Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра української мови,
вул. Університетська 1/343, 79602 Львів, Україна,
тел.: (80 322) 239 47 17
Досліджено альтернації фонем у гуцульських говірках. Особливу увагу приділено
діалектним особливостям функціонування морфонологічних явищ.
Ключові слова: морфонологічні явища, альтернація, чергування, фонема.
Для гуцульських говірок характерні ті ж самі типи фонемних чергувань, як і для
сучасної української літературної мови. Однак відмінності полягають у регулярності,
продуктивності певних морфонологічних змін, їх взаємодії з слово- чи
формотворчими афіксами. Розглянемо ті альтернації, які властиві гуцульським говіркам.
Серед чергувань приголосних фонем значно поширена зміна задньоязикових /ґ/, /к/,
/х/ на передньоязиково-ясенні шиплячі /ǯ/, /ч/, /ш/ та горлового /г/ на /ж/. Насамперед з
цього типу альтернацій увагу привертає чергування /ґ / – /ǯ/, відсутнє в сучасній
українській літературній мові внаслідок грубого втручання у фонемну систему мови.
Йдеться насамперед про штучне вилучення букви ґ, що зумовило зникання відповідного
звука. Відновлення “дискримінованої” літери та активне пропагування відповідного
звука не повернуло втраченого морфонологічного чергування. Альтернація /ґ / – /ǯ/ (як і
/ґ / – /ʒʹ/, /ʒ/), на відміну від говірок, не функціонує в українському літературному
мовленні. Такий її занепад не можна вважати природним, оскільки спричинений був не
внутрішнім розвитком мовної системи, а втручанням у неї ззовні, вилученням ґ, а також
намаганням відсунути на периферію дзвінкі африкати дз, дж, які належать до історичних
рис української фонологічної системи. Проте в діалектному мовленні назване
морфонологічне чергування регулярно функціонує, хоч і охоплює невелику кількість
лексем, що пов’язане з нетиповістю фіналі /ґ/. У гуцульських говірках альтернація /ґ / –
/ǯ/ зафіксована при утворенні двох іменників і одного дієслова: ломаґа (палиця, зламана
суха гілляка) – ломаджі (збірний іменник) [1, с. 114]; фелеґа (старий зношений одяг) –
феледжі (збірний іменник) [1, с. 196]; ґлєґ (вміст шлунка маленького теляти, яким
підквашують молоко) – ґлєджіти (робити сир за допомогою ґлєґу) [1, с. 53].
Як і в літературній мові, у гуцульських говірках чергування /к/ – /ч/ охоплює значну
кількість слів і є регулярним. Зокрема, ця зміна відбувається при утворенні здрібнілих,
зменшено-пестливих іменників за допомогою суфіксів -к-, -ин-, -ик- (-ік-): самотока
(пристрій для мотання ниток у клубки) – самотічка [1, с. 168], склівка (посуд, з якого
п’ють молоко або воду) – склівочка [1, с. 171], коновка (1) дерев’яна посудина з одним
вухом для води, молока; 2) частина олійниці) – коновчина [1, с. 100], цвик (цвях) –
цвечок [1, с. 205], ясік (маленька подушечка під голову) – ясічок [1, с. 224], ковбокМорфонологічні альтернації в гуцульських говірках
_________________________________________________________________________________
93
(відрізаний кусок дерева, колода; пеньок, на якому рубають дрова) – ковбчик [1, с. 97],
слойок (скляна банка, слоїк) – слойчик [1, с. 173], царок (1) відгороджене місце у хліві,
рідше у хаті, для молодих тварин; відгороджена частина кошари; 2) відгороджене місце в
підвалі для картоплі, буряків та ін.; 3) відгороджене місце на полонині для зберігання
молока і молочних продуктів) – царчік [1, с. 205] та ін.
Більшість з таких іменників утворюються за участі чергувань голосних фонем,
зокрема таких: /о/ – /і/ (толока – толічка [1, с. 186], самотока – самотічка [1, с. 168]); /о/,
/е/ – / Ø/ (партка (смуга) – парточка [1, с. 159], воронка (дірка у сопілці) –вороночка [1,
с. 91], ковбок – ковбчик [1, с. 97], кавалок – кавальчік [1, с. 88] (у цьому слові додається
ще зміна твердого передньоязикового приголосного на м’який). Особливо активним
виступає чергування /о/, /е/ – / Ø/, що пов’язане з необхідністю уникнути важкі для
вимови сполуки приголосних, які виникають внаслідок процесу словотворення.
Зміна /к/ на /ч/ відбувається також при утворенні іменників – назв осіб жіночого роду
від назв осіб чоловічого роду за допомогою суфікса -к-: лівак (шульга) – лівачка [1,
с. 112], лайдак (зневажливе ледар) – лайдачка [1, с. 109], фіфак (самовпевнений гордий
парубок) – фіфачка (гордовита дівчина) [1, с. 197] тощо. Названу морфонологічну
альтернацію зафіксовано також при деривації іменників за допомогою інших суфіксів
(-ер′-, -ин′-, -енк-, -ин-, -ур-, -н-, -ат-, -ук-, -ник-, -еник-, -ак-). Наприклад: рамка – рамчак
(рамковий вулик) [1, с. 161], толока – толочєник (учасник толоки) [1, с. 186], дівка
(дівчина) – дівочник (місце в церкві (під хорами), де стоять тільки дівчата) [1, с. 59],
лижка (ложка) – залижечник або лижечник (дощечка з отворами, у які встромляють
ложки) [1, с. 76], дівка – дівчур (дівчина-підліток) [1, с. 59], бурак – бурачині (поле, з
якого зібрано буряки) [1, с. 31], бурак – бурачєнка (1) поле, з якого зібрані буряки;
2) бурякова гичка; 3) густа страва з квашених буряків і грибів; 4) самогон з буряків) [1,
с. 31], бабка (мале кувадло для клепання коси) – бабчєрь (дерев’яна колодка, у яку
вбивають бабку для клепання коси) [1, с. 19], єрка – єрчук (річний баран) [1, с. 67] тощо.
Відбувається зміна /к/ на /ч/ і при утворенні іменників з нульовим суфіксом: сарака –
сарачі (бідолаха, сирота) [1, с. 168], семак – семачє (дитина, яка народилася
семимісячною) [1, с. 169], єрка (молода вівця) – єрчє (річне ягня, молоденька овечка або
баранчик) [1, с. 67].
Крім іменників, назване морфонологічне явище регулярно функціонує при творенні
прикметників із суфіксами -н-, -ін-, -ен-, -Ø-. Наприклад: мрака (туман) – мрачний [1,
с. 126], збиткі (1) пустощі, витівки; 2) шкода, зло) – збиточний [1, с. 80], горівка
(горілка) – горівчаний, горівчєний (1) горілчаний; 2) сп’янілий) [1, с. 48], дітко – дітчий
(чортів) [1, с. 60]. Однак, порівняно з іменниками, для прикметникового словотворення
така альтернація не властива. Так само незначна кількість дієслів перебуває у сфері дії
названого чергування. Можемо говорити тільки про активність зміни /к/ – /ч/ при
утворенні дієслів за допомогою суфікса -и- (-і-): толока – толочити (брати участь у
толоці) [1, с. 186], лайдак – лайдачити (ледарювати) [1, с. 109], файка (люлька) –
файчіти (курити люльку) [1, с. 194], дружка – дружчити (бути дружкою на весіллі) [1,
с. 64].
Зауважимо, що альтернація /к/ – /ч/ у гуцульських говірках функціонує переважно в
межах тих самих словотвірних типів, що і в літературній мові. Однак є і певні
відмінності. Зокрема, у прикметниках перед суфіксом -ат- у діалектному мовленні, на
відміну від літературного, відсутня морфонологічна зміна: порівняймо: палькатий [1,
с. 143] – пальчастий, крапкатий [1, с. 104] – крапчастий.
Альтернація /г/ – /ж/ охоплює значно меншу кількість лексем, ніж /к/ – /ч/. В
основному вона функціонує при утворенні іменників за допомогою суфіксів -ин-, -ет-,Любослава Асіїв
__________________________________________________________________________________
94
-ець-, -к-, -ник-, -ниц′-, а також прикметників із суфісом -н- та нульовим афіксом: марга –
маржина (худоба), маржєта (збірне до марга) [1, с. 120], кутюга (собака) – кутюжка
(зменшене), кутюжний [1, с. 107], оборіг – оборожина (один з чотирьох стовпів в
оборозі), оборожець (зменшене до оборіг) [1, с. 136], щеборога (вівця або корова зі
зламаним рогом) – щебуріжка (зменшене) [1, с. 222], бетега (хвороба, неміч) –
бетежний (хворий) [1, с. 24].
Чергування /х/ – /ш/ характерне для словотвірних типів іменників із суфіксами -ок-,
-ин-, -иц′-, -ник-, -н′-, -к-, -ар-, -Ø-. Наприклад: кожух – кожушок (пінка на кип’яченому
молоці) [1, с. 106], паюх – паюшина (листок з качана кукурудзи) [1, с. 145], муха – мушня
(збірне мухи) [1, с. 127], порох – порошниці (порохівниця) [1, с. 155], шкорух (горобина) –
шкорушник (зарості горобини) [1, с. 172].
У гуцульських говірках, як і в літературній мові, функціонують чергування
задньоязикових та горлової приголосної з передньоязиково-зубними м’якими /к/ – /ц′/,
/х/ – /с′/, /г/ – /з′/. Разом з тим спостерігаємо відсутню в літературній мові альтернацію
задньоязикової /ґ/ з африкатою /ʒʹ/. В основному ці морфонологічні зміни відбуваються
при відмінювання іменників, зокрема при утворенні давального та місцевого відмінків
однини. Наприклад: штеґа (1) лісова стежка; 2) просіка) – штедзі [1, с. 220], бадоґа (1)
бляха; 2) бляшаний посуд, кварта) – бадодзі [1, с. 20], ломаґа (палиця, зламана суха
гілка) – ломадзі [1, с. 114], шпідзиґа (ножівка) – шпідзидзі [1, с. 219], сербавка (рідкий
суп, переважно без м’яса) – сербавці [1, с. 169], пушка (щіпка, дрібка) – пушці [1, с. 159],
поліг (1) покіс, скошена трава; 2) косіння та збирання трави) – на полозі [1, с. 153], марга
(худоба) – марзі [1, с. 120].
Значну кількість дериватів охоплює чергування /ц/, /ц′/ – /ч/, яке маркує словотвірні
типи іменників із суфіксами -ик- (-ік-), -к-, -ник-, -ук-, -іш-, -ок-, -ін-, -еск-, -ин-, -Ø-.
Наприклад: городец (грядка, квітник) – городчик [1, с. 48], пулярец (гаманець) – пулярчік
[1, с. 126], теплиця (природне джерело, у якому вода не замерзає) – тепличка [1, с. 182],
арданиця (вода, освячена на Водохрещя ) – арданичка [1, с. 18], місяц – місічник
(лунатик) [1, с. 124], хлопець – хлопчук, хлопческо, хлопчішє (1) хлопець-підліток; 2) син)
[1, с. 202], отец (рідний батько) – отечіна (1) батьківський дім; 2) майнова спадщина
після смерті батька) [1, с. 142], осинавец (міфологічне евфемізм чорт) – осинавчиха
(чортиця) [1, с. 140], єлиця , ялиця (1) ялина; 2) опала хвоя) – єличі, яличі (збірне хвойні
дерева) [1, с. 67].
Особливо багато лексем охоплює чергування твердих передньоязикових
приголосних із парними їм м’якими. Регулярність та продуктивність цього типу
морфонологічних альтернацій в основному аналогічні в діалектному та літературному
мовленні. Однак є і певні відмінності, які пов’язані з особливостями фонетики
досліджуваних говірок. Зокрема, парадигму відмінювання іменників з кінцевою /ц/
основи (для літературної мови така фіналь не властива) маркує морфонологічне
чергування /ц/ – /ц′/: риболовец (рибалка) – риболовця [1, с. 163], слопец (пастка для
звірів) – слопцє [1, с. 173], сміхованец (жартун, дотепник, сміхун) – сміхованцє [1, с.
173], ріпинец (поле, на якому росла картопля, картоплище) – ріпинця [1, с. 163], коверец
(вовняне покривало) – коверця [1, с. 98]. Однак така альтернація не є регулярною.
Зафіксовано декілька форм без названого морфонологічного явища: гостец (ревматизм,
артрит) – гостца [1, с. 48], фалшивец (лицемір) – фалшивца [1, с. 195], данец (танець) –
данца [1, с. 55], пліснівец (переносне скупар) – пліснівца [1, с. 151]. У гуцульських
говірках зафіксовані іменники з фіналлю /р′/ основи, яка при відмінюванні може
чергуватися з парною твердою приголосною: цвинтарь – цвинтара [1, с. 205], спузарь
1) помічник ватага; 2) палиця, якою перевертають жар) – спузара [1, с. 176].Морфонологічні альтернації в гуцульських говірках
_________________________________________________________________________________
95
Для іменників жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини
характерним є чергування м’якої фінальної приголосної з парною їй твердою перед
закінченням -и у родовому відмінку однини: парть (щастя) – парти [1, с. 144], кліть
(комора) – кліти [1, с. 96], лють (сильний холод) – люти [1, с. 117], постіль (ліжко) –
постели [1, с. 155].
Зауважимо ще одну діалектну відмінність у функціонуванні названого типу
альтернації, яка стосується вже словотворення: зміна твердої приголосної фонеми на
свою м’яку пару відбувається перед ініціаллю /е/ при творенні прикметників за
допомогою суфікса -ек-. Наприклад: гнилий – гнилєк (1) гнила колода; 2) переносне
ледар) [1, с. 46], студений – студенєк (людина, якій завжди холодно) [1, с. 179], рудий –
рудєк (рудий чоловік) [1, с. 166], пустий (лінивий, ледачий) – пустєк (ледар) [1, с. 159].
Як і для літературної мови, для гуцульських говірок характерними є чергування
голосних фонем /о/, /е/ з /і/ та /о/, /е/ з / Ø/. Альтернація /о/, /е/ – / Ø/ має дуже широку
сферу дії, що, між іншим, пов’язане з продуктивністю суфіксів відповідної фонемної
будови (зокрема, -ок-, -ек-, -ець, -ец- тощо). Наприклад: зразок (гілка, яку
прищеплюють) – зразка [1, с. 84], обрєдок (порядок) – обрєдка [1, с. 136], хлівець
(прибудова для хворих овець) – хлівця [1, с. 202], вабець (мисливська приманка, принада)
– вабця [1, с. 32]. Для усунення збігу приголосних функціонує зворотне чергування / Ø/
– /о/, /е/. Наприклад: бирки (ягнята) – бирок [1, с. 25], сутки (вузький прохід між двома
будинками, плотами тощо) – суток [1, с. 179], фрашки (1) жарти; 2) хитрощі) – фрашок
[1, с. 201], шкабря (тріска, скалка) – шкаберка [1, с. 216], чубря (1) дерев’яне коритце;
2) дійниця ) – чуберка [1, с. 213].
У гуцульських говірках спостерігаємо більшу, ніж в літературній мові,
послідовність у зміні /і/ (у закритому складі) на /о/ або /е/ (у відкритому складі): шипіт (1)
шипіння; 2) пороги на річці) – шипоту [1, с. 215], топір (вид сокири для тесання, тесло) –
топора [1, с. 187], стріп (купа, звалище (переважно про дерева)) – стропу [1, с. 178],
прорік (передбачення, пророцтво) – пророку, під (горище) – поду [1, с. 149], гонір (1) пиха,
бундючність; 2) честь, гідність) – гонору [1, с. 47,] мід (мед) – меду [1, с. 123], Біг (Бог) –
Бога ([1, с. 27), хороми (сіни) – хорім [1, с. 202], мір (1) смертність; 2) мор) – мору [1,
с. 124]. Ми подали тільки декілька прикладів з величезного масиву зафіксованого
матеріалу, який засвідчує, що чергування /о/, /е/ з /і/ є характерною рисою української
мови загалом.
Отже, у гуцульських говірках активно функціонують всі типи морфонологічних
альтернацій, які властиві літературній мові. Проте є і такі (зокрема, чергування /ґ/ – /ǯ/ –
/ʒʹ/), які внаслідок впливу позамовних чинників зникли в літературній мові, але
збереглися в діалектному мовленні. Як правило, морфонологічні явища у досліджуваних
говірках виявляють високу регулярність і широку сферу дії.
___________________________________________________
1. Гуцульські говірки: Короткий словник / Відп. ред. Я. В. Закревська. Львів:
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. 232 с.
2. Гуцульські говірки: Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження / Відп. ред.
Я. В. Закревська. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2000.
364 с.Любослава Асіїв
__________________________________________________________________________________
96
MORPHONOLOGIKAL ALTERNATIONS IN THE GUTSUL DIALECT
Luboslava Asiyiv
Ivan Franko National University of Lviv,
The department of Ukrainian Language,
1/234, Universytets’ka Str., 79602 Lviv, Ukraine,
phone: (00380 322) 239 47 17
The article is devoted to the description of alternations taking place in the Gutsul dialect.
Special attention has been paid to dialect peculiarities of morphonological phenomena
functioning.
Key words: morphonological phenomena, alternation, phonema.
МОРФОНОЛОГИЧЕСКИЕ АЛЬТЕРНАЦИИ В ГУЦУЛЬСКИХ ГОВОРАХ
Любослава Асиив
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра украинского языка,
ул. Университетская 1/343, 79602 Львов, Украина,
тел.: (80 322) 239 47 17
Статья посвящена исследованию альтернаций фонем в гуцульских говорах.
Особенное внимание обращено на диалектные особенности функционирования
морфонологических модификаций.
Ключевые слова: морфонологические явления, альтернация, чередование, фонема.
Стаття надійшла до редколегії 4.09.2008
Прийнята до друку 20.12.2008