Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут
імені ТарасаШевченка
вул. Ліцейна, 1, м. Кременець, Тернопільська обл., Україна
тел.:8 (03546) 2 19 91
Північна Тернопільщина – один із найдавніше заселених регіонів України. Об’єктом
свого дослідження ми обрали ойконіми, мотивовані слов’янськими автохтонними
композитними, відкомпозитними та відапелятивними іменами, оскільки вони
репрезентують найдавніші типи слов’янської топонімії.
Ключові слова: ойконім, композитне ім’я, відкомпозитне ім’я, апелятив, слов’янські
автохтонні особові назви.
Словотвірна структура та семантика базових назв ойконімів Північної
Тернопільщини свідчать про те, що ойконімійна система досліджуваного регіону
розпочала своє формування ще в давньоукраїнський період. Деякі назви поселень були
структурно оформлені на доойконімному рівні (первинні ойконіми), тобто, виникли
внаслідок семантичної трансформації групових назв людей (назви поселень на -івці, –
инці, -и/-і), інші – відразу, від часу свого виникнення, були найменуваннями населених
пунктів (вторинні ойконіми). Більшість таких назв – суфіксальні утворення, що
виражають належність іменованих об’єктів особам, чиї імена засвідчені в основах цих
ойконімів. Сюди відносимо ойконіми на *-jь (*-je, *-ja ), -ів (< -овъ), -ин, -івка та ін.
Об’єктом своєї розвідки ми обрали ойконіми Північної Тернопільщини, в основах
яких засвідчені слов’янські автохтонні композитні, відкомпозитні та відапелятивні імена,
оскільки вони репрезентують найдавніші типи слов’янської топонімії. За природою
слов’янські імена є трьох типів:
1) композитні, що мають у своєму складі не менше двох кореневих морфем зі
сполучним голосним або без нього, на зразок: Володимир, Мирослав, Святослав;
2) відкомпозитні (їх ще називають гіпокористиками) – імена, що мають скорочену форму
основи або одну повну основу замість двохосновної форми, на зразок: Борко < Бориславъ
[28, с. 22], Витко < Витомиръ, Витославъ [10, с. 457], Башко < Бахатоуръ, Бахтіяръ [28,
с. 9]. Грунтовний аналіз їх подано у книзі М. Л. Худаша, М. О. Демчук “Походження
українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів” [37]; 3) третя,
найчисельніша, група репрезентована слов’янськими автохтонними відапелятивними
іменами чи пізнішими прізвиськами. Чітко встановити межу між ними сьогодні
неможливо.
Ойконіми Північної Тернопільщини на -івці, -инці. На думку В. Никонова,
ойконіми на -івці, -инці належать до найбільш давніх і найчисельніших в українськійОйконіми Північної Тернопільщини…
__________________________________________________________________________________
163
топонімії. За кількістю вони поступаються лише назвам на -ка, -івка і майже дорівнюють
топонімам на -ів [29, с. 19].
Перші спроби наукового дослідження топонімів на -івці, -инці знаходимо у працях
істориків ХІХ ст.: Д. Веренки, Є. Сецинського, В. Теодоровича. Одначе висновки
названих дослідників про походоження цих назв базуються переважно на народній
етимології. На початку ХХ ст. спробу наукового вивчення онімів цього типу зробив
історик М. Кордуба, який обґрунтував важливість географічних назв як цінного
історичного джерела. Вдалий аналіз ойконімів на -івці, -инці поданий у працях
румунського мовознавця М. Штефанеску, а у вітчизняній ономастиці ойконіми цієї
моделі досліджували Л. Гумецька, Ю. Карпенко, К. Галас, В. Никонов та інші, однак, ці
вчені по-різному визначали творення вказаних топонімів. Так, М. Кордуба і Ю. Карпенко
розглядали ці топоніми як назви, що походять від катойконімів (назв жителів населених
пунктів з формантами на -ів, -ин). Подібної думки дотримувалися ще Л. Гумецька, О.
Стрижак, Ю. Редько та ін. Польські ономасти В. Ташицький, С. Роспонд, З. Штібер та ін.
вважали, що більшість топонімів на -івці, -інці є патронімічними за своїм походженням.
Ойконіми України названої словотвірної моделі стали об’єктом спеціального
монографічного вивчення Д. Бучка [10]. Проводячи діахронічне структурно-ареальне
дослідження ойконімів України на -івці, -инці за період XIV-XX ст., автор вказав на
зв’язок ареалу українських топонімів названого типу з ареалами однойменних топонімів
на території Словаччини, Болгарії та Югославії, дослідив процес їх розвитку на території
України. Дослідник уперше в Україні кваліфікував ойконіми на -івці, -инці як
патронімічні назви поселень, тобто такі, що виникли внаслідок метонімійного
перенесення назв людей на поселення, в яких вони жили [3, с. 7], у сучасних працях він
визначає їх як відпатронімні назви, оскільки патронімними є не самі ойконіми, а їх базові
назви. Структурне ж оформлення цих назв завершилося ще на доойконімному рівні [6,
с. 11].
Відпатронімні назви Північної Тернопільщини належать до найчисельніших. Вони
становлять 10% від усіх назв цього регіону. В аналізованих ойконімах домінують
відпатронімні назви, їх нараховується 52 одиниці (96,3%).
За структурою та походженням базових основ-патронімів аналізовані ойконіми
поділяємо на дві групи: 1) деривати від слов’янських автохтонних відкомпозитних
особових назв; 2) деривати від слов’янських автохтонних відапелятивних імен.
До першої групи відносимо ойконіми: Башківці < башківці “рід чи піддані Башка”,
пор. ОН Башко[28, с. 9] < Бахатоуръ,Бахтіяръ [28, с. 9], Витківці < витківці “рід чи
піддані Витка” < ОН Витко < д-рус. Витомиръ, Витославъ [11, с. 457], Ланівці < ланівці
“рід чи піддані Лана”< ОН Ланкомиръ, пор. ще Ланецъ, Ланко [28, с. 110], Тетильківці <
тетильківці “рід чи піддані Тетилька”< ОН Тетилько < Тетумилъ, пор. ще Тетикъ [28,
с. 192].
До другої групи належать ойконіми на зразок: Базаринці < базаринці “рід чи піддані
Базара”, пор. ОН Базаръ [36, с. 92], Биківці < биківці “рід чи піддані Бика”, пор. ОН Быкъ
[36, с. 74], Бобрівці < бобрівці “рід чи піддані Бобра,” пор. ОН Бобръ [36, с. 49], Вовківці
< вовківці “рід чи піддані Вовка”, пор. ОН Волк [28, с. 59], Жуківці < жуківці “рід чи
піддані Жука”, пор. ОН Жукъ [36, с. 152], Зарубинці < зарубинці “рід чи піддані Заруби”
[2, с. 338] та ін. ( Всього 23 назви ).
Ойконіми Північної Тернопільщини на -и/-і. Назви поселень на -и/-і є однією з
найменш досліджених словотвірних моделей в ойконімії України. У науковій літературі
ці ойконіми найчастіше кваліфікувалися як “родові назви” [38]. На думку В. Ташицького,
ойконіми цього типу первісно були “найменуваннями мешканців певного поселення наІнна Волянюк
__________________________________________________________________________________
164
основі особової назви, яку разом, як члени того самого роду, вони вживали, або якою їх
усіх іменовано” [41].
Ґрунтовно вивчав ойконіми названого типу польський мовознавець Г. Ґурнович. Ще
у 1968р. у світ вийшла його праця “Studia nad rodowymi nazwami mіejscowymi w języku
polskim na tle innych języków słowiańskich (synteza)”[38], у якій дослідник слушно
зауважив, що ойконіми на -и/-і доречніше було б кваліфікувати як назви родинні,
оскільки йдеться не про давній родовий устрій, а про утворення пізнішого часу. Однак
автор продовжував користуватися загальноприйнятим у польській ономастиці терміном
родові назви.
У вітчизняному мовознавстві про деривати від родових назв згадується у працях Л.
Гумецької [14] , Л. Масенко [27], а також принагідно у регіональних дослідженнях Ю.
Карпенка[18], Бучка [9], М. Худаша і М. Демчук [37], В. Котович [24]та ін. Аналіз
безсуфіксних ойконімів на -и/-і Надсяння (територія на сході сучасної Польщі) здійснив
щойно у 2006 р. Д. Бучко. Враховуючи особливості виникнення аналізованих онімів,
науковець пропонує іменувати їх відродинними назвами [5].
Ми поділяємо погляд Д. Бучка й іменуємо аналізовану модель ойконімів терміном
відродинні назви. У досліджуваному регіоні нараховується 107 таких назв. Аналіз назв
поселень здійснюватимемо з урахуванням характеру їх твірних слів, оскільки
дериваційно вони між собою не різняться.
1. Ойконіми, в основах яких засвідчені давньослов’янські (давньоукраїнські)
композитні та відкомпозитні імена: Бірки < Борки “родина Борка” < ОН Борко <
Бориславъ [28, с. 22]; Болязуби < Болязуби “родина Болязуба” < ОН *Болязуб, пор.: ОН
Болибік [33, с. 78], Валигори < Валигори “родина Валигори” < ОН Валигора [28, с. 34];
Голибіси < Голибіси “родина Голибіса” < ОН *Голибіс, пор. ОН Голібус, Голібут [2, с.
88]; Киданці < Киданці “родина Киданця” < ОН *Кидан, пор. ОН Койда [35, с. 181],
Тризуби < Тризуби “родина Тризуба” < ОН *Тризуб, пор. ОН Триріг [2, с. 307],
Шпиколоси < Шпиколоси “родина Шпиколоса” < ОН *Шпиколос, пор. ОНШпикула [2, с.
268].
2. Найчисельнішою є група ойконімів на -и/-і, в основах яких засвідчені
давньослов’янські /давньоукраїнські/ відапелятивні імена чи пізніші прізвиська: Бабії <
Бабії “родина Бабія” < ОН Бабій [33, с. 74] < бабій – “ловелас” [13, І, с. 14]; Бодаки
<Бодаки “родина Бодака” < ОН Бодак [35, с. 50] < бодак – рослина [13, І, с. 80]; Борсуки
< Борсуки “родина Борсука” < ОН Борсук [35, с. 53]; Верещаки < Верещаки “родина
Верещака” < ОН Верещак [35, с. 71] < верещака – “крикун, пискун” [13, І, с. 136], не
виключено, що також верещака – “страва з свинини” [16, І, с. 355], Крижі < Крижі
“родина Крижа” < ОН Крижъ [28, с. 106], пор. діал. криж – “хрест” [13, ІІ, с. 305],
Коцюби < Коцюби “ родина Коцюби” < ОН Коцюба [30, с. 117] < коцюба – “кочерга”,
Сагани < Сагани “родина Сагана”, пор. саґан – “котел, великий горшок, посуд взагалі”
[13, ІV, с. 95]. Всього 56 назв.
Ойконіми з суфіксом -*jь, -*j-e, -*j-a. Назви з прикметниковим суфіксом -*jь
належать до найархаїчніших слов’янських топонімічних типів. У граматичному
відношенні ці назви являли собою присвійні прикметники із значенням належності [17,
с. 628]. На думку чеського історика Ф. Палацького, назви поселень на -*jь походять від
імен їх засновників чи власників [40, с. 404]. Конкретизуючи значення цього форманта,
О. Купчинський зазначив, що цей давній суфікс вказував на власницьке, володільницько-
маєткове відношення особи до географічного об’єкта [26, с. 102].
Ґрунтовне дослідження українських ойконімів на -*jь (-*jе, -*jа) y X – XX ст.
підготувала в 2004році Л. Радьо [31]. Дослідниця аналізує типи твірних основ ойконімівОйконіми Північної Тернопільщини…
__________________________________________________________________________________
165
на -*jь (-*jе, -*jа), з’ясовує функції форманта, окреслює територію поширення назв
поселень цього типу та простежує їх динаміку й розвиток у часі.
На теренах досліджуваного регіону налічуємо лише 8 ойконімів з посесивним
суфіксом -*jь (-*jе, -*jа). За характером твірних основ ці ойконіми поділяємо на такі
групи:
1) ойконіми, в основах яких засвідчені давньослов’янські композитні та
відкомпозитні імена (Збараж, Ридомиль, Сураж, Тараж);
2) ойконіми, в основах яких засвідчені слов’янські автохтонні відапелятивні імена
(Вірля/ Урля, Кобилля, Рибча).
1. Ми поділяємо думку української дослідниці Л. Масенко, яка вважає, що ойконім
Збараж походить від давньослов’янського композитного імені Събырадъ чи Сбарадъ і
посесивного суф. *-jь [16, с. 151]. На жаль, це ім’я не фіксується жодним з відомих нам
ономастиконів. Існування такого імені в минулому підтверджують композитні імена з
цими ж компонентами, пор.: Збивои, Збилютъ, Збиславъ [28, с. 88], та з компонентом –
радъ: Люторадъ, Милорадъ, Радославъ [28, с. 116; 124]. Щодо зміни кореневого
голосного -и- на -а- в пізніших фіксаціях, Д. Бучко припускає, що це наслідок регресивної
асиміляції в системі голосних [7, с. 37]. Ойконім Ридомиль утворено від
давньослов’янського композитного антропоніма *Ридомилъ, який, на жаль, не
зафіксований у відомих нам джерелах, (пор. Радомилъ [28, с. 169]) та посесивного
форманта -*jь. Сураж – це відантропонімне утворення, що походить від
давньослов’янського імені *Сурадъ і посесивного суф -*jь. ОН Сурадъ – це
гіпокористичний варіант двочленного імені з постпозиціймим компонентом -рад:
*Cy[ди]радъ, пор. ще Судимиръ, Судиславъ [28, с. 189] або Су[ли]радъ, пор. Сулимиръ
[28, с. 189]. Перший, препозиційний компонент Суди-, або Сули- зазнав усічення до
одного складу Су-. Ойконім Тараж – від давньослов’янського композитного імені
*Тарадъ, яке утворилось внаслідок синкопи імені *Та<то>рад, і посесивного суф. -*jь.
Хоча ОН *Тарадъ і *Таторад не фіксується в жодному з відомих нам ономастиконів,
можливість їх існування в давні часи підтверджується двочленними іменами з такими ж
препозиційними компонентами пор.: Татомиръ [28, с. 191], Радимилъ, Радимиръ,
Радимъ…[28, с. 162]; Люторадъ, Милорадъ і под. [28, с. 116, 124).
2. Ойконіми, в основах яких засвідчені слов’янські автохтонні відапелятивні імена.
Вірля / Урля – утв. від ОН Орель [28, с. 144] і посесивного форманта -*ja. Поява
протетичного в зумовлена однією з характерних особливостей української мови —
тенденцією до прикритих складів. Рибча – від імені Рыбка [28, с. 170] та суф. -*j-a.
Ойконіми Північної Тернопільщини на -ів (-ова, -ове, -ово). Посесивні ойконіми
– це назви, що в час виникнення означали належність відповідного поселення людині, від
імені якої походить топонім. Твірними основами всіх найменувань аналізованого типу
виступають особові імена [17, с. 627]. У структурному відношенні ці ойконіми утворені
за допомогою давніх прикметникових формантів *-jь, -ов, (>-ів) -ин. У Давній Русі цей
топонімний тип був найпродуктивнішим, оскільки на той час припадає формування
феодальних відносин. Основною формою існування суспільства стає приватна власність
на землю та засоби виробництва. Саме у назвах поселень і відображено характер
суспільних відносин того часу, у них засвідчено приналежність землі чи населеного
пункту конкретній особі. Назви з суфіксами -овъ (-евъ), -инъ могли поєднуватись із
загальними словами городь, село, дворь, дворище та ін. Вони молодші від утворень на –
*jь. Про це зокрема свідчить наявність серед твірних основ цих назв поселень значного
відсотка християнських імен (пор. назви міст Василевъ, Даниловъ, Дмитровъ), тоді як
основою посесивів на -*jь виступають переважно давні слов’янські композитні, рідшеІнна Волянюк
__________________________________________________________________________________
166
відкомпозитні імена [17, с. 628-629]. Хоча серед ойконімів на -ів (< -ов) також
трапляються дуже давні утворення, пор. Краковъ, Киевъ, Черниговъ та ін. Ойконіми на –
ов (>-ів), -ин поступово витіснили деривати на -*jь (-*j-е, -*j-а), оскільки були більш
виразними за семантикою [4, с. 139].
Глибоко і всебічно проаналізувала географічні назви із формантами -ин, -ів на
території України (Х – ХХ ст.) у 1993р. З. Купчинська в дисертаційній роботі “Лексико-
семантична і словотвірна структура географічних назв на -ин, -ів (Територія України
Х–ХХ ст.)”. Учена наголосила на властивості названих суфіксів виражати посесивні
відношення, у тому числі індивідуальну приналежність [25, с. 2-6].
Аналізуючи базові назви посесивів Опілля на -ів (-ова, -ове, -ово), В. Котович,
зараховує всі ойконіми названого типу до відантропонімних утворень [23, с. 120-122].
Окремі дослідники, передусім польські мовознавці, схильні вважати, що утворення з суф.
-ів можуть виражати не лише посесивність, а й топографічність, тобто вони здатні
утворюватися безпосередньо від апелятивів, особливо коли в основах ойконімів
вживаються назви тварин чи рослин [34, с. 37]. Погоджуємося з думкою, що більшість
українських ойконімів на -ів варто кваліфікувати, насамперед, як посесивні, похідні від
відповідних антропонімів, окрім штучно утворених у ХХ ст.
На території Північної Тернопільщини виявлено 38 ойконімів з формантом -ів (-ова,
-ове, -еве). Усіх їх ми кваліфікуємо як відантропонімні утворення. За походженням їх
твірних основ оніми названого типу поділяємо також на дві групи:
1. Ойконіми зі слов’янськими автохтонними відкомпозитними іменами в основах:
Вигошів, на нашу думку, – це відантропонімне утворення з посесивним суфіксом -ев
(> -ів ), твірною основою якого послужило давньоукраїнське ім’я *Вигошъ, що є усічено-
суфіксальним варіантом якогось давньослов’янського композитного антропоніма,
перший компонент якого починається на Ви-, пор.: Витомиръ, Виторадъ, Витославъ [28,
с. 40], а другий звучав як -гостъ, пор.: Гостимилъ, Гостирадъ, Доброгостъ [28, с. 63, 73].
У результаті синкопи композитне ім’я *Ви[то]гостъ > *Вигостъ. Пізніше фінальна
частина -гостъ змінилася на -гош [39, с. 69]. Первісне значення Выгошевъ – „дворъ,
замокъ Вигоша”; назва Вишгородок, напевно, первісно означала „городок Виша”, або, що
менш імовірно, „вищий город”. Маневе – походить від ОН *Манъ, пор. Мане [28, с. 118],
що є варіантом композитного імені Маниславъ [28, с. 118], і суф. -ев(-е). Лідихів –
утворено від ОН *Лидихъ, що є усічено-суфіксальним варіантом композитного імені
Лидмибора чи Лидулфостъ [28, с. 111]. Потуторів – на нашу думку, ойконім Потуторів
походить від імені *Потудор, що могло утворитися шляхом усічення другого складу
препозитивного компонента імені-композита і збереження в ролі особової назви першого
складу, що зрісся з іншим особовим іменем: Потуторів < ОН*Потутор, *По[и]тудоръ,
пор. Тудоръ [28, с. 195]; пор.: По- : Поиминъ, Потулъ [28, с. 153, 154]; -Туторь:
Тутомиръ [28, с. 195] з пізнішою прогрессивною асиміляцією за дзвінкістю, що дало
д > т: *Потудор > *Потутор. Почаїв – твірна основа цього ойконіма, гадаємо, є
гіпокористичним варіантом від двочленного давньослов’янського імені *По[зна]чай або
*По[зде]чай [37, с. 183]. ОН Почай [28, с. 155] утворилась шляхом усічення першого
препозиційного компонента Позна чи Поздь до одного cкладу По- [28, с. 118]. Баланцове
– на нашу думку, твірна основа ойконіма Баланцове є суфіксальним гіпокористиком ОН
Бал[ов]анъ [28, с. 7], [36, с. 38]; ОН*Баланецъ < Баланъ < Бал[ов]анъ.
Безсуфіксні відкомпозитні імена, які виникли шляхом усічення постпозитивного
компонента імені-композита і збереження в ролі особового імені його препозитивного
компонента засвідчені в основах таких назв поселень: Боричів – від ОН Боричъ, БорикъОйконіми Північної Тернопільщини…
__________________________________________________________________________________
167
[28, с. 23] < Бориславъ [36, с. 116]; Духів – від ОН Духъ < Духославъ [28, с. 80]; Малинів –
від ОН Малин [2, с. 176] < Малоньгъ, пор. Маловекъ, Малозимъ [28, с. 117, 118].
2. Ойконіми, в основах яких засвідчені слов’янські відапелятивні імена чи пізніші
прізвиська: Бриків – від ОН Брыкъ [36, с. 65] та суф. -овъ (-ів); Гнидава – від ОН Гнида
[2, с. 26; 35, с. 94] та суф. -ав-а, що, напевно, виражав релятивне значення; не виключено,
що ойконім походить від ОН *Гнідав, а ойконім Гнідава – це родовий відмінок від ОН
*Гнідав зі значенням приналежності; Грибова – від ОН Грибъ [36, с. 119] і суф. -ов-а з
посесивним значенням; Дунаїв – походить від антропоніма Дунай [2, с. 55] і суф. -ів;
Кокорів – від ОН Кокоръ [36, с. 188] і суф. -евъ (-ів); Колосова – від ОН Колос [2, с. 128] і
суф. -овъ (-ов-а). Всього 24 назви.
Посесивні ойконіми на -ин. Посесивний формант -ин, як і -ів (-ов) є одним із
найпоширеніших словотвірних типів слов’янської топонімії. Фіксації назв поселень з цим
формантом сягають ще давньоруського періоду [17, с. 629]. Цей суфікс утворював
присвійні прикметники від іменників, що закінчуються на -а (-я). Чоловічі особові імена
дохристиянських часів мали найчастіше саме такі закінчення [20, с. 225]. Кількість таких
утворень значно менша від кількості посесивних дериватів на -ів, усього 7 назв.
Відкомпозитне ім’я засвідчене в основі ойконіма Бутин – від ОН Бута [28, с. 30]
< Бутовитъ[28, с. 30]; Бутримъ [36, с. 6].
Ойконіми, в основах яких є слов’янські відапелятивні автохтонні особові назви:
Кушлин – від ОН Кушла [2, с. 153] і суф. -ин; Лосятин – від ОН *Лосята, пор. Лось,
Лосинець [2, с. 165; 36, с. 232] і суф. -ин; Комарин – від ОН Комара [2, с. 130]; Княжина
(2 н. п.) – від ОН Княгинья [28, с. 100]; Корчижин – від ОН *Корчига, пор. Корчага [36,
с. 200], Корч [2, с. 133].
Ойконіми з суфіксом – івк-а. Українські ойконіми на -івк-а – це порівняно нова
топонімна модель. За словами М. Кордуби, найдавніші її фіксації вперше були засвідчені
в документах XIV ст. Пізнє виникнення топонімів цього типу є результатом
„колонізаційної діяльності володарів та великих землевласників” [21, с. 15]. На новітність
цієї моделі вказують такі чинники: 1) твірними основами ойконімів на -івка найчастіше
виступають церковно-християнські імена або ж слов’янські відапелятивні антропоніми
прізвиськового типу: Вікентівка, Михайлівка, Коханівка, Москалівка і т. п.;
2) спостерігаємо також виникнення ойконімів цієї моделі на місці посесивних утворень
на -ів (< -овъ) та відпатронімних ойконімів на -івці, пор.: у XVI ст. – Переморів, з
XVIІ ст. – Переморівка; у XV–XVI ст.: Соколівці, Тарасівці, а з XVIІ ст. – Соколівка,
Тарасівка.
Діахронічні дослідження ойконімів на -івка дають можливість простежити зростання
кількісного показника цих онімів за століттями. На території Покуття ойконіми на -івк-а
в XV ст. представлені лише трьома першофіксаціями, у XVІ ст. вони становили вже 7%
першофіксацій і посідали п’яте місце серед інших моделей, а у XVІІІ ст. топоніми з
формантом -івк-а займають уже друге місце і становлять 20,5 % усіх першофіксацій [9,
с. 34]. Досліджуючи територію Опілля, В. Котович також зазначає, що у XVІІІ ст.
„словотвірним засобом другого рангу стали деривати із форомантом -івк-а (<-овк-а)”
[24, с. 35].
На досліджуваній території у документах XV ст. виявлено лише 4 першофіксації
ойконімів на -івка, проте в XVІ ст. спостерігаємо різке збільшення кількісного показника
– уже 17 назв поселень. Ці назви становлять 13% першофіксацій і посідають третє місце
серед інших моделей, поступаючись відпатронімним та відродинним назвам. Як
зауважує Ю. Редько, топонімний суфікс -івк-а (<-овк-а) виник унаслідок утворення
іменників за допомогою суф. -к-а від присвійних прикметників на -ова (-ева) із пізнішимІнна Волянюк
__________________________________________________________________________________
168
переходом -о-, -е- в новозакритих складах в -і- [32, с. 230]. Основи таких назв вказують на
ім’я (прізвище) власника двору, що дав початок назві відповідного поселення або на ім’я
особи (засновника, рідше його близьких родичів), на честь якої поселення було названо
[22, с. 11].
На території Північної Тернопільщини виявлено 49 ойконімів на -івк-а. Слов’янські
відкомпозитні імена лежать в основах таких назв поселень: Богданівка < ОН Богдан,
Хотівка < ОН Хотъ < Хотеборъ, Хотемиръ [28, с. 201] та Цеценівка < ОН *Цецен, пор.
Цеценко [35, с. 376] < Ciecierad [39, с. 67].
В основах більшості ойконімів на -івка – слов’янські автохтонні відапелятивні імена
чи прізвиська (35 назв): Баришівка < ОН Барышъ [36, с. 31], апел. бариш – “прибуток,
вигода” [13, І, с. 30]; Веселівка < ОН Веселъ [28, с. 37]; Галанівка < ОН Галан [12, с. 48],
апел. ѓалан – „півень особливої породи” [16, І, с. 457]; Ковалівка < ОН Коваль [2, с. 138;
28, с. 100], Комарівка < ОН Комар [28, с. 102], Москалівка < ОН Москаль [2, с. 189].
Писарівка < ОН Писар [35, с. 273], Радошівка < ОН Радошъ [28, с. 164]. ОН Радошъ є,
очевидно, скороченим давньослов’янським ім’ям, яке утворилося від ОН Радо[славъ] +
суф. -ш. На час творення ойконімів на -івка більшість скорочених давніх слов’янських
автохтонних імен перейшли в розряд прізвищ або прізвиськ [1, с. 170]. Отже, ойконім
Радошівка також зараховуємо до названої групи.
Ойконіми форми родового відмінка. Окремо в ойконімії Північної Тернопільщини
виділяємо відантропонімні ойконіми, посесивне значення яких виражене формою
Родового відмінка. Таких ойконімів на досліджуваній території – 8. В основах п’яти з них
засвідчені слов’янські автохтонні відапелятивні імена: Забара – Род. відм. ОН *Забар,
пор. ОН Забарко, Забара [35, с. 146]; Кульбіда – Род. відм. ОН *Кульбід, пор. ОН
Кульбіда [2, с. 149; 35, с. 198], можливо, назва поселення утворилась шляхом перенесення
прізвища власника на поселення; Нетреба – Род. відм. ОН *Нетреб, Нетреба, Нетребко
[35, с. 248]; Плетянка – Род. відм. ОН *Плетянко, пор. ОН Плетенко [12, с. 182],
Плетенчук, Плетяк [2, с. 226]; Плиска – Род. відм. ОН *Плиско, пор. ОН Плисюк [2,
с. 227], Плиска [35, с. 278], не виключено, що назва поселення утворилась шляхом
перенесення прізвища власника на саме поселення. В основах інших ойконімів засвідчені
християнські імена.
Ойконіми на -ець (-овець, -инець). Деривативи з суфіксом -ець (-овець, -инець)
належать до давніх слов’янських ономастичних утворень. З синхронічної точки зору ми з
повним правом можемо вважати -ець топонімним формантом, але діахронічний аналіз
переконує нас у тому, що більшість таких деривативів походить від готових уже
відповідних апелятивів. У топонімії семантичні функції суфікса -ець також досить
різноманітні: він може виконувати демінутивну, субстантивуючу та посесивну функцію
[14, с. 52].
На території Північної Тернопільщини виявлено 18 ойконімів з цим формантом, але
посесивну функцію він виконує при творенні лише двох ойконімів: назва поселення
Вишнівець, на нашу думку, це посесив на -овець (-івець) від слов’янської
відкомпозитноїОН Вышенъ < Вышенъга [28, с. 53]. Перв. знач. “дворь чи ін.” Вышена.
ОН Вышенъ – це гіпокористичне утворення, яке виникло шляхом усічення
постпозитивного компонента слов’янської ОН Вышенъга [28, с. 53] зі збереженням його
початкового приголосного -н- у зрощенні з препозитивним компонентом. Ойконім
Кунинець – посесив на -инець від слов’янської автохтонної відапелятивної ОН Куна [36,
с. 216], можливо, що це демінутив на -ець від існуючого поселення Кунин у сусідній
Рівненській області. Ойконіми Північної Тернопільщини…
__________________________________________________________________________________
169
Ойконіми на -иця. Названу модель ойконімів проаналізував у 1960 році І. Ковалик,
вказавши на складність генезису цих назв і можливість творення їх не лише від
прикметників/дієприкметників, але й безпосередньо від іменників, а також виділив різні
лексико-семантичні групи ойконімів на -иця [19, с. 137-143].
Ґрунтовне дослідження назв поселень України на –иця підготував у 2007 році
Д. Бучко, присвятивши аналізу онімів цієї моделі спеціальну статтю. Автор вказав на
суттєві відмінності словотвірного значення суфікса -іс-а (>-иц-я) на апелятивному й
онімному рівнях: “Найважливіше для онімів субстантивуюче значення форманта -іс-а
реалізувалося ним у назвах на -иця ще на апелятивному рівні. На онімному рівні воно
найвиразніше виявилося насамперед у творенні відприкметникових назв водних об’єктів
на зразок: Березовиця, Бистриця, Глинниця і под. У більшості сучасних гідронімів і
ойконімів України на -иця це субстантивуюче значення зберігається й сьогодні” [8,
с. 85].
Науковець здійснив також семантико-словотвірний аналіз назв поселень цієї моделі
та розподілив їх за часом виникнення на 3 групи: архаїчні, що беруть свій початок ще з
праслов’янської доби і виявляють чіткий зв’язок з гідронімами; другі – значно новіші,
виникли шляхом онімізації однойменних апелятивів на -иця; третю групу творять назви,
в основах яких засвідчені антропоніми (релятивно-посесивні утворення) [8, с. 86].
У межах досліджуваної території виявлено 13 ойконімів названої моделі. Лише один
ойконім Хотовиця утворено від слов’янської відкомпозитної ОН Хотъ < Хотеборъ, пор.
ще Хотемиръ, Хотиславъ [28, с. 201], за допомогою ускладненого суфікса -овиц-я з
релятивно-посесивним значенням. Первісне значення: “П., власником або
першопоселенцем якого був Хот”.
Отже, більшість відантропонімних ойконімів досліджуваного регіону утворилась від
слов’янських автохтонних особових назв. Найчастіше в основах цих назв поселень
засвідчені слов’янські відапелятивні імена чи пізніші прізвиська – всього 156 ойконімів,
що становить 27% від загальної кількості назв поселень досліджуваної території. Значно
менше ойконімів, в основах яких – слов’янські автохтонні відкомпозитні особові імена –
23 назви, що становить 4% від загальної кількості; і лише 6 ойконімів утворені від
слов’янських композитних особових назв (1%). Незначна частина ойконімів Північної
Тернопільщини названих моделей містять у своїх основах церковно-християнські імена.
______________________________________________________
1. Бачинська Г. Українські ойконіми на -івка, мотивовані давніми слов’янськими
іменами // Актуальні проблеми словотвору української мови. Тернопіль, 1993. С. 169-170.
2. Богдан Ф. Словник українських прізвищ у Канаді. Вінніпег, Ванкувер: Накладом
Ономастичної комісії УВАН і Канадського Назвознавчого Інституту, 1974. 354с.
3. Бучко Д. Г. Ареалы украинских топонимов на -івці, -инці в XIV-XIX вв. //
Перспективы развития славянской ономастики. М.: Наука, 1980. С. 90-100.
4. Бучко Д. Г. Архітипічні утворення назв на –
*
jь ойконімії Покуття // Українська
історична та діалектна лексика. К., 1996. С. 138-145.
5. Бучко Д. Г. Відродинні ойконіми Надсяння // Acta Albaruthenica, Rossica, Polonica: VII
Міжнародная навук. канф. “Беларуска-руска-польскае супастаўляльнае мавазнауства,
культуралогія”. Віцебск, 2006. С. 294-296.
6. Бучко Д. Г. Класифікація ойконімів України (словотвірно – мотиваційний аспект) //
Наукові записки. Серія: Мовознавство. Кіровоград, 2001. №37.
7. Бучко Д. Г. Назви найдавніших поселень Тернопільщини // Наукові записки. Вип. І.
Серія: Мовознавство. Тернопіль, 1999. С. 32-42. Інна Волянюк
__________________________________________________________________________________
170
8. Бучко Д. Ойконіми України на -иця // Jezikoslowni zapiski. 2007. 1-2. Ljubljana
Založba. ZRC, 2007. S. 83-93.
9. Бучко Д. Г. Походження назв населених пунктів Покуття. Львів, 1990. 143с.
10. Бучко Д. Г. Украинские топонимы на -івці, -инці: Автореф. дис. …канд. филол. наук.
Львів, 1972.
11. Гинкен Г. Г. Древнейшие русские двуосновные личные имена и их
уменьшительные // ЖиваяСтарина.. СПб., 1893. С. 457-461. Вып. 4
12. Горпинич В. О., Корнієнко І. А. Прізвища Дніпровського Припоріжжя (словник).
Дніпропетровськ, 2003. 271с.
13. Грінченко Б. Д. Словарь української мови. К., 1958 – 1959. Т. І-IV.
14. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст.
К., 1958. 238 с.
15. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі. К., 1985.
254 с.
16. Етимологічний словник української мови. К., 1982-1989 Т. І-ІІІ.
17. Історія української мови. Лексика і фразеологія. К.: Наукова думка, 1983. 743с.
18. КарпенкоЮ. А. Топонімія Буковини. К., 1973. 237 с.
19. Ковалик І. Словотворча будова української топоніміки (назви населених пунктів із
суфіксом -иця (-ниця) // Питання українського мовознавства. Кн. 4. Львів: Вид-во
Львівського університету. С. 137-143.
20. Коваль А. П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. К.: Либідь,
2001. 302с.
21. Кордуба М. Що кажуть нам назви осель? Львів, 1938. 22 с.
22. Котович В. В. Ойконімія Опілля XII-XX ст: Автореф. дис….канд. філол. наук.
Дрогобич, 2000. 20 с.
23. Котович В. Посесивні ойконіми Опілля: характеристика базових назв // Наукові
записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Вип. 37. Кіровоград: Кіровоградський
ДПУ ім. Володимира Винниченка, 2001. С. 120-123.
24. Котович В. В. Походження назв населених пунктів Опілля. Дрогобич:
Відродження, 2000. 156 с.
25. Купчинська З. О. Лексико-семантична і словотвірна структура географічних назв на
-ин, -ів (Територія України, Х–ХХ ст.). Автореф. дис… канд. філол. наук. Львів, 1993. 18с.
26. Купчинський О. А. Двочленні географічні назви України на –
*
jь // Питання історії
української мови. К., 1970. С. 101-129.
27. Масенко Л. Т. Розвиток топонімічної лексики // Історія української мови: Лексика і
фразеологія. К., 1983. С. 620-659.
28. Морошкин М. Я. Славянский именослов или собрание славянских личных имён в
алфавитном порядке. СПб., 1867. 213 с.
29. Никонов В. А. Топонимы -івці, -инці на Украине //Вопросы географи. Сб. 70:
Изучение географических названий. М., 1966. С. 19-27.
30. Панчук Г. Д. Антропонімія Опілля. Тернопіль, 2001. 196 с.
31. Радьо Л. Н. Українські ойконіми на –
*
jь (-
*
jа, –
*
jе) у Х-ХХ ст. : Дис. … канд. філол.
наук. Тернопіль, 2004. 240 с.
32. РедькоЮ. К. Взаємозв’язок між українськими прізвищами і топонімічними
назвами // Питання слов’янського мовознавства. Кн. 5. Львів, 1958.
33. РедькоЮ. К. Довідник українських прізвищ. К., 1969.
34. Роспонд С. Структура и стратиграфия древнерусских топонимов //
Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1972. С. 9-89. Ойконіми Північної Тернопільщини…
__________________________________________________________________________________
171
35. Словник прізвищ: практичний словозмінно-орфографічний (на матеріалі
Чернівеччини). Чернівці: Букрек, 2002.
36. Тупиков Н. М. Словарь древнерусских личных собственных имён: Записки
отделения русской и славянской археологии русского археологического общества. СПб.,
1903. 857 с.
37. Худаш М. Л., Демчук М. О. Походження українських карпатських і прикарпатських
назв населених пунктів (відантропонімні утворення). К.: Наукова думка, 1991. 267с.
38. Górnowicz H. Studia nad rodowymi nazwami miejscowymi w języku polskim na tle
innych języków słowiańskich (synteza). Gdańsk, 1968. S. 5.
39. Malec M. Staropolskie srócone nazwy osobowe od imion dwuczłonewych, Wrocław etc.;
PAN, 1982. 220s.
40. Palacký F. O. O jménech mistnich v zemi česke a morawské: Rozbar etymologický
mistnich jmen českoslovanských // Ćasopis Českého museum. 1934. Roc. 8. S. 404-419.
41. Taszycki W. Słowiańskie nazwy miejscowe. Ustalenie podziału // Rozprawy i studia
polonistyczne. T. I: Onomastyka. Wrocław etc., 1958. S. 264.
NORTH TERNOPILSHCHYNA OYCONIMS WITH SLAVONIC NAMES IN
STEMS
Inna Volyanuk
Kremenets Taras Shevchenko Regional Humanitarian-Pedagogical Institute
Litseina St., 1, Kremenets, Ternopil Region, Ukraine
phone: 8 (03546) 2 19 91
North Ternopilshchyna is one of the most ansiently populated regions in Ukraine. The
object of our investigation is oyconims motivated by Slavonic autochthonous compositive, offcompositive and off-appealing names, since they represent the most ansient i types of Slavonic
toponymy.
Key words: oyconim, compositive name, off-compositive name, appealative, Slavonic
autochthonous personal names.
ОЙКОНИМИ СЕВЕРНОЙ ТЕРНОПОЛЬЩИНЫСО СЛАВЯНСКИМИ
ИМЕНАМИ В ОСНОВАХ
Инна Волянюк
Кременецкий областной гуманитарно- педагогический институт имени ТарасаШевченко
ул. Лицейная, 1, г. Кременец, Тернопольская обл., Украина
тел.:8 (03546) 2 19 91
Северная Тернопольщина – один из наиболее древних регионов Украины. Объектом
своего исследования мы избрали ойконими, мотивированные славянскими
автохтонными композитными, откомпозитними и отапелятивними именами, поскольку
они представляют самые давние типы славянской топонимии.
Ключевые слова: ойконим, композитное имя, откомпозитное имя, апелятив,
славянские автохтонные личные названия.
Стаття надійшла до редколегії 28. 09. 2008
Прийнята до друку 20. 12. 2008