Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра української мови,
вул. Університетська, 1/234, 79001, Львів, Україна,
тел.: (80 322) 296 47 17
Аналіз мікротопонімікону півночі Львівщини засвідчив, що місцева географічна
термінологія, зокрема орографічна та гідрографічна, є одним із важливих джерел
мікротопонімії. Місцеві географічні терміни, які лягли в основу мікротопоназв, вказують
на суть названого об’єкта, його ознаки.
Ключові слова: мікротопонім, місцевий географічний термін, орографічна
номенклатура, гідрографічна номенклатура.
Одним із найважливіших джерел мікротопонімії є місцева географічна термінологія,
тобто пласт лексики, що використовується на позначення об’єктів та явищ фізичної
географії. Це та скарбниця народної мудрості, у якій люди втілили свій багатовіковий
досвід спостережень над природою краю, досвід пізнання та використання її багатств.
Місцева географічна номенклатура – це “фрагмент лексико-семантичної системи
мови, своєрідно впорядкований та організований, який має певну структуру і пов’язаний
з іншими термінологічними групами лексики” [22, с. 3]. Для географічного терміна
притаманні однозначність, але лише в межах певної території, відсутність емоційного
забарвлення, нейтральність. Однак, на відміну від інших наукових термінів, географічний
апелятив не виникає внаслідок цілеспрямованого дослідження певної поставленої
проблеми, а є результатом вікової взаємодії людини та природи. Деякі особливості
місцевої географічної номенклатури обумовлені взаємодією з топонімами, а також з
реаліями навколишнього середовища.
Оскільки географічні апелятиви є “одним із основних резервуарів для топоніміки,
насамперед мікротопоніміки” [19, с. 17], то питання їх взаємозв’язку здавна цікавить
науковців (географів, діалектологів та ономастів). Географічна номенклатура була
об’єктом дослідження багатьох учених: Т. Громко [3], О. Данилюк [5], Т. Марусенко [12],
Е. Мурзаєва [14], М. Толстого [20] та інших, які лише принагідно вказували на зв’язок
географічної термінології та топонімів. Також варто відзначити регіональні словники
С. Грабця [23], Т. Громко, В. Лучика, Т. Поляруш [2], О. Данилюк [4], Я. Рудницького
[17], Є. Черепанової [22] тощо. У поле зору українських ономастів географічна
номенклатура потрапляла, головно, у контексті дослідження певного пласту топонімії
(Д. Бучко [1], Ю. Карпенко [8], В. Лобода [11], Є. Посацька-Черняхівська [16],
Є. Черепанова [21] та ін. ).
Місцева географічна термінологія у складі мікротопонімів будь-якого регіону,
зокрема півночі Львівщини, визначає основу їх реалій. Географічний апелятив, який
входить до складу наймення, нерідко визначає смисловий зміст топоніма і вказує наОксана Гулик
__________________________________________________________________________________
188
природу, ознаки та властивості названого об’єкта (порівняймо термін став, що означає
“штучна водойма” (Дан. С. 90), та мікротопоназву Став (водойма, с. Зіболки Жв,
с.Сулимів Жв).
Місцева географічна номенклатура і мікротопоніми різняться передусім тим, що
“перші називають клас однорідних географічних предметів, а другі найменують окремі
такі предмети, що перші виражають поняття, а другі їх не виражають” [9, с. 36]. Тобто
суттєва відмінність між цими пластами лексики лежить на рівні “апелятив – онім”,
географічні терміни як назви загальні позначають, а топоніми як власні називають
географічні об’єкти (наприклад, оболонь (низинний луговий простір (Гр. Т. ІІІ. С. 21) –
Оболонь (куток, с. Завишень Ск), Оболоня (куток, сіножать, с. Зіболки Жв). У
мікротопонімії таке розрізнення майже не відчутне, що спричинене її специфікою (багато
топонімістів вказують на значну близькість назв невеликих географічних об’єктів і
апелятивів [7; 15; 18]).
Як слушно зазначив білоруський ономаст В. Жучкевич, “географічний термін – це
ще не географічне найменування… Але в кожному терміні вже закладена потенціальна
можливість переходу його в клас власних назв…” [6, с. 35].
В ономастичній науці є різні погляди на те, чи існують перехідні стани між цими
двома пластами лексики. Допускаючи випадки переходу назви з однієї групи лексики в
іншу, Ю. Карпенко стверджував, що географічне найменування може бути лише
терміном або лише топонімом [9, с. 36]. Однак існує й інша думка, яка полягає в тому, що
таким перехідним етапом між географічною номенклатурою та топонімами є
мікротопоназви прийменникових конструкцій (описові мікротопоніми) [10, с. 124].
Скажімо, поле за горою – Загірі (поле, с. Хлівчани Ск), за річкою – Зарічка (частина села,
с. Волиця Ск).
Як уже зазначалося, місцева географічна номенклатура та мікротопонімія тісно
взаємопов’язані, особливо близько до географічних апелятивів стоять мікротопоназви,
що є їх переосмисленням. У мікротопоніміконі досліджуваного регіону дуже поширене
використання географічної термінології у функції онімів без будь-яких словотвірних змін
(порівняймо термін горб (“невелике округле підвищення на площині” (СУМ. Т. ІІ.
С. 125) і мікротопоназви Горб (куток, с. Волиця Ск, с. Комарів Ск) чи багно (“болото в
загальному значенні” (Дан. С. 7) і Багно (поле і сінокіс, с. Павлів Рд; болото, с. Нова
Кам’янка Жв, с. Синьків Рд). Аналіз зібраного матеріалу показав, що найчастіше
географічний термін виконує функцію власної назви об’єкта тоді, коли на певній
території, по-перше, є лише один такий географічний об’єкт, тому не потребує
вирізнення з-посеред інших (Безодня (джерело, с. Себечів Ск; поле, с. Борок Ск, с. Гута
Ск), Копань (поле, с. Горбків Ск), по-друге, з-поміж однорідних географічних реалій для
жителів вагоме значення має лише одна (Берег (пасовище, с. Забужжя Ск, с. Шпиколоси
Ск), Долина (сіножать, с. Завишень Ск).
Також було виявлено в мікротопонімії досліджуваного регіону численні випадки
топонімної метонімії (термін, що позначає один об’єкт, використовується як
найменування сусіднього). Так, мікротопоназва Криничка (поле, с. Завишень Ск)
мотивується тим, що у цій місцевості було джерело з криницею; Лиса Гора (поле, с.
Хлівчани Ск) – поле, що розташоване біля невеликого безлісого підвищення. Цікавим є
використання апелятива став у значенні ліс (Сірків Ставок (ліс, с. Хлівчани Ск).
Очевидно, що це є наслідком метонімії.
Місцевий географічний термін може топонімізуватися і шляхом приєднання до нього
диференційного атрибута, тобто утворювати складене найменування. Такий атрибут
“вже не виконує визначальну функцію, як у вільному словосполученні, словосполученняМісцева орографічна та гідрографічна термінологія…
__________________________________________________________________________________
189
лексикалізується, і всі члени його…є засобом номінації об’єкта” [13, с. 113]. Найчастіше
у мікротопонімії Львівщини такі атрибути вказують на належність певній особі
(Дияконова Долина (ліс, с. Смиків Ск), Йвасів Рів (канава, с. Зубейки Жв), Німаків Горб
(горб, с. Нова Кам’янка Жв), відношення до інших топонімів (Добрячинське Поле (поле
біля с. Добрячин, с. Завишень Ск), Купина Піщанська і Купина Хоронівська (назви полів,
що розташовані у частинах села Піщанка і Хоронів, с. Хлівчани Ск), об’єктивні ознаки
(Долини Великі і Малі (присілки, с. Потелич Жв), метафоричні визначення (Голодна Нива
(поле, с. Ульвівок Ск), Свята Гора (горб, с. Себечів Ск).
Значно рідше в мікротопоніміконі досліджуваного регіону використовуються назви
малих географічних об’єктів, утворені від місцевої термінології за допомогою афіксів.
Наприклад, Відполе (куток, с. Хлівчани Ск), Забрід (частина села, с. Воловин Ск), Підрів
(частина села, с. Скоморохи Ск) тощо. Однак, варто зауважити, що у творенні цих
префіксальних дериватів опосередковано виступає і лексико-синтаксичний спосіб. Адже
названі мікротопоніми утворились унаслідок лексикалізації прийменниково-іменникових
конструкцій, що вказують на місце розташування об’єктів щодо інших реалій.
Оскільки особливість географічного середовища зумовлює різноманіття лексико-
семантичних ознак для позначення у мові географічних понять, можна виділити
відповідно кілька лексико-семантичних підгруп місцевих географічних термінів, що
лягли в основу відповідних мікротопоназв півночі Львівської області. Зокрема вагоме
значення серед цих підгруп географічної номенклатури в творенні мікротопонімікону
цього регіону мають:
1) Орографічні терміни. Значна кількість мікротопоназв півночі Львівщини
утворилася від місцевої географічної термінології на позначення рельєфу місцевості: а)
від’ємного; б) додатнього; в) рівнинного. У цих назвах “зафіксовано сукупність
нерівностей земної кори, різних щодо масштабу і форми, не тільки сучасного ландшафту,
а й ландшафту попередніх століть” [16, с. 164].
а) до термінів, які вказують на заглиблення землі, належать апелятиви:
балка – Балкова [‘балкова] (вулиця, с. Завишень Ск);
безодня – Бездна [‘бездна] (урочище, с. Синьків Рд), Безодня [бе
и’
зод’н´а] (урочище,
с. Варяж Ск, с. Спасів Ск; поле, с. Гута Ск);
жолоб – Жолоб [‘жоло
у
б] (поле, с. Смиків Ск), Жолобина [жолу
о
‘бина] (ліс, с.
Яструбичі Рд);
низ – Низина [ни
е
зи’на] (поле, с. Цеблів Ск), Пониззя [по’низ´:а] (куток, с. Межиріччя
Ск);
окіп (1) рів з земляним насипом (СУМ. Т. V. С. 675); 2) викопана яма (Дан. С. 64) –
Заокіп [зав’к’іп
б
] (урочище, с. Щуровичі Рд), Окіп [о’к’іп] (куток, с. Стоянів Рд), Окопи
[о
у
‘копи] (куток, с. Стоянів Рд), Окописько [о
у
‘копис´ко] (рів, с. Нова Кам’янка Жв);
рів – Глибокий Рів [гле
и
‘бокий р´іў] (потік, с. Муроване Ск), Зарів [за’р´іў] (куток,
с. Павлів Рд), Йвасів Рів [ǐ’вас´іў р´іў] (канава, с. Зубейки Жв), Ковалів Рів [ко’вал´іў р´іў]
(яр, с. Матів Ск), Криничний Рів [кри
е
‘ничниǐ р´іў] (поле, с. Гоголів Рд), Межи Ровами
[ми
е
‘жи ро’вами] (поле, с. Гоголів Рд), Підрів [п’ід’р´іў] (вулиця, с. Скоморохи Ск), Рівці
[р´іў’ц´і] (поле, с. Ванів Ск), Рівчак [‘р´іўчак] (струмок, с. Барилів Рд), Рови [ро’ви] (куток,
с. Стоянів Рд), Ровища [ро’вишча] (поле, с. Завишень Ск), Танковий Рів [‘танко
у
вий р´іў]
(рів, с. Стоянів Рд), Цибульників Рів [ци
е
‘бул´ник’іў р´іў] (водопій, с. Завишень Ск);
фоса – Фоси [‘фоси] (озеро, с. Спасів Ск, с. Переспа Ск; поле, с. Княже Ск; ставок,
с. Перв’ятичі Ск);
язвина (провалля, рів (Гр. Т. IV. С. 536) – Язвини [йаз’вини] (урочище, с. Нова
Кам’янка Жв; ліс, с. Пиратин Рд) [‘йазви
е
ни] (ліс, с. Синьків Рд);Оксана Гулик
__________________________________________________________________________________
190
яма – Великі Ями [ве
и
‘лик’і ‘йами] (ями, с. Ванів Ск), Глибока Яма [гли
е
‘бока ‘йама]
(поле, с. Завидче Рд), Дідова Яма [‘д´ідова ‘йама] (місце на р. Західний Буг, с. Добрячин
Ск), На Ямах [на ‘йамах] (поле, с. Нова Кам’янка Жв), Ями [‘йами] (поле, с. Зіболки Жв)
тощо.
Базою для творення мікротопонімів півночі Львівщини є також географічна
номенклатура, що вказує на рельєф поблизу водних реалій:
берег (1) край землі, що межує з поверхнею річки, озера (СУМ. Т. І. С. 141); 2) край,
обочина (Гр. Т. І. С. 50); 3) мокра заболочена низина; 4) луг, де випасають корів (Дан.
с. 9) – Берег [‘бере
и
г] (край дороги, с. Завишень Ск), Береги [бе
и
ре
и
‘ги] (сінокіс, м.
Радехів), Бережне [бе
и
‘режне] (хутір, с. Борятин Ск), Беріжки [бе
и
р´іж’ки] (куток, с.
Барилів Рд), Набережна [‘набе
и
ри
е
жна] (район, м. Червоноград), Хрестовий Берег
[хри
е
с’товиǐ ‘бере
и
г] (берег, с. Добрячин Ск);
стінка (обрив гори або крутий берег ріки (Гр. Т. IV. С. 207) – Застінок [зас’’т´інок]
(куток, с. Фусів Ск).
б) назви на позначення рівнинної місцевості в мікротопонімії півночі Львівської
області представлені досить широко, що спричинено фізико-географічним положенням
краю. Серед цієї групи назв найуживанішими є наймення, утворені від лексем:
галява – Галява [га’л´ава] (куток, с. Миколаїв Рд), Галяви [га’л´ави] (місце в лісі, с.
Синьків Рд);
долина – Баранова Долина [ба’ранова до’лина] (поле, с. Перв’ятичі Ск), Великі і Малі
Долини [ве
и
‘лик’і і ма’л´і до’лини] (поле, с. Хлівчани Ск), Глибока Долина [гли
е
‘бока
до’лина] (урочище, с. Стенятин Ск), Дві Долини [дв’і до’лини] (поле, с. Варяж Ск),
Дияконова Долина [ди’йакова до’лина] (ліс, с. Смиків Ск), Долина [до’лина] (частина
пасовища, с. Завишень Ск; куток, с. Сулимів Жв, с. Смиків Ск), Долини Великі і Малі
[до’лини ве
и
‘лик’і і ма’л´і] (присілки, с. Потелич Жв), Долинки [‘доли
е
нки] (поле, с. Гоголів
Рд), Залізна Долина [за’л´ізна до’лина] (долина, с. Лещатів Ск), Попова Долина [по’пова
до’лина] (поле, с. Варяж Ск), Сафатова Долина [са’фатова до’лина] (поле, с. Забужжя Ск),
Себечівська Долина [се
и
бе’ч’іўс´ка до’лина] (поле, с. Борятин Ск), Шендухова Долина
[ше
и
нду’хова до’лина] (долина, с. Нова Кам’янка Жв);
лан – Лянгів Лан [‘л´анг’іў лан] (куток, м. Великі Мости Ск), Середні і Широкі Лани
[се
и
‘ред’н´і і ши
е
‘рок’і ‘лани] (поле, с. Сулимів Жв);
левада – Левада [ле
и
‘вада] (район, м. Червоноград);
луг – Від Лугу [в’іт ‘лугу] (куток, с. Стоянів Рд), Глибокий Луг [гли
е
‘бокий луг]
(сінокіс, с. Волиця Ск), Іванів Луг [і’ван´іў луг] (луг, с. Добрячин Ск), Квітковий Луг
[кв’ат’ковий луг] (луг, с. Волиця Ск), Луг [луг] (куток, с. Сілець Ск; урочище, с. Сморжів
Рд), Луги [лу’ги] (сінокіс, с. Яструбичі Рд), Лугова [луго’ва] (вулиця, с. Забужжя Ск,
м. Червоноград), Лугове [луго’ве] (куток, с. Борове Ск), Лужина [лу’жина] (луг, с. Борове
Ск), Лужки [луж’ки] (луг, с. Завишень Ск) [‘лушки] (куток, с. Миколаїв Рд; хутір, с.
Старий Витків Рд) [луш’к’е] (річка, с. Гоголів Рд), Лужок [лу’жок] (луг, с. Завишень Ск),
Муликів Луг [‘мулик’іў луг] (луг, с. Княже Ск), Підлуг [п’ід’луг] (поле, с. Яструбичі Рд),
Під Лугом [п’ід ‘лугом] (сінокіс, м. Радехів), Під Лужком [п’ід луж’ком] (поле, с. Нова
Кам’янка Жв);
лука – Лукова [лу
о
ко’ва] (вулиця, м. Радехів), Лукове [‘лукове] (поле, с. Матів Ск),
Луковиці [‘луковиц´і] (поле, с. Зіболки Жв);
нива – Березинські Ниви [бе
и’
резин’с´к’і ‘ниви] (поле, с. Нова Кам’янка Жв), Голодна
Нива [го’лодна ‘нива] (поле, с. Ульвівок Ск), Журавлева Нива [жураў’лева ‘нива] (ліс, с.
Смиків Ск), Нива [‘нива] (поле, с. Грицеволя Рд, с. Завишень Ск), Ниви [‘ниви] (поле, с.
Нова Кам’янка Жв; присілок, с. Потелич Жв), Нивка [‘ниўка] (поле, с. Нова Кам’янка Жв; Місцева орографічна та гідрографічна термінологія…
__________________________________________________________________________________
191
куток, с. Нивиці Рд, с. Стенятин Ск), Піднивка [п’ід’ниўка] (річка, с. Станин Рд), Піднивки
[п’ід’ниўки] (поле, с. Станин Рд, с. Щуровичі Рд), Чаусові Ниви [‘чаусов’і ‘ниви]
(урочище, с. Нова Кам’янка Жв);
оболонь – Блоня [б’лон´а] (куток, с. Стоянів Рд), Вболонь [ўбо’лон´] (поле, с.
Скоморохи Ск), Оболонь [о
у
бо’лон´] (куток, с. Завишень Ск), Оболоня [о
у
бо’лон´а] (куток,
сіножать, с. Зіболки Жв);
пастовень (пасовище (СУМ. Т. VI. С. 91) – Ксьондзів Пастовень [к’с´он’дз´іў
‘пастивен´] (сінокіс і садок, с. Корчин Рд), Пастивні [пасти
е
ў’н´і] (луг, м. Радехів, с.
Переспа Ск; куток, с. Новий Витків Рд), Пастівник [пас’т´іў’ник] (поле, с. Зіболки Жв),
Пастівники [пас’т´іўни’ки] (пасовище, с. Нова Кам’янка Жв);
поле – Бурятинське Поле [бу’р´атин’с´к’е ‘поле] (поле, с. Завишень Ск), Відполе
[в’ід
т
‘поле] (куток, с. Хлівчани Ск), Війтове Поле [‘в’іǐтове ‘поле] (поле, с. Борове Ск),
Вовче Поле [‘воўче ‘поле] (поле, с. Русин Ск), Доброчинське / Добрячинське Поле
[доб’рочин’с´к’е / доб’р´ачин’с´к’е ‘поле] (поле, с. Завишень Ск), Дячукове Поле
[д´ачу’кове ‘поле] (поле, с. Лубнівка Ск), Заполе [за’поле] (поле, с. Хлівчани Ск),
Колгоспне Поле [кол’госпне ‘поле] (поле, с. Завишень Ск), Панське Поле [‘пан’с´к’е ‘поле]
(поле, с. Муроване Ск), Паранькове Поле [па’ран´кове ‘поле] (район, м. Великі Мости Ск),
Пільце [п’іл´’це] (куток, с. Нова Кам’янка Жв), Поле [‘поле] (куток, м. Сокаль), Польна
[‘пол´на] (район, м. Радехів), Польова [пол´о’ва] (вулиця, с. Полове Рд), Савчинське Поле
[‘саўчин’с´к’е ‘поле] (поле, с. Завишень Ск), Шльомове Поле [ш’л´омове ‘поле] (поле, с.
Нова Кам’янка Жв), Яринине Поле [йа’рини
е
не ‘поле] (поле, с. Завишень Ск);
полонина – Полонична [поло’нична] (поле, с. Нивиці Рд);
поляна – Поляна [по’л´ана] (поле, с. Перемисловичі Ск), Поляни [по’л´ани] (поле, с.
Пиратин Рд; хутір, с. Лубнівка Ск);
пустиня – Пустиня [пус’тин´а] (поле, с. Синьків Рд);
цілина – Цілина [ц´іли’на] (поле, с. Хлівчани Ск).
в) народних термінів на позначення підвищення в українській мові є дуже багато.
Тому очевидно, що в мікротопоніміконі досліджуваного регіону є значна кількість назв
географічних мікрооб’єктів, похідних від термінів:
вал (земляний насип (Дан. С. 15) – Завал [за’вал] (урочище, с. Щуровичі Рд);
верховина – Верховинка [ве
и
рхо’винка] (пагорб, с. Нова Кам’янка Жв);
горб – Глухівський Горб [г’лух’іўс´кий горб] (горб, с. Острів Ск), Горб [горб] (куток,
с. Волиця Ск, с. Комарів Ск), Горбачівка [горба’ч’іўка] (куток, с. Варяж Ск), Горби
[гор’би] (поле, с. Гоголів Рд; куток, с. Полове Рд), Горбки [горб’ки] (ліс, с. Павлове Рд),
Горбовий Кут [горбо’вий кут] (ліс, с. Хлівчани Ск), Горбові [гор’бов’і] (поле, с. Нова
Кам’янка Жв), Горбок [гор’бок] (поле, с. Зубейки Жв; куток, с. Сморжів Рд), За Горбом
[за ‘горбом] (поле, с. Нова Кам’янка Жв), Лаківський Горб [ла’к’іўс´к’ій горб] (пагорб, с.
Нова Кам’янка Жв), Нагорбовине [нагорбо’вине] (ліс, с. Нова Кам’янка Жв), На
Горбовині [на горбо’вин´і] (поле, с. Нова Кам’янка Жв), Німаків Горб [н´іма’к’іў горб]
(горб, с. Нова Кам’янка Жв);
гора – Бобуловичева Гора [бо
у
‘бо
у
ловичова ‘гора] (куток, с. Княже Ск), Гірки [‘г’ірки]
(присілок, с. Потелич Жв), Гора [‘гора] (куток, с. Смиків Ск), Гори [‘гори] (поле, с.
Зіболки Жв; ліс, с. Переспа Ск, с. Стенятин Ск; куток, с. Потелич Жв, с. Фусів Ск), Горці
[‘горц´і] (луг, с. Синьків Рд), Гура [‘гура] (куток, с. Зіболки Жв), Загірі [за’г’ір´і] (поле, с.
Хлівчани Ск), Загірчина [загурчи’на] (сінокіс, с. Поздимир Рд), Загора [заго’ра] (поле, с.
Радванці Рд; вигін, с. Пиратин Рд), Золота Гора [зо
у
ло’та го’ра] (горб, с. Скоморохи Ск),
Кізя Гора [‘к’із´а го’ра] (пагорб, с. Фусів Ск), Крутієва Гора [крут´і’йева го’ра] (горб, с.
Варяж Ск), Лиса Гора [‘лиса го’ра] (поле, с. Зіболки Жв, с. Хлівчани Ск), [‘леса го’ра] Оксана Гулик
__________________________________________________________________________________
192
(урочище, с. Павлів Рд), Лиса [‘лиса] (гора, с. Павлів Рд, с. Підмонастирок Рд, с. Карів
Ск), На Горцях [на ‘горц´ах] (сіножать, с. Синьків Рд), Панська – Хлопська Гора [‘пан’с´ка
х’лопс´ка го’ра] (частини поля, с. Хлівчани Ск), Підгірці [п’ід’г’ірц´і] (куток, с. Матів Ск),
Підгір’я [п’ід’горйа] (поле, с. Яструбичі Рд), Семигора [се
и
миго’ра] (куток, с. Полове Рд),
Чортова Гора [‘чортова го’ра] (поле, с. Завишень Ск, с. Савчин Ск);
груд (підвищення, пагорб [14, с. 68]) – Груд [груд] (присілок, с. Воловин Ск);
купа – Купки [‘купки] (вулиця, с. Павлів Рд);
купина – Купина [купи’на] (берег річки, с. Лешків Ск), Купина Піщанська і Купина
Хоронівська [купи’на п’і’щан’с´ка і купи’на хо’рон´іўс´ка] (поля, с. Хлівчани Ск), Купини
[купи’ни] (куток, с. Яструбичі Рд; берег, с. Залижня Ск);
могила – Могила [мо’гила] (пагорб, с. Завишень Ск, с. Перемисловичі Ск), Могилки
[мо’гилк’і] (поле, с. Сулимів Жв) [‘могилки] (куток, с. Радванці Рд; поле, с. Стоянів Рд);
острів – Острів [‘остр´іў] (сінокіс, с. Перемисловичі Ск), Острівки [остр´іў’ки] (ліс,
с. Хлівчани Ск), Острівок [остро’вок] (куток, с. Поздимир Рд).
Отже, значний пласт мікротопонімії півночі Львівщини походить від місцевої
орографічної термінології. Найбільш продуктивною базою для творення таких назв є
географічна номенклатура на позначення рівнинної місцевості (долина, луг, поле), що
зумовлено географічним положенням досліджуваного регіону. Поширеними є й
мікротопоніми, котрі походять від термінів, які вказують на додатній рельєф (горб, гора),
адже навіть незначні підвищення вирізняються на рівнині і привертають увагу місцевих
жителів.
2) Гідрографічні терміни. Назви, пов’язані з водою і водним режимом, є “дуже
численні і різноманітні на території Львівської області. Численність їх мотивується тим,
що заселення відбувалося головним чином на території, яка могла забезпечити
природними багатствами, в тому числі і водою” [16, с. 165]. У мікротопоніміконі півночі
Львівщини такі утворення представлені назвами, похідними від апелятивів, які вказують
на: мікрооб’єкти з проточною водою, течією; об’єкти зі стоячою водою; болото; ті, які
пов’язані з водними об’єктами.
а) до цієї групи гідрографічної номенклатури належать досить поширені на території
досліджуваного регіону апелятиви:
вир – Маринвир [марин’вир] (частина озера, с. Яструбичі Рд; болото, с. Гоголів Рд);
водоверть – Водоверть [водо’верт´] (частина річки, с. Синьків Рд);
джерело – Джерела [дже
и
‘рела] (куток, с. Розжалів Рд), Джерельна [дже
и
‘рел´на]
(куток, с. Полове Рд), Спасівське Джерело [с’пас´іўс´ке жере
и
‘ло] (поле, с. Переспа Ск);
канал – Канал [ка’нал] (канава, с. Зубейки Жв);
потік – Гнилі Потоки [гни
е
‘л´і по
у
‘ток’і] (ліс, с. Низи Ск), Довгі Потокі [‘доўгі
по
у
‘ток’і] (ліс, с. Хлівчани Ск), Потік [по’т´ік] (частина лісу і сінокосу, с. Нивиці Рд),
Потіччя [по
у
‘т´іч’:а] (частина ставка, с. Поздимир Рд), Потоки [по’токи] (ліс і пасовище,
с. Корчин Рд);
ріка – Заріка [зар´і’ка] (куток, с. Реклинець Ск), Зарічка [за’р´ічка] (куток,
с. Хлівчани Ск), Зарічки [за’р´ічки] (куток, с. Щуровичі Рд), Зарічківка [зар´іч’к’іўка]
(куток, с. Полове Рд), Заріччя [за’р´іч’:а] (куток, с. Добрячин Ск, с. Поториця Ск),
Межирічне [ме
и
жи
е
‘р´ічне] (поле, с. Варяж Ск), Надрічка [над’р´ічка] (куток, с. Сушно
Рд), Під Рікою [п’ід
т
р´і’коў] (урочище, с. Нова Кам’янка Жв), Підрічка [п’ід’р´ічка] (поле,
с. Яструбичі Рд), Річевня [р´і’ч’еўн´а] (поле, с. Варяж Ск), Річечка [‘р´ічечка] (потік,
с. Бояничі Ск, с. Лубнівка Ск, висохле русло, с. Гута Ск), Стара Ріка [ста’ра р´і’ка] (старе
русло р. Солокії, с. Острів Ск);
стік – Білий Стік [‘б’ілий с’т´ік] (річка, с. Станин Рд);Місцева орографічна та гідрографічна термінологія…
__________________________________________________________________________________
193
устя (гирло річки (СУМ. Т. Х. С. 503) – Устя [‘гусц´а] (сінокіс, с. Нивиці Рд) тощо.
б) численна кількість мікротопонімів півночі Львівщини утворилася від місцевої
географічної номенклатури на позначення водойм зі стоячою, непроточною водою:
водосховище – Водосховище на Калашеві [водос’ховишче на кала’шев’і] (водойма,
с. Зіболки Жв), Водохранка [водох’ранка] (відстійники біля шахт, м. Червоноград);
кабаня – Кабаня [ка’бан´а] (болото, с. Зубейки Жв), Кобань [‘кобан´] (частина річки,
с. Волиця Ск);
копань, копанка – Копані [копа’н´і] (поле, с. Зіболки Жв, с. Павлове Рд, с. Княже
Ск; урочище, с. Щуровичі Рд), Копань [‘копан´] (куток, с. Хлівчани Ск), Копаньки
[‘копан´к’и] (урочище, с. Сулимів Жв);
криниця – Біля Кринички [‘б’іл´а к’ір’нички] (став, с. Савчин Ск), Дещичина
Криниця [‘дешчич:ина кер’ниц´а] (криниця, с. Перв’ятичі Ск), За Криничками [за
кре
и
нич’ками] (поле, с. Борятин Ск), Криничина [кри
е
‘ничина] (куток, с. Миколаїв Рд),
Криничка [кри
е
‘ничка] (поле, с. Завишень Ск; сінокіс, с. Комарів Ск), Криниця [кри’ниц´а]
(джерело, с. Гута Ск) [кра’ниц´а] (джерело, с. Синьків Рд), Під Криничкою [п’ід
т
кри
е
‘ничкоў] (урочище, с. Нова Кам’янка Жв), Сіранова Криниця [с´і’ранова кер’ниц´а]
(криниця, с. Перв’ятичі Ск);
озеро – Озеро [‘озе
и
ро] (став, с. Зубейки Жв; куток, с. Сморжів Рд; сінокіс, с. Стоянів
Рд), Озеро на Горах [‘ози
е
ро на го’рах] (озеро, с. Зіболки Жв), Озірці [оз´ір’ц´і] (став,
с. Нова Кам’янка Жв), Солоне Озеро [со’лоне ‘озе
и
ро] (водойма, м. Червоноград),
Чортове Озеро [‘чортове ‘озе
и
ро] (галявина в лісі, с. Перемисловичі Ск);
плесо (тихе глибоке місце у воді (Ониш. Т. ІІ. С. 80) – Плесо [п’лесо] (поле,
с. Радванці Рд, с. Яструбичі Рд; сінокіс, с. Гоголів Рд);
ревень, ревня (1) яма, заповнена водою, де вирощують рибу; 2) стояча водойма
(Дан. С. 81) – Заревня [за’реўн´а] (урочище, с. Завишень Ск), Ревня [‘реўн´а // ‘ревн´а]
(куток, с. Радванці Рд, с. Перемисловичі Ск);
саджавка (рибний садок, басейн для розведення риби (Гр. Т. IV. С. 94) – Саджавка
[‘саджалка] (ставок, с. Смиків Ск), [‘сажалка] (озеро, с. Переспа Ск), [‘саджалка] (болото,
с. Грицеволя Рд), [‘сажалка] (болото, м. Радехів), Саджавки [‘саджалки] (поле,
с. Яструбичі Рд), Штиброва Саджавка [ш’тиброва ‘саджалка] (ставок, с. Зубків Ск);
став – Другий Ставок [‘другий ста’вок] (став, с. Павлів Рд), Заставне [зас’таўне]
(хутір, с. Скоморохи Ск), Застав’я [зас’тавйе] (куток, с. Княже Ск), Нові Ставки [но’в’і
стаў’ки] (урочище, с. Грицеволя Рд), Під Ставом [п’ід ‘ставом] (поле, с. Спасів Ск), Попів
Ставок [по’п’іў ста’вок] (ліс, с. Радванці Рд), Став [стаў] (водойма, с. Зіболки Жв,
с. Сулимів Жв, с. Русин Ск; куток, с. Скоморохи Ск), Стави [ста’ви] (сінокіс,
с. Реклинець Ск), Стависька [ста’вис´ка] (пасовище, с. Нова Кам’янка Жв; поле,
с. Поздимир Рд), Ставки [стаў’ки] (присілок, с. Потелич Жв), Ставники [стаўни’ки]
(поле, с. Зіболки Жв), Ставчина [стаў’чина] (поле, с. Полове Рд), Станинський Ставок
[ста’нинс´кий ста’вок] (став, с. Павлове Рд);
струга – Струга [ст’руга] (болото, с. Зубків Ск).
До цієї групи гідрографічної номенклатури зараховуємо і терміни зі значенням
“заболочена місцевість, болото”:
багно – Багно [баг’но] (болото, с. Нова Кам’янка Жв, с. Синьків Рд; поле і сінокіс,
с. Павлів Рд; хутір, м. Великі Мости Ск);
баюра – Баюра [ба’йура] (урочище, с. Спасів Ск);
болото – Болото [бо
у
‘лото] (поле, с. Сморжів Рд; куток, с. Реклинець Ск, с. Трійця
Рд), Вацкове Болото [‘вацкове бо
у
‘лото] (болото, с. Борове Ск), Заблотицьке
[заб’лотиц´к’е] (поле, с. Трійця Рд), Заболотня [забо
у
‘лот’н´а] (куток, с. Сілець Ск; ліс, Оксана Гулик
__________________________________________________________________________________
194
с. Межиріччя Ск), Заболоття [забо
у
‘лот´:а] (поле, с. Завишень Ск), Заболотці
[‘заболот’ц´і] (куток, с. Сушно Рд), Козакове Болото [коза’кове бо
у
‘лото] (дорога,
с. Хлівчани Ск), Макове Болото [‘макове бо
у
‘лото] (поле, м. Великі Мости Ск),
Павленкове Болото [паў’ленкове бо
у
‘лото] (місце серед озер, с. Добрячин Ск);
драговина, драганка – Драганка [дра’ганка] (куток, с. Смиків Ск);
заплава (частина річкової долини, що затоплюється під час повені (СУМ. Т. ІІІ.
с. 261) – Заплавка [зап’лаўка] (річка, с. Поториця Ск);
калабаня – Калабаня [кала’бан´а] (урочище, с. Карів Ск);
млака – Млака [м’лака] (болотиста місцевість, с. Гута Ск; сінокіс, с. Стаївка Ск)
мочар – Мочар [мо’чар] (болото, с. Синьків Рд), Мочарі [мо’чари] (болото, с. Угринів
Ск);
мочило – Мачули [ма’чули] (куток, с. Щуровичі Рд; вулиця, с. Павлове Рд), Мочила
[мо’чила] (поле, с. Хлівчани Ск), Мочули [мо’чули] (куток, с. Павлове Рд);
поплава (болотисте пасовище (Гр. Т. ІІІ. С. 332) – Поплави [поп’лави] (поле,
с. Себечів Ск);
топило – Затопілля [зато’п’іл´:а] (поле, с. Себечів Ск);
трясовина – Трясовина [тр´асови’на] (болото, с. Залижня Ск).
в) місцеві географічні терміни, які пов’язані з водними об’єктами, у
мікротопоніміконі досліджуваного регіону представлені назвами:
басейн – Басейн [ба’се ǐн] (район, м. Радехів);
брід – Білий Брідок [‘б’ілий бр´і’док] (міст, с. Хлівчани Ск), Брід [бр´ід] (поле,
с. Радванці Рд), Брідки [бр´ід’ки] (поле, с. Станин Рд), Забрідкі [заб’р´ідк’і] (ліс,
с. Хлівчани Ск);
гать, гатка (1) невелика гребля (Гр. Т. І. С. 277); 2) настил для проїзду через болото
(СУМ. Т. ІІ. С. 41) – Гатець [га’тец´] (ліс, с. Хлівчани Ск);
гребля – Гребельки [г’ребе
и
л´ки] (поле, с. Зіболки Жв), Гребля [г’ребл´а] (дорога,
с. Миколаїв Рд, с. Станин Рд, с. Хлівчани Ск; куток, с. Стоянів Рд; вулиця, с. Миколаїв
Рд), Загребля [заг’ребл´а] (куток, с. Стрільче Ск)
дамба – Дамба [‘дамба] (місце на річці, с. Волиця Ск; дорога, м. Червоноград),
Дамби [‘дамби] (ставок, с. Павлів Рд);
міст – Красний Міст [к’расний м’іст] (міст, с. Княже Ск), Кривоміст [кри
е
во’м’іст]
(урочище, с. Підмонастирок Рд), Кровоміст [крово’м’іст] (річка, с. Підмонастирок Рд),
Місток [мос’ток] (куток, с. Карів Ск), Мостиськи [мости
е
с´’ки] (вулиця, с. Трійця Ск);
шлюз – Бутинська Шлюза [бу’тин’с´ка ш’л´уза] (ліс, с. Хлівчани Ск), Коло Шлюза
[коло ш’л´узи] (урочище, с. Розжалів Рд), Шлюза [ш’л´уза] (частина річки, с. Волиця Ск).
Отже, стало очевидним, що місцева гідрографічна термінологія послужила базою для
творення великої кількості мікротопонімів півночі Львівської області. Вагома частина
таких онімів походить від апелятивів, які позначають водойми зі стоячою водою
(криниця, став), болотисту місцевість (болото), об’єкти з течією (потік, ріка).
Місцева географічна номенклатура є важливим джерелом топонімії, особливо
мікротопонімії. Терміни, що лягли в основу назв географічних об’єктів здебільшого
вказують на суть названого об’єкта, його ознаки. Як засвідчив аналіз мікротопонімікону
півночі Львівщини, значний пласт цих назв утворився від орографічної термінології на
позначення додатного (горб, гора, острів): Горбок (поле, с. Зубейки Жв), Крутієва Гора
(горб, с. Варяж Ск), Острівок (куток, с. Поздимир Рд), рівнинного рельєфу (долина, луг,
поле): Сафатова Долина (поле, с. Забужжя Ск), Муликів Луг (луг, с. Княже Ск), Війтове
Поле (поле, с. Борове Ск), рідше – від’ємного (безодня, берег, рів): Безодня (урочище,
с. Варяж Ск), Беріжки (куток, с. Барилів Рд), Ровища (поле, с. Завишень Ск), а також відМісцева орографічна та гідрографічна термінологія…
__________________________________________________________________________________
195
гідрографічної номенклатури, яка вказує на мікрооб’єкти зі стоячою (болото, саджавка,
став): Козакове Болото (дорога, с. Хлівчани Ск), Власова Саджавка (водойма, с. Зубків
Ск), Застав’я (куток, с. Княже Ск), проточною водою (потік, ріка): Гнилі Потоки (ліс,
с.Низи Ск), Заріка (куток, с. Реклинець Ск), інколи – на ті, які пов’язані з водними
об’єктами (брід, міст): Брідки (поле, с. Станин Рд), Іванків Міст (поле, с. Спасів Ск).
________________________________________________________________
1. Бучко Д. Г. Походження назв населених пунктів Покуття. Львів, 1990.
2. Громко Т. В., Лучик В. В., Поляруш Т. І. Словник народних географічних термінів
Кіровоградщини. К., 1999.
3. Громко Т. В. Семантичні особливості народних географічних термінів Центральної
України (на матеріалі Кіровоградщини): Автореф. дис…канд. філол. наук. Кіровоград,
2000.
4. Данилюк О. К. Словник народних географічних термінів Волині. Луцьк, 1997.
5. Данилюк О. К. Географічна термінологія Волині: Автореф. дис…канд. філол. наук.
К., 2000.
6. Жучкевич В. А. Местные географические термины в топонимии БССР // Вопросы
географии. М., 1970. Вып. 81. С. 138-145.
7. Жучкевич В. А. Общая топонимика. Минск, 1980.
8. Карпенко Ю. О. Топонімія Буковини. К., 1973.
9. Карпенко Ю. А. Топонимы и географические термины (вопросы взаимосвязи) //
Вопросы географии. М., 1970. Вып. 81. С. 36-45.
10. Купчинська З. О. Географічний термін власна назва: лексико-семантичний зв’язок
// Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми та сучасність.
Матеріали засідань Мовознавчої комісії і комісії всесвітньої літератури НТШ у Львові
1996-1997 рр. Львів, 1997. С. 124-130.
11. Лобода В. Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя. К., 1976.
12. Марусенко Т. А. Материалы к словарю украинских географических апелятивов
(название рельефов) // Полесье (Лингвистика. Археология. Топонимика). М., 1968.
С. 206-255.
13. Морозова М. Н. Взаимодействие географической апеллятивной и
топонимической лексики // Ономастика Поволжья. Ульяновск, 1969. С. 109-114.
14. Мурзаевы Э. и В. Словарь местных географических терминов. М., 1959.
15. Никонов В. А. Введение в топонимику. М., 1965.
16. Посацька-Черняхівська Є. М. Топонімічні ландшафтні назви // Питання
українського мовознавства. 1958. Кн. 3. С. 164-169.
17. Рудницький Я. Географічні назви Бойківщини // Українська Вільна Академія
Наук. Серія: Назвознавство. 1962. Ч. 23-24.
18. Суперанская А. В. Что такое топонимика? М., 1985.
19. Толстой Н. И. Некоторые проблемы и задачи изучения славянских
географических терминов // Местные географические термины в топонимии. М., 1966.
С. 16-19.
20. Толстой Н. И. Славянская географическая терминология. Семасиологические
этюды. М., 1969.
21. Черепанова Е. А. Микротопонимия Черниговско-Сумского Полесья. Суми, 1984.
22. Черепанова Е. А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского
Полесья. Сумы, 1984.
23. Hrabec S. Nazwy geograficzne Huculszczyzny. Kraków, 1950. Оксана Гулик
__________________________________________________________________________________
196
Джерела та їх скорочення
Гр. – Словарь української мови / Упоряд. з додатком влас. матеріалу Б. Грінченко. К.,
1907-1909. Т. 1-4.
Дан. – Данилюк О. К. Словник народних географічних термінів Волині. Луцьк, 1997.
Ониш. – Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок: У 2 т. К., 1984.
СУМ – Словник української мови: В 11 т. К., 1970-1980.
Умовні скорочення
Жв – Жовківський район Львівської області
Ск – Сокальський район Львівської області
Рд – Радехівський район Львівської області
LOCAL OROGRAPHIC AND HYDROGRAPHIC TERMINOLOGY IN
MICROTOPONYMY OF THE NORTH OF LVIV REGION
Oksana Gulyk
Ivan Franko National University of Lviv
The department of Ukrainian Language,
1/234, Universytets’ka Str., 79001 Lviv, Ukraine,
phone: (00380 322) 96 47 17
Analysis of microtoponymy of the north of Lviv Region testified that local geographic
(orographic and hydrographic) terminology is one of the most important sources of
microtoponymy.
Key words: microtoponymy, local geographic term, orographic nomenclature, hydrographic
nomenclature.
МЕСТНАЯ ОРОГРАФИЧЕСКАЯ И ГИДРОГРАФИЧЕСКАЯ
ТЕРМИНОЛОГИЯ В МИКРОТОПОНИМИИ СЕВЕРА ЛЬВОВСКОЙ ОБЛАСТИ
Оксана Гулык
Львовский национальный университет имени Ивана Франко,
кафедра украинского языка,
ал. Университетская, 1/234, 79602 Львов, Украина,
тел.: (80322) 239 47 17
В статье анализируются микротопонимы севера Львовской области, мотивированные
местными орографическими и гидрографическими терминами. Местные географические
термины в составе микротопонимов определяют основу их реалий.
Ключевые слова: микротопоним, местный географический термин, гидрографическая
номенклатура, орографическая номенклатура.
Стаття надійшла до редколегії 1. 10. 2008
Прийнята до друку 20. 12. 2008