Народні піснї мають для нас велике значінє ще й через те, що вони тїсно вя-
жуть ся із житєм народа і дають єго вірне з’ображенє. В прекрасних піснях виспі-
вав нарід журбу матери над колискою дитини, щиру любов молодечу, терпіня
зрадженої дївчини, тугу відданицї, жаль батька-матери, що дають свою дитину у
чужі руки на непевну долю, горюванє жінки, що її чоловік-нелюб зневажає, або
недобра свекруха поневіряє, бідованє удови, що “дрібними слїзоньками рілю
промочила”, плач сирітки на гробі матери – усе-усе житє людске від колиски до
гробової дошки зі всїми турботами і радощами мов у зеркалї відбило ся у наших
народних піснях. А що житє нашого бідного селянина гірке – не солодке і небога-
то в нїм хвиль радости, ба й цїлий наш нарід, відколи тямить себе, не зазнав кра-
сшої долї, тож і піснї народні мають переважно сумовиту закраску, наводять на
душу якусь тяжку задуму над людскою долею.
Нераз дївчата й матери аж плачуть, співаючи жалібні піснї про розлуку мило-
го з милою, про молодого козака чи жовнїра, що пішов на війну та вже й не вер-
нув ся. Або жовнїри не тужать у піснях за рідними сторонами та за тими дороги-
ми головами, що їх розлучила з ними тяжка служба війскова?
Та не лиш про теперішне житє співають народні піснї: декотрі із них походять
із глубокої старини, із тих дуже давних часів, коли наші предки були ще поганами
та віддавали божу честь силам природи і небесним тїлам: сонцю, місяцеви, зорі,
громови, як на се вказують наші колядки, щедрівки, веснянки або гагілки та ку-
пальскі піснї. Єсть у нас також богато таких пісень, в котрих говорить ся про по-
ходи воєнних дружин у далекі краї по добичу, співає ся про давних князїв і бояр,
про напади Татарів і Турків, про війни козаків з Поляками і Москалями, про пан-
щиняну неволю, про тяжку рекрутчину: усї ті піснї з’ображують нам давне житє
нашого народа, малюють живими красками нашу давну бувальщину, тії піснї го-
ворять нам, хто ми,
Чиї сини, яких батьків,
Ким, за що закуті.
Отсеж бачимо, що народні піснї се не пуста забавка молодого віку: у піснях
розповів нарід про своє теперішне і минуле житє, про усе, що єго тїшить і що єму170 Філярет КОЛЕССА
долягає, у піснях висповідав ся нарід із усїх своїх скорбот і радощів, розкрив у
них усю свою душу.
Коли в зеркалї бачить чоловік відбитє свого зверхного вигляду, то в піснях
знаходимо відбитє нашої духової істоти, бо звісно, який нарід, такі й єго піснї.
Учені люди, як Максимович, Метлиньский, Кулїш, Чубіньский, Драгоманів,
Головацкий і др. позаписували на десятки тисячів україньских народних пісень та
повидавали їх у друкованих збірниках, які доказують, що Русини-Українцї мають
чи не найбогатшу поезию людову поміж народами Европи. Треба ще додати, що
україньский нарід співає богато таких пісень, яких ще й доси не записано. При
порядкованю так великої маси народних пісень не легко буває завести якийсь
прозорий розклад, щоб усякій піснї визначити відповідне місце. Хотячи подати
бодай поверховний погляд на сю неперебрану скарбівню наших народних пісень,
дїлимо увесь пісенний материял на отсих пять головних віддїлів:
A. Піснї обрядові і релїґійні, як колядки, щедрівки, веснянки або гагілки, піс-
нї купальскі, обжинкові.
Б. Піснї історичні і полїтичні, як козацкі, гайдамацкі, рекрутскі, панщиняні.
B. Піснї станові, як чумацкі, ремісницкі.
Г. Піснї з житя родинного і особистого, як весїльні, любовні.
Д. Піснї мандрівні, як баляди про подружє брата з сестрою, про забитє жінки
чоловіком за намовою матери.
Найширше обговорюємо піснї історичні і полїтичні відповідно до їх теперіш-
ного значіня і до сего розряду заводимо не лиш піснї про особи і події історичні,
як пр. про Хмельницкого, про знесенє панщини, але й усї такі піснї, що в них від-
били ся зміни ладу громадского, житя родинного і сьвітогляду релїґійного; на усе
те богато сьвітла кидають особливо старинні обрядові піснї.