Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра української мови,
вул. Університетська, 1/234, 79602 Львів, Україна,
тел.: (80 322) 239 47 17
У статті проаналізовано причини появи фонетичних варіантів автохтонних та
запозичених науково-технічних термінів. На значному фактичному матеріалі показано
різноманітні фонетичні видозміни термінів, що функціонують на різних часових відрізках.
Ключові слова: науково-технічний термін, фонетичні варіанти.
Явище варіантності передбачає зовнішню (формальну) видозміну об’єкта без зміни
його суті. Проблему мовної варіантності найчастіше розглядають у зв’язку з поняттям
мовної норми – головної категорії культури мови, бо “саме з варіантності народжується
норма, у конкурентній боротьбі мовна система обирає оптимальні засоби і тим самим
гарантує удосконалення мови” [11, с. 12].
Мовна норма як історично змінне явище характеризується варіантністю, тобто
взаємозалежністю стабільності і змінності в ній як головного показника літературної
виробленості мови. Окрім того, кожна мова може мати не одну, а кілька норм, або кілька
територіальних чи соціально-групових варіантів норми. У процесі розгляду літературної
мови протиставляють літературні норми і норму діалектну. Існують також нормативні
протиставлення і всередині самої літературної мови – хронологічні, регіональні,
стилістичні [12, с. 60-61].
Як невід’ємна ознака літературної мови, варіантність властива і термінології, на яку
поширюються усі особливості лексичних одиниць. Але до явища варіантності у
термінології мовознавці ставляться значно критичніше, наголошуючи на одній із
найважливіших вимог до терміна – відсутності у нього синонімів та варіантів.
Проблема варіантності у різних терміносистемах стала об’єктом досліджень
О. Кочерги, Н. Непийводи, Л. Кучеренко, С. Худолєєвої, Л. Малевич, С. Овсейчик,
Л. Філюк, Г. Пастернак, О. Казанюк та ін.
Традиційно термінологи трактують варіантність у термінології як явище
надлишкове, але вони також визнають наявність варіантних термінів на різних етапах
формуваннях термінної лексики тієї чи іншої галузі, особливо в час становлення
національної термінології, а також у період виникнення нових напрямів у науці. Поява
варіантних термінів, конкуренція між ними за місце у науковій термінології – це
показник постійного розвитку мови і її тяжіння до досконалості.
Варіантні терміни активно функціонують на різних етапах розвитку української
науково-технічної термінології. Якщо значна кількість термінних варіантів у технічних
словниках 20-30-х років характеризує становлення української національної термінології,
то її наявність у технічних словниках наступних років легко пояснити активнимОксана Мартиняк
_________________________________________________________________________________
18
розвитком науки і техніки, пов’язаною з ним появою нових технічних об’єктів та
пошуком найдоцільніших назв для них.
У технічній термінології, як і в літературній мові загалом, функціонують варіанти
мовних одиниць різних рівнів: акцентуаційні, фонетичні, словотвірні, морфологічні,
синтаксичні та комбіновані.
Особливість варіантних термінів та, що вони у термінології співіснують без будь-
яких мовних відмінностей, а варіанти загальнолітературної мови найчастіше
розмежовуються стилістично[3, с. 54].
Причини появи варіантів можна звести до двох основних: 1) зовнішніх: вплив
територіальних діалектів, контакти з іншими мовами (запозичення одного і того ж слова
з різних мов, вплив мов-посередників); 2) внутрішніх: дія чинника аналогії,
невідповідність форми і змісту, множинність структурних можливостей мовної системи і
її видозміна в процесі розвитку, тенденція до економії тощо [2, с. 203].
У статті розглянемо фонетичні варіанти українських науково-технічних термінів,
простежимо їх функціонування у різні хронологічні періоди та з’ясуємо причини їхньої
появи.
Фонетичні варіанти слова – “це такі звукові різновиди, що не порушують принципу
тотожності його словотвірної структури, лексичного і граматичного значень” [6, с. 9].
Фонетичні видозміни можуть торкатися різних частин слова, але в будь-якому випадку
це не призводить до зміни семантики слова.
Фонетичні видозміни термінів в українській термінології наявні серед питомих і
запозичених термінів. Причини їх появи такі:
1) функціонування термінів, у яких відбулося чергування голосного звука /о/ з /і/ в
новому закритому складі, поряд із варіантами цих слів, у яких це чергування не
відбулося: безвідхідний – безвідходний (МФТ, с. 50), дозірний – дозорний (РУТС, с. 543),
заслін – заслон (МФТ, с. 197), кірка – корка (РУТС, с. 196), літній – льотний (РУТС,
с. 214; МФТ, с. 297), мітковий – мотковий (РУТС, с. 282), перевідний – переводний
(РУТС, с. 437), переговірний – переговорний (МФТ, с. 463), розвідка – розводка (Ш, с. 78),
роздрібленість – роздробленість (МФТ, с. 599), сішка – сошка (РУТС, с. 523; МФТ,
с.703), стіс – стос (МФТ, с. 859), сухозлітний – сухозлотний (МФТ, с. 735), утік – уток
(РУТС, с. 592; МФТ, с. 805), утірник – уторник (МФТ, с. 201);
2) вживання термінів, у яких відбулося чергування голосного звука /е/ з /і/ в
закритому складі, поряд із варіантами цих слів, у яких це чергування не відбулося:
проміжок – промежок (Ш, с. 76), чвіртка – чвертка (Ш, с. 105);
3) функціонування термінів, у яких з’являється приставний приголосний звук /в/
поряд із тими, у яких цей звук не з’являється: вічко – очко (РУТС, с. 214; МФТ, с. 449) (у
цьому випадку поява приставного звука спричинила ще й закриття складу, а отже, і
перехід голосного /о/ в /і/), вухналь – ухналь (РУТС, с. 86; МФТ, с. 122);
4) існування терміна, у якому відбувся перехід давнього /ъ/ в /о/ поряд із давньою
формою цього терміна: сухозолотиця – сухозлотиця (МФТ, с. 735);
5) функціонування терміна, у якому відбулося чергування /о/ з /е/ поряд із давнішою
формою цього терміна, у якому це чергування ще не відбулося: отеса – отоса (РУТС,
с. 578);
6) вживання терміна, у якому з’явився протетичний голосний на початку слова,
поряд із тим у якому цього звука нема: ігристий – гристий (РУТС, с. 155), іржа – ржа
(МФТ, с. 636), огорожа – горожа (РУТС, с. 95).
Функціонують також фонетичні варіанти термінів, які не пов’язують із історичними
змінами у фонетичній системі української мови. Такі власне українські терміни різнятьсяФонетичні варіанти українських науково-технічних термінів
_________________________________________________________________________________
19
між собою одним голосним (верло – вирло (Ш, с. 23), руштавиця – руштовиця (Ш, с. 83),
тупчак – топчак (Ш, с. 90), цурпалок – цурупалок (МФТ, с. 407), чепрак – чапрак (МФТ,
с. 841)) або одним приголосним (кадіб – кадівб (МФТ, с. 234), крапля – капля (РУТС,
с. 175), кривизна – кривина (МФТ, с. 283), поздовжній – подовжній (МФТ, с. 559)).
У деяких українських термінах один і той же приголосний може бути твердим або
м’яким (пом’якшеним): згорання – згоряння (МФТ, с. 662), різьбар – різьбяр (РУТС,
с. 466; МФТ, с. 627). Варіанти лляний і льняний (РУТС, с. 157; МФТ, с. 420), напевно,
можна вважати словами різних часових періодів, бо у першому відбулося подовження
приголосного звука, а у другому не відбулося (льнhнъ).
Пара варіантних термінів райдужний – радужний (РУТС, с. 482), в одному з яких
відсутній приголосний, виникла внаслідок утворення похідного прикметника від
українського слова райдуга та запозиченого російського відповідника радуга.
Технічні словники часто фіксують фонетичні варіанти термінів іншомовного
походження. Причини появи таких варіантів пов’язують із: 1) можливостями фонетичної
системи та її здатністю передавати невластиві їй звуки для відтворення запозичень;
2) впливом мови-посередника; 3) шляхом запозичення (усний – писемний); 4) періодом, у
який відбувалася транслітерація [5: С. 128].
Більшість фонетичних варіантів запозичених технічних термінів різняться між собою
одним приголосним звуком. Зокрема:
*акант – аканф (РУТС, с. 7; МФТ, с. 24) (на українському ґрунті буквосполучення
-th- у грецьких словах може передаватися літерами т і ф);
*вісмут – бісмут, вісмутин – бісмутин, вісмутит – бісмутит, вісмутовий –
вісмутовий (МФТ, с. 82) (ці терміни походять з німецької мови, де поряд із словом
“Wismut” функціонувало слово “Bismutin”, що й призвело до появи паралельних форм
терміна в українській науково-технічній термінології [13, с. 221]);
*глянс – глянц (РУТС, с. 93; МФТ, с. 134) (термін “Glanz” запозичено з німецької
мови, можливо, на українському ґрунті по-різному передають звук /z/, окрім того це
може бути вплив сусідніх мов, бо в російській мові вживали терміни глянец та глянц, а в
польській лише glans) [4, т. І, с. 533];
*гумовий – ґумовий (МФТ, с. 627) (вживання варіантів цього типу у 90-х роках можна
пов’язати з тим, що в алфавіт уже повернули літеру /ґ/, яку пропонують вживати у
запозичених словах як відповідник звука /g/, а, з іншого боку, у цьому слові за традицією
вживають звук /г/, а не /ґ/);
*жироскоп – гіроскоп (ВТБ, с. 27; РУТС, с. 129) (відмінність у звуковому
оформленні пов’язана з впливом мови-посередника: у першому випадку це – німецька
мова, у другому – французька [8, с. С. 72]);
*ізотака – ізотаха (РУТС, с. 160) (тут можна говорити про відсутність єдиного
українського відповідника для звукосполучення -ch-, що призвело до появи фонетичних
варіантів терміна);
*калоша – галоша (ВТБ, с. 21) (ці варіанти термінів паралельно вживають у
російській мові [4, т. 2, с. 353-354], з якої вони запозичені в українську);
*лимар – римар (Ш, с. 107) (запозичено з німецької мови “Riemer” за
посередництвом польської, а початкове /л/ виникло внаслідок дисиміляції [4, т.3,
с. 233]);
*траверса – траверза (РУТС, с. 568; МФТ, с. 771) (цей термін походить з
французької мови “traverse” [4, т.5, с. 613], у цьому випадку також можна говорити про
різні способи передавання іншомовних звуків.Оксана Мартиняк
_________________________________________________________________________________
20
Запозичені терміни можуть також різнитися якістю приголосного звука. Наприклад:
сталька – сталка (Ш, с. 32), фальшкіль – фалшкіль (Ш, с. 101), флюорограф –
флуорограф (МФТ, с. 816), флюороскоп – флуороскоп (МФТ, с. 816). Варіантність такого
типу пов’язана з різними способами передавання звука /л/ у словах іншомовного
походження. Якістю приголосного також різняться терміни у парі запозичених слів рама
– ряма (Ш, с. 80).
Частина запозичених варіантних технічних термінів різниться між собою одним
голосним звуком. Зокрема:
*ла(я)мпач – лимпач (Ш, с. 84; ВТБ, с. 42) (цей термін запозичено з німецької мови, а
тому варіантність можна пов’язати з різним способом передавання на українському
ґрунті чужомовних голосних звуків [4, т.3, с. 234]);
*лімніграф – лімнограф (ВТБ, с. 39), флуорометр – флуориметр (РУТС, с. 548)
(поява зв’язкового голосного /о/ за аналогією до складних слів цього типу);
*метантанк – метантенк (МФТ, с. 329) (причиною появи цих фонетичних варіантів
є спосіб запозичення з англійської мови – писемний та усний, англійське слово “tank” у
транскрипції звучить як [tæŋk][1, с. 289]);
*олівець – оливець, олівцярня – оливцярня (Ш, с. 33) (ці фонетичні варіанти
функціонували у 30-х роках., а тому їх існування можна пов’язати зі сплутуванням
голосних /і/ та /и/, бо довгий час голосний /і/ на письмі не використовували; форму
оливець як єдину нормативну фіксує також “Словарь української мови” Бориса
Грінченка);
*палітурка – палятурка (Ш, с. 82) (вживання поряд нової та давнішої форми слова
призвело до появи варіантів терміна);
*циркуль – циркель (Ш, с. 102) (варіантність цих термінів можна пов’язати з тим, що
їх могли запозичити з різних мов, бо слово циркуль співзвучне з латинським словом коло
“circulus” [13, с. 974], від якого відсікалося закінчення, а слово циркель з німецьким
словом “Zirkel” [12, с. 517]).
Функціонують також такі варіанти запозичених науково-технічних термінів: абсида
– апсида (МФТ, с. 36), аглюкон – аглікон (РУТС, с. 6), акротерій – акротер (РУНТС,
с. 8), алідада – альгідада (Ш, с. 3), дрена – дренна (Ш, с. 22), кегль – кегель (РУНТС,
с. 180), пірекс – пайрекс (РУТС, с. 362), райбер – рейбер (РУТС, с. 451), резистанс –
резистанц, резистансний – резистанцний (РУТС, с. 465; МФТ, с. 627), сортамент –
сортимент, сортаментний – сортиментний (МФТ, с. 700), фальцгебель – фальцгобель
(МФТ, с. 809), штандоль – стандоль (РУТС, с. 630).
У технічній термінології 60–70-х років функціонувала цікава пара варіантних
термінів баркас – карбас (РУТС, с. 175). На перший погляд, можна сказати, що у
термінах просто відбулася метатеза. Проте вивчення етимології цих термінів дає інше
пояснення виникненню фонетичних варіантів терміна в українській науково-технічній
термінології. Слово баркас зі значенням “великий весловий човен” запозичене або з
німецької, або з французької мови [4, т. І, с. 144], а слово карбас з тим самим значенням
запозичене через російську з угро-фінських мов [4, т.2, с. 388].
Отже, фонетичні варіанти функціонували у різні періоди розвитку української
науково-технічної термінології серед питомо українських і серед запозичених термінів.
Найчастіше причинами появи фонетичних варіантів серед питомо українських термінів
було вживання лексем різних часових зрізів або діалектних слів поряд із літературними.
Причиною появи варіантів серед запозичених термінів найчастіше було їхнє освоєння на
українському ґрунті, пристосування до фонетичної системи української мови, пошукФонетичні варіанти українських науково-технічних термінів
_________________________________________________________________________________
21
найбільш вдалих засобів для передавання чужомовних звуків, а також різні шляхи
запозичення одного і того ж терміна та вплив мови-посередника.
З плином часу деякі фонетичні варіанти термінів зникали і залишився єдиний
нормативний варіант: кірка, олівець, палітурка, проміжок, райдуга, циркуль. Інші і досі
продовжують функціонувати як паралельні форми одного терміна: глянс – глянц,
жироскоп – гіроскоп, кегель – кегль, лляний – льняний, різьбар – різьбяр, резистанц –
резистанс, траверса – траверза. Деякі фонетичні варіанти термінів функціонують лише
у діалектах (вирло, ряма) або як розмовні форми (сталька).
Отже, фонетичні варіанти термінів існували і на етапі становлення української
національної науково-технічної термінології, і в часи інтернаціоналізації, яка була
замаскованою русифікацією, і в період активного відродження української термінології.
Через це варто дискутувати про варіантність як невід’ємну рису термінології, а не як про
негативне і надлишкове явище в ній.
________________________________________________________
1. Англо-український словник / За ред. Ю. О.Жлуктенка. К.: Освіта, 1994. 432 с.
2. ГорбачевичК. С. Вариантность слова и языковая норма. Л.: Наука, 1978. 238 с.
3. Даниленко В. П., Хохлачева В. Н. Варианты слова // Русская речь. 1970. №3.
С. 53-55.
4. Етимологічний словник української мови: У 7 т. К.: Наук. думка, 1982-2006. Т.1-5.
5. Кучеренко Л. Варіантність термінів як результат адаптації запозичень в
українській мові // Проблеми української науково-технічної термінології: 3-тя Міжнародна
наукова конференція. Тези. Львів, 1994. С. 128-129.
6. Мовчун Л. Фонетичні варіанти у “Словарі української мови” за редакцією
Б. Грінченка // Дивослово. 1994. №9. С. 9-12.
7. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль. К.: Наук. думка, 1976. 288 с.
8. Пономарів О. Лексика грецького походження в українській мові. К.: Просвіта,
2005. 128 с.
9. Проблемы языковой вариантности. М.: ИНИОН, 1990. 190 с.
10. Русско-немецкий словарь / Под ред. А. А. Лепинга. М.: Гос. Изд-во иностранных и
национальных словарей, 1964. 556 с.
11. Словник іншомовних слів /За ред. Л. Пустовіт. К.: Довіра, 2000. 1018 с.
12. Українська мова. Енциклопедія. К.: Укр. енциклопедія ім. М. Бажана, 2000. 700 с.
ДЖЕРЕЛА
ВТБ – Виробничий термінологічний бюлетень. – К.: Вид-во ВУАН, 1935. 80 с.
МФТ – Російсько-український словник наукової термінології: Математика. Фізика.
Техніка. Науки про Землю та Космос. К.: Наук. думка, 1998. 888 с.
РУНТС – Російсько-український науково-технічний словник. Львів, 1997. 456 с.
РУТС – Російсько-український технічний словник. К.: Держтехвидав УРСР, 1961.
648 с.
Ш – Шелудько І. М. Практичний словник виробничої термінології. Х.: Рад. Школа,
1935. 80 с.Оксана Мартиняк
_________________________________________________________________________________
22
PHONETIC VARIANTS OF UKRAINIAN SCIENTIFIC AND TECHNICAL
TERMS
Oksana Martynyak
Ivan Franko NationalUniversity of Lviv,
the Ukrainian-language department,
1/234, Universitets’ka Str., 79602 Lviv, Ukraine
phone: (80 322) 96-47-17
The article is devoted to the problem of phonetic variants of Ukrainian scientific and
technical terms. The reasons of emergence of the phonetic variants of terms are analyzed at the
article. On the large actual material various phonetic modifications of terms, which function in
Ukrainian scientific and technical terminology on different stages of development are shown.
Key words: scientific and technical term, phonetic variant.
ФОНЕТИЧЕСКИЕ ВАРИАНТЫ УКРАИНСКИХ НАУЧНО-ТЕХНИЧЕСКИХ
ТЕРМИНОВ
Оксана Мартиняк
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра украинского языка,
ул. Университетская, 1/234, 79001 Львов, Украина,
тел.: (80 322) 239 47 17
В статье проанализированы причины появления фонетических вариантов
автохтонных и заимствованных научно-технических терминов. На значительном
фактическом материале показаны разнообразные фонетические видоизменения
терминов, которые функционируют на разных часовых отрезках.
Ключевые слова: научно-технический термин, фонетические варианты.
Стаття надійшла до редколегії 10.09.2008
Прийнята до друку 20.12.2008