Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра української мови,
вул. Університетська, 1/234, 79602Львів, Україна,
тел.: (80 322) 39 47 17
Звернено увагу на один із аспектів української мовної категоризації світу: часову
характеристику діяльності парубка. Проаналізовано лексико-синтаксичні засоби вираження
основних темпоральних ознак дій різного типу молодого неодруженого чоловіка у
фольклорних і етнографічних текстах
Ключові слова: мовна картина світу, лексика, семантика, часове значення.
У руслі сьогоднішніх когнітивно спрямованих мовознавчих досліджень особливої
актуальності набуло питання мовної картини світу (далі – МКС). Метафоричне за
походженням формулювання “картина світу” функціонує в багатьох працях – не тільки
мовознавчих, але й антропологічних, культурологічних, філософських. Це поняття
з’явилося в середовищі точних наук на зламі ХІХ-ХХ ст. (Г. Герц і М. Планк писали про
“фізичну картину світу” [15, с. 12-13]). У лінгвістиці вживається у ХХ ст., а використали
його найперше німецькі (sprachliches Weltbild) і американські (view of the world) мовознавці.
Однак ще на початкуХІХ ст. В. фон Гумбольдт звернув увагу на те, що в кожній природній
мові міститься тільки їй властивий погляд на світ (Weltansicht). На початку ХХ ст.
О. Потебня писав про те, що відповідний спосіб поєднання уявлень не є
загальнообов’язковою формою людської думки, а різні мови – відмінні за напрямом рядів
уявлень. Йдеться не тільки про різне асоціативне оточення лексем, але також про різне
осмислення в різних мовах тотожних фрагментів позмовної дійсності – витворення різних
моделей бачення таких сегментів. Саме це в пізніших мовознавчих працях названо
національномовною картиною світу (І. Голубовська, В. Кононенко, О. Сімович, Р. Кісь).
Слідом за О. Федик означимо мову як “цілісний духовний відповідник” буття, що
“створює унікальні можливості для людини не тільки відображати світ, що її оточує, не
тільки віддзеркалювати його і себе саму на психологічному рівні, але й наближати його до
себе, інкультурувати свої задуми у дійсність, підпорядковувати його собі” [22, с. 13].
Людина здатна розуміти світ і саму себе завдяки мові, в якій закріплюється увесь досвід –
як загальнолюдський, так і національний. Останній і визначає специфічні особливості мови
на всіх його рівнях. На сьогодні багато дослідників уважають, що МКС формує тип
ставлення людини до світу, задає норми її поведінки, а виражені за її допомогою значення
становлять єдину систему поглядів, своєрідну колективну філософію, притаманну всім
мовцям. До кінця ХХ ст., у зв’язку з пожвавленням цікавості до когнітивізму, до
досліджень мовних аспектів категоризування дійсності, вияву світорозуміння у мові
з’явилося багато наукових праць. Це, зокрема, праці В. Жайворонка, В. Кононенка, Ольга Барабаш-Ревак
__________________________________________________________________________________
230
В. Конобродської, В. Мойсієнка, Р. Кіся, Н. Данилюк, М. Жуйкової, Л. Лисиченко,
Т. Космеди, Ж. Соколовської, О. Сімович, Є. Бартмінського, Й. Мацькевич,
С. Небжеґовської, Я. Анусевича, А. Домбровської, М. Пайсерт, Н. Толстого, С. Толстої,
С. Нікітіно, Ю. Апресяна, Є. Кубрякової, колективна монографія “Человеческий фактор в
языке. Язык и картина мира” та ін.
Одне з основних на сьогодні визначень мовної картини світу звучить так: це сукупність
суджень, закріплених мовою, котра визначає риси і способи існування позамовного світу
[24, с. 72]. Національна картина світу є своєрідним відбитком культурно-національної
ментальності мовців, певною дійсністю, нетотожною світові. Передумовою цілісності
дослідження національномовної картини дійсності є можливість аналізу її фрагментів.
Об’єктом зацікавлення у статті є “ментальний предмет”, усталений у мові і культурі,
який знаходиться між об’єктивним світом і людиною-дослідником цієї дійсності – тобто
мовний образ парубка (чоловіка молодого віку, придатного для одруження) як один із
фрагментів української національномовної картини світу. Предметом аналізу є лексико-
синтаксичне вираження темпоральної характеристики різних видів діяльності молодого
неодруженого чоловіка у мікросуспільстві. Зміст і структура предмета відповідають
когнітивній дефініції, народному способові сприйняття світу. Це означає, що тлумачення
мовного матеріалу не покликаються на наукове знання про предмет, але характеризують
цей предмет адекватно до щоденного, “наївного” знання, із використанням усталених,
стереотипних рис, а також його оцінки, яка є невід’ємним компонентом людського
пізнання світу. Усе це виявляє тізначення, які є важливі для мови і народної культури.
Реконструкцію мовного образу парубка уможливлює використання різнопланових
мовних даних: фольклорних і етнографічних текстів. Система релігійних вірувань, обряди і
звичаї, засвідчені як етнографічні тексти, становлять своєрідні коди, не відрізняючись від
“символічності” такої системи, як фольклор. Ритуали семантично пов’язані з міфами
(“виражають їх”) і співвідносяться з ними як сюжетні тексти [1, с. 230, 240]. Семантична
система фольклорно-етнографічної традиції потребує багатократного різнопланового
вираження одних значень, забезпечуючи тим не тільки їх тривалість, але певною мірою
також і “зрозумілість” мотивів. У культурі низького ступеня вербалізації, якою є народна
культура, не всі значення виражені словесно (багато традиційних і архаїчних сенсів
зберігаються винятково у формі поведінки і обрядів), але більшість із них можна виразити
мовно. Будучи одним із культурних кодів, мова є одночасно інтерпретантом всіх
семіотичних систем, тобто майже всяку інформацію може піддати категоризації і
поясненню. Згідно зі сказаним фольклорні дані досліджуємо у поєднанні з обрядодіями.
Відповідно до обраного методу семантичного аналізу, запропонованого
Є. Бартмінським, під час аналізуфольклорних і етнографічних текстів виокремлюємо мовні
дані на позначення часової характеристики діяльності парубка. Такі слова групуємо в певні
мікрополя відповідно до функцій, які він виконує: залицяння, одруження, сакральна
діяльність, допомога батькам, буття захисником тощо. У процесі дослідження темпоральної
семантики треба звернути увагу на те, що український народ укладав своє часове мислення
відповідно до подій домашнього господарства, в основі чого лежала передхристиянська
сезоновість. Як указує К. Копержинський, категорія часу в обрядовості перейнята
сакральним змістом і за своїм принципом – сонячна [7, с. 25]. Часові відношення в межах
дня і ночі визначалися умовами праці у зв’язку з певними формами господарювання. На
світлу частину доби припадала більшість робіт людини, тому вона займала найперше місце
у свідомості і, очевидно, це поняття має найбільше мовних засобів вираження (ранок,
полудень, по обіді тощо). Згідно з аксіологічними параметрами слова-номени частин дня і
ночі містять відповідно позитивний або негативний компонент. Мовна реалізація темпоральної характеристики дій парубка…
__________________________________________________________________________________
231
Лексичне вираження часу дій, спрямованих на створення сім’ї. Семантика
спрямованості на створення сім’ї пронизує більшість етнографічних текстів усього річного
циклу. Часову характеристику процесу залицяння і одруження виражають різні мовні
засоби: взимку (Взимку в будні дні дівчата працюють, а хлопці ж залицяються до них) [4, с.
38], великодній понеділок (Великодній понеділок – день, коли парубки мали нагоду
придивитися до домашньої обстанови в дівки) [4, с. 430], Івана Купала (На Івана Купала
хлопці … розпалюють вогонь і стрибають через нього, побравшись за руки з дівчатами) [4,
с. 451],Юріїв день (НапередодніЮрієвого дня дівчата і хлопці водять хороводи, переважна
більшість яких імітує “полон” для дівчини, тобто весілля з “королем”-хлопцем) [4, с. 445],
Зелена Неділя (Вранці у Зелену Неділю дівчата набирають зі собою різних харчів,
закликають хлопців і з піснями-веснянками та гаївками йдуть у ліс. Там провадяться гри,
співи, хороводи) [6, ІІ, с. 365]. Як указує О. Воропай, виконуючи хороводи, наші предки
мали на меті серед інших обрядів і такий, що започатковував сезон сватань і весіль [4, с.
303].
Значення “час залицяння” у ліричних піснях та етнографічних матеріалах експліцитно
виражене лексемами вечір (Коби скоро до вечора, вечора чекаю, Буде личко цілуване, сама
добре знаю) [12, с. 171], північ (Як був легінем ще – йшов я до дівки. Так було пізно, десь
коло опівночі) [5, с. 21], ніч (А хто бачив, а хто чув, хто у мене сночі був? Були в мене уночі
штири хлопці-сівачі) [12, с. 318], словосполученнями будний день (Взимку в будні дні
дівчата працюють, а хлопці ж залицяються до них) [4, с. 38], пізно (Ходив козак до дівчини
пізно) [23, V, с. 150], пізно ввечір (От раз іде той парубок пізно ввечері на вечорниці) [18,
с. 459], пізна пора (Єдного разу пішов я на вечорниці, побув там у товаристві хлопців,
близько 11 години хотів уже йти додому, бо пізна пора) [5, с. 20], пізно вночі (Парубок
йшов від дівки пізно вночі) [5, с. 145], словосполукою по Вечері (на Свят-вечір – О. Б.-Р.)
(По закінченні Вечері…хлопці-“кавалєри” йшли до дівчат “на горіхи”) [14, с. 45].
Темпоральну характеристику “пізній час” імпліцитно реалізує іменник місяць (Ой
місяцю-білозору, світи наді мною, козаченьку-горностаю, говори зо мною) [13, с. 94], а
також прислівник темненько (Іванку, вечерком, Прийди до ня тайком. .Приходи тихенько,
Як стане темненько) [25, с. 38]. Значення “ніч” імпліцитно реалізує словосполука до рана
(Наші хлопці, як вода, хай гуляють до рана) [21, с. 78]. У такий час парубок відвідує
вечорниці, йде до дівчини на побачення або вертається від неї. Значення ранку як часу
зведення дівчини у текстах виражене словосполуками впала роса (Впала роса на жовтую
косу, Тепер же я вінця не доношу) [12, с. 170], до рана (Ганця сіла и заснула До рана білого,
Рано стала, заплакала, Же єй болит глава. Дохтор пришов, Ганцю збадав… Буде хлопец,
або цура) [25, с. 46].
Вербальна реалізація часу дії нареченого. Значення “час дії парубка-нареченого” в
етнографічних матеріалах, пов’язаних із одруженням, а також у весільних піснях і
щедрівках виражене експліцитно та імпліцитно. Мовні засоби на позначення часової
характеристики весільного процесу можна згрупувати відповідно до семантики етапів
цього процесу:
· сватання: переважно часове тло дії з таким значенням виражає прислівник увечері
(Найбільше сватаються увечері) [8, с. 72]. Це пов’язано з тим, що парубок намагався
уберегтися від глузувань громади, коли дістане гарбуза-символ відмови дівчини від
одруження з ним. Значно рідше мовне вираження часу сватання представлене іменниками
неділя (мій милий прийде, в неділю, Він не сам прийде, прийде з сватами, в неділю) [12,
с. 78], четвер (Женячку Лемки зачинают переважно в четвер так званима “зальотами”,
“іношами”, “спросинами”, “заручинами”) [9, с. 21] чи прислівником опівночі (Не вилізли
тобі очі, сватав мене опівночі, Було б тобі сватать удень, розпитавшись старих людей) [18, Ольга Барабаш-Ревак
__________________________________________________________________________________
232
с. 335], а також за допомогою словосполуки в неділю рано (По горі, горі йшла дівчинонька,
в неділю, Внеділю рано, рано на зорі, ранесенько. Перейняв її гарний молодець, в неділю…
Коли розцвіте, мій милий прийде, в неділю. Він не сам прийде, прийде з сватами, в неділю)
[12, с. 78] і словосполучення пізном ночом (Потім пізном ночом около десятой або
єденадцетой годины, вшыткы разом идут до дому молодой, берут зо собом обовязково
літру палюнки) [9, с. 21];
· збирання бояр, прохання с
· тарости – лексична реалізація часу цього етапу відбувається за допомогою
іменника субота (Буду ж бо я в суботоньку княжити, Будут мні бояри служити, Буду в
руках шапочки носити, Буду боярів просити) [20, с. 68], поєднання слів в суботоньку
ввечері (В суботоньку ввечері Засвітили межи горами, межи скалами. Там король Івасенько
ходит, Вруках шапоньку носит, Свого милого старостоньки просит) [20, с. 74], прислівника
звечора (Розумнеє дитятко Івасенько, Звечора боярів позбирав) [20, с. 75];
· сідлання коней – часове тло цього етапу представлене прислівником опівночі
(Розумнеє дитятко Івасенько, Звечора боярів позбирав, Опівночі коники посідлав) [20,
с. 75], а також словосполукою як соненько сходить (Соненько сходить, та й грае, Иванё
коника сидлае) [23, ІІ, с. 133]. Оскільки вінчання, як і більшість літургійних практик,
відбувалося вранці, із народженням нового світлового дня, то наведені мовні засоби на
позначення темпоральної характеристики дій парубка свідчать про те, що наречений часто
перед прибуття до церкви вранці повинен був подолати довшу дорогу до дому дівчини;
· сказане вище підтверджують і подальші лексеми й словосполуки на позначення
часу приїзду по молоду – світання (Розумнеє дитятко Івасенько… На світанні тещеньці
чолом дав) [20, с. 75], рано (Ой рано, рано кури запіли, А ще раніше Микола встав… Та
підем, братця, в чистеє поле, Ой, там я назнав куну в дереві) [18, с. 69], ранком (Встаньте,
бояри, встаньте… Бо поїдемо ранком… Марусеньку доставати) [3, 201], ранейко (Ой
заграно, забубнено ранейко, Ой зберайся, князю Івасю, борзейко, Та поїдемо тихим дунаєм
до замку…Марусю пуймати) [3, с. 260], не рано (Ой ви, бояре, яснії соколоньки, Чом же ви
до нас не рано прихали?) [18, с. 127], пізненько (Чом же ти, Іванок, пізненько так приїхав)
[20, с. 31]. Перша часова характеристика реалізує сему ‛завбачливий, пунктуальний’ у
семантичній структурі лексем на позначення нареченого, дві ж останні, виражаючи пізній
час, актуалізують сему ‛очікуваний’;
· шлюб та весілля – мовне вираження часу цих подій відбувається за допомогою
лексем суботонька (Да наказувала куночка Своему чорному соболю: Ой бувай, бувай, мий
соколоньку, Да до мене у суботоньку) [23, ІІ, с. 107], рано, ранесенько (Поміж трьома
дорогами, рано, рано, Там здибався князь з Дажбогом, ранесенько) [11, с. 27]; а найчастіше
– неділенька, неділя (А против них – молодий Івасенько- Позичте мені шапочки В
неділеньку до шлюбу [20, с. 35]; Королю, короленьку! Принесли ми ти даруненько На
недилю на раненько) [23, ІІ, с. 110]. Частотність останньої лексеми у текстах пов’язана з
релігійним значенням цього дня – саме неділя уважається днем Воскресіння Христового,
тому відбуваєтьсяСлужби Божі, а також весілля як радісні події.
Мовне вираження темпорального тла сакральних дій. Лексико-синтаксичне
вираження часового тла діяльності парубка – виконавця сакральних дій вказує на те, що
відповідною порою для таких дій є ранок і день, рідко – ніч. Такий факт зумовлений
семантикою цих слів у міфологічній свідомості, а пізніше у Біблії – день це час дії добра,
святості, а ніч часто характеризується діянням зла. Мовні засоби на позначення часу в
етнографічних матеріалах можна поділити на групи відповідно до пір дня і року, в яких діє
парубок:Мовна реалізація темпоральної характеристики дій парубка…
__________________________________________________________________________________
233
· часове тло “ранок” експліцитно виражене лексемами зранку, рано-ранесенько,
світанок, імпліцитно – відправа і пов’язане із сакральними діями, названими
словосполученнями і предикатами заносити дрова (Зранку саме хлопець повинен занести
до хати дрова для розпалювання вогню) [18, с. 307], бути полазником (У деяких
місцевостях Лемківщини рано-ранесенько на Велію ходили полазники. Полазником мав
бути тільки хлопець) [14, с. 23], бути обливальником (Другого дня (по Великодні), ще на
світанку, ходять парубки-обливальники по тих хатах, де є дорослі дівчата) [10, с. 35],
випускати голубів (На Водохрестя хлопці несуть зі собою на лід голубів, де під час
відправи їх випускають) [4, с. 167], виносити хрест і хоругви (На Великодній відправі
парубоцтво виносило з церкви хоругви і хрест) [4, с. 399]. Розуміння часового тла “ранок”
пов’язане зі семантикою початку як чогось доброго, а також із біблійним аспектом такої
пори дня: саме зранку було виявлено, що Христос воскрес, перемігши всякий гріх.
Відповідно до цього саме вранці парубок здійснює очищення водою, вогнем, передбачає
добробут, молиться;
· темпоральна характеристика сакральної діяльності “день” виражена в текстах за
допомогою словосполучень день свят (На перший день Різдвяних свят колядують дорослі
парубки) [4, с. 81], день Юрія (В день святого Юрія хлопці високо вгору шпурляють
каміння або грудки землі й самі підстрибують якомога вище: так вони начебто наврочують
високий зріст хліба) [4, с. 446] і пов’язана із діями, названими лексемами колядувати і
наврочувати зріст хліба;
· часову характеристику “ніч” виявляє відповідний іменник, який пов’язаний із дією
розпалювати вогонь (Парубоцтво мало звичай в ніч під Великдень розпалювати вогонь)
[4, с. 394]. Така темпоральна характеристика притаманна лише винятковим сакральним
діям, пов’язаним із очищенням простору від нечистої сили, яка найактивніше діє у вказану
пору доби.
Темпоральна семантика виконання сакральних дій – “весняний час” – виражена у
етнографічних матеріалах за допомогою конструкцій-номенів релігійних свят Великдень
(Хлопці споруджували на Великдень гойдалку. ., тут же грали в крашанки) [4, с. 418],
Великодній понеділок (Великодній понеділок називається ще “обливаний понеділок”, бо
хлопці обливають дівчат водою, а ті за це дарують писанки) [4, с. 440], день Юрія (В день
святого Юрія хлопці високо вгору шпурляють каміння або грудки землі й самі
підстрибують якомога вище: так вони начебто наврочують високий зріст хліба) [4, с. 446],
день літнього Миколая (В день святого Миколи Чудотворця (літнього Миколая) хлопці
їздили верхи в полі, “щоб нечиста сила коней не мучила”) [4, с. 448]. Саме в цей час
починалося активне життя громади у зв’язку із сільськогосподарськими роботами, тому
парубок часто виконує дії очищення людей, тварин і простору від злих впливів.
Слова, які називають час ініціативного перетворення підлітка у парубка, пов’язані з
часовим тлом “осінь”, зокрема зі семантикою свята Семена. Саме тоді закінчувалися
розваги надворі, і молодь починала влаштовувати “вечорниці” в хатах [16]. В цьому
контексті треба вказати, що значення словосполучення саджати на коня прямо пов’язане
із центральними подіями в процесі ініціації. Лексема кінь у контексті ініціацій має значення
“перевізник-посередник між світами”, бо всяка ініціація осмислюється як символічна
смерть ініціанта і його нове народження [2, с. 32]. Оскільки справжнім воїном уважався
лише той, який сидів на коні, то це словосполучення містить позитивний оцінний
компонент (Процедура прийняття до парубочої громади … імітує саджання на коня,
піднесення на князівство, на ватажківство) [4, с. 55].
Значення “зимовий час” сакральної діяльності парубка реалізують номени Велія (У
деяких місцевостях Лемківщини рано-ранесенько на Велію ходили полазники. ПолазникомОльга Барабаш-Ревак
__________________________________________________________________________________
234
мав бути тільки хлопець) [14, с. 23], Різдвяні свята (На перший день Різдвяних свят
колядують і дорослі парубки – зі “звіздою” та дзвоником) [4, с. 81], Водохрестя (На
Водохрестя хлопці несуть зі собою на лід голубів, де під час відправи їх випускають) [4,
с. 167], Новий рік (На Різдво, Новий рік, Водохрестя жінкам не можна ходити по воду – це
гріх. Цю роботу виконували за них парубки, але потім молодиці ставили за їм могорич) [4,
с. 174]. У зимовому циклі свят парубок функціонує як такий, який має пряме відношення
до богослужбових сакральних ритуалів.
Лексична реалізація часового тла сакральних дій “літо” представлена дуже рідко, за
допомогою словосполученням вступ на ниви (Під час вступу “на ниви” діти й дорослі
здіймали неймовірний галас . . . дівчата й хлопці співали – це знаменувало “вигнання злих
сил з житів”) [6, ІІ, с. 390].
Лексичне представлення часу дій парубка-помічника. Часове тло дій парубка, який
виконує роль помічника, представлене у народних текстах дуже малою кількістю випадків.
Його, зокрема, реалізують прислівники ізрання (Брати у полі орють ізрання) [12, с. 279],
вночі (Вночі, коли той пас волів) [18, с. 467]. Також етнографічні тексти виявляють часове
тло дій парубка-помічника “день”, яке імпліцитно реалізують синтаксичні конструкції:
Парубки допомагають батькам [4, с. 14], Хлопці ходять з батьком в поле орати [4, с.
343], Громадять сіно на покосах переважно дівчата й молодиці, складають у копиці –
здебільшого парубки [10, с. 91]. Таке розуміння часу виконання праці в домашньому
господарстві випливає з організації праці відповідно до руху сонця по небу – хліборобська
праця починалася після сходу сонця і тривала до його заходу. Сонце визначає час у
добовому та річному циклі, воно означає денну пору (бо саме тоді світить).
Словесне вираження темпоральної характеристики у козацьких і соціально-
побутових піснях. Часове тло у козацьких, чумацьких та жовнірських піснях назване
різними словами та словосполученнями залежно від дій, які виконує парубок або які
виконують щодо нього:
· ніч називає час, коли вирішувалася доля парубка щодо призову до війська (А з
вечора уночі – Сходилися багачі. Стали раду радити, Кого в некрути взяти) [23, т. V, с. 977],
а також час насильного забирання хлопця до служби (Ой у ночі і опівночі, та й о третій
годині Гей злапали вдовин сина в глибокій долині. . . Тікай же, рідний брат, хотять тебе у
військо взять) [23, т. V, с. 979],
· суботній ранок називає дію щодо парубка постригання в рекрути (Оббреїли чорні
кудрі У суботу вранці) [17, с. 180],
· недільний ранок має значення “проводжання парубка у солдати” (В неділю
раненько зозуля кувала, Ой то не зозуля, то рідная мати, Вона проводжала сина у солдати)
[17, с. 199],
· осінь називає пору року, коли відбувався призов до війська парубків (А з вечора
уночі – Сходилися багачі. Стали раду радити, Кого в некрути взяти . Є у вдови два сини, То
віддаймо восени) [23, т. V, с. 977],
· ранок, темненька ніч має значення часу, коли чумак вирушає в дорогу (Ой поїхав
чумаченько темненької ночі [17, с. 89]; Чому мене, моя мати, рано не збудила, А як тая
чумачина з села виїздила) [17, с. 83]. Довгий період часу у чумацьких піснях означений
словосполученням забарюся дуже (Хоть упадай, дівчинонько, мій невінчаний друже, Бо як
піду уКрим по сіль, забарюся дуже) [20, с. 501].
· вечір називає час перебування козака у дорозі (Добрий вечір тобі, зелена діброво,
Переночуй хоч ніченьку мене молодого) [20, с. 20],
· відхід до війська парубків виражений прислівником навесну (А вже весна, а вже
красна, із стріх вода капле, Молодому козаченькумандрівочка пахне) [20, с. 19]. Мовна реалізація темпоральної характеристики дій парубка…
__________________________________________________________________________________
235
· значення “тривалість часу перебування у війську” виражене словосполученням
двадцять літ, що означає значний відтинок життя парубка, проведений поза межами
родини і дому і який спричинює неможливість створити власну сім’ю (А як вибув
двадцять літ, То приїхав до воріт. Питається: “Де мій рід?” В тебе роду вже нема Батько й
мати померла…Ой тоді я оженюсь, Як на лавці положусь) [17, с. 172].
Конкретне значення “час діяльності парубка” у казках виражене рідко і залежить від дій
хлопця. Семантику двобою з нечистими силами реалізують лексеми північ (Як настала
північ, наймолодший пішов подивитися… Аж летить змій на коні… Я до тебе не прийшов
мириться, а прийшов биться!. . За третім разом голови змію постинав, покотив з гори, а сам
поїхав додому) [19, с. 90], ніч (Земля гуде, вітер шумить, а парубок жене коня. За одну ніч
весь світ уздовж і впоперек тим конем об’їхав) [19, с. 237]. Мовне вираження часу
оживання парубка засвідчене лексемою полудень (На другий день прилітає вона в полудень
і приносить воду. 3 зцілив і оживив дурня) [19, с. 161]. Найчастіше у казках час протяжний,
на це вказує прислівник довго (Довго Йван-царевич не женивсь, а потім батько його й каже:
Женись, сину, вже пора) [19, с. 152] і такі синтаксичні конструкції: От їдуть та їдуть –
усе тільки одна дорога [19, с. 157], Дійшли вже ті сини до зросту – такі парубки стали
[19, с. 72], Був собі цар і цариця, мали вони сина, як сокола. І не так то хутко діється,
як в казці кажеться, – дійшов він собі розуму совершенного [19, с. 193].
Етнографічні матеріали вказують на часове тло, виражене іменником ніч, який має
значення “діяльність нечистої сили щодо парубка” – страшити, мститися. Цю семантику
реалізують прислівник вночі (Один парубок часто дражнив некрасиву дівку, мати якої була
відьмою. Вирішила вона помститися: вночі, коли той пас волів, зробила непрохідне болото
серед сухого лугу і завела туди хлопця) [18, с. 467], словосполучення пізна пора (Єдного
разу пішов я на вечорниці, побув там у товаристві хлопців, близько 11 години хотів уже йти
додому, бо пізна пора. . . А на середині села стояла недобудована хата, там мені вчулися
музики. Йду далі – білий хорт. Я хтів го вдарити, а він як скоче! А я зі страху – за пліт…) [5,
с. 20].
Значення “час смерті” парубка у ліричних піснях виражене поєднанням лексем неділя і
ранок (Ой в неділю пораненько . . . молодому Іванові домовину тешуть) [12, с. 285],
(У неділю рано-вранці сталася в нас новина, молодого козаченька зчарувала дівчина) [12,
с. 286].
Як підсумок треба вказати, що темпоральна характеристика діяльності молодого
неодруженого чоловіка виражена у текстах відповідними словами на позначення часової
пори: вечір та ніч найчастіше мають значення “час залицяння парубка”, але в інших
контекстах також може актуалізуватися семантика зради дівчини. Лексеми ранок і день
пов’язані зі значенням “час виконання сакральних дій”, а також “допомога у господарстві”.
Значення “час одруження”, як і “причаровування” та “смерть парубка” мають іменники
субота і неділя. Лексичні засоби вираження часової локалізації парубка реалізують один із
аспектів його мовного образу, виявляючи мисленнєві установки українського народу і
способи повсякденної категоризації світу.
______________________________________________________________
1. Байбурин А. К., Левинтон Г. А. К проблеме “у этнографических истоков
фольклорних сюжетов и образов” // Фольклор и этнография. У этнографических истоков
фольклорних сюжетов и образов. Л.: Наука, 1984. С. 229-245.
2. Балушок В. Г. Парубочі ініціації в українському традиційному селі // Родовід, 1994.
№ 7. С. 29-37.
3. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с. Ольга Барабаш-Ревак
__________________________________________________________________________________
236
4. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис К., 1993. 589 c.
5. Знадоби до української демонології / Укл. В. Гнатюк. Етнографічний збірник.
1912. Т. 33, 34. С. 121-139.
6. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні: У
2 кн., 4 т. Кн. 1. К.: Обереги, 1994. 40 с.; Кн. 2. К.: Обереги. 528 с.
7. Копержинський К. До системи поняттів часу у слов’ян // Первісне громадянство.
1928. Вип. 2-3. С. 3-64.
8. Литвинова-Бартош П. Весільні обряди і звичаї у с. Землянці Глухівського повіту
у Чернігівщині // Матеріали до українсько-руської етнології. Л., 1899. Т. 3. С. 72-172.
9. Мадзік І., Максимович В. Лемківске весіля. Криниця: “Наша Загорода”, 2002. 202 с.
10. Максимович М. А. Малороссийские песни. М.: Тип. Семена, 1827. 234 с.
11. Народні пісні в записах І. Франка. К.: Музична Україна, 1981. 334 с.
12. Пісні з Львівщини: Пісенник / Упор. Ю. Корчинський. К.: Музична Україна, 1988.
445 с.
13. Пісні з Тернопільщини: Календарно-обрядова та родинно-побутова лірика:
Пісенник. Вип. 1 / Упор. С. Стельмащук, П. К. Медведик. К.: Муз. Україна, 1989. 495 с.
14. Різдво на Лемківщині. Фольклорно-етнографічний збірник / Автор-упор.
М. Горбаль. Львів: Піраміда, 2004. 215 с.
15. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира / Отв. ред.
Б. Серебренников. М.: Наука, 1988. 216 с.
16. Свічка та “Свіччине весілля”/ http://rius. kiev. ua/korotya/svichka
17. Соціально-побутові пісні. К.: Дніпро, 1985. 329 с.
18. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. 640 с.
19. Українські народні казки та загадки. К., 1980.
20. Українські народні пісні: Пісенник / Упор. М. Гордійчук. К.: Музична Україна,
1987. 270 с.
21. Українські народні прислів’я та приказки. К.: Академія Наук України, 1955. 463 с.
22. Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності). Львів: Місіонер, 2000. 298 с.
23. Чубинский П. П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-
Русский край, снаряженной Императорским русским географическим обществом. Юго-
западный отдел. В 7 т. СПб., 1872-1879.
24. Bartmiński J., Tokarski R. Językowy obraz świata a spójność tekstu // Teoria tekstu.
Zbiór studiów / Pod red. T. Dobrzyńskiej. Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego,
1986. S. 72-87.
25. Piosenki łemkowskie i ukraińskie. Warszawa, 2001. 138 с.
LANGUAGE REALIZATION OF THE TЕMPORAL CHARACTERISTICS OF THE
BACHELOR’S ACTIVITY IN A VIEW OF THE UKRAINIAN OUTLOOK
Olga Barabash-Revak
Ivan Franko National University of Lviv,
The Ukrainian-language department,
1/234, Universytets’ka Str., 79602 Lviv, Ukraine,
рhone: (00380 322) 39 47 17
One of the aspects of Ukrainian language categorization of the world – the temporal
characteristic of activity of a bachelor – was the main question of this article. It is analyzed lexical Мовна реалізація темпоральної характеристики дій парубка…
__________________________________________________________________________________
237
and syntactic expressions of the basic temporal features of different actions of young unmarried
men in folklore and ethnographic texts.
Key words: a language picture of the world, lexicon, semantics, temporal meaning.
ЯЗЫКОВАЯ РЕАЛИЗАЦИЯ ТЕМПОРАЛЬНОЙ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ДЕЙСТВИЙ ПАРНЯ СКВОЗЬ ПРИЗМУ УКРАИНСКОГО МИРОПОНИМАНИЯ
Ольга Барабаш-Ревак
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра украинского языка,
ул. Университетская, 1/234, 79001 Львов, Украина,
тел.: (80 322) 239 47 17
Обращается внимание на один из аспектов украинской языковой категоризации мира:
часовую характеристику деятельности парня. Проанализированы в фольклорных и
этнографических текстах лексико-синтаксические средства выражения основных
темпоральных признаков действий разного типа молодого неженатого мужчины.
Ключевые слова: языковая картина мира, лексика, семантика, временное значение.
Стаття надійшла до редколегії 23. 09. 2008
Прийнята до друку 20. 12. 2008