денаціоналізація інтерферованої мови спочатку
на рівні мовлення, а за певних соціолінгвістичних обставин і на структурному рівні мови.
Загальноприйнятим є той факт, що відносно відкритим для інтерференційних впливів є
лексичний рівень мови, але, на жаль, дуже часто наслідки інтерференційних процесів
спостерігаються і в межах граматики. В такому випадку необхідно говорити про
граматичну інтерференцію.
Відомий мовознавець Л. Крисін, говорячи про інтерференцію в граматиці, пов’язує цей
процес з мимовільною інтерпретацією граматичних категорій нерідної мови через
посередництво рідної. Якщо певна граматична категорія рідної мови в нерідній
виражається нерегулярно, вона визнається як взагалі відсутня [1, с. 34-35]. Дослідник
зазначає, що інтерференція, крім морфології, може спостерігатися і в синтаксисі. Вплив
нерідної домінуючої мови на рідну в граматичній сфері найбільше виявляється в моделях
керування.
Проаналізувавши зібраний матеріал, можемо відзначити, що в межах граматичної
інтерференції на синтаксичному рівні інтерференційні процеси в українськомовній пресі
міста Донецька виявляються лише в поодиноких випадках. Це першочергово пов’язано зі
спорідненістю російської та української мов і подібністю їх синтаксису.
Аналізований фактичний матеріал доводить, що найчастіше інтерференційного
російськомовного впливу зазнають граматичні категорії української мови. Як відомо,
ядром граматичного ладу переважної більшості мов, у тому числі й української, є категорії,
що відображають позамовну дійсність. Серед широкого загалу цих категорій особливе міце
займають категорії з цілісною однорівневою парадигмою афіксів (рід, відмінок іменників;
вид, спосіб дієслова). Отже, бачимо, що в свідомості зрусифікованих українців відбувається
деформація сприйняття дійсності, яка полягає в неконтрольованій заміні граматичних
категорій української мови російськомовними, що дуже рельєфно виявляється на
синтаксичному рівні, який є узагальнюючим щодо інших рівнів мови. Адже у
висловленнях інтерферовані граматичні категорії функціонують повною мірою,
викликаючи зміни в усій синтаксичній конструкції.
У флективних мовах, до яких належать і російська, і українська, однією з центральних
граматичних категорій є категорія відмінка, що виражає в субстантиві його синтаксичнеОльга Шевчук
__________________________________________________________________________________
136
відношення до інших слів у висловленні. Як відомо, відмінок є конститутивною одиницею
вищого порядку, що охоплює різні значення відмінкової парадигми, які виражаються за
допомогою як однієї, так і за допомогою різних форм.
Проведене дослідження дає підстави говорити про порушення таких норм української
граматики, які найчастіше спостерігаємо на сторінках донецьких українськомовних видань:
1) ненормативне вживання відмінкових закінчень іменників ІІ відміни чоловічого роду
в родовому відмінку: змагання з футбола (футболу); чемпіонат з теніса (тенісу);
припинення експорта (експорту); синонім достатка (достатку). Правопис української
мови визначає, що в родовому відмінку іменники II відміни однини чоловічого роду, які
називають масу, матеріал, збірні поняття, явища природи, а також різноманітні ігри,
абстрактні поняття суспільного життя, мають закінчення -у, -ю [11, с. 70]. У російській мові
при відмінюванні іменників, вищезазначених семантичних груп, нормативним у родовому
відмінку є вживання флексії -а: Проведений торік у Донецьку чемпіонат з теніса Kiev
Open 2006, виявив величезну кількість прихільників цього виду спорту в нашому регіоні
(Світлиця. 2006. № 14); Найчастіше біжимо на ринки, які останнім часом стали
синонімом достатка (Донеччина. 2006. № 6);
2) помилкове вживання відмінкових закінчень українських чоловічих прізвищ на -енко
за аналогією до морфологічних норм російської мови (в російській мові такі власні назви є
невідмінювані): подарувати Ющенко – Ющенку (-ові); роковини смерті Шевченко –
Шевченка: Чи ми настільки перелякані можливим реваншем московської партії на
кишенькових виборах 2006 року, що згодні подарувати Тимошенко та Ющенко їхню
політичну неспроможність? (Світлиця. 2005. № 76);
3) одним із найпоширеніших у мовленні сучасних журналістівДонеччини є порушення
норм відмінювання іменників при вживанні кличної форми (кличний відмінок – вокатив – є
взагалі відсутнім в системі відмінків російській мові, і ця норма російської мови
переноситься на ґрунт української): пан президент – пане презеденте; шановна редакція –
шановна редакціє: Шановна редакція газети “Донеччина”, здрастуйте! (Донеччина. 2005.
№ 64).
Категорія роду є характерною ознакою граматичного ладу як української, так і
російської мов, а для іменників – це класифікувальна категорія. Ми виявили масовий
характер помилок, пов’язаних з російськомовним впливом. Це стосується, зокрема,
іменників, які в російській і українській мовах належать до різних родових категорій:
сильна біль – сильний біль; вдала продаж – вдалий продаж; яка птаха – який птах
(порівняймо з російською мовою: боль, продажа, птица – іменники жіночого роду): І
вдала продаж “Криворіжсталі” індійському магнату на ситуацію в місті суттєво не
вплинула (Донеччина. 2006. №78);“Сово, я нічого не розумію, ти в нас яка птаха – нічна чи
денна?” (Світлиця. 2005. № 73).
Дуже активно на шпальтах газет функціонують прикметникові форми, утворені за
зразком відповідних російських форм. Це стосується передусім помилок при творенні
ступенів порівняння прикметників. Прикладів порушення норми при творення
аналізованих форм виявлено найбільше: нижче їх – нижчі від них; старше за віком –
старші за віком; гірше того – гірше за те; завдання не з легких – нелегке завдання;
наймаленький – маленький, найменший.: Це завдання було не з легких для нової влади
(Донеччина. 2005. № 74); І вони теж не обділені увагою, для наймаленьких у самому
центрі мікрорайону діє прекрасно облаштований дитячий майданчик (Донеччина. 2005.
№74).
В україномовній пресі досліджуваного періоду частотними є порушення норм під час
утворення способів дієслів, зокрема наказового, яке ми пов’язуємо з російськомовнимГраматична інтерференція в сучасній українській літературній мові…
__________________________________________________________________________________
137
впливом: попрацюємо відповідально – попрацюймо (порівняймо з російською мовою:
поработаем – доконаний вид); зробимо – зробімо; давайте довіряти – довіряймо: Якщо
ми попрацюємо відповідально, тоді наші виборці не розчаруються! (Донеччина. 2006. №
8); Все в наших руках, зробимо життя кращим (Світлиця. 2005. № 66).
У межах синтаксичних порушень ми зафіксували ненормативне вживання передусім
керованих форм іменників з прийменником або без нього. Варто відзначити, що кожна
мова має свої особливості вживання прийменників. І дуже часто навіть у таких близьких
мовах, як українська і російська, прийменники використовуються по-різному. Вплив
російської мови на мовлення журналістів спричиняє велику кількість помилок при
використанні прийменників, надання їм невластивих значень. Серед таких порушень
виділяємо:
а) заміна прийменникового зв’язку безприйменниковим, що є невластивим для
української мови: згідно розпорядженню – згідно з розпорядженням: Віднині, згідно
розпорядженню МВС, термін навчання складе один рік (Донеччина. 2006. № 4); зрідка
спостерігається зворотній процес (заміна безприйменникового зв’язку прийменниковим):
вступити в силу – набрати чинності: Закон про перехід від президентсько-парламентської
до парламентсько-президентської форми правління вступить в силу не раніше січня 2006
року (Світлиця. 2005. № 66). Більшість посібників з культури української мови вказують на
те, що сполучення слів вступити в силу є ненормативною в українській мові, вона є
калькою з російської мови; в українському діловому мовленні цьому словосполученню
відповідає словосполучення набрати чинності [7, с. 136];
б) заміна одного прийменника іншим, зумовлена впливом російської мови, це
найчастіше стосується прийменника по: по порядку – за порядком; компанія по
виробництву – компанія з виробництва тощо. У російській мові прийменник по є одним із
найуніверсальніших, який вживають з іменниками в трьох відмінках – давальному,
знахідному і місцевому, і конструкції з ним виражають велику кількість
найрізноманітніших відношень [2, с 847]. В українській мові прийменник по має дещо
відмінну й вужчу сферу вживання. Він вимагає після себе залежно від вислову лише
місцевого або знахідного відмінка [4, с. 801]. Це ж стосується і багатьох інших
прийменників: відповідно зі статтею – відповідно до статті; звернутися за допомогою –
звернутися по допомогу: Відповідно зі ст. 72 Конституції України, СДПУ(о) починає збір
підписів для проведення всеукраїнського референдуму та пропонує провести його 26
березня 2006 року (Світлиця. 2005. № 66);
в) надмірне вживання пасивних конструкцій: будується майданчик, робляться речі,
виконується доручення, пишуться статті, робляться заяви: Виконується доручення
прем’єр-міністра щодо врегулювання цін на м’ясо-молочні продукти (Донеччина. 2005.
№4); Робляться вельми сумнівні заяви щодо їх виконання (Світлиця. 2005. № 76).
Вживання таких конструкцій зумовлене тим, що для книжного стилю російської мови
притаманне вживання трикомпонентних пасивних конструкцій, утворених дієсловом
недоконаного виду пасивного стану на -ся [5, с. 12]: сообщения распространяются
средствами массовой информации, нами проводились многочисленные исследования тощо.
Характерною рисою наведених прикладів є вживання іменника (займенника) у формі
орудного відмінка на позначення активного виконавця дії; об’єкт дії тут подано у
називному відмінку. Тобто виконавець дії стає додатком, а об’єкт дії – підметом.
Граматично присудок описує дію підмета, спрямовану на додаток, а для того, щоб показати
протилежний напрямок дії, у наведених реченнях вжито зворотну форму дієслова
присудка. Але треба підкреслити, що в народно-розмовній мові (у тому числі й у
російській) все існує навпаки: виконавець дії є підметом і має форму називного відмінка. Ольга Шевчук
__________________________________________________________________________________
138
Українська мова значно ближче до народної і не зазнала такого канцелярського впливу, як
російська. Тому в українському реченні виконавець дії – це підмет, об’єкт дії – додаток, а
присудок, описуючи дію підмета на додаток, як правило, має форму 3-ї особи однини або
множини. Так само рекомендує вживати подібні конструкції і мовознавець О. Курило, яка
зазначала, що “українські дієслова на -ся мають у підметових фразах здебільшого значення
активне, а не пасивне. І взагалі дієслова на -ся здебільшого активного, а не пасивного
значення. Ділитися, розпускатися – це не значить бути діленому, розпущеному, а самому
ділитися, самому розпускатися” [8, с. 55], тобто клітина ділиться (сама, а не хтось її
ділить). Це ж стосується і пасивних форм предиката бути + пасивний дієприкметник:
були покладені, були вшановані: Хвилиною мовчання були вшановані полеглі міліціонери, а
до підніжжя пам’ятників були покладені букети квітів і вінки (Донеччина. 2006. № 43).
Як бачимо, порушення на граматичному рівні призводять до невмотивованого
розширення семантичних функцій прийменників, до різкого зростання частоти вживання
окремих мовних одиниць та синтаксичних конструкцій, що зумовлює порушення законів
сполучуваності слів.
Отже, аналіз граматичної інтерференції в україномовній пресі Донеччини свідчить про
широке проникнення до української мови російськомовних елементів, що зумовлюється
багатьма чинниками, основними з яких є масове поширення російської мови на території
Донбасу, обмеження сфери вживання української мови і невисокий її рівень на шпальтах
газет. Низький рівень мовної культури україномовних засобів масової інформації негативно
впливає на загальний рівень культури літературної мови пересічних мешканців Донеччини.
Тому таке дослідження, є актуальними й мають певне практичне значення, зокрема для
працівників ЗМІ.
__________________________________________________________________
1. Беликов В. И., Крысин Л. П. Социолингвистика. М., 2001. 384 с.
2. Большой толковый словарь русского языка / Гл. ред. С. А. Кузнецов. СПб: Норинт,
2001. 1536 с.
3. Вайнрайх У. Языковые контакты. К., 1979. 268 с.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і голов. ред.
В. Т. Бусел. К.: ВТФ “Перун”, 2001. 1440.
5. Городенська К. Синтаксична специфіка української наукової мови // Українська
термінологія і сучасність. Вип. ІV. К.: КНЕУ, 2001. С. 11-14.
6. ЖлуктенкоЮ. А. Лингвистические аспекты двуязычия. К., 1974. 255 с.
7. Культура мови на щодень . К.: Довіра, 2000. 169 с.
8. Курило О. Б. Уваги до сучасної української літературної мови. Торонто: Нові дні,
1960. 199 с.
9. Мартине А. Основы общей лингвистики. М., 1963. 654 с.
10. Семчинський С. В. Семантична інтерференція мов. К., 1974. 326 с.
11. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Ін-т
української мови – стереотип. вид. К.: Наук. думка, 2003. 240 с. Граматична інтерференція в сучасній українській літературній мові…
__________________________________________________________________________________
139
GRAMMATICAL INTERFERENTION IN MODERN UKRAINIAN LITERARY
LANGUAGE
(on the Ukrainian press material of Donetsk )
Olha Shevchuk
National University of Donetsk,
the Ukrainian-language department,
24/225, Universyte’ka Str., 83055 Donetsk, Ukraine,
phone: (8062) 381 70 06
The article is devoted to the pressing questions to the modern sociolinguistics – to results of
long time Ukrainian-Russian contact bilinguism in journalistic genre – Grammatical interferention.
Key words: bilinguism, lingual interaction, lingual contact, interferention, Grammatical
interferention.
ГРАММАТИЧЕСКАЯ ИНТЕРФЕРЕНЦИЯ В СОВРЕМЕННОМ
УКРАИНСКОМ ЛИТЕРАТУРНОМ ЯЗЫКЕ
(наматериале украиноязычной прессы города Донецка)
ОльгаШевчук
Донецкий национальный университет,
кафедра украинского языка,
ул. Университетская, 24/225, 83055 Донецк, Украина,
тел.: (80 62) 381 70 06
Статья посвящена актуальным вопросам современной социолингвистики –
последствиям длительного контактного украинско-русского билингвизма в публицис-
тическом функциональном стиле украинского языка – грамматической интерференции.
Ключевые слова: билингвизм, языковое взаимодействие, языковой контакт,
интерференция, грамматическая интерференция.
Стаття надійшла до редколегії 10. 09. 2008
Прийнята до друку 20. 12. 2008