Харківська державна академія фізичної культури,
кафедра української та іноземних мов,
вул. Клочківська, 99, 61022 Харків, Україна,
тел.: (8057) 705 23 06
У статті розглянуто особливості номінування спортивних явищ як об’єкта
українського мовознавства, причини появи, особливості поширення й використання
жаргонізмів у мові спортсмена. Стисло подано номінативно-тематичні групи в
спортивномужаргоні.
Ключові слова: спортивний жаргон, жаргонім, номінація.
Тісний зв’язок мови із соціальними процесами – незаперечний факт, який
відстоюють відомі мовознавці (А. Мейе, В. Матезіус, О. Шахматов, Є. Поліванов та
інші). У вітчизняній соціолінгвістиці розширюються напрями досліджень соціальної
природи мови, її суспільні функції, механізми впливу соціальних чинників на мову тощо.
Сьогодні, зокрема, маємо спроби дослідження окремих аспектів соціальної мови
комп’ютерників (Т. Ілик), медиків (В. Юкало), уболівальників, фанів (Т. Єщенко).
До новітніх явищ в українській мові належить і спортивний жаргон, який не був
предметом лінгвістичного дослідження. Наявні лише окремі праці, присвячені вивченню
спортивної термінології (М. Паночко).
Серед сучасних соціолектів спортивний жаргон є одним із найпоширеніших, що
можна пояснити масовістю й поширеністю різних видів спорту і спортивної діяльності
серед населення. В українському суспільстві фізичне виховання завжди посідало одне з
чільних місць. Сама галузь фізичної культури відзначається своєю динамікою: постійно
з’являються нові види спорту, удосконалюються традиційні, до спортивної діяльності
залучається широке коло громадян (і не тільки молодих). Потрапляючи в середовище
спортсменів, новачок так чи інакше, хоче того чи ні, входить до певної мікрогрупи, зі
своїм устроєм, механізмом стосунків тощо. Такий процес не тільки характерний для
спортивних спільнот, а й відображає об’єктивні процеси в суспільстві взагалі.
Щодо часу появи і становлення спортивних жаргонізмів в Україні говорити досить
важко, адже на сьогоднішній день майже немає досліджень цього явища, як і не укладено
жодного словника таких номенів. За нашими спостереженнями, можна лише умовно, з
певною вірогідністю визначити час виникнення окремих номенів (і то на підставі часу
їхньої фіксації) чи деяких їхніх особливостей:
– 20-ті 30 роки ХХ ст. – наближений до етнографічного (характерним є фіксація
жаргонових назв народних ігор і виконання в них певних дій: гилити ‘підкладати м’яча
під удар коліном, бити’ (К. Широцький; порівняймо зі словником української мови
Б. Грінченка ‘підбивати м’яч гилкою, бити палкою свинку, бити, колотити’) [2, с. 283];
сракач ‘гра в м’яч, перевоз’;Спортивний жаргон як відображення соціальної структури мови
__________________________________________________________________________
209
– 30-40-і роки ХХ ст.: дев’ятка, пеналь, буцати;
– 60-80-і роки ХХ ст. – масово з’являються номени утворені переважно від прізвищ
відомих на той час гравців і номени на позначення прийомів, які вони виконували: Лобан
‘Лобановський’, Балерина ‘футболіст збірної СРСР Валентин Іванов’, різак ‘різаний,
кручений м’яч’ та ін. ;
– 90 роки ХХ ст. – називання гравців команд: Блоха ‘футболіст Олег Блохін’, Муня
‘футболіст В. Мунтян’, бігунок ‘швидкий гравець’, конюшня ‘команда, клуб’, сухий лист
‘різаний м’яч’ та ін. ;
– 90-і ХХ ст. – початок ХХІ ст. позначені різноспрямованістю, різнотематичністю у
називанні різних реалій: анабол ‘анаболічний стероїд’, бомба ‘нетехнічний стрибок’, банки
‘біцепси’, ригать на полі ‘грати без особливого задоволення’ та ін.
Досить цікаву картину можна спостерігати щодо хронологічної зміни деяких
позначень. Такий своєрідний прийом, як різаний, кручений м’яч у кожен період має різну
назву: у 60-х роках – ‘різак’, 70-х-80 ‘сухий лист’, початок ХХІ століття – ‘різаний удар’.
Сухий лист уже сьогодні належить до архаїзмів. Як пояснюють самі футболісти, прийом,
який має таку назву, є досить складним, і майже ніхто не може його застосувати, тому й
не оперують такою назвою. Особливості формування жаргонного словника спортсменів
та осіб, причетних до спорту, пов’язані насамперед із особливостями їхньої діяльності.
Щоб мати повну картину розвитку спортивного жаргону в Україні, ми провели низку
досліджень, проаналізувавши, зокрема, взаємозв’язки деяких чинників щодо ступеня
побутування, поширення (непоширення) жаргонових явищ. До помітних із них можна
віднести такі:
1) жаргон і вік;
2) жаргон і освіта;
3) жаргон і родинна (позародинна) сфера;
4) жаргон і тип населеного пункту;
5) командні й індивідуальні види спорту.
Опитування охоплює студентів і викладачів Харківської державної академії фізичної
культури, Харківського училища фізичної культури, навчально-виховного комплексу
№169 і загальноосвітньої школи №22, м. Харкова, студентів Закарпатського державного
університету (факультет фізичного виховання, спеціалізація “футбол”), учнів, тренерів
спортивних шкіл м. Харкова та м. Лохвиці Полтавської області, уболівальників (під час
проведення змагань), окремих родин. Таке опитування проводилося за місцем мешкання
(навчання): респонденти заповнювали анкети у присутності інтерв’юера (інколи за його
допомогою) чи відповідали на запропоновані питання.
В опитуванні взяли участь 1635 респондентів віком від восьми до сімдесяти років
(щоб простежити особливості функціонування жаргону залежно від вікових
особливостей респондентів).
Аналіз матеріалів анкет показав, що найчастіше користується спортивним жаргоном
молодь (див. табл. 1). Такі результати пояснюємо індивідуальними особливостями мовців
різних поколінь. Як бачимо, найбільший відсоток осіб, що послуговуються одиницями
спортивного жаргону, – це особи 16-22 років. Уважаємо це не випадковим. Здебільшого
це учні і студенти-спортсмени, які досить часто під час тренувань, зборів, змагань
перебувають у закритому “спортивному” оточенні. Любов Карпець
__________________________________________________________________________________
210
Таблиця 1
Жаргон і вік
Вікова група Кількість
опитаних
Відсоток від кількості
опитаних
8-15 років
16-22 роки
23-35 років
36-70 років
205
550
380
500
22%
72%
33%
18%
У мовленні представників цієї вікової групи можемо чітко виділити обов’язкові
різновиди:
1) одиниці суто спортивної тематики: гімка ‘секція зі спортивної гімнастики’;
2) одиниці загального молодіжного (здебільшого студентського) жаргону: хвіст
‘академічна заборгованість’;
3) окремі елементи інших жаргонів (сидюк ’SDR’);
4) інтержаргонові одиниці (мент, ксива).
Значний відсоток користувачів жаргону є й серед осіб 23-35 років. Це переважно
вчителі фізичної культури, спортсмени. З огляду на те, що вони нещодавно були
студентами, то в їхньому арсеналі ще наявні (точніше не забулися) елементи
студентського жаргону, хоча і в значно меншій кількості; переважають одиниці на
позначення спортивних реалій. Тренери, спілкуючись зі своїми вихованцями, для
доступності, зручності, можливо, навіть для “зближення”, досить часто послуговуються
спортивним жаргоном. Саме вони посідають другу позицію в рейтингу серед
користувачів жаргону.
Третя група – це переважно школярі й учні спортивних училищ віком 8-15 років. У
їхній мові поширені такі жаргоніми: фізра ‘фізична культура’, шинкування ‘шикування в
колону’.
Старше покоління (четверта вікова група), порівняно з іншими, меншою мірою
послуговується спортивним жаргоном: у більшості випадків уживання жаргонімів
характерне для мовлення тренерів (на тренуваннях), спортсменів, уболівальників, іноді
вони послуговуються матеріалом із засобів масової інформації: гірчичник ‘жовта картка,
яка фіксує попередження судді гравцеві’, ліплені гравці ‘ті, що мають підроблені
документи’ та ін.
Дослідження показали, що спортивним жаргоном інколи користуються й діти
дошкільного віку: переважно ті, у кого батьки або старші брати та сестри займаються
спортом. Дошкільнята намагаються копіювати мовлення старших із метою виділитися
серед своїх ровесників, довести свою перевагу і старшість, а в сім’ї бути “своїми”. Вони
не є творцями цього жаргону, а тільки деякою мірою користувачами.
Аналіз матеріалів анкет дає підстави зробити висновок, що значущість жаргонового
компонента в мовленні залежить від рівня освіти респондента, а можливо, й зумовлена
ним (таблиця 2).
Таблиця 2
Жаргон і освіта
№ Освіта Кількість опитаних Кількість
користувачів %
1
2
3
4
5
Вища
Незакінчена вища
Середня спеціальна
Середня
Дошкільна
250
250
250
250
80
25%
65%
38%
22%
10%Спортивний жаргон як відображення соціальної структури мови
__________________________________________________________________________
211
Зіставлення типів мовленєвої поведінки за рівнем освіти показує, що спортивним
жаргоном усвідомлено послуговуються переважно інформанти з незакінченою вищою
освітою та середньою спеціальною освітою, що, очевидно, зумовлено деякими
особливостями.
По-перше, на походження учнівського й студентського спортивного жаргону
вплинуло, напевно, відносна автономність (хоча й ситуативна), замкненість середовища-
майже всі учні проживають в інтернатах, перебувають в одному навчальному закладі.
Тут функціонують у сукупності номени різноманітних жаргонів-від загальносту-
дентського до власне спортивного: каюта ‘спальня’, спецуха ‘спеціальність обраного
виду спорту’, верблюд ‘у лижному спорті нерівна горбиста траса’ тощо. По-друге, досить
часто ці респонденти, перебувають в одному середовищі, спілкуючись один із одним на
змаганнях, тренуваннях.
На ступінь поширення спортивних жаргонових явищ впливають і соціопсихологічні
аспекти мовної діяльності спортсменів. Психологічні домінанти соціального й мовного
побуту носіїв спортивного жаргону пов’язані з характером їхньої життєдіяльності.
У спорті людина пізнає світ насамперед через різноманітні рухові дії, за допомогою яких
удосконалює свою спортивну майстерність. Як стверджують психологи, у зв’язку з
такою діяльністю у спортсменів домінує “мислення в русі”. У деяких людей, далеких від
спорту, складається враження, що спортсмени інтелектуально не розвинуті люди. Це не
відповідає дійсності, адже будь-який вид спорту вимагає від спортсменів високого
інтелектуально-вольового напруження, формує й розвиває мислення спортсменів по-
своєму, тобто відповідно до специфіки тактико-технічних дій. Реальне життя людини в
спорті свідчить про той факт, що фізичні вправи, тренувальні навантаження, змагання –
це не тільки напружена фізична праця, але й не менш напружена інтелектуальна
діяльність, яка формує у спортсменів “різноманітні інтелектуальні уміння і розумові
навички, найтісніше пов’язані, з одного боку, з предметом та змістом спортивної
діяльності, а з другого, з соціальними моделями життєвої боротьби за своє місце в
соціумі” [4, с. 63].
Звичайно, людина спорту значний час проводить не в бібліотеці, відвідуванні музеїв,
театрів тощо, а на тренувальних майданчиках. Як показують спостереження, спортсмени
послуговуються мовною інформацією з різних джерел. І щоб проаналізувати мовну
обізнаність їх, ми провели низку спостережень, анкетних опитувань. На підстав таких
робіт можна зробити певні висновки:
– найбільший відсоток мовної інформації спортсмен отримує від тренера,
одноклубників, старших товаришів по команді; тренери, намагаючись доступно донести
інформацію, використовують чи самі творять влучні назви на позначення певних вправ,
дій;
– більшість спортивних термінів іншомовного походження, потребують заміни
подібними назвами реалій, відомих кожній людині, наприклад: гума ‘амортизація на
рівному місці’, дракон ‘стиль цюань-шу’, та ін. ;
– інколи складні, довгі за вимовою терміни або відсутність таких спричиняються до
породження нових влучніших: банка, барабан ‘лава запасних’, бички ‘кидки з відповідним
захопленням руки та спини’ та ін. ;
– зі ЗМІ (зокрема, спортивні передачі, газети, журнали).
Як показує проведене дослідження, побутування спортивного жаргону залежить і від
сфери спілкування – родинна чи позародинна сфери. Любов Карпець
__________________________________________________________________________________
212
У межах сім’ї респонденти майже не користуються спортивними жаргонізмами.
Однак якщо в сім’ї кілька дітей, то вони між собою (залежно від віку) можуть
послуговуватися учнівським, студентським, молодіжним, спортивним та іншими
різновидами жаргону, на таке може накладатися і власний родинний “мікрожаргон”.
Порівнявши частоту використання жаргонових одиниць у родинній і позародинній
сферах спілкування, зазначимо, що в родинній сфері вона природньо нижча, ніж у
позародинній. Насамперед таке зумовлено ситуацією спілкування й соціальною роллю,
яку в момент мовлення “виконує мовець”.
Уважаємо за потрібне звернутися ще до одного чинника, який суттєво впливає на
ступінь частотності використання-функціонування жаргонових явищ у мові –
поширеність залежно від типу населеного пункту. Так, зокрема, найбільший відсоток
“споживачів” спортивного жаргону мешкає у великих містах.
Такий стан пояснюється тим, що саме в містах, по-перше, найбільша концентрація
(кількість) осіб, що мають стосунок до спорту; по-друге, саме в таких містах відповідно й
найбільша кількість спортивних закладів (секції, клуби, школи тощо); і, по-третє, саме
великі міста є здебільшого місцем проведення різноманітних змагань, отже, й місцем
найінтенсивнішого спілкування спортсменів. Маємо побіжні спостереження щодо
подібності процесів і на рівні “районні центри – підрайонні населені пункти”: ступінь
інтенсивності жаргоновикористання вищий у
містечках із статусом районного центру від містечок без такого статусу. Однак про
якісь інші факти, ознаки говорити поки не можемо – це потребує свого дослідження.
Безсумнівним уже є той факт, що більшість жаргонізмів має один напрямок
поширення: місто → містечко / село. Необхідно, на нашу думку, зважати на деяку
особливість поширення-побутування жаргонізмів: зрідка з’являються і швидко
поширюються серед містечкової, сільської молоді, яка застосовує їх відповідно до своїх
потреб.
Наприклад, значна кількість студентів Харківської державної академії фізичної
культури – це мешканці сіл, районних міст Харківської, Полтавської, Дніпропетровської
та ін. областей України. Вони швидко “опановують науку” щодо нових номенів, але
використовують такі назви з деякою видозміною, виступаючи творцями жаргонізмів
(переважно йдеться про складну, важку для вимови термінологію). Особливо це
стосується тих, хто займається східними єдиноборствами. Наприклад, здебільшого
спортсмени-початківці вживають такі новоутворені лексеми на позначення термінів
карате: чудомах ‘чудан-по-камає’ (нижня бойова позиція рук); кака ‘каке-дачі’ (стійка) та
ін. Ті, хто займається професійним спортом, майже всі володіють загальноприйнятою
термінологією. Такі сучасні процеси свідчать про тяглість означеного явища, його
природність і об’єктивність (порівняймо із бурсацьким оковита від aqua vita).
Одним із джерел поповнення жаргонізмів може бути і принатурення термінів, які
стають ніби посередником в освоєнні чужої (важкої для вимови, незвичної для слуху,
інколи й незрозумілої) термінології. У такому разі жаргон є посередником між чужим і
своїм.
Спортивні жаргонізми з’являються здебільшого в середовищі спортсменів,
коментаторів, аматорів, уболівальників. Такий факт можна пояснити деякими
причинами:
1. Спортивна термінологія буває досить складною для вимови (значна кількість таких
назв іншомовного походження), тому користувачі для зручності, доступності
видозмінюють деякі назви або повністю замінюють іншими. Особливо це стосується
назв, що позначають види східних єдиноборств, інших видів спорту, які є новими дляСпортивний жаргон як відображення соціальної структури мови
__________________________________________________________________________
213
українців. Наприклад, в аеробіці вживається ‘розтяжка’ замість стрет-чинг, в карате –
до ‘мурашки’ замість маваши-цуки тощо (уявлюване не можна вималювати).
2. Швидкість ігрових ситуацій, необхідність обміну інформацією безпосередньо в
ході виконання досить складних колективних дій, які вимагають значних зусиль і
пов’язані нерідко з високою емоційною напругою, змушують гравців застосовувати
мовний прийом, суть якого полягає в заміні офіційної загальноприйнятої назви, що з
різних причин не задовольняє безпосередні потреби ігрової діяльності та ігрової
комунікації, зручнішою, доцільнішою і здебільшого стислішою. Так, наприклад,
волейболісти, під час передачі м’яча використовують слова ‘простріл’, півсітка’,
комбінації називають ‘хрест’, ‘хвиля’ тощо.
3. Не менш важливим є і той факт, що такі словесні знаки досить легко можна
замінити несловесними (міміка, жест, рух, поза тіла), що в свою чергу полегшує
спілкування (зокрема, збільшує швидкість передавання-сприймання інформації й
реагування на неї.
Необхідно згадати досить цікаві спостереження щодо назв із ігрових командних
видів спорту (волейбол, баскетбол, гандбол). Для досягнення позитивних результатів
гравці іноді під час гри користуються таємною (незрозумілою суперникові) мовою,
кодом. Наприклад, під час змагань баскетбольна команда перед виходом на поле
домовляється про заміну звичайних слів на позначення спільних дій “своїми”, щоб
суперники не здогадалися про їхню стратегію й тактику. Так, під час розігрування
стандартних ситуацій (вкидання м’яча через визначену лінію, розігрування м’яча, після
пробиття штрафних викидань) спортсмени послуговуються словами ‘подача м’яча’
‘трійка’, ‘майка’, ‘бити у лівий кут поля’, ‘квач’ тощо. Здебільшого про такі слова
домовляється вся команда, яку інструктує тренер, а гравець під першим номером (це
повинна бути кмітлива особа) керує цим процесом. Інколи буває групова, а не колективна
домовленість: два гравці домовляються між собою про ту чи іншу “термінологію”.
Доречно зазначити, що у кожній конкретній грі спортсмени по-різному називають
загальновживані спортивні поняття, замінюючи спортивні терміни специфічними, що
допомагає ввести суперника в оману і зрештою значною мірою впливає на позитивний
результат поєдинків. Отже, не тільки тренування й інші якості спортсменів, а і мова (а
саме її складові жаргоніми) також бувають визначальним чинником у досягненні
потрібних результатів у “немовній” діяльності. Зауважимо, що маскувальні
(утаємничувальні) елементи старих арґосистем і спортивного жаргону суттєво
відрізняються: у спортивному жаргоні такі номени є “метеликами”, призначені для
разового використання (одна – дві гри) і позбавлені рис відтворюваності; цим подібні до
так званих авторських оказіоналізмів у художній літературі.
Усі номени спортивного жаргону за найзагальнішими ознаками поділяємо на дві
великі групи – загальні назви й назви власні. Кожна із цих груп має свої підгрупи й
відповідні мікрогрупи. Тлумачення змісту жаргонізмів ґрунтується на відповідях наших
реципієнтів, при цьому ми враховуємо можливі різнотлумачення (відповідно й
множинну мотивацію) і явища так званої народної етимології, різну вимову тощо. Крім
того, до аналізу залучаємо й запозичені з інших жаргонів, з інших рівнів національної
мови номени, які в спортивному жаргоні в своїй семантиці мають елемент “спортивний”
(наприклад, чайник в інтержаргоні – початківець у чомусь, нетямущий; у спортивному
жаргоні – тюхтійкуватий спортсмен, що не досягає результатів).
Так, у групі “загальні назви” подаємо різні номени, що позначають такі реалії, як
назви осіб, діяльність яких пов’язана з певними видами спорту. В основу жаргонових
спортивних найменувань осіб покладено різні мотиваційні ознаки: види спорту: Любов Карпець
__________________________________________________________________________________
214
пробитий ‘особа, яка давно займається боксом’; бубка ‘спортсмен зі стрибків із
жердиною’; місце і роль спортсмена в команді: нос ‘гравець команди захисту, який грає
проти центру’; кум ‘напарник на планері’.
Специфіка смислової структури жаргонних спортивних одиниць спричиняє творення
значної за обсягом мікрогрупи назв за уміннями й характерними діями: коник-
горбунок ‘спортсмен, який займається стрибками у воду’; підносник снарядів ‘футболіст,
який вдало подає м’яч іншому гравцеві’. Особи за специфічними діями під час
змагань: лизун ‘спортсмен, який наздоганяє свого суперника на біговій доріжці’; дублер
‘спортсмен, який забив за один матч декілька м’ячів у ворота суперника’.
Зважаючи на те, що однією з визначальних особливостей спортсменів є їх фізичні
якості, сформувалася помітна і значна за обсягом мікрогрупа жаргонімів за фізичними
якостями й зовнішніми ознаками: доходяга ‘худий, високий на зріст спортсмен, який
не досяг значних успіхів у спорті’; машина ‘міцний, сильний спортсмен’; також є незначна
кількість жаргонімів за віковими категоріями: кадет ‘спортсмен, віком до 16 років’;
зелений ‘особа, яка нещодавно почала займатися спортом’ і за вживанням хімічних
препаратів: фармацевт ‘спортсмен, який вживає хімічні препарати’.
Друга велика підгрупа спортивних жаргонізмів позначає дії, процеси, явища:
тормозун ‘мокрий сніг на лижній трасі, який гальмує, не дає швидко пересуватися’;
темпар ‘швидкий біг на певній дистанції’.
Значну за обсягом групу становлять спортивні жаргоніми на позначення спортивних
вправ і стилів: страус, розтяжка ‘вправа, під час якої відбувається розтягування певних
м’язів’; складка ‘вправа для розвитку гнучкості’.
Цікавою з огляду мотиваційних ознак, покладених в основу найменувань, є підгрупа
назви спортивного інвентарю, його особливості: байда ‘байдарка’; вар ‘варнометр’.
Серед загальних назв виділяється підгрупа спортивних закладів, місць проведення
спортивних дій: плювалка ‘тир із примітивним оснащенням’; качалка ‘тренажерна зала,
де тренуються культуристи’.
Назви медичних препаратів: анабол ‘анаболічні стероїди’; мороз ‘знеболювальні
засоби’; олія ‘анаболічний стероїд на олійній основі’.
Назви частин тіла переважно за їх особливостями: колотухи ‘ноги’; галіфе ‘велике
стегно’.
Є також незначна кількість жаргонімів на позначення спортивного одягу,
обладнання, нагород: спідниця ‘частина екіпіровки байдариста для герметизації човна’;
утюги ‘натягнуті гольфи у футболістів’.
Аналіз фактичного матеріалу засвідчує і наявність спортивних жаргонімів–власних
назв. Вони становлять значну обсягом номінативно-тематичну групу. Це, зокрема,
антропоніми, серед яких найбільша підгрупа – прізвиська. Уважаємо, такий факт не є
випадковим, бо ними досить часто оперують самі спортсмени, уболівальники, тренери та
ін.
На появу антропонімних жаргонізмів упливають різні чинники. Найчастіше ознакою
для найменування слугують:
– фізичні особливості: Залізний Кулак ‘прізвисько Віталія Кличка’; Залізний
Тайсон ‘прізвисько Майка Тайсона’;
– певна подія в житті людини та дії: Триголовий ‘прізвисько боксера Люїса’;
– прізвища: Лобан ‘головний тренер В. Лобановський’;
– уподобання: Вареник ‘дуже любить їсти вареники’;
– особливості мовлення носія: Шептун ‘тихо розмовляє’. Спортивний жаргон як відображення соціальної структури мови
__________________________________________________________________________
215
Частину зафіксованих жаргонізмів становлять одиниці, які позначають неофіційні
назви клубів, в основу найменувань яких покладено різні ознаки:
– назва команди: Динамік ‘Динамо’;
– назва міста, території: Льви ‘Карпати’ (Львів);
– належність команди до певної організації, структури: паровози ‘Локомотив’;
– колір одягу: Помаранчеві ‘Алекс’ (Голландія);
– назва предметів, тварин: Каноніри ‘Арсенал’.
Отже, аналізуючи номінативно-тематичні групи спортивних жаргонізмів, зазначаємо,
що майже всі важливі для спортсмена явища він позначає за допомогою жаргонізмів.
Порівняно з дослідженими усталеними спортивними номенами спортивні жаргонізми
помітно поширюються серед користувачів, бо саме вони допомагають деталізувати,
конкретизувати, унаочнювати, певні спортивні явища.
Як показали наші дослідження, ступінь поширення спортивного жаргону і його
застосування залежать від деяких визначальних чинників: від віку комунікантів, рівня
освіти, родинної / позародинної сфери, територіального чинника, навіть від виду спорту –
груповий чи індивідуальний, від можливості/неможливості використання несловесних
засобів спілкування.
Систематизація й аналіз номінативно-тематичних груп у спортивному жаргоні
засвідчують низку особливостей, тенденцій як в усьому українському спортивному
назовництві, так і в жаргоновому зокрема.
Порівняно зі спортивними номінативно-тематичними групами в літературній мові
номінативно-тематичні групи спортивного жаргону мають свої особливості і специфічні
ознаки:
– спортивні жаргонізми є органічною й природною частиною системи номенів
української національної мови, яка твориться й розвивається за загальними законами
української мови;
– ступінь номінативно-тематичного різноманіття в спортивному жаргоні набагато
вищий, що в свою чергу є наслідком намагань спортсменів назвати всі значимі для них
реалії, що в такий чи інший спосіб упливають на стан світосприймання й світовідчуття;
саме тому досить помітними є жаргонізми, в основі мотивації яких лежить оцінний
аспект;
– до появи жаргонізмів можуть спричинитися найрізноманітніші (інколи й
несподівані) реалії й ознаки: тип і вид спортивної діяльності, процеси і явища, вправи і
стилі, інвентар, обладнання і одяг, індивідуальні ознаки спортсмена, предмета чи дії,
прізвища спортсменів і офіційні власні назви клубів, закладів, приміщень тощо.
Означене може свідчити про одну суттєву відмінність спортивного жаргону від
інших жаргонів української мови: спортивний жаргон в основі є не протиставленням
літературній мові і її стилям, а потужним їхнім доповненням, конкретизатором і
деталізатором, а інколи й заміщувачем.
_________________________________________________________
1. Осташ Р. Із життя сучасних українських прізвиськ – 1 // Українська пропріальна
лексика. К.: “Кий”, 2000. С. 115-121.
2. Словарь української мови. У 4-х т. / Упор. Б. Грінченко. К.: Наукова думка, 1996.
3. Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови. К.: Критика.
2003. 334с.
4. Ханин Ю. Л. Психология общения в спорте. М.: Физкультура и спорт, 1980. 208 с. Любов Карпець
__________________________________________________________________________________
216
SPORTS JARGON AS REFLECTION OF SOCIAL STRUCTURE OF
LANGUAGE
Karpets Lubov
Kharkіv State Academy of Physical Culture,
Department of Ukrainian and Foreign Languages,
Klpchkivs’ka Str., 99, 61022, Kharkiv, Ukraine,
phone.: (8057) 705 23 06
The article deals with peculiarities of nomenclature of sports phenomena as object of
ukrainian linguistics, reasons of origin, features of spreading and the use of jargonims in
sportsmen’s speech. The nominative – thematical groups in sports jargon are given in brief.
Key words: sports jargon, jargonim, nomenclature.
СПОРТИВНЫЙ ЖАРГОН КАК ОТОБРАЖЕНИЕ
СОЦИАЛЬНОЙ СТРУКТУРЫ ЯЗЫКА
Любовь Карпец
Харьковская государственная академия физической культуры,
кафедра украинского и иностранных языков,
ул. Клочкивськая, 99, 61022 Харьков, Украина,
тел.: (8057) 705 23 06
В статье рассмотрены особенности номинации спортивных явлений как
объекта украинского языкознания, причины появления, особенности
распространения и использования жаргонизмов в языке спортсмена. Дана
короткая характеристика номинативно-тематических групп в спортивном
жаргоне.
Ключевые слова: спортивный жаргон, жаргонизм, номинация.
Стаття надійшла до редколегії 6. 09. 2008
Прийнята до друку 20. 12. 2008