Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра бібліотекознавства і бібліографії,
вул. Університетська, 1/251, 79001 Львів, Україна,
тел.: (80 322) 239 43 78
Статтю присвячено дослідженню індивідуально-авторських трансформацій
фразеологічних одиниць. Детально вивчено особливості функціонування фразеологізмів в
текстах повістей Т. Шевченка, різні способи їх семантичних видозмін, а саме: набуття
фразеологізмом додаткового семантичного відтінку, переосмислення фразеологізму,
кількісні й якісні зміни конотативного значення ФО, подвійна актуалізація і буквалізація
значення ФО.
Ключові слова: фразеологічні одиниці, семантика, конотації.
Стабільність зовнішньої оболонки і змістового обсягу багатьох фразеологічних
одиниць (далі – ФО) не є абсолютною. Комплексний характер їхньої структури,
невідповідність актуальних позначень етимологічному значенню дає змогу творчо
використовувати фразеологічний матеріал: змінювати форми, вносити нові відтінки у
значення, надавати фразеологізмові нового актуального змісту тощо. Хоча більшість ФО
мови і є цілісними лінгвальними конструкціями, що не передбачають змін їх форми (укр.
брати до уваги, справляти посиденьки, кинути погляд), окремі групи фразеологізмів, що
містять детермінанти (компоненти, що з високою мірою вірогідності сигналізують про
наступний компонент, як-от: набитий, дрімучий, безпробудний дурень) [1, с. 55],
підлягають авторським переробкам.
На позначення ФО, що виникають у такий спосіб, різні дослідники використовують
терміни трансформовані, індивідуально-авторські, оказіональні ФО, неологізми
фразеологічного характеру, оказіональні фраземні деривати, а самі зміни означаються
як фразеологічні трансформації, перетворення, фразеологічні конфігурації,
індивідуально-авторське оновлення ФО та ін. [1, с. 55-63; 6, с. 111-115; 8, с. 42-46; 10,
с. 17-35; 12, с. 40-42].
Тривалий час увага мовознавців була спрямована на дослідження та аналіз
стилістичних ефектів, що виникають у результаті трансформацій: проаналізовано
здебільшого не сам процес, а його наслідок [4, с. 45-50; 5, с. 56-61; 7, с. 32-36] і лише в
поодиноких випадках – передумови та механізми цього процесу [3, с. 83-106]. Явище
трансформації фразеологізмів пов’язують передусім із особливостями їх функціонування
в умовах різних стилістичних контекстів [8, с. 42-46]. Метою трансформації
(лат. transformatio – зміна, перетворення) є оновлення семантики і структури ФО ізГалина Біловус
__________________________________________________________________________________
246
збереженням фразеологічного образу, тобто співвіднесеності із вихідною ФО
1
.
Традиційне бачення проблеми в межах мовної системи і структури (“ФО становлять
собою такі сполучення слів, до яких не можна ставити питання про екстралінгвістично
обумовлений вибір наступного компонента” [1, с. 56]) і спричинилося до того, що роль
автора трансформацій як лінгвокультурної особистості та носія лінгвокреативного
мислення перебувала поза межами дослідницьких інтересів і попри те, що в механізмах
трансформацій спостерігаються, з одного боку, узуальні зміни, зумовлені системою і
структурою мови, з іншого – авторські, зумовлені виходом за межі узусу й мовної норми
у сферу мовотворчості. Такий погляд і передбачає необхідність вивчення
взаємовідношень у контексті авторських перетворень мовного (об’єктивного) й
індивідуального (суб’єктивного).
Трансформація неодмінно передбачає певну (стилістичну) мету, бо породжена
прагненням письменника органічно поєднати актуальний контекст і загальновідомий
образ, уточнити чи деталізувати значення ФО у зв’язку із конкретною специфікою тексту
та авторськими намірами в ньому. На нашу думку, є всі підстави говорити про вплив
інтелектуальних, соціальних, культурних, лінгвокреативних потенцій особистості автора
на авторський намір та конкретну його вербальну реалізацію.
Поняття трансформований і оказіональний фразеологізм більшість дослідників не
ототожнюють [1, с. 55-63; 8, с. 42-46 та ін. ], натомість усі вони сходяться на думці, що й
ті, й інші – це індивідуально-авторські перетворення, глибоко позначені як зв’язком із
змістом тексту, так і з творчою індивідуальністю самого автора. Оскільки поняття
трансформований фразеологізм значено ширше за поняття оказіональний фразеологізм,
з огляду на аспектуальність цього дослідження за робочий термін обрано фразеологічна
трансформа (трансформа ФО), під якою розуміємо індивідуально-авторське
перетворення вже наявних у мові ФО, що набуває в конкретному тексті конкретного
характеру, та індивідуально-авторське (оказіональне) творення ФО за наявними
семантичними та структурними моделями.
У сучасному мовознавстві наявна значна кількість типологій індивідуально-
авторських трансформацій ФО [17, с. 200-218; 1, с. 55- 63; 14, с. 227-237; 6, с. 111-115; 9,
с. 13-17]. Найвичерпніше описали всю палітру індивідуально-авторських перетворень
(зокрема й оказіональних) у вступних увагах до словника “Фразеологизмы в русской
речи” А. М. Мелерович та В. М. Мокієнко [10, с. 17–35]. Вихідною в цій класифікації
трансформацій ФО є думка про те, що стимулом індивуально-авторських змін
фразеологічної одиниці є структурні і стилістичні її параметри – наявність детермінантів,
наявність певної міри десемантизації слів-компонентів, структурно-смислова організація
ФО, зашифрований у ній образ, внутрішня форма та ін. [14, с. 229]. Автори
виокремлюють індивідуально-авторські перетворення ФО, результатом яких є
фразеоперетворення (семантичні та структурні видозміни ФО) та фразеотворення –
перетворення, наслідком яких стають індивідуально-авторські слова, фразеологізми та
авторські оказіональні афоризми. Однак і вони зауважують, що абсолютно чітко
покласифікувати трансформи ФО вдається не завжди, адже вони зазвичай виступають не

1
Від трансформацій ФО відмежуємо фразеологічні варіанти, при яких відбувається певна
модифікація лексичного складу, однак структура визначальних її параметрів залишається
константною, а внутрішня форма – незмінною, як-от: гроша ламаного (мідного) не вартий.
Можливість фразеологічного варіювання забезпечується не зредукованим елементом семантичної
структури фразеологічного компонента. Різні компоненти визначаються різною
“фразеозбуджуваністю”, до того ж варіювання може іти за різними аспектами значення одного і того
ж фразеологізму [1, с. 58]. Індивідуально-авторські семантичні перетворення…
__________________________________________________________________________________
247
ізольовано, а накладаються одна на одну, збігаються окремими ланками й
характеризуються синкретичністю.
Переплетення лінгвального, узвичаєного, традиційного та видозміненого,
модифікованого автором, та екстралінгвального, зумовленого творчою інтенцією та
польотом фантазії автора як вияв зв’язку із змістом текстів може спричинювати
найрізноманітніші та найнесподіваніші мовні та художні ефекти.
Мета цієї розвідки полягає у встановленні способів індивідуально-авторських
семантичних видозмін фразеологізмів у повістях Т. Шевченка.
Семантичні індивідуально-авторські перетворення стосуються лише семантичного
аспекту ФО і поділяються на кілька типів. Одним з них є набуття фразеологізмом
додаткового семантичного відтінку, що спирається на семантичну структуру
фразеологічного значення та її “семантичний стрижень” – якась із реальних /
потенційних (латентних), денотативних / конототивних сем у межах семантичної
структури фразеологічного значення завдяки контекстному оточенню актуалізується.
Так, наприклад, ФО употребить во зло ‘воспользоваться с дурной целью; использовать
во вред кому-либо’ [12, т. 1, с. 612, 614] Т. Шевченко використав у контексті: “Я одначе
во зло употребляю терпение моих благосклонных слушателей…” [18, т. ІІІ, с. 59], де
виразно актуалізується сема ‘злоупотреблять’, ‘употребить во зло, неумеренно
воспользоваться чем-л., употребить в большем, чем допустимо, количестве’ [12, т. 1,
с. 614].
Український фразеологізм мести як (мов, ніби і т. ін. ) помелом (мітлою) ‘брати,
забирати, знищувати і т. ін. все підряд; нічого не залишати’ [16, кн. 1, с. 484] у
авторському контексті актуалізує сему ‘з’їдати все без лишку’: “Все, что ни поставь,
бывало, как метлою метут. А когда не успеем, бывало, собрать вовремя посуды, то и
посуда полетит под стол” [18, т. ІІІ, c. 169]. Вислів як (мов, ніби) у Бога (у Христа, у
батька) за пазухою. 1. з сл. жити, сидіти і т. ін. ‘Безтурботно, привільно, дуже добре, в
найкращих умовах’. 2. ‘У повній безпеці, без хвилювань, спокійно’ [16, кн. 1, с. 42] у
контексті “Но в этом походе я был как у Бога за пазухой” [18, т. ІІІ, с. 317] актуалізує
одну із сем ‘не був переобтяжений своїми безпосередніми службовими обов’язками’.
Переосмислення як докорінне перетворення змістового ядра, “семантичного
стрижня” приводить до повної зміни значення ФО у певному контексті. Російську ФО
хоть шаром покати ‘нет ничего, совершенно пусто’ [15, с. 336] звичайно вживають на
позначення відсутності грошей, їжі, предметів домашнього побуту. В актуальному
вживанні цей фразеологізм набуває значення ‘нічого не росте’: “Кругом все растет и
зеленеет, а в селе, как говорится, хоть шаром покати, – ни одного деревца” [18, т. ІІІ,
с. 242]. Український фразеологізм як (мов, ніби і т. ін.) рак на мілкому (мілі, на мілині)
‘без засобів існування, без підтримки і т. ін.’ [16, кн. 2, с. 730] у контексті твору змінює
значення на ‘оселитися, залишитися, осісти надовго’: “Случилося так, что я только до
Орла доехал, а там, т. е. в Орле, и сел, как рак на мели” [18, т. ІІІ, с. 291].
Цікавим є і такий приклад: “Но эту другую историю я готов хоть и не
рассказывать, потому что в ней, кроме отвратительного, ничего нет. Как бы там ни
было, а Маша, хоть и едва грамотная, а выдержала свою роль лучше всякого синего
чулка” [18, т. ІІІ, с. 246]. За фразеологізмом синий чулок устар. неодобр. закріплене у мові
значення ‘о педантичной женщине, лишенной обаяния и женственности и поглощенной
лишь научными интересами’ [2, с. 630], однак у наведенному контексті вираз позначає
лише освічену і світську пані.
Українська ідіома хоч вовків (собак, псів) гони (ганяй) ‘дуже холодно’ [16, кн. 1, с.
188] набуває в актуальному вживанні невластивої їй семантики ‘великий за розмірами’: Галина Біловус
__________________________________________________________________________________
248
“Чего ж больше! Квартира – целый флигель. По ее выражению, хоть собак гоняй” [18,
т. ІІІ, с. 264].
В актуальному вживанні індивідуально-авторські трансформації можуть торкатися і
зміни конотативного значення ФО. Конотація, яка розглядається, за В. М. Телією, як
взаємодія емотивного, оцінного, експресивного та функціонально-стилістичного
регістрів, що нероздільно пов’язані із предметно-логічним змістом мовного знака
[13, с.4], може унаслідок взаємодії з текстом зазнавати як кількісних, так і якісних змін
[10, с. 18]. Кількісні зміни виявляються в інтенсифікації чи послабленні емоційності,
оцінності, експресивності компонентів конототивного значення ФО: “Яким, в
присутствии Марты и Лукии, заставлял его прочитывать каждый день всю граматку,
от доски до доски, и даже “Иже хощет спастися” [18, т. ІІІ, с. 111]. Якісні зміни
полягають у перетворенні, оновленні конотативного змісту ФО. Так, наприклад,
російський фразеологізм не говоря худого (дурного) слова ‘не вступая в пререкания’ (пор.
пререкаться ‘спорить, препираться’ → ‘не погоджуватися з іншою людиною’) у
контекстному оточенні втрачає негативний конототивний компонент і набуває значення
‘погоджуватися без зайвих, непотрібних слів’: “На другой день рано, оседлавши коня,
поехал он в Сулимовку. Там у него, когда он еще ходил на войну, росла на примете
маленькая девочка у небогатого панка. Презря обычаи отцов, он без посредства сватов
переговорил с отцом, с матерью, а тут же с невестою, та, не говоря худого слова,
после Р[ождества] Х[ристова] и перевенчались” [18, т. ІV, с. 22].
У текстах повістей Т. Шевченка ми виявили і семантичні перетворення, що
спираються на образність ФО. Як відомо, образним словам і сполукам слів властива
семантична двоїстість: образне значення – це значення, що виражається через наочно-
чуттєве уявлення про предмет чи явище дійсності, неспіввідносне з предметно-
поняттєвим змістом певного знака. Внутрішня форма – це змістовий обсяг, утворений
елементами значень слів-компонентів, який сприймається як вихідний, твірний щодо
певного фразеологічного значення. Серед семантичних перетворень ФО, що спираються
на її образність, особливе місце посідає подвійна актуалізація, або подвійний
семантичний план. Під подвійною актуалізацією у фразеології розуміють подвійне
сприйняття ФО: її буквального значення та її прототипу. Дисемія, що виникає на тлі
такого вживання ФО, підсилюється контекстом, який у такому разі перетворюється на
стилістичний актуалізатор [9, с. 13].
Прийом подвійної актуалізації часто використовують для створення жартівливого,
гумористичного ефекту шляхом неочікуваного зближення ФО та її прототипу завдяки
ситуативному переосмисленню: “Бедный петух только крыльями судорожно потряс и
тут же ноги протянул” [18, т. ІІІ, с. 272] (порівняймо: ноги протянуть ‘умереть’ [2,
c. 406]; “А бедный педагог стоял, разиня рот и вытараща глаза” [18, т. ІІІ, с. 278] (пор.
разиня рот ‘неосмотрительно, нерасчетливо (делать что-либо)’ [15, с. 381], вытаращить
глаза ‘пристально, неотрывно смотреть на кого-л., рассматривать кого-л. в упор’ [2,
с. 114]. Часом автор одночасно використовує сприйняття ФО одним персонажем і її
розуміння іншим як вільного словосполучення із буквальним значенням:
“– А ты мне, дядя, с первого разу понравился. Помнишь?
– Помню, – отвечал Яким. – А вы мне так попросту совсем тогда не понравились. А
теперь так вижу, что ты человек хороший.
– Вот то-то и есть! Ты раскуси-ка меня, дядя, так не то увидишь!
– Нет, я кусать тебя не буду, а знаемиться милости просимо” [18, т. ІІІ, с. 92].
Вжита у прямому значенні ФО раскусить кого-то не лише не втратила своєї образності,
а навпаки, набула нехарактерного для неї відтінку іронії. Індивідуально-авторські семантичні перетворення…
__________________________________________________________________________________
249
Суміщення фразеологічного значення і його образної основи спостерігаємо й у
заповіті Никифора Федоровича: “Кто дерзнет, кроме моего Савватия, наложить
святотатственную руку на сие неоцененное мое сокровище [гусли], да будет проклят”
[18, т. ІІІ, с. 101]. Фразеологізм наложить руку на что ‘завладеть чем-л., подчинить себе
что-л.’ за своєю образною основою пов’язаний із давнім звичаєм укладання угод купівлі-
продажу: купуючи щось, новий господар повинен був накласти руку на тварину чи
предмет, закріплюючи цим своє право власності [2, с. 506]. Подібний факт маємо й у
прикладі “Немногим из людей выпадает такая сладкая участь, как выпала на мою долю.
И если бы не вы, пролетела бы мимо меня слепая богиня, но вы ее остановили над
заброшенным бедным замарашкой” [18, т. ІV, с. 190].
У тексті подвійна актуалізація може одночасно приводити й до переосмислення,
докорінного перетворення змістового ядра фразеологічної одиниці: “Но Ипполитенька,
как ни был туп, смекнул, однако же, что недаром девки благим матом завыли, и, не
дожидаясь конца вытью, убежал в сад” [18, т. ІІІ, с. 266].
У тексті повістей спостерігаємо й експлікацію внутрішньої форми (образної основи
ФО). Під експлікацією внутрішньої форми розуміємо розкриття в контексті вихідного
образного уявлення, ситуації, що стала базовою у фразеотворенні. У такому разі
фразеологічне значення, індивідуальне вживання зіставляються з мотивувальною для
цього ситуацією. Завдяки цьому встановлюється безпосередній зв’язок фразеологічного
значення із прямими значеннями слів, що входять до складу звороту [10, с. 22]: “Приходя
в себя, она ходила по хате, тиха плакала, ломая свои исхудалые загорелые руки” [18,
т. ІІІ, с. 71] (ср. ломать руки ‘о жесте, выражающем сильное горе, волнение и т. п.’ [12, т.
2, c. 198]). Цікавий і інший приклад: “– А ну-ка, новый школяру, – говорил Яким, смеяся,
– попотчуй батюшку слывянкою, а воны тебе когда-нибудь березовою кашею
попотчуют” [18, т. ІІІ, с. 108]. Потчевать березовой кашей – вислів
східнослов’янський, прийшов із шкільного середовища: у старій школі початок будь-
якого нового етапу навчання відзначали частуванням кашею зі спільного казана. За
провину та нестаранність учнів замість справжнього частування пригощали березовою
кашею – березовими різками [2, с. 256]. Або “Но что мне более всего не нравилось, так
это то, что когда, бывало, в субботу после вечерни начнет нас всех, по обыкновению,
кормить березовою кашею, – это все еще ничего, пускай бы себе кормил, нам эта
каша была в обыкновение…” [18, т. ІІІ, с. 155].
Буквалізація значення – ще один шлях індивідуально-авторських трансформацій ФО,
при якому вихідне, пряме значення словосполучення як образна основа ФО не лише
актуалізується, але й виходить на перший план, подекуди навіть протиставляючись
фразеологічному значенню звороту. Так, фразеологізм света белого (Божьего) не видеть
‘мучительно страдать от нестерпимой боли, болезни или горя’ [2, с. 518] в авторському
контексті не лише актуалізує образну основу, але й набуває буквального значення, яке
справді виходить на перший план, а узуальне фразеологічне значення лише проступає на
його тлі: “Всякий Божий день пиры да банкеты, бывало, свету Божия не видишь от
табачного дыму, а о прочем и говорить нечего” [18, т. ІІІ, с. 167]. Буквалізацію значення
спостерігаємо й у ФО: “Я решился оставить свое проклятое ремесло и готов был
сделаться хоть каторжником, только [бы] очистить свою грязную совесть” [18, т. ІІІ,
с. 143] і “Я постараюсь открыть этот таинственный ларчик” [18, т. ІV, с. 230]
(порівняймо вираз із байки І. Крилова а ларчик просто открывался).
Отже, семантичні перетворення ФО цілком зумовлені контекстним оточенням, яке,
своєю чергою, виконує роль стимулювального чинника таких видозмін елементів як
денотативного, так і конотативного значення ФО. В усіх випадках задіяною виявляєтьсяГалина Біловус
__________________________________________________________________________________
250
спільна частина вихідного перетвореного значення ФО, мотивована семантичними
асоціаціями лексичних компонентів ФО з вихідним значенням слів-етимонів. Під час
семантичних трансформацій фразеологічних одиниць перетворення стосуються різних
аспектів семантики без змін формальної структури самого фразеологізму.
Перспективи подальших розвідок полягають у тісному зв’язку дослідження процесу
індивідульно-авторської структурно-семантичної трансформації з процесом
фразеотворення у текстах повістей Т. Шевченка як одного із шляхів збагачення і
розвитку фразеологічного складу мови.
________________________________________________________________
1. Авксентьєв Л. Г. Індивідуально-авторські видозміни у сфері фразеології //
Українське мовознавство. 1979. Вип. 7. С. 55–63.
2. Бирих А. К. Словарь русской фразеологии: историко-этимологический
справочник. СПб.: Фолио-пресс, 1998. 704 с.
3. Білоноженко В. Функціонування та лексикографічна розробка українських
фразеологізмів. К. : Наук. думка, 1989. 156 с.
4. Гавриш М. Особливості формальних змін фразеологізмів при контамінаційному
фразеотворенні // Мовознавство. 1988. № 4. С. 45-50.
5. Григораш А. Трансформація складу фразеологізмів у газетних текстах /
Система і структура східнослов’янських мов: міжкафедрал. зб. наук. праць. К., 1997.
С. 56-61.
6. Золотых Л. Г. Смысловая реализация фразеологических единиц в
художественном дискурсе // Вестник СамГУ. 2006. № 5/1 (45). С. 111-115.
7. Ковальов В. Фразеологізми у художньому мовленні / В. Ковальов, О. Бойко //
Українська мова і література в школі. 1989. № 10. С. 32–36.
8. Колоїз Ж. Оказіональні фраземні деривати // Мандрівець. 2002. № 6. С. 42-46.
9. Кунин А. В. Двойная актуализация как понятие фразеологической стилистики //
Иностранные языки в школе. 1974. № 6. С. 13-17.
10. Мелерович А. М. Фразеологизмы в русской речи: словарь. М.: Рус. словари, 1997.
864 с.
11. Павловська Г. В. Трансформація і варіація фразеологічних одиниць // Питання
фразеології східнослов’янських мов: тези респ. наук. конф. К. : Наук. думка, 1972. С. 40-
42.
12. Словарь русского языка: в 4 т. / Гл. ред. А. П. Евгеньева. М.: Рус. яз., 1981. 1984.
Т. 1-4.
13. Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. М.:
Наука, 1986. 143 с.
14. Ужченко В. Д. Фразеологія сучасної української мови: навч. посібн. К.: Знання,
2007. 434 с.
15. Фразеологический словарь русского языка / Под ред. А. И. Молоткова. М., 1986.
543 с.
16. Фразеологічний словник української мови: у 2 кн. / Укл. В. М. Білоноженко та
ін. К.: Наук. думка, 1993. Кн. 1-2.
17. Шанский Н. М. Фразеология современного русского языка. Изд. 2-е, испр. и доп.
М.: Высшая школа, 1969. 232 с.
18. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: у 12 т. К.: Наук. думка, 2003. Т. 3-4. Індивідуально-авторські семантичні перетворення…
__________________________________________________________________________________
251
AUTHOR’S INDIVIDUAL SEMANTIC TRANSFORMATIONS OF THE
PHRASEOLOGICAL UNITS IN THE TEXTS OF
TARAS SHEVCHENKO’S STORIES
Halyna Bilovus
Ivan Franko National University of Lviv
Department of library science and bibliography,
1/251, Universytets’ka Str., 79001 Lviv, Ukraine,
phone: (00380 322) 39 43 78
The article researches of the author’s semantic transformations of phraseological units. It
presents a scrutiny of the specific functions of the phraseological units in T. Shevchenko’s
stories and various ways of their semantic modifications, particularly: obtaining new semantic
shade, reconsidering the phraseological unit, quantitative and qualitative changes of its
connotative meaning, double actualization and literalization of its meaning.
Key words: phraseological units, semantics, connotation.
ИНДИВИДУАЛЬНО-АВТОРСКИЕ СЕМАНТИЧЕСКИЕ ПРЕОБРАЗОВАНИЯ
ФРАЗЕОЛОГИЗМОВ В ТЕКСТАХ ПОВЕСТЕЙ ТАРАСАШЕВЧЕНКО
Галина Биловус
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра библиотековедения и библиографии,
ул. Университетская, 1/251, 79001 Львов, Украина,
тел.: (80 322) 239 43 78
Статья посвящена исследованию индивидуально-авторских трансформаций
фразеологических единиц. Подробно изучены особенности функционирования
фразеологизмов в текстах повестей Т. Шевченко, различные способы их семантических
видоизменений, а именно: приобретение фразеологизмом дополнительного
семантического оттенка, переосмысление фразеологизма, количественные и
качественные изменения коннотативного значения ФЕ, двойная актуализация и
буквализация значения ФЕ.
Ключевые слова: фразеологические единицы, семантика, коннотации.
Стаття надійшла до редколегії 26. 09. 2008
Прийнята до друку 20. 12. 2008