ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗООНІМА КІНЬ (на матеріалі українських народних паремій, загадок та фразеологічних одиниць) – Оксана Левчук

Львівський національний університетімені ІванаФранка,
кафедра української фольклористики імені академікаФіларета Колесси,
вул. Університетська, 1/345, 79602 Львів, Україна,
тел.: (+38032) 239 47 20, e-mail: folklore@franko. lviv. ua
Проаналізовано різноманітні компоненти символічного значення зоолексеми кінь.
Виявлено семи лексичної семантики, які мотивують використання цього слова-образу у
паремійних мікротекстах. З’ясовано, що зоонім кінь символізує переважно позитивні
якості та риси характеру людини.
Ключові слова: кінь, зоонім, етнонім, символічне значення, етносимволіка слова.
“Етносимволіка слова, тісно переплітаючись з етносимволікою позначуваної ним
реалії, стає основною підвалиною становлення особливих концептуальних продуктів –
етнокультурних концептів або знаків етнокультури… ” [5, с. 93].
Вивчення певних вербальних символів у сучасній науці відбувається на різних рівнях
і методами різних наукових дисциплін, а саме, фольклористики, лінгвофольклористики,
етнолінгвістики тощо.
Досліджуючи символічне значення фольклорних образів не можна оминути
лінгвістичного аспекту. Зокрема важливим є етап з’ясування етнокультурних
фольклорних символів на основі їх вербального вираження у конкретних мікротекстах.
Адже важко не погодитись із сучасним українським мовознавцем та етнолінгвістом
Віталієм Жайворонком, що, “занурюючись своїм корінням у міфологічний світ давнього
народного світосприймання, мова зберегла для нас багато воістину неперевершених
знаків етносимволіки слова й виразу” [5, с. 93].
Серед лінгвістичних субдисциплін, які займаються вивченням семантики вербальних
одиниць на матеріалі фольклорних макро- та мікротекстів, вирізняються етнолінгвістика
та лінгвофольклористика. Ці наукові дисципліни, хоч і тісно пов’язані між собою, все ж
розвиваються різними шляхами та темпами. Набутки світової, а також української
етнолінгвістики є досить багаті. Наочні приклади плідної роботи сучасних етнолінгвістів
на слов’янських теренах – фундаментальні видання “Славянские древности.
Этнолингвистический словарь” [9], “Sіownik stereotypуw i symboli ludowych” [11] тощо.
Лінгвофольклористика ж, що її початки, як і етнолінгвістики, можна простежити з
ХІХ ст., не розвинулася далі публікацій окремих авторів.
Цілком погоджуємося з думкою Володимира Галайчука, що “фольклорні тексти та їх
мовні складові (фольклоризми у лінгвістичному розумінні) є вдячним матеріалом для
розгляду […], аби ігнорувати специфічні фольклорні значення, наприклад, у
словниках” [3, с. 182]. Оксана Левчук
__________________________________________________________________________________
268
Об’єкт нашої студії – зоонім кінь. Матеріалом для цієї розвідки послужили паремійні
та фразеологічні мікротексти, а також народні загадки з компонентом лексемою кінь.
Образ коня в символічній системі характерний для національної специфіки
української уснопоетичної творчості, а зоолексема кінь як елемент мовної картини світу
допомагає нам чіткіше уявити конкретні символічні значення у певних текстах та жанрах
словесного народного багатства. Малі жанри українського фольклору, зокрема прислів’я,
приказки, народні фразеологізми, загадки відображають специфіку українського
менталітету, світоглядних уявлень. А ще “паремійна творчість характеризується
багатими асоціативними зв’язками, образністю та семантичним наповненням” [8, с. 37],
що дає багатий матеріал для вивчення значеннєвих нюансів (як лексичних, так і
символічних) конкретного словесного фольклоризму.
Життя людини споконвіків пов’язане із тваринним світом, а щоденне спостереження
за поведінкою одомашнених тварин і порівняння їх зі звичками, рисами характеру людей
відкриває великі можливості для персоніфікації, а пізніше для розвитку певних
символічних значень у слові-образі.
Лексема кінь у фольклорних текстах вживається як у прямому, так і в переносному
(метафоричному, символічному) значенні.
Кінь (у прямому значенні) – це родова назва великої переважно свійської
однокопитної тварини, яку використовують для перевезення людей і вантажів [1, с. 430].
У звичайному й у фольклорному мовленні лексема кінь має чимало синонімів та
словотвірних варіантів, наприклад: шкапа (Вівса шкапа з’їла, так і віз побила [Пазяк,
с. 167]), коняка (Коняка, собака – то шкура єднака [Номис, с. 364]), лошак (Горе тому
козакові, нема сіна лошакові [Номис, с. 75]), кляча (У клячі грива довга, та ум короток
[Номис, с. 455]), мерин (Бреше як сивий мерин [Доброльожа, с. 11]) тощо. Трапляються й
окремі здрібнілі назви на позначення молодняка або тварини неозначеного росту: лоша,
лошатко, лошачок, жереб’я, коненя, а також чітко простежується у мові поділ за
статевою ознакою: кінь / кобила (кобилиця), лошак / лошиця тощо. Можна знайти в
українському паремійному фонді й власні назви на позначення коня, зокрема Сивко
(Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе [Пазяк, с. 162]).
Лексема кінь як один із символів образної зооморфної системи уснословесної
народної творчості українців розглядається у багатьох енциклопедичних та
лексикографічних працях [4, с. 286–287; 2, с. 524–527; 9, с. 590–594; 10, с. 114–115], у
тому числі й на основі фольклорного матеріалу. Але при цьому найчастіше беруть до
уваги лише пісенний фольклор та великі прозові фольклорні жанри. У більшості таких
праць кінь характеризується як символ відданості, вірності, швидкості, витривалості,
неусвідомленої сили, ненаситності; символ сонця й потойбічного світу, символ багатства
й могутності тощо.
Ми намагатимемося з’ясувати, які значення має зоонім кінь як формант фольклорної
картини світу українців, та які семи лексичного значення мотивують використання цієї
зоолексеми у фольклорних мікротекстах, зокрема у пареміях. Виявлятимемо й можливі
синтагматично-парадигматичні зв’язки лексеми кінь у системі малих фольклорних
жанрів для того, щоб з’ясувати їх вплив на символічне значення лексеми у тому чи
іншому контексті.
“Людина насамперед осмислює зовнішню форму, а вже потім надає осмисленим
об’єктам значення символа, прагматичних особливостей тощо. Тож закономірною є теза
про залежність семантики лексичної одиниці від конкретних денотативних особливостей
лексеми” [3, с. 183]. Символічне значення зооніма кінь…
__________________________________________________________________________________
269
Якщо кінь характеризується такими ознаками, як швидкість, витривалість,
працьовитість тощо, то й лексема кінь має відповідні символічні, образні значення, які
з’явилися унаслідок абсолютизації певних денотативних ознак. Семантичний потенціал
образу-символу коня акумулює результат практичного та культурного сприйняття
людиною реалії, яка лежить в основі словесної форми.
Аналіз паремій, фразеологізмів та загадок, у текстах яких є зоонім кінь, дає підстави
стверджувати, що українським малим фольклорним жанрам притаманне використання
образу коня передусім як символу позитивних якостей людини.
Слово як одиниця вербального рівня може ставати символом різних концептів, які ми
називатимемо компонентами символічного значення аналізованої зоолексеми. Серед
основних позитивних компонентів символічного значення етноніма кінь в українському
фольклорному мовленні можна виділити “працьовитість”, “досвідченість”,
“волелюбність”, “нескореність”, “швидкість”, “силу”, “вірність” тощо.
Символічне значення “працьовитість” у мікротекстах часто поєднується зі значенням
покірності, затурканості, виносливості, наприклад:
Кінь – не хлібороб, не коваль, не плотник, а перший на селі роботник [Пазяк, с. 161];
Доброму коневі не довгі верстви [Пазяк, с. 161]; Добрий був кінь, та з’їздився [Пазяк,
с. 159]; Котрий кінь везе, то його ще й поганяють [Пазяк, с. 162]; Люблю Сивка за
звичай: хоч крекче, та везе [Пазяк, с. 162]; Поки коняка тягне, то не випрягай [Пазяк,
с. 164].
І досі у побутовому мовленні функціонують стійкі звороти “кінське здоров’я”,
“здоровий, як кінь”, “здорова, як нагайська кобила” [Номис, с. 632] тощо, які
безпосередньо пов’язані з виносливістю коней, їх хорошим здоров’ям, витривалістю.
Використання коня у сільському господарстві сприяло виникненню паремійних
одиниць, у яких відображене шанобливе ставлення людей до цієї тварини, іноді навіть з
елементами сакральної пошани, поклоніння:
Коли коня імають, шапку перед ним знімають [Пазяк, с. 161]; Сип коневі мішком , не
ходитимеш пішком [Пазяк, с. 164]; Шануй коня дома, то пошанує він тебе в дорозі
[Пазяк, с. 165]; Доброго коня і в стайні куплять [Мишанич, с. 89]; Не жалій коневі вівса,
як хочеш дома ночувати [Мишанич, с. 89]; Гладь коня вівсом, а не батогом [Мишанич,
с. 89].
Кінь з давніх-давен – помічник і супутник людини у багатьох справах. Тому й не
випадково цей образ використано в пареміях, що символізують такі якості людини, як
досвідченість, бувалість тощо:
Був на коні і під конем [Пазяк, с. 159]; Сиві коні не все є старі [Пазяк, с. 164]; Старий
кінь борозни не зіпсує [Пазяк, с. 164].
“Кінь уособлює для українця вільне життя, нескорений дух, стрімкість дій і вчинків.
Кінь невід’ємний від козака, отож і від ідеї волелюбства, свободи” [7, с. 237]. Зоонім кінь
не лише у пісенному фольклорі (зокрема, в козацьких піснях), а й у малих фольклорних
жанрах часто вживається із символічними значеннями “волелюбність”, “нескореність”,
“нестримність”, наприклад:
І золоті удила коневі не милі [Пазяк, с. 161]; Коневі роса ліпше вівса [Пазяк, с. 162];
Норовистому коневі і майдан тісний [Пазяк, с. 165].
Фразеологічна одиниця “бути на коні”, що вживається зі значенням “бути у
виграшному становищі” [ФСУМ, с. 388], тісно пов’язана з народним прислів’ям “Як сів
на коня, то й доля моя” [Пазяк, с. 164], яке відображає символічне значення козацької
волелюбності, свободи, нескореності, парубоцького запалу. Часто в народному мовленніОксана Левчук
__________________________________________________________________________________
270
трапляються такі фразеологізми, як “сісти на коня”, “осідлати коня”. З подібною
семантикою та символічним навантаженням є й паремійні одиниці:
Як на коня ссадив! [Номис, с. 240]; Як на сто коней посадив [Номис, с. 240]; Як з коня
ссадив [Номис, с. 184].
Кінь як супутник козака у безкрайому степу та у кривавих поєдинках, на зустрічах з
коханою та у далекій дорозі був йому вірним та відданим товаришем, помічником та
навіть порадником. Відображено символічне значення “вірність” зооніма кінь й у
паремійній творчості українського народу:
Кінь не видасть – і ворог не знайде [Пазяк, с. 161].
Символічне значення “швидкість” етноніма кінь тісно пов’язане із бігом цієї тварини,
який порівнюється зі швидкістю вітру. Недаремно у народній творчості коня часто
наділяють епітетом “вітроногий”. Найяскравіше відображення символічного значення
“швидкість” лексеми кінь знаходимо у народних загадках, де наявна опозиція
загадка/відгадка: кінь/вітер, наприклад:
Летить коник басує, Полем-долом пустує. Ніхто його не впіймає І ніхто не
загнуздає [Шумада, с. 143]; Є на світі кінь – всьому світу не вдержати [Шумада, с. 143].
Швидкість бігу коня часто у народі зіставляють із швидкоплинністю життя, часу,
наприклад:
Згаяного часу і конем не наздоженеш [Знайов – не скач, с. 79]; Не доженеш і конем,
що запізниш одним днем [Знайов – не скач, с. 79].
Серед негативних символічних значень зоолексеми кінь у фольклорному мовленні
можна виокремити:
· “незграбність”:
Овса шкапа з’їла, так і віз побила [Пазяк, с. 164]; Знала кобила, нащо воза побила,
щоб новий був [Пазяк, с. 165];
· “ледачість”:
Кінь добрий на пашу, а до роботи байдуже [Пазяк, с. 159]; Добрий коняка: повезе,
куди хоч – тільки недалеко; поклади, що хоч – тільки небагато [Пазяк, с. 160];
· “норовитість”:
Коню не довіряй – кінську голову знайди да й ту загнуздай [Пазяк, с. 162]; Не вір
кобилі в дорозі, бо серед болота скине [Пазяк, с. 166];
· “ненажерливість”:
Коли коні їдять січку, держи і насічку [Пазяк, с. 161]; Не кінь солому поїв, а солома
коня [Пазяк, с. 163]; Криця – не лошиця! Півкорця з’їсть, а мірки не довезе [Пазяк, с. 167].
Підтвердженням цього символічного значення словесного образу коня може бути
фразеологізм дещо пізнішого походження “коняча (кінська) доза”, який функціонує в
сучасній українській літературній мові зі значенням “дуже велика порція, доза” [ФСУМ,
с. 258];
· “тупість, недоумкуватість”:
На рівній дорозі і коняка розумна [Пазяк, с. 162]; У клячі грива довга, да ум короток
[Пазяк, с. 165]; Кобила за вовком гналась та вовкові в зуби попалась [Пазяк, с. 166];
Кобиляча голова дурніша за курячу [Пазяк, с. 166] тощо.
Більшість цих значень виражається у іронічних та сатиричних пареміях, де різко чи
завуальовано висміюються негативні риси характеру чи поведінка людей. Найчастіше
етнонім кінь у таких мікротекстах представлений лексемою кобила. Це можна пояснити
тим, що образ кобили в українському фольклорі майже завжди несе негативне сатиричне
навантаження. Варто лише згадати загальновідомі фразеологізми “сон рябої кобили” чи
“не приший кобилі хвіст”. Символічне значення зооніма кінь…
__________________________________________________________________________________
271
Якщо у замовляннях, обрядовому фольклорі, у деяких казках, легендах кінь є
однією з найбільш міфологізованих тварин української зооморфної системи, то у
паремійних текстах українського народу майже не відображене міфологічне значення
слова-образу кінь. Лише у деяких загадках простежується зв’язок досліджуваної
зоолексеми з астральною символікою. Зокрема за допомогою образу коня народна уява
передає нам такі значення, як “місяць”, “зорі”:
Лисий кінь у ворота загляда (місяць) [Номис, с. 637]; У білому полі попутані коні,
узлики знати: нельзя розвъязати (зорі) [Номис, с. 638].
Грім у народних загадках передано через образ “сто коней”:
Стукотить-гуркотить, як сто коней біжить [Номис, с. 638].
Вступаючи у різноманітні лексичні та синтагматичні відношення у паремійних
мікротекстах, зоолексема кінь увиразнює своє символічне значення і сприяє
фразеологізації певних словосполучень: добрий кінь (На доброго коня не бери батога
[Мишанич, с. 89]; З доброго коня не шкода й впасти [Пазяк, с. 160]), гарний кінь (Гарним
конем далеко не заїдеш [Пазяк, с. 159]), сліпий кінь (І сліпа коняка везе, як видющий на
возі сидить [Мишанич, с. 89]), силуваний (проханий, прошений) кінь (Силуваним конем
не доробишся [Мишанич, с. 89]; Проханим конем не наробишся [Пазяк, с. 164]), бистрий
кінь (Бистрого коня і звір боїться [Плав’юк, с. 141]), найманий кінь (Найманий кінь
ніколи не змучений [Мишанич, с. 89]), дарований кінь (Дарованому коневі в зуби не
дивляться [Пазяк, с. 160]) (заглядають коневі в зуби при купівлі, щоб визначити його
вік), чужий кінь (З чужого коня серед дороги злізай [Пазяк, с. 160]), молодий кінь
(Молодого коня не впряжеш у гнилі голоблі [Мишанич, с. 89]), старий кінь (Старий кінь
борозни не зіпсує [Пазяк, с. 164]; Старого коня не навчиш [Пазяк, с. 164]), лічений кінь
(Ліченим конем не наїздишся [Пазяк, с. 162]), норовистий кінь (Норовистому коневі і
майдан тісний [Мишанич, с. 89]), дикий кінь (Як дикому коневі попустити вудило, то
так якби тебе сказило [Плав’юк, с. 142]), татарський кінь (Великий татарський кінь, а
дурний [Пазяк, с. 159]), циганська кобила (Циганська кобила день біжить, а три
лежить [Пазяк, с. 167]) тощо.
Як стверджує В. Жайворонок, “паремії є яскравим прикладом накладання
зовнішнього (космічного) порядку речей на внутрішній (духовний) порядок (життєві
правила, політ думки, моральний етнокодекс, етнопсихічну еволюцію, призначення душі,
ментальну поведінку). Народні афоризми є яскравою ілюстрацією конвенціональних або
універсальних асоціативних міжпредметних зв’язків, тобто постійної суміжності, що
виводиться на якійсь зримій чи природній основі, або регулярних внутрішніх зв’язків між
символами і реальними предметами. Тому в пареміях усе значуще, пов’язане, входить у
певні асоціативні ряди, які співвідносяться як щодо положення, так і щодо значення” [6,
с. 57].
Аналізуючи символіку мовного вираження образу коня в українських народних
паремійних текстах, загадках та фразеологізмах, варто звернути увагу і на
синтагматичних партнерів (образи, значення яких певною мірою гармоніює зі змістом
зооморфного символу) цього зооніма. Серед найуживаніших “сусідів” лексеми кінь
можна виокремити такі слова, як жаба та рак, що в народному уявленні українців
символізують негативні поняття:
Коня кують, а жаба ногу підставляє [Пазяк, с. 162]; Куди кінь з копитом, туди й
жаба з ногою [Пазяк, с. 162]; Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею [Пазяк, с. 162].
Власне таке “сусідство” ще раз підкреслює позитивні характеристики мовного
образу-символу коня у фольклорних мікротекстах. Оксана Левчук
__________________________________________________________________________________
272
Незважаючи на те, яке символічне значення зоонім кінь чи його похідні мають у
фольклорному тексті, усі вони безпосередньо залежать від конкретних сем лексичного
значення цього слова. Тому, вивчаючи символічне значення певного фольклорного
образу (зокрема зооморфного), не можна оминати й лінгвістичний аспект дослідження.
____________________________________________________________
1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і гол. ред.
В. Т. Бусел. К.: Ірпінь: Перун, 2003.
2. Войтович В. Українська міфологія. К.: Либідь, 2005.
3. Галайчук В. Фітонім дуб як формант фольклорної “картини світу”: семантика,
прагматика, синтагматичні та парадигматичні зв’язки // Вісник Львівського університету.
Серія філологічна. Львів, 2003. Вип. 30. С. 182–196.
4. Жайворонок В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник. К.: Довіра,
2006.
5. Жайворонок В. Мовні знаки культури: Спроба лексикографічного опису //
Лінгвостилістика: об’єкт – стиль – мета – оцінка. Збірник наукових праць, присвячений
70-річчю від дня народження проф. С. Я. Єрмоленко / Відп. ред. акад. НАН
В. І. Скляренко. К., 2007. С. 92–102.
6. Жайворонок В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень //
Мовознавство. № 5. 2001. С. 48–63.
7. Кононенко В. І. Рідне слово. Підручник для шкіл із поглибленим вивченням
української мови, ліцеїв, гімназій, колегіумів. Київ, 2001.
8. Пазяк М. М. Перлини народної мудрості // Прислів’я та приказки: Природа.
Господарська діяльність людини / Упоряд. М. М. Пазяк; Відп. ред. С. В. Мишанич. К.:
Наук. думка, 1989. С. 9–44.
9. Славянские древности. Этнолингвистический словарь под общей редакцией Н.
И. Толстого. Т. 2. Д-К (Крошки). М.: Международные отношения, 1999.
10. Словник символів культури України / За загальною ред. В. П. Коцура,
О. І. Потапенка, М. К. Дмитренка. К.: Міленіум, 2002.
11. Sіownik stereotypуw i symboli ludowych: U 7 t. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu
Marii Curie-Skіodowskiej, 1999.
Використані джерела та їх умовні скорочення
Доброльожа – Доброльожа Г. М. Ідеографічний словник поліських народних
порівнянь з компаративними об’єктами – назвами тварин. К., 1997.
Знайшов – не скач – Знайшов – не скач, загубив – не плач. Українські прислів’я,
приказки, усталені вирази. К.: Довіра, 2002.
Мишанич – Українські прислів’я та приказки / Упоряд. С. Мишанича та М. Пазяка.
К.: Дніпро, 1983.
Номис – Українські приказки, прислів’я і таке інше. Уклав. М. Номис / Упоряд.,
приміт. та вступна ст. М. М. Пазяка. К.: Либідь, 1993.
Пазяк – Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини / Упоряд.
М. М. Пазяк; Відп. ред. С. В. Мишанич. К.: Наук. думка, 1989.
Плав’юк – Українські приповідки. Зібрав Володимир С. Плав’юк. Едмонтон, 1996.
Т. ІІ. (Посмертне видання з рукописних матеріалів).
ФСУМ – Фразеологічний словник української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та
ін. К.: Наук. думка, 1999. Символічне значення зооніма кінь…
__________________________________________________________________________________
273
Шумада – Народ скаже – як зав’яже: Українські народні прислів’я, приказки,
загадки, скоромовки. Для серед. шкільного віку / Упоряд. та передм. Н. С. Шумади;
Іл. Ю. І. Криги. К.: Веселка, 1985.
THE SYMBOLICMEANING OF ZOONIM HOURSE
(in Ukrainian folk paremias, riddles and phraseological units)
Oksana Levchuk
Ivan Franko National University in Lviv,
Filaret Kolessa Ukrainian Folklore Studies Department,
Universytetska str., 1/345, 79602 Lviv, Ukraine,
tel.: (+38032) 239 47 20, e-mail: folklore@franko. lviv. ua
The article is devoted to analysis of various components of symbolic meaning of the
zoolexeme horse. The author discovers the semes of lexical meaning, which motivated the using
of this word-image in paremia microtexts. In opinion of the author, zoonim horse symbolizes
mainly positive qualities and features of person’s character.
Key words: horse, zoonim, ethnonim, symbolic meaning, ethnosymbolic of word.
СИМВОЛИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ ЗООНИМА КОНЬ
(на материале украинских народных паремий, загадок и
фразеологических единиц)
Оксана Левчук
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра украинской фольклористики имени академика Филарета Колессы,
ул. Университетская, 1/345, 79001 Львов, Украина,
тел.: (80 322) 239 47 20, e-mail: folklore@franko. lviv. ua
Проанализированы разнообразные компоненты символического значения
зоолексемы конь. Обнаружены семы лексической семантики, которые мотивируют
использование этого слова-образа в паремийных микротекстах. Удалось выяснить, что
зооним конь в основном символизирует преимущественно положительные качества и
черты характера человека.
Ключевые слова: зооним, этноним, символическое значение, этносимволика слова.
Стаття надійшла до редколегії 12. 09. 2008
Прийнята до друку 20. 12. 2008

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.