Львівський національний університет імені Івана Франка
кафедра українського прикладного мовознавства,
вул. Університетська, 1/233, 79602 Львів, Україна,
тел.: (90 322) 239 4355
У статті проаналізовано семантичну підгрупу “Загальні назви учасників весілля”, у
складі якої виділено три семантичні мікрогрупи. Багатий матеріал, зібраний польовим
методом та відібраний з регіональних джерел, проаналізовано в порівняльному,
етимологічному, мотиваційному й ареальному аспектах.
Ключові слова: бойківські говірки, весільна лексика, тематична група, лексико-
семантична група, семантична підгрупа, семантична мікрогрупа, лексема, мотивація.
На підставі структурно-семантичного моделювання тематичної групи “Весільна
лексика” в бойківських говірках виділяємо лексико-семантичну групу назв учасників
весільного обряду, яка містить семантичні підгрупи (СП) та семантичні мікрогрупи (СМ),
сформовані відповідно до ієрархії весільних чинів.
Семантична підгрупа “Загальні назви учасників весілля” (СП) утворена на підставі
диференційної ознаки (ДО) ‘родинна близькість’ і поділяється на три семантичні
підгрупи (СМ):
1. Назви найближчої родини наречених (бат′
|
ки
1
, наĭр′ід
|
н′ішч’і, домо
|
в’і, хат
|
н′і,
|
чел′ад′);
2. Назви гостей (
|
гос’ц′і, моло
|
дого
|
л′уди, моло
|
дойі
|
л′уди, су
|
с′іди);
3. Назви не запрошених на весілля осіб (запо
|
рос′ц′і, незап
|
рошен′і, п’ідве
|
с′іл′н′і,
п’ідво
|
ротники).
На позначення учасників весілля в аналізованих говірках зафіксовано загальні назви:
акт [Он. І: с. 34], ве
|
с′іл′ниĭ акт (НГс, Оп), вес′і
|
л′а (Гл, Яв), весїлє, цїле весїлє [Левин.:
с. 110, 116], ве
|
с′іл′н′і (Гл, Яв) [Левин.: с. 110, 116; Мис.: с. 34, 40], ви
|
с′іл′ники (Оп),
вес′іл′
|
чани (Тхл), ве
|
сол′н′і (Кр), веселóвци [Он. І: с. 93],
|
л′уди (ВСт, Дб, Лб, Ор, Ос, Сл,
Ур), нарід [Кміт: с. 100], об
|
р′ад (Оп), с
|
вад′ба (Кр, Нв).
Лексеми з коренем -vesel- у бойківських говірках виявляють значну кількість
словотвірних варіантів: ве
|
с′іл′н′і, ви
|
с′іл′ники, вес′іл′
|
чани, весе
|
лоўци.
Ареал поширення назв вес′і
|
л′а, ве
|
с′іл′н′і, ви
|
с′іл′ники продовжується в інших говорах
південно-західного та північного наріч [1, с. 116; 2, с. 131; КСГГ; БГ, с. 320; Горбач VІІ,
с. 146; Гліб.
1
, с. 110, 111, 123; Гліб.
2
, с. 64; Шило, с. 70; Пшеп.-Овч., с. 161; Корз., с. 85;
Арк. І, с. 51; Денис., с. 41; Говори, с. 30, 53; Лит.-Барт., с. 103; порівняймо: весілчáне
1
У статті зібрані експедиційним методом назви подано у фонетичній транскрипції, а
зафіксовані в літературі (лексикографічні, етнографічні матеріали) – за першоджерелом.Наталія Хібеба
__________________________________________________________________________________
122
[Грінч. І, с. 142]]; у говорах білоруської – вясéльнікі [Слоўнік І, с. 394; 7, с. 188],
російської – веселкó, весéльный [СРНГ 4, с. 180, 182], польської мов – weselnicy [3, с. 11],
goście weselni [9, с. 201], weselniki [10, с. 44, 49] ‘учасники весілля’.
Лексеми вес′і
|
л′а ‘весільні гості’ і с
|
вад′ба ‘тс.’ пов’язані з узагальненими назвами
весільного обряду й утворені шляхом метонімії: праслов’янське *veselьje ‘веселощі’
<*veselъ ‘веселий’; значення весілля ‘обряд одруження’ розвинулося не пізніше ІІ
половини ХV ст. [ЕСУМ І, с. 363]; праслов’янське *svatba ‘родичання, сватання;
домовляння про весілля’ < праслов’янське *svatiti(sę), *svatati(sę) ‘просити руки’ [ЕСУМ
V, с. 186].
Спорадично відзначене слово с
|
вад′ба ‘весільні гості’ (табл. 1) фіксують також
дослідники закарпатських [Жатк., с. 14, 16, 17; УГР, с. 117] (а також деривати свальбáш,
свальбáшка [СЗГ, с. 327], лемківських [КСЛГ, с. 279], східнослобожанських [Магр., 131]
говірок; порівняймо: середньополіське с
|
вад′ба ‘гості нареченого’ [Роман., с. 237];
білоруське діалектне свадзёбны ‘весільні гості’ [Слоўнік IV, с. 380]. Назву зафіксовано у
Словнику за редакцією Б. Грінченка – свáтба ‘усі учасники весільного обряду, крім
наречених і їх батьків’ [ІV, с. 104].
Лексеми акт, об
|
р′ад – результат семантичної деривації (утворені метонімічним
перенесенням за суміжністю: назва обряду → сукупність учасників весілля). Слово акт
‘вчинок; театральна дія’ запозичене з латинської мови через польське посередництво
[ЕСУМ І, с. 57; Bańk., с. 7; Фасмер І, с. 66; див., Грінч. І, с. 6; Жел. І, с. 3]; лексема об
|
р′ад
– праслов’янська (*obrędъ <*obręditi ‘влаштувати, впорядкувати’ [ЕСУМ V, с. 144]).
Обрядове маркування назв akt ‘весілля, шлюб’ [6, с. 27; SGP I (z. 1), с. 80–81] засвідчено в
говорах польської мови; обряд ‘весільне вбрання нареченої’ [Магр., с. 97] – у
східнослобожанських говірках.
Функціювання позаобрядових лексем
|
л′уди ‘учасники весілля’, нарід ‘тс.’ пов’язане з
їх первинним значенням ‘певна або велика кількість осіб’ чи ‘певна кількість людей, які
мають що-небудь спільне’ [СУМ ІV, с. 566; V, с. 174].
Таблиця 1
Лексема с
|
вад′ба
Компоненти семантичної структури
весільний
обряд
заручини,
сватання
весільні
гості
Говірки
+ + СНб
+ + Кр
+ Вл, Гл, Гр, Оп, Пр,
Сл, Тх
+ ВСт, Кз, Лб, Ск, Тр,
Тш
+ Нв
1. Назви найближчої родини наречених. На позначення найближчої родини
наречених у досліджуваних говірках фіксуємо лексеми, які наратори здебільше вживають
і в повсякденному житті, де вони не мають обрядової семантики: домо
|
в’і (Яв) [Куз.,
с. 121], хат
|
н′і (Лс, СНб), ро
|
дина (більшість населених пунктів (далі – б. н. пп.) [Кузів,
с. 301; Мис., с. 28], ро
|
дина моло
|
дого, ро
|
дина моло
|
дойі (б.н.пп.), родочок [Весілля, с. 85,
103], родиночка [Левин., с. 113], ро
|
диĭка (Бч, Кзв), ро
|
динка [Сокіл, с. 105, 108, 109],Агентивне поле весільної лексики…
__________________________________________________________________________________
123
ро
|
диноĭка (Пл) [Гнат., с. 6; Кміт, с. 97; Куз., с. 137; Кузів, с. 317; Мис., с. 29], ціла родина,
ціла родинойка [Мис., с. 28, 30], вшитка родинойця, ўши́тка роди́на, родзіна [Гнат., с. 6;
Мис., с. 28, 29, 31], блúська родина й далéка [Левин., с. 110], ўс′а р′ід
|
н′а (Яв),
наĭр′ід
|
н′ішч’і (Ос),
|
родич’і моло
|
дого,
|
родич’і моло
|
дойі (СНб, Тхл) [Куз., с. 121; Левин.,
с. 110], р′ід (б.н.пп.) [Кузів, с. 301], фа
|
м’іл′ійа (Вл, Гл, Кз, Лб, Мш, Сл), фа
|
мел′ійа (Лс),
фамілья [Мис., с. 11], ўс′а фа
|
м’іл′ійа (Сл),
|
чел′ад′ (ВСт, Лб), челядка [Сокіл, с. 100, 109],
чилядойка, челядойка [Куз., с. 130; Кузів, с. 317], чемерст
|
ва (Кк) та ін.
Найбільше назв утворено від кореня -рід-, що підкреслює родинну спорідненість.
Цей корінь є продуктивним і для творення весільних назв в інших українських
діалектних континуумах [Пшеп.-Овч., с. 161; Староб., с. 95; Магр., с. 124; 2, с. 132; 5,
с. 8]. Назви хат
|
н′і, домо
|
в’і, фа
|
м’іл′ійа,
|
чел′ад′, челядка, челєдка, че(и)лядойка в
обстежених говірках також указують на родинну спорідненість, належність до одного
дому, родини. Про такі значення свідчать і пам’ятки української мови, у яких виявлено
слова äîìîâi, ôàìiëiÿ, ÷åëÿäü [КІС; ССУМ І, с. 317; ІІ, с. 533–534, Тимч. І, с. 222;
СлУМ 8, с. 119; порівняймо: Грінч. І, с. 419; Жел. І, с. 196; ІІ, с. 1025, 1034]. Із обрядовим
значенням фіксуємо слово domowy ‘найближчі родичі нареченої’ й у польській мові [10,
с. 49, 50].
Лексему челядь ‘молодь як учасники весілля’ подано у Словнику за редакцією
Б. Грінченка [IV, с. 450]. Цю назву зафіксовано в інших говірках української мови із
подібною семантикою: закарпатських – ‘весільні гості’ [Жатк., с. 15], ‘група молоді на
весіллі’ [ЗКДА ІІІ, к. 44], східнополіських, східнослобожанських – ‘неодружені учасники
весілля’ [Лит.-Барт., с. 110, 120; Магр., с. 154], середньополіських – ‘гості нареченого’
[Роман., с. 236], степових – ‘люди, яких на весілля спеціально не запрошували’ [Моск.,
с. 75]; порівняймо: челядúна ‘незаміжня дівчина’ [Жел. ІІ, с. 1063], гуцульські
|
чел’іт’(д’, к’) ‘жінки’, ч’ел’е(а,і)
|
ди(е)на ‘жінка’ (переважно заміжня) [КСГГ].
У весільному обряді батьки наречених є одними з головних його учасників. Однак
здебільшого вони не мають спеціальних обрядових номінацій, на їх позначення
вживають насамперед загальновживані назви найближчих родичів: бат′
|
ки (усі н.пп.),
бат′
|
ки з одн′і
|
йейі сторо
|
ни і з д
|
ругойі (Гл),
|
тато і
|
мама з о
|
бох сто
|
р′ін (Кр), ста
|
р′і
(Гл, Іл, СНб), ста
|
риĭ і ста
|
ра (СНб).
2. Назви гостей. Значення ‘весільні гості’ в бойківських говірках репрезентують такі
слова та словосполучення: ве
|
с′іл′н′і,
|
гос’ц′і, ўс′і
|
л′ак’і
|
гос’ц′і, гос
|
теĭк’і, с
|
вад′ба та ін. Ці
родові назви підпорядковують собі видові, формуючи опозиції на підставі ДО:
– ‘гості нареченої / нареченого’ (вес′і
|
л′е моло
|
дойі : вес′і
|
л′е моло
|
дого, моло
|
дойі
|
л′уди : моло
|
дого
|
л′уди та ін.);
– ‘вік’ (моло
|
д′ож : с
|
тарш’і);
– ‘відношення до наречених’ (су
|
с′іди б
|
лижч’і : су
|
с′іди
|
дал′ш’і);
– ‘запрошені / незапрошені гості’ (ве
|
с′іл′н′і : п’ідве
|
с′іл′н′і) та ін.
Аналізовану СМформують назви
|
гос’ц′і (Вл, Слв, Пл, Тр, Тх, Тхл, Яв), [Гнат., с. 25],
|
гос’ц′і / кот
|
р′і бе
|
рут′
|
учас’т′ (СНб), ўс′і
|
л′ак’і
|
гос’ц′і (Вл), гос
|
теĭк’і (Мш),
|
гостики
|
бож’і (Зл), гостейки [Кміт, с. 87, 90, 94],
|
гос′т′і в’ід моло
|
дого (Слв),
|
гос′т′і в’ід
моло
|
дойі (Ч), моло
|
дого
|
л′уди, моло
|
дойі
|
л′уди (б.н.пп.), ве
|
с′іл′н′і, ве
|
с′іл′н′і
|
гос′т′і (Б, Дн),
весїлє молодого [Кміт, с. 89, 97; Левин., с. 109, 117], весїлє молодої [Левин., с. 110],
зап
|
рошен′і (Мш) [Сокіл, с. 103, 106, 116], круг, кру
|
жок (Гл), пропійці [Он. ІІ, с. 154],
п
|
ро
|
шен′і (Ос, СНб, Тхл) [Гліб.
2
, с. 160], про
|
шен′і на ве
|
с′іл′а (СНб), су
|
с′іди (Кр, Яв),
сусідки [Сокіл, с. 100, 101], сусїди ближчі і дальші [Кузів, с. 292], фаў
|
ки (Вл). До цієї ж
групи зараховуємо й архаїзм рохыня ‘учасники весілля, які дуже весело йдуть до церкви’
(очевидно, з угорського rohań ‘мчатися’) [Кузів, с. 285; Он. ІІ, с. 193]. Наталія Хібеба
__________________________________________________________________________________
124
Лексеми з коренями -gost- мають значний ареал поширення, їх фіксують і давні
джерела, і сучасні записи. Зі значенням ‘особи, запрошені на весілля’ назву гості
виявляють дослідники багатьох українських говорів [УГР, с. 329; SŁ, s. 55; Гліб.
1
, с. 81,
82, 83, 96, 109, 126; Гліб.
2
, с. 67, 81, 88, 176, 177; БГ, с. 199, 203, 206, 207, 211, 212;
Говори, с. 256; Староб., с. 45; 2, 131; ТП, с. 108; Магр., с. 41]. У контексті номінацій
учасників весільного обряду такі назви фіксуємо й в інших слов’янських мовах;
порівняймо: польське goście ‘тс.’ [3, с. 11], російське діалектне гóсти ‘учасники весілля’
[СРНГ 7, с. 96; СГРС 2, с. 116].
Від праслов’янського *sỏsĕdъ < *sъ-sĕsti ‘сісти разом’ [ЕСУМ V, с. 482; Brück., с. 482;
Boryś, с. 539] походить слово сусіди ‘ті, хто мешкає поруч’, які є обов’язковими гостями
на весіллі. Назву су
|
с′іди(е) ‘учасники весілля’, як свідчать опрацьовані джерела,
відзначено також у волинських та полтавських говірках [Говори: с. 14, 442].
Прозору мотивацію мають номінації п
|
ро
|
шен′і (Ос, СНб, Тхл) [Гліб.
2
, с. 160],
про
|
шен′і на ве
|
с′іл′а (СНб), зап
|
рошен′і (Мш) [Сокіл, с. 103, 106, 116]. Зазначмо, що в
бойківських говірках аналізовані назви фіксували й дослідники на початку ХХ ст.:
запрошені [Кміт, с. 83, 84; Весілля, с. 95, 96], прошені [Весілля, с. 84], прошенї госьцї
[Куз., с. 127]; зізвані [Кузів, с. 282]; порівняймо: гуцульське зізвати ‘закликати’ [КСГГ].
Із семантикою ‘учасники весілля’ лексеми відомі іншим говіркам української мови:
лемківське п
|
роше
и
н′і, неп
|
роше
и
н′і, наддністрянське п
|
роше
и
н′і, зап
|
рошениĭ на ве
и
с′і
|
л′:е
[Гліб.
1
, с. 106; Гліб.
2
, с. 70, 175], східнослобожанське зап
|
рошен′і, з
|
ван′і, п
|
рохан′і [Магр.,
с. 41]; порівняймо: польське рrošenyj ‘тс.’ [SGUP, s. 357].
Із локусом пов’язані слова круг, кру
|
жок, фаў
|
ки, адже в досліджуваних говірках
основне значення цих назв – ‘частина села’:
|
було се
|
ло пороз
|
д′іл′ано на три
|
части
ко
|
лис′ / і так сво
|
йу
|
фаўку про
|
сили на ве
|
с′іл′а / і
|
родич’іў / і б
|
лиз′ких су
|
с′ід′іў (Вл).
В обстежених говірках фіксуємо також назви, які поділяємо за ДО ‘вік’:
|
молод
′т′
(Оп,
СНб), моло
|
д′ож (Мл, Тх), с
|
тарш’і (Оп), ста
|
р′і
|
гос′ц′і, по
|
важн′і
|
л′уди
е
(СНб) [Мис.,
с. 40]; порівняймо: закарпатське мóлод′ôш [УГР, с. 204], буковинське моло
|
ґі, ста
|
рі [БГ,
с. 239], наддністрянське мулуд′і, стар′і [Гліб.
1
, с. 111; Гліб.
2
, с. 103], середньополіське
сто
а|
ри
і
йе [Говірка, с. 14], східнополіське молодіж [Лит.-Барт., с. 117, 158], степове
стар′і,
|
молод′іж [Говори, с. 499].
На позначення весільної свити нареченого регіональні джерела фіксують назви:
військо, войско, військо напасне [Мис., с. 16; Сокіл, с. 108], велика война [Збор., с. 31, 87,
97], дру
|
жина, дружиночка (Пл) [Весілля, с. 89, 94], кумпанія [Мис., с. 16], пани королівци
[Збор., с. 97], паничі [Сокіл, с. 108]; пор.: середньонаддніпрянське дружина ‘запрошені
гості нареченого’ [5, с. 8]; білоруське діалектне дружына ‘тс.’ [Слоўнік ІІ, с. 92], польське
weselne wojsko, weselna drużyna ‘весільна дружина’ [3, с. 11], польське діалектне drużyna
‘дружби й дружки наречених’, ‘весільні гості’ [SGP VI (z. 4 (19)), s. 359], drużbaneja
‘товариші й товаришки наречених під час шлюбу’ [SPGL, s. 178]. Зазначу, що в
західнополіських говірках зафіксовано словосполучення військо дівоцькоє ‘гості
нареченої’ [Денис., с. 84]. Лексема ком
|
пан′ійа ‘учасники весільного поїзда молодого’
відома у східнослобожанських говірках [Магр., с. 73].
До назв, що репрезентують поняття “весільні гості нареченого”, належить і
спорадично зафіксоване рогі ‘сукупність представників усіх весільних рангів гостей
нареченого’: Призначують рогі, т. зн. вибирають старосту, маршалка, хоренжого,
підскарбія, сендзього, ксьондза, коваля і т. д. Всіх 15 душ [Мис., с. 15]. Відзначмо, що
представники цих весільних рангів – своєрідна модель керівних посад громадського
устрою, які, як і у військовій справі, обіймали тільки особи чоловічої статі; порівняймо.: Агентивне поле весільної лексики…
__________________________________________________________________________________
125
весільні чини, які належать до групи молодих хлопців, у польській обрядовості – ksiądz,
sędzia, marszalek [3, с. 11].
До цієї СМ відносимо оказіональну аналітичну назву на
|
хал′н′і
|
л′уди ‘гості, які вдруге
частуються за весільним столом’ (Лс). Мотиватор назви – позалінгвальний чинник:
традиційно на Бойківщині люди сідали за весільний стіл тільки один раз, а на їхнє місце
приходили наступні гості; порівняймо: гуцульське наха
|
л’аўники ‘особи, які беруть
участь в обряді перегородження дороги весільним гостям’ [2, с. 137]. Припускаємо, що
номінації на
|
хал′н′і
|
л′уди та наха
|
л’аўники семантично пов’язані із конструкцією на халяву
у значенні ‘чужим коштом’.
3. Назви не запрошених на весілля осіб. СМ формують назви сторонніх людей не
запрошених на весілля, які, однак, спостерігали за перебігом дійства. В аналізованих
говірках їх номінують: незап
|
рошен′і (Кз, Кр), непро
|
шен′і (Ос, Кз) [Весілля, с. 94],
запо
|
рожец′ (б.н.пп.), запо
|
рос′ц′і (Вл, Оп, Тхл, Ям), п’ідве
|
с′іл′н′і (Лв, Пг), п’ідве
|
с′іл′н′і
|
гос′т′і (Слв, Тхл), п’ідво
|
ротники (Ур). Перші дві назви мотивовані дією, інші – локусом
(люди стоять “під воротами”, “за порогом”). Подібні лексеми, як свідчать опрацьовані
джерела, фіксуємо в говірках бойківсько-лемківського суміжжя – підвесільники [8,
с. 527]; запорожці – у гуцульських [2, с. 137], наддністрянських, надсянських [НГ; 4,
с. 124], холмських [Ост., с. 368], західноволинських [Корз., с. 122], поліських [Арк. І,
с. 174; Денис., с. 201; Роман., с. 237; Говірка, с. 32; Лит.-Барт., с. 131],
середньонаддніпрянських [5, с. 9], східнослобожанських [Магр., с. 58] та ін. Обрядове
значення слова запорожецъ – ‘люди, які стоять за порогом на весільному частуванні, під
час поділу короваю’ – відзначено вже у Словнику за редакцією Б. Грінченка [ІІ, с. 83];
пор.: білоруське діалектне няпрошані гасці ‘незапрошені на весілля’ [Слоўнік І, с. 394],
запарожжа, запарожцы ‘тс.’ [7, с. 190], польське zaporożcy ‘тс.’ [3, с. 11].
Отже, лексеми на позначення учасників весілля мотивовані назвами тематичної
групи спорідненості та свояцтва (ро
|
дина, фа
|
м’іл′ійа,
|
чел′ад′, чемерст
|
ва). Типовими для
номінації весільних гостей у бойківських говірках є такі мотиваційні зв’язки: ‘дія’ >
‘діяч’: п
|
ро
|
шен′і,
|
з′ізван′і; ‘вік’ > ‘діяч’:
|
молод′, с
|
тарш’і
|
гос′т′і; ‘локус’ > ‘діяч’:
п’ідво
|
ротники, запо
|
рос′ц′і, хат
|
н′і, домо
|
в’і.
Зібраний матеріал засвідчує формальну варіантність назв учасників весілля в
аналізованих говірках на фонетичному (фа
|
м’і(е)л′ійа, че
|
л′а(′е)дка), акцентуаційному
(п
|
ро
|
шен′і), словотвірному (неп
|
рошен′і – незап
|
рошен′і,
|
молод′
т
– моло
|
д′ож) рівнях.
Весільні агентиви переважно утворено шляхом афіксації (п’ідве
|
с′іл′н′і, запо
|
рожец′,
п’ідво
|
ротники та ін.); засвідчено субстантиви ве
|
с′іл′н′і, жо
|
нат′і,
|
з′ізван′і, п
|
ро
|
шен′і.
Чисельна група – назви з емоційно-оцінними конотаціями: гос
|
теĭк’і, роди
|
ноĭка,
ро
|
дочок, роди
|
ноĭц′а. Унаслідок семантичної деривації утворилися лексеми велика война,
войско, кумпанія. Відзначено запозичення з польської (родзіна) та угорської (рохиня) мов.
Особливість підгрупи в тому, що частина назв (підвесільники, весілля, свадьба, акт та
ін.) є суто обрядовими, а конституенти іншої групи (батьки, молодь, гості та ін.) –
перенесені із розряду загальновживаних назв. Функціювання в говірках кількох назв на
позначення весільного агентива (наприклад, п’ідве
|
с′іл′н′і, незап
|
рошен′і) свідчить про
тенденцію до уніфікації обрядової лексики.
_______________________________________________________________
1. Бігусяк М. В. До полісько-гуцульських паралелей у галузі весільної лексики //
Полісся: мова, культура, історія. Матеріали міжнародної конференції. К.: Поліграфічна
дільниця Інституту економіки НАНУ, 1996. С. 114-117.Наталія Хібеба
__________________________________________________________________________________
126
2. Бігусяк М. В. Із спостережень над весільною лексикою гуцульського говору //
Гуцульські говірки. Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Львів, 2000. С. 125-
148.
3. Бондарчук Л. М. Обрядова весільна лексика польської мови: Автореф. дис. …
канд. філол. наук / Інститут укр. мови НАНУ. К., 2003. 20 с.
4. Глібчук Н. Із спостережень над весільною лексикою у наддністрянських та
надсянських говірках // Вісник Львівського університету. Серія
філологічна. 2004. Вип. 34. Ч. ІІ. С. 120-126.
5. Грозовська Н. Термінологія весільного обряду середньонаддніпрянського
регіону (Київська, Полтавська, Черкаська області): Автореф. дис. … канд. філол. наук /
Запорізький державний університет. Запоріжжя, 1998. 17 с.
6. Пупенко (Бондарчук) Л. М. Польська весільна лексика та фразеологія //
Мовознавство. 1999. № 4-5. С. 21-33.
7. Селюжыцкая Ж. Намінацыі чыноў беларускага вяселля ў арэальным аспекце //
Волинь-Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних
проблем. Житомир, 2005. № 14. С. 188-191.
8. Тищенко О. Із спостережень над обрядовими номінаціями на українсько-
польському порубіжжі // Ucrainica II. Současná ukrajinistika. Problémy jazyka, literatury a
kultury. Olomouc, Univerzita Palackého v Olomouci. Olomouc, 2006. S. 525-531.
9. Adamowski J. Semantyka i organizacja przestrzeni obrzędy weselnego (obszar,
punkty, droga) // Kategoria przestrzeni w folklorze. Studium etnolingwistyczne. Lublin:
Wydawnictwo uniwersytety Marii Curie-Skłodowskiej, 1999. 254 s.
10. Maj M. “Nasza” i “ich strona” w obrzędzie weselnym // Zeszyty naukowe
Uniwersytetu Jagiellońskiego. Prace etnograficzne. Nakładem Uniwersytetu Jagiellońskiego,
1982. DCLX. Z. 16. S. 43-52.
Джерела:
Арк. – Аркушин Г. Словник західнополіських говірок: У 2 т. Луцьк: Вежа, 2000.
Т. 1-2.
БГ – Буковинські говірки: Хрестоматія діалектних текстів / Укл.: Руснак Н.,
Гуйванюк Н., Бузинська В. Чернівці: Рута, 2006. 383 с.
Весілля – Весілля: У 2 кн. / ІМФЕ АН УРСР ім. М.Т. Рильського; Ред.:
Є. М. Антоненко. К.: Наук. думка, 1970. Кн. 2. 480 с.
Гліб.
1
– Говірки південно-західного наріччя української мови: Збірник текстів /
Упорядк.: Н. М. Глібчук. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2000. 155 с.
Гліб.
2
– Українські говірки південно-західного наріччя: Тексти / Упорядк.:
Н. М. Глібчук. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2005. 238 с.
Гнат. – Гнатюк В. Бойківське весїлє в Мшанци (Старосамбірського повіта) //
Материали до українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє етнографічної комісиї,
1908. Т. Х. С. 1 – 29.
Говірка – Говірка села Машеве Чорнобильського району. Частина 4: Матеріали до
Поліського етнолінгвістичного атласу / Уклад.: Ю. І. Бідношия та ін. К.: Центр захисту
культурної спадщини від надзвичайних ситуацій, 2005. 704 с.
Говори – Говори української мови: Збірник текстів / За ред. Т.В. Назарової. К.: Наук.
думка, 1977. 592 с.
Горбач VII – Горбач О. Південнобуковинська гуцульська говірка і діалектний
словник с. Бродина, пов. Радівці (Румунія) // Горбач О. Зібрані статті. VIII. Історія мови.
Діялектологія. Лексикологія. Мюнхен, 1977. С. 123-275. Агентивне поле весільної лексики…
__________________________________________________________________________________
127
Грінч. – Словарь української мови: У 4 т. / За ред. Б. Грінченка. Репринт. вид. 1906–
1907 рр. К.: Наук. думка, 1996 – 1997. Т. 1-4.
Денис. – Денисюк І. Пісні з-над берегів Турського озера. Луцьк: Надстир’я,
2004. 256 с.
ЕСУМ – Етимологічний словник української мови: У 5 т. / За ред.
О. С. Мельничука. К.: Наук. думка, 1982-2006. Т. 1-5.
Жатк. – Жаткович Ю. Замітки етноґрафічні з Угорської Руси // Етнографічний
збірник. Львів, 1896. Т. ІІ. 54 с.
Жел. – Желехівський Є., Недільський С. Малоруско-нїмецкий словар. Львів, 1885-
1886. Т. 1-2.
Збор. – Зборовський П. Бойківські весільні латканки. Львів: Сполом, 2002. 196 с.
ЗКДА – Общекарпатский диалектологический атлас: Вступительный выпуск. Скопjе:
МАНу, 1988. 184 с.; Вып. 3. Варшава, 1991. 184 с.
КІС – Картотека “Словника української мови XVI – І пол. XVII ст.” / Зберігається в
Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Львів).
Кміт – Кміт Ю. Бойківське весїлє в Гвіздци (Турчанського повіта) // Материали до
українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє етнографічної комісиї, 1908. Т. Х.
С. 82 – 100.
Корз. – Корзонюк М. Матеріали до словника західноволинських говірок // Українська
діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1987. С. 62-267.
КСГГ – Картотека “Словника гуцульських говірок” / Зберігається в Інституті
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (Львів).
КСЛГ – Пиртей П. Короткий словник лемківських говірок / Упорядк.
Є. Д. Турчин. Івано-Франківськ: Сіверсія МВ, 2004. 364 с.
Куз. – Кузеля З. Бойківське весїлє в Лавочнім (Стрийського повіта) // Материали до
українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє етнографічної комісиї, 1908. Т. Х.
С. 121-150.
Кузів – Кузів І. Житє-бутє, звычаї и обычії гôрского народу // Зоря. Львів,
1889. Ч. XVII. С. 282-287; Ч. XVIII. С. 299-302; Ч. XIX. С. 317-320.
Левин. – Левинський В. Бойківське весїлє в Доброгостові (Дрогобицького повіту) //
Матеріали до українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє етнографічної комісиї,
1908. Т. Х. С. 101-120.
Лит.-Барт. – Литвинова-Бартош П. Весїльні обряди і звичаї у с. Землянцї, в
Чернигівщинї // Материали до українсько-руської етнольоґії. Львів: Виданнє
етнографічної комісиї, 1900. Т. ІІІ. С. 70-173.
Магр. – Магрицька І. Словник весільної лексики українських східнослобожанських
говірок. Луганськ: Знання, 2003. 172 с.
Мис. – Мисевич О. Український весільний обряд у Бойківщині. Львів: Наш лемко,
1937. 89 с.
Моск. – Москаленко А. А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської обл. //
Одеса: Одеський держ. пед. інститут ім. К. Д. Ушинського, 1958. 79 с.
НГ – Наддністрянський говір: Короткий словник / Святоуспенська унівська лавра.
Рукопис. Зберігається в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
(Львів).
Он. – Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок: У 2 ч. К.: Наук. думка, 1984.
Ч. 1-2.
Ост. – Осташ Н. Словник діалектної лексики переселенців із Холмщини //
Діалектологічні студії. 4: Школи, постаті, проблеми / Відп. ред. П. Гриценко, Наталія Хібеба
__________________________________________________________________________________
128
Н. Хобзей. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2004.
С. 355-378.
Пшеп.-Овч. – Пшепюрська-Овчаренко М. Мова українців Надсяння / Упор.:
В. Пилипович. Перемишль, 2007. 300 с.
Роман. Романюк П. Ф. Лексика весільного обряду Правобережного Полісся:
Матеріали до “Лексичного атласу української мови” // Дослідження з української
діалектології. К.: Наук. думка, 1991. С. 225-251.
СЗГ – Сабадош І. В. Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського
району. Ужгород: Ліра, 2008. 480 с.
Слоўнік Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча:
У 5 т. / Уклад.: Ю. Ф. Мацкевіч, А. І. Грынавецкене, Я. М. Рамановіч та ін. Мінськ:
Навука і техніка, 1979-1984. Т. 1-5.
СлУМ – Словник української мови XVI – І пол. XVII ст. / Відп. ред.
Д. Гринчишин. Львів: Вид-во Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України, 1994-2005. Вип. 1-12.
Сокіл – Фольклорні матеріали з Отчого краю / Упорядк.: В. Сокіл, Г. Сокіл. Львів:
Інститут народознавства НАН України, 1998. 615 с.
СРГС – Словарь русских говоров Сибири: В 2 т. / Под. ред. А. И. Фёдорова; сост.
Н. Т. Бухарева, А. И. Фёдоров. Новосибирск, 1999. Т. 1; 2001. Т. 2.
СРНГ – Словарь русских народных говоров / Под. ред. Ф. П. Филина и
Ф. П. Сорокалетова. М.-Л.: Наука, 1965-2003. Т. 1-37.
ССУМ – Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У 2 т. К.: Наук. думка, 1977-
1978. Т. 1-2.
Староб. Старобільщина: Матеріали фольклорно-діалектологічних експедицій /
Упорядк.: Глуховцева К. Д., Курило В. С., Лєснова В. В. та ін. Луганськ: Шлях,
2000. 128 с.
СУМ – Словник української мови: В 11 т. К.: Наук. думка, 1970-1980. Т. 1-11.
Тимч. – Тимченко Є. К. Матеріали до Словника писемної та книжної української
мови ХV – ХVІІІ ст.: У 2 т. / Упорядк.: Німчук В. В., Лиса Г. І. К., Нью-Йорк, 2002.
Т. 1-2.
ТП – Традиційні пісні українців Північного Підляшшя (за матеріалами експедицій
1999 – 2001 років Лариси Лукашенко та Галини Похилевич). Львів: Камула, 2006. 308 с.
УГР – Павлюк М., Робчук І. Українські говори Румунії. Едмонтон, Львів, Нью-Йорк,
Торонто: Інститут українознавства НАН України, 2003. 784 с.
Фасмер – Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. / Пер. с нем. и
доп. О. Н. Трубачева. 2-е изд. М.: Прогресс, 1986-1987. Т. I-IV.
Шило – Шило Г. Наддністрянський реґіональний словник. Львів: Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2008. 288 с.
Bańk. – Bańkowski A. Etymologiczny słownik języka polskiego: W 2 t. Warszawa:
Wydawnictwo Naukowe РWN, 2000. Т. І-ІІ.
Boryś – Boryś W. Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków: Wydawnictwo
Literackie, 2005. 864 s.
Brück. – Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków: Nakład i
własność krakowskiej spółki wydawniczej, 1927. 806 s.
SGP – Słownik gwar polskich: W 6 t. / Pod kіer. M. Karasia, J. Reichana. Wrocław,
Warszawa, Kraków, Gdańsk: Zakład narodowy im. Ossolińskich, PAN, 1979-2004. Т. I-VI.
SGUP – Studia nad słownictwem gwar ukraińskich w Polsce: Łemkowszczyzna i gwary
nadsańskie / Pod kier. J. Riegera. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Semper, 2002. 440 s.Агентивне поле весільної лексики…
__________________________________________________________________________________
129
SŁ – Rieger J. Słownictwo i nazewnictwo Łemkowske. Warszawa: Semper, 1995. 256 s.
SPGL – Rieger J., Masojć I., Rutkowska K. Słownictwo polszczyzny gwarowej na
Litwie. Warszawa: Wydawnictwo DIG, 2006. 455 s.
ПЕРЕЛІКНАЗВ ОБСТЕЖЕНИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ІЇХ СКОРОЧЕНЬ
Б – Бабино Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Бн – Бачина Старосамбірського р-ну
Львів. обл.; Бс – Бусовисько Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Бт – Бітля Турківського р-
ну Львів. обл.; Бч – Білич Старосамбірського р-ну Львів. обл.; В – Воля Старосамбірського
р-ну Львів. обл.; ВВ – Верхнє Висоцьке Турківського р-ну Львів. обл.; Вл – Волосянка
Сколівського р-ну Львів. обл.; Влж – Верхній Лужок Старосамбірського р-ну Львів. обл.;
Влк – Великосілля Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Влш – Волошиново
Старосамбірського р-ну Львів. обл.; ВСт – Верхня Стинява Сколівського
р-ну Львів. обл.; Вч – Вовче Турківського р-ну Львів. обл.; Вш – Вишків Долинського
р-ну Івано-Франків. обл.; ВЯб – Верхня Яблунька Турківського р-ну Львів. обл.; Гв –
Гвіздець Турківського р-нуЛьвів. обл.; Гк – Галівка Старосамбірського р-нуЛьвів. обл.; Гл
– Головецьке Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Гр – Грозова Старосамбірського
р-ну Львів. обл.; Грб – Грабовець Сколівського р-ну Львів. обл.; Д – Дидьова Турківського
р-ну Львів. обл.; Дб – Доброгостів Дрогобицького р-ну Львів. обл.; Дн – Дністрик
Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Ж – Жукотин Турківського р-ну Львів. обл.; Жп –
Жупани Сколівського р-ну Львів. обл.; Зв – Завадка Сколівського р-ну Львів. обл.; Зл –
Залужжя Рогатинського р-ну Івано-Франків. обл.; І – Ісаїв Турківського р-ну Львів. обл.; Іл
– Ільник Турківського р-ну Львів. обл.; Кз – Кузьминець Рожнятівського
р-ну Івано-Франків. обл.; Кзв – Козеве Сколівського р-ну Львів. обл.; Кзк – Козаківка
Долинського р-ну Івано-Франків. обл.; Кк – Кривка Турківського р-ну Львів. обл.; Кр –
Коростів Сколівського р-ну Львів. обл.; Кч – Корчин Сколівського р-ну Львів. обл.;
Л – Лолин Долинського р-ну Івано-Франків. обл.; Лб – Либохора Турківського р-ну Львів.
обл.; Лв – Лавочне Сколівського р-нуЛьвів. обл.; Лк – Лісковець Міжгірського р-ну Закарп.
обл.; Лпш – Лопушне Міжгірського р-ну Закарп. обл.; Лс – Лосинець Турківського р-ну
Львів. обл.; Мк – Максимівка Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Мл – Мельничне
Турківського р-ну Львів. обл.; Мр – Муроване Старосамбірськоо р-ну Львів. обл.; Мт –
Матків Турківського р-ну Львів. обл.; Мх – Махнівець Старосамбірського р-ну Львів. обл.;
Мхн – Мохнате Турківського р-ну Львів. обл.; Мш – Мшанець Старосамбірського р-ну
Львів. обл.; Н – Нижнє Самбірського р-ну Львів. обл.; Нв – Новоселиця Міжгірського р-ну
Закарп. обл.; НГс – Нижнє Гусне Турківського р-ну Львів. обл.; НРж – Нижня Рожанка
Сколівського р-ну Львів. обл.; НЯб – Нижня Яблунька Турківського р-ну Львів. обл.; Оп –
Опорець Сколівського р-ну Львів. обл.; Ор – Орів Сколівського р-ну Львів. обл.; Ос –
Осмолода Рожнятівського р-ну Івано-Франків. обл.; Пг – Погар Сколівського р-н Львів.
обл.; Пд – Підгородці Сколівського р-ну Львів. обл.; Пк – Побук Сколівського р-ну Львів.
обл.; Пл – Плаве Сколівського р-нуЛьвів. обл.; Пр – Присліп Турківського р-нуЛьвів. обл.;
Рз – Розлуч Турківського р-нуЛьвів. обл.; Рп – Ріп’яна Старосамбірського р-ну Львів. обл.;
Рс – Росохи Старосамбірського р-нуЛьвів. обл.; Сбч – Стрільбище Старосамбірського р-ну
Львів. обл.; Ск – Солуків Долинського р-ну Івано-Франків. обл.; Скл – м. Сколе
Сколівського р-ну Львів. обл.; Сл – Сливки Рожнятівського р-ну Івано-Франків. обл.; Слв –
Славське Сколівського р-ну Львів. обл.; Сн – Сушниця Старосамбірського р-нуЛьвів. обл.;
СНб – Слобода-Небилівська Рожнятівського р-ну Івано-Франків. обл.; СР – Стара Ропа
Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Ст – Стрільбище Старосамбірського р-ну Львів. обл.;
Стр – Стрілки Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Сх – Східниця Дрогобицького р-ну
Львів. обл.; Сш – Страшевичі Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Т – Тур’є
Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Тв – Тершів Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Тр –Наталія Хібеба
__________________________________________________________________________________
130
Труханів Сколівського р-нуЛьвів. обл.; Тс – Тисовиця Старосамбірського р-нуЛьвів. обл.;
Тсв – ТисівДолинського р-ну Івано-Франків. обл.; Тх – Тухолька Сколівського р-ну Львів.
обл.; Тхл – Тухля Сколівського р-ну Львів. обл.; Тш – Тишевниця Сколівського р-ну Львів.
обл.; Ул – Уличне Дрогобицького р-ну Львів. обл.; Ур – Урич Сколівського р-ну Львів.
обл.; Хв – Хащів Турківського р-ну Львів. обл.; Ч – Чаплі Старосамбірського р-ну Львів.
обл.; Шн – Шандровець Турківського р-нуЛьвів. обл.; Яв – Явори Турківського р-нуЛьвів.
обл.; ЯЗм – Ясениця Замкова Старосамбірського р-ну Львів. обл.; Ял – Ялинкувате
Сколівського р-ну Львів. обл.; Ям – Ямельниця Сколівського р-ну Львів. обл.; Яс – Ясень
Рожнятівського р-ну Івано-Франків. обл.; ЯСл – Ясениця-Сільна Дрогобицького р-нуЛьвів.
обл.
WEDDING VOCABUALARY FIELD OF BOYKO DIALECT: COMMON
NAMES OF WEDDINGPARTICIPANTS
Nataliya Khibeba
Ivan Franko National University of Lviv
Ukrainian Applied Linguistics Department
Universytets’ka Str. 1
UA-79000 Lviv. Ukraine
phone: 239-43-55
The semantic subgroup called common names of wedding participants, including free
semantic microgroups have been analysed in the article. The rich material collected in a field
way and chosen from regional sources is analyzed on comparative, etymological, motivation
and area aspects.
Key words: Boiko dialects, wedding vocabulary, thematic group, lexical semantic group,
semantic subgroup, semantic microgroups, lexeme, motivation.
АГЕНТИВНОЕ ПОЛЕ СВАДЕБНОЙ ЛЕКСИКИ БОЙКОВСКОГО ГОВОРА:
ОБЩИЕ НАЗВАНИЯ
Наталья Хибеба
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра украинского прикладного языкознания,
ул. Университетская, 1/233, 79001 Львов, Украина,
тел.: (80 322) 239 43 55
В статье проанализировано семантическую подгруппу “Общие названия участников
свадьбы”, в составе которой выделено три семантические микрогруппы.
Богатый материал, собранный экспедиционным методом и отобранный из
региональных источников, проанализирован в сравнительном, этимологическом,
мотивационном и ареальном аспектах.
Ключевые слова: бойковский диалект, свадебная лексика, тематическая группа,
лексико-семантическая группа, семантическая подгруппа, семантическая микрогруппа,
лексема, мотивация.
Стаття надійшла до редколегії 14.09.2008
Прийнята до друку 20.12.2008