Проблемна науково-дослідна лабораторія музичної етнології,
Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка,
вул. О. Нижанківського, 5, кімн. 53, 79000 Львів, Україна,
тел.: (+38032) 272 36 60, e-mail: lina.dobrianska@gmail.com
Музично-етнографічний архів Проблемної науково-дослідної лабораторії му-
зичної етнології Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка
(ПНДЛМЕ) містить одну з найбільших вітчизняних колекцій записів музичного
фольклору. Співробітники архіву постійно працюють над удосконаленням методик
післяекспедиційного опрацювання польових матеріалів, які свого часу розробили
Володимир Гошовський та Богдан Луканюк. Перспективи Архіву ПНДЛМЕ – повне
оцифрування архівних фондів та інтеграція інституції у світову спільноту інтернет-
архівів народної музики.
Ключові слова: етномузикологічний архів, музичний фольклор, аудіозапис,
концепції архівування, Володимир Гошовський, Богдан Луканюк.
Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (в минулому –
Львівська державна консерваторія) ось уже понад півстоліття один із найавтори-
тетніших в Україні центрів дослідження народної музики. Це стало можливим
головно завдяки відкриттю у навчальному закладі дослідницького етномузико-
логічного осередку – Кабінету народної творчості, реорганізованого згодом в
Науково-дослідну лабораторію музичної етнології (ПНДЛМЕ)
2
.
Саме наявність в академії спеціальної інституції з вивчення народної музи-
ки дала змогу не просто провадити теоретичне студіювання музичного фольк-
лору, але й здобувати, впорядковувати та опрацьовувати новітні автентичні
матеріали, зберігаючи їх в Архіві фонозаписів і писемної документації. З часом
музично-фольклористичний архів ПНДЛМЕ став чи не найвагомішим набутком
лабораторії (кабінету) і на сьогодні справедливо утримує лідерські позиції се-
ред подібних вітчизняних закладів як один із найбільших та найкраще впоряд-
кованих.
1
Проблемна науково-дослідна лабораторія музичної етнології – далі у статті ПНДЛМЕ.
2
Детальніше про архів Кабінету народної творчості див.: [4; 7; 12]. Музично-етнографічний архів ПНДЛМЕ… 157
Кабінет народної творчості, а в його рамках і фонограмархів, були створені у
Львівській консерваторії восени 1961 року. Цей, на перший погляд, локальний
епізод став непересічно важливою і довгоочікуваною подією в історії галицької
музичної фольклористики, оскільки шлях до відкриття “бібліотеки для етномузи-
кологів” (як назвав подібні архіви Бруно Неттл [1, с. 17]) безуспішно торували на
Західній Україні ще від початку ХХ століття
1
.
У Львівській консерваторії організувати Кабінет народної творчості також
вдалося не одразу. Цьому передували десятиліття невдалих спроб, спорадично
здійснюваних у навчальному закладі від початку його відкриття в 1939 році
2
.
Реалізувати ідею заснування центру з вивчення народної музики намагався на-
самперед славетний галицький етномузиколог Станіслав Людкевич (зокрема, у
1945, 1946 і 1947 роках), однак його починання не знайшли розуміння у керівних
міністерських органах. Певним поступом стало хіба утворення у Львівській дер-
жавній консерваторії у 1953-1954 роках окремої циклової комісії народної
творчості при музикознавчій кафедрі, завідувачем якої був С. Людкевич.
У ті ж роки науковець ставив перед керівництвом консерваторії питання про
відкриття повноцінної кафедри музичної фольклористики, очолити яку повинен
був спеціально запрошений на роботу в консерваторію Ярослав Шуст
3
. І хоча ця
ініціатива С. Людкевича також не була підтримана владними органами, поява у
консерваторії нового фахівця уможливила запровадження практичних студій над
фольклором
4
. Так, у 1958-1961 роках Я. Шуст разом із Зиновією Штундер (тодіш-
ньою асистенткою С. Людкевича) розпочали систематичну польову роботу з по-
дальшим вибірковим опрацюванням експедиційних матеріалів, що було новим у
консерваторії. Завдяки цьому починанню були зроблені перші кроки до форму-
вання народномузичного архіву, а недовготривала
5
, але досить результативна
діяльність цих фольклористів принесла перший внесок в обидва найголовніші
фонди майбутнього архіву – звуковий і графічний.
Саме ж формування музично-фольклористичного архіву як інституції розпо-
чалося в консерваторії фактично лише після відкриття 1961 року Кабінету народ-
ної творчості, керівником якого (до 1966 року – на громадських засадах) став ви-
датний український фольклорист Володимир Гошовський. Перейнявши від своїх
1
На думку Ірини Довгалюк “випередивши своїх європейських сучасників у масштабності
теренових музично-етнографічних досліджень та в подальшому науковому опрацюванні й пу-
блікації мелодій … у Галичині були поставлені в історичній перспективі помилкові орієнтири.
Фактично вся збирацька робота в ЕК НТШ велася з однією метою – нагромадити достатньо
матеріалу для публікації пісенних збірників, тоді як у Європі звукове документування музич-
ного фольклору вже провадилося в першу чергу для створення потужного фонографічного
фонду”. І далі: “У Галичині, незважаючи на неодноразові спроби заснувати такий же фоноархів
у Львові (1908, 1924, 1940 роки) … задум так і не був здійснений” [8, с. 12].
2
Детальнішу інформацію про історію заснування в ЛДК Кабінету народної творчості (та
архіву народномузичних записів) див.: [3, с. 138; 5, с. 47-49 та виноска 1 на с. 49; 6, с. 291].
3
Про Ярослава Шуста – колишнього аспіранта Філарета Колесси, засновника Кабінету
Івана Франка у Львівському університеті імені Івана Франка детальніше див.: [6].
4
С. Людкевич у консерваторії займався винятково теоретичними дослідженнями музично-
го фольклору [5, с. 49].
5
Я. Шуст у 1961 році помер, а З. Штундер незадовго після цього відійшла від активної
етномузикологічної праці. 158 Ліна ДОБРЯНСЬКА
попередників естафету збирацької роботи, науковець одразу ж розпочав укладан-
ня на базі кабінету архіву народної музики, активно залучаючи до польової та
післяекспедиційної діяльності студентів, головно членів фольклористичної секції
студентського наукового товариства.
Саме завдяки В. Гошовському як одержані в спадок, так і новоздобуті музич-
но-етнографічні матеріали утворили впорядкований, постійно поповнюваний
архів, оскільки весь масив записів після здобуття у терені обов’язково піддавали
інвентаризації та систематизації. Оригінальні експедиційні плівки фольклорист
копіював на бобіни, укладаючи їх за географічно-хронологічним принципом
(записи з різних адміністративних областей переписували начисто на окремі
плівки), а перелік усіх вміщених на цих бобінах творів (із зазначенням жанрової
приналежності, паспортних даних виконавців) поміщали у так звані інвентарні
книги архіву. Крім того, там же подавали інформацію про наявність транскрипції
народномузичного зразка, бо нотували матеріали у ті роки лише вибірково, як
правило, для конкретних наукових досліджень.
Розробляючи внутрішню структуру свого архіву, В. Гошовський апробував
розподіл народномузичних матеріалів відповідно до статусу збирача, а саме: від-
межував надходження, одержані від окремих осіб, від записів із консерваторських
експедицій. Останнім науковець присвоїв наскрізну хронологічну нумерацію, яка
використовується в ПНДЛМЕ і донині. У межах окремих експедиційних виїздів
дослідник групував матеріал за місцем запису. В разі проведення експедиції в
одному населеному пункті протягом кількох днів, фольклорист відділяв твори,
здобуті у різні дні. Отож, В. Гошовський накреслив практику облікування мате-
ріалів за так званими збирацькими сеансами
1
, якою в ПНДЛМЕ користуються й
по нинішній день.
Після вимушеного відходу В. Гошовського з консерваторії його роботу про-
довжили Юрій Сливинський і Любомир Кушлик (від 1969 по 1987 рік), які й
надалі дбали про поповнення архіву та вибірково опрацьовували записи, але ціл-
ковито послуговувалися засадами архівування, запропонованими В. Гошовським.
Водночас у цей період відбулася особливо прикметна для архіву Кабінету народ-
ної творчості подія – його фонди збагатилися унікальною колекцією валиків із
записами знаного галицького збирача Осипа Роздольського [9], яку віднайшов і
частково скопіював на магнітофонну плівку Ю. Сливинський.
Вирішальним для історії архіву Львівської консерваторії став 1988 рік, коли
музично-фольклористичні студії очолив (і керує ними до сьогодні) видатний
вчений-етномузиколог Богдан Луканюк. Відтоді етномузикознавчі дослідження у
навчальному закладі вийшли на абсолютно новий якісний і кількісний рівень.
1990 року відбулося перетворення скромного Кабінету народної творчості у
Науково-дослідну лабораторію музичної етнології – повноцінну дослідницьку
установу зі значно розширеним штатом фахівців
2
. Це дало змогу значно інтенси-
1
Сеанс – це разова зустріч збирача з інформантом, що характеризується єдністю часу і
місця [10, с. 5].
2
До цього часу штат Кабінету складався фактично тільки із завідувача та, в окремі роки,
помічника-лаборанта. Деяку допомогу у збиранні й опрацюванні архівних матеріалів надавалиМузично-етнографічний архів ПНДЛМЕ… 159
фікувати збирацьку роботу та докорінно змінити підхід до постекспедиційного
опрацювання (тобто, архівації) здобутих матеріалів.
Насамперед, акцент із реєстрації надходжень (як це практикував В. Го-
шовський) змістився на їх всебічне опрацювання, що охоплювало значно розши-
рену, деталізовану паспортизацію сеансів та обов’язкове транскрибування при-
збираних в експедиціях творів. Завдяки цьому разом із архівом аудіозаписів
утворився об’ємний писемний архів, який став справді добрим підґрунтям для
наукової роботи.
Розробляючи принципи систематизації численних новітніх польових надхо-
джень, Б. Луканюк вирішив залишити розроблену В. Гошовським і випробувану
часом структуру архіву, але при цьому роззосередив експедиційні матеріали за
окремими архівними справами (папками). Це нововведення не лише полегшило
доступ до необхідних рукописних матеріалів, кількість яких із запровадженням
неодмінного транскрибування творів різко зросла, але й зробило їхнє внутрішнє
впорядкування значно прозорішим і чіткішим. Зокрема, кожна окрема експеди-
ційна папка вміщувала, з одного боку, схематичні транскрипції (нотні і текстові),
зроблені за єдиною методикою, а з іншого – різнобічну інформацію про всі важ-
ливіші обставини проведення збирацького сеансу, впорядковані в рамках розроб-
леного Б. Луканюком “Листка збирача”
1
.
У 1996-му році з огляду на величезний наплив польових надходжень (порів-
няно з попереднім тридцятилітнім періодом 1958-1987 років їх кількість зросла
більш, ніж вп’ятеро) в ПНДЛМЕ була успішно реалізована спроба комп’ютерної
систематизації даних (в її основу покладено географію записів та ще кілька важ-
ливіших параметрів). Принциповим моментом під час розробки цієї бази даних
став вибір для горизонтального параметра таблиці окремого збирацького сеансу,
а не населеного пункту, що дало змогу в майбутньому уникнути змішування
інформації, неминучого в разі штучного зведення разом даних з того ж самого
місця запису
2
.
Ця електронна база даних, незважаючи на свою зовнішню простоту
3
, дала
змогу легко й швидко задовольняти найрізноманітніші пошукові потреби корис-
тувачів, що було неможливо у “докомп’ютерну” епоху, і продовжує функціонува-
ти в ПНДЛМЕ по сьогодні, щороку поповнюючись свіжою інформацією.
також студенти-музикознавці та члени фольклорної секції студентського наукового товариства
під час проходження фольклорної практики.
1
Листок збирача – своєрідна анкета, в якій інформація розміщується у систематизованому
вигляді, що дає змогу швидко і комплексно зорієнтуватися у цілій масі зафіксованого під час
сеансу музично-етнографічного матеріалу [10, с. 5-14].
2
Подібне змішування призвело б до обмеження каталогу винятково географічним аспек-
том і не дозволило б при бажанні вводити до таблиці інші вертикальні параметри, здатні, за
потреби, необмежено розширювати інформативність такої бази даних.
3
Вона була створена за допомогою загальнодоступної програми “Excel” і, фактично, є
матрицею, в якій кожному рядку та колонці присвоєний певний параметр. При заповненні
таблиці залишається лишень розмістити відповідні дані у тому місці, де перетинаються потріб-
ний стовпчик та рядок. 160 Ліна ДОБРЯНСЬКА
Лист електронної бази даних
музично-етнографічного архіву ПНДЛМЕ
Музично-етнографічний архів ПНДЛМЕ… 161
Саме цей географічний покажчик в середині 1990-х років наочно допоміг
виявити наявні в західноукраїнському терені “білі плями” у дослідженні автен-
тичної традиції і великою мірою вплинув на перспективне та, відповідно, поточне
планування роботи ПНДЛМЕ
1
. Водночас комп’ютерна база даних вперше надала
змогу об’єктивно оцінити кількісні надбання архіву лабораторії, які станом на
1996 рік становили близько 40 тисяч одиниць народної музики [4, с. 38].
Понад десять років, що минули від часу одержання перших уточнених статис-
тичних даних про архів ПНДЛМЕ, принесли у звуковий та писемний фонди ще
щонайменше 25 тисяч нових матеріалів. Отож, вміст Архіву сьогодні сягнув близь-
ко 65 тисяч записів, якими представлені практично всі існуючі в активній або ж
пасивній пам’яті інформантів жанри традиційної української народної музики.
Головні перспективи роботи підрозділів Архіву ПНДЛМЕ сьогодні такі:
1. У польовій роботі плануємо залучення винятково цифрової звукозапису-
вальної апаратури та збільшення вагомої частки цифрових відеозаписів.
2. Традиційне для ПНДЛМЕ “писемне” архівування народномузичних матері-
алів плануємо поступово доповнювати (а швидше за все з часом і заміщувати)
електронним післяекспедиційним опрацюванням, результатом якого має стати
розробка та заповнення багаторівневої бази даних. Остання вміщуватиме як усю
супутню документацію (електронний аналог “Листка збирача”), так і транскрип-
ції творів (нотні та текстові).
Також робитимемо спроби створення електронних покажчиків іншого типу, в
яких буде аналітично описано вже не збирацькі сеанси, а окремі народномузичні
твори. Матеріалом такого комп’ютерного аналізу стануть записи як з архіву
ПНДЛМЕ, так і з достовірних (класичних та сучасних) етномузикологічних збір-
ників.
3. На заміну колишньому “магнітофонному” фоноопрацюванню записів буде
зроблено повне оцифрування наявних аналогових носіїв (бобін, касет та фоногра-
фічних валиків); усі комп’ютеризовані аудіоматеріали (як польові цифрові записи,
так і оцифровані носії) дублюватимемо на кількох електронних носіях.
4. Нотоархів ПНДЛМЕ також підлягатиме комп’ютеризації за допомогою ска-
нера або фотоапарата.
Така “тотальна” комп’ютеризація архіву дасть змогу насамперед зберегти у
первісному, незіпсутому стані безцінні аналогові аудіозаписи, які невпинно руй-
нує час
2
. Крім того, переведення в електронний вигляд інформації з графоархіву
надасть усім зацікавленим етномузикологам найширші дослідницькі можливості
– від використання елементарних пошукових, систематизаційних, фільтраційних
функцій комп’ютерних програм до суто електронного аналізу словесного та
музичного текстів творів народної музики.
1
Від часу утворення ПНДЛМЕ увага збирачів свідомо була спрямована саме на західно-
українські землі, оскільки ґрунтовне етномузикознавче дослідження цього терену стало пер-
шим, найнеобхіднішим етапом вирішуваної в лабораторії фундаментальної проблеми “Тради-
ційна народна музика й етнічна історія Галичини та Волині (Володимирії)” [11].
2
Детальніше інформацію про переваги та проблеми “комп’ютерного” архівування див. у
статті Андрія Вовчака [2, с. 84-88]. 162 Ліна ДОБРЯНСЬКА
Важливою перевагою комп’ютеризації архіву повинна стати у перспективі
можливість розміщення оцифрованих графо- та аудіоматеріалів в інтернеті, що, з
одного боку, зробить їх доступнішими для найширшого кола зацікавлених корис-
тувачів, а з іншого – дасть змогу в майбутньому інтегрувати фонди ПНДЛМЕ до
вже наявних сьогодні електронних колекцій народної музики, представлених у
“всесвітній павутині” відомими світовими бібліотеками й архівами [2, с. 89-90].
Сьогодні деякі із поставлених завдань ми вже поступово виконуємо. Зокрема,
надалі провадимо електронну реєстрацію матеріалів, здійснюємо цифрові аудіо-
та відеозаписи в польових умовах, інтенсивно оцифровуємо аудіоматеріали ар-
хіву. Протягом останніх років за допомогою спеціалістів із суміжних галузей було
успішно зроблено унікальне цифрове копіювання понад 700 фонографічних вали-
ків О. Роздольського
1
. У 2006 році Б. Луканюк представив у ПНДЛМЕ практично
реалізовану базу даних, побудовану на аналізі окремих народномузичних творів,
кожен з яких був описаний в електронній таблиці за сорока шістьма парамет-
рами
2
. Водночас окремі заплановані завдання нині є лише на стадії проектів,
оскільки потребують як співпраці з представниками інших, немузичних спеціаль-
ностей (зокрема, програмістами), так і суттєвого покращення наявних технічних
ресурсів ПНДЛМЕ.
––––––––––––––––––––––––
1. Nettl Bruno. Folk and Traditional Music of the Western Continents. Englewood,
N.-J., 1990. P. 17.
2. Вовчак А. Österreichisches Volksliedwerk – провідний осередок народномузич-
них досліджень у Австрії // Етномузика / Упорядник Б. Луканюк. Львів, 2006.
Число 1. С. 33-48. (Наукові збірки ЛДМА ім. М. Лисенка. Вип. 12).
3. Добрянська Л. Експедиція Львівської консерваторії в село Івана Франка // Етно-
музика / Упорядник Б. Луканюк. Львів, 2007. Число 2. С. 123-147. (Наукові збірки
ЛДМА ім. М. Лисенка. Вип. 14.
4. Добрянська Л. Музично-етнографічний архів ПНДЛМЕ: Спроба комп’ютер-
ної систематизації // Восьма конференція дослідників народної музики черво-
норуських (галицько-володимирських) та суміжних земель / Редактор-упоряд-
ник Б. Луканюк. Львів, 1997. С. 35-48.
5. Добрянська Л. Музично-фольклористична діяльність Станіслава Людкевича у
Львівській консерваторії (1939 – 1979) // Етномузика. Львів, 2008. Число 4.
С. 37-56. (Наукові збірки ЛНМА ім. М. Лисенка. Вип. 21).
6. Добрянська Л. Ярослав Шуст – етномузиколог // Вісник Львівського універ-
ситету. Серія філологічна / Упорядники А. Вовчак, І. Довгалюк. Львів, 2006.
Вип. 37. С. 288-299.
1
Копіювання було зроблене за допомогою передової технології зчитування інформації з
фоноциліндрів, запропонованої вченими Інституту проблем реєстрації інформації НАН України.
2
Ця база даних стала електронним додатком до впорядкованого Б. Луканюком народно-
музичного збірника [13]. Музично-етнографічний архів ПНДЛМЕ… 163
7. Довгалюк І., Добрянська Л. Кафедра музичної фольклористики // Сторінки
історії Львівської державної музичної академії ім. М.В. Лисенка. Львів, 2003.
С. 169-178.
8. Довгалюк І. Осип Роздольський в історії музичної фольклористики / Авторе-
ферат дисертації … канд. мистецтвознавства. Львів, 1998.
9. Довгалюк І. Фоноархів Осипа Роздольського // Вісник Львівського універси-
тету. Серія філологічна. Львів, 1999. Вип. 27. С. 165-170.
10. Луканюк Б. Типові форми музично-етнографічної документації: Методичні
рекомендації. Львів, 1981.
11. Перспективний план роботи Науково-дослідної лабораторії музичної етно-
логії при кафедрі музичної фольклористики Вищого музичного інституту
ім. М. Лисенка у Львові // Архів ПНДЛМЕ. 1992. Машинопис.
12. Сливинський Ю. Збирацька діяльність вузів України. Львівська консерваторія
// Актуальні питання методики фіксації та транскрипції творів народної музи-
ки / Редактор-упорядник Б. Луканюк. Львів, 1989. С. 92-95.
13. Цехміструк Ю. Народні пісні Волині: Фонографічні записи 1936-1937 років /
Джерельні матеріали та видання Б. Столярчука; відчитання та загальна
редакція Б. Луканюка. Львів; Рівне, 2006. 480 с. з ілюстр., нот., CD.
MUSICAL-ETHNOGRAPHIC ARCHIVE OF PROBLEMATIC SCIENTIFICRESEARCHING LABORATORY OF MUSICAL ETHNOLOGY
AT MYKOLA LYSENKO NATIONAL MUSICAL ACADEMY IN L’VIV:
PAST, PRESENT AND FUTURE
Lina DOBRIANS’KA
Problematic Scientific-Researching Laboratory of Musical Ethnology,
Mykola Lysenko National Musical Academy in L’viv,
53/5 O. Nyzhankivs’kyy st., 79000 L’viv, Ukraine,
Tel.: (+38032) 272 36 60, e-mail: lina.dobrianska@gmail.com
Musical-ethnographic archive of Problematic Scientific-Researching Laboratory
of Musical Ethnology at Mykola Lysenko National Musical Academy in L’viv
(PSRLME) has one of the biggest collection of music folklore records. Archive
workers continue to improve methods of after-expedition recording and overworking of
field materials. These methods were introduced by Volodymyr Hoshovs’kyy and
Bohdan Lukaniuk. Perspectives of PSRLME Archive are full transforming archive
founds into digital form and integration of the institution into the world community of
folk music Internet-archives.
Key words: ethnomusicological archive, music folklore, audiorecord, concepts of
archiving, Volodymyr Hoshovs’kyy, Bohdan Lukaniuk.164 Ліна ДОБРЯНСЬКА
МУЗЫКАЛЬНО-ЭТНОГРАФИЧЕСКИЙ АРХИВ ПРОБЛЕМНОЙ
НАУЧНО-ИССЛЕДОВАТЕЛЬСКОЙ ЛАБОРАТОРИИ МУЗЫКАЛЬНОЙ
ЭТНОЛОГИИ ЛЬВОВСКОЙ НАЦИОНАЛЬНОЙ МУЗЫКАЛЬНОЙ
АКАДЕМИИ ИМЕНИ НИКОЛАЯ ЛЫСЕНКО: ИСТОРИЯ,
СОВРЕМЕННОСТЬ, ПЕРСПЕКТИВЫ
Лина ДОБРЯНСКАЯ
Проблемная научно-исследовательская лаборатория музыкальной этнологии,
Львовская национальная музыкальная академия имени Николая Лысенко,
ул. О. Нижанкивского, 5, комн. 53, 79000 Львов, Украина,
тел.: (+38032) 272 36 60, e-mail: lina.dobrianska@gmail.com
В музыкально-этнографическом архиве проблемной научно-исследователь-
ской лаборатории музыкальной этнологии Львовской национальной музыкальной
академии имени Николая Лысенко (ПНИЛМЭ) находится одна из крупнейших
отечественных коллекций записей музыкального фольклора. Сотрудники архива
постоянно работают над усовершенствованием методик послеэкспедиционной
обработки полевых материалов, которые в свое время разработали Владимир Го-
шовский и Богдан Луканюк. Перспективы Архива ПНИЛМЭ – полная оцифровка
архивных фондов и интеграция института в мировое сообщество интернет-
архивов народной музыки.
Ключевые слова: этномузыкологический архив, музыкальный фольклор,
аудиозапись, концепции архивирования, Владимир Гошовский, Богдан Луканюк.
Стаття надійшла до редколегії 19.02.2009
Прийнята до друку 30.04.2009