Осібним празником та веселими піснями витали давні Русини в дохристиянь-
скі часи п р и х і д в е с н и . Останки тих давних пісень і обрядів заховали ся в на-
ших в е с н я н к а х або г а г і л к а х , які ще й до нинї виспівують дївчата на ве-
ликдень, виводячи при тім танки й ігри. У тих піснях оспівувано воскресенє
весни, п о б і д у с ь в і т л и х б о г і в н а д т е м н и м и , славлено родючу силу
землї, благодатне сонце, весняний дощ і грім. Взагалї у весняних співах та іграх
бачимо о б р а з т о г о , щ о д ї є с я в е с н о ю н а н е б і і н а з е м л и ,
б а ч и м о б о р б у з и м и з л ї т о м . Весною у деяких сторонах України нарід
проганяє зиму в образї Мари: роблять куклу, котру називають Марою, убирають
єї по жіноцки, виносять на гору і палять, співаючи веснянки. ” К о с т р у б о н ь –
к о ” , про якого співають у веснянках, се мабуть також давний бог тьми і зими, що
завмирав з приходом весни; єго-ж ховають і насьміхають ся з него:
Ой Господи, сьвітий Цару,
Вже Кострубок на цвинтару!
Тепер я си погуляю,
Як рибонька по Дунаю!
А рибонька з каменцьима.
А я собі з молодцьима.
Веснянки взагалї – піснї веселі, а є між ними богато шуточних і насьмішли-
вих. Весняне сьвято було веселим празником молодїжи, так як з приходом весни
починає ся тепла пора гулянок та поетичний час коханя, коли то дївчата і парубки
починають вечерами виходити із піснями “на вулицю”. Тому то у веснянках спі-
вають часто п р о л ю б о в і п р о с в а т а н є :
8
Етноґрафіч. Збірник XI. ст. 16. 176 Філярет КОЛЕССА
А ялова дощечка, дощечка,
По нї(й) ходит Насточка, Насточка.
Ой ходила, лелїла-лелїла.
Поки любка не вздріла – не вздріла.
А як любка й уздріла й уздріла,
Тай з лавоньки злетїла, злетїла
9
.
10
Дехто догадує ся, що була староруска богиня В е с н а – т е с а м е щ о с т а –
р о і н д и й с к а В а с а н а а б о Г ул ї і що нарід, не розуміючи сеї стародавної наз-
ви, заступив єї у своїх співах іменем Галя.
11
9
“Етноґр. Збірник” XI. ст. 28.
10
“Етноґраф. Збірник” XI. ст. 30.
11
“Етноґр. Зб.” XI. ст. 27. Огляд україньско-рускої народної поезиї 177
Звідси може пішла й назва весняних ігр “Ягівки”, “Гаївки” або “Гагілки”; у
деяких веснянках співають про Галю або Ягівку як про дївчину, котру сватають;
мабуть се сватанє відносило ся не до якої сїльскої дївчини Галї, – а до богинї Ве-
сни, давної Васани або Гулї. Затим назва Галї не була-б припадкова, а основувала-
б ся на передхристияньских віруванях; за сим здогадом промавляє ще й тота об-
ставина, що не в однім якім селї, а на широких просторах україньско-руских зе-
мель співають у веснянках про Галю, а весняні ігри й співи називають Гагілками
або Гаївками.
Веснянки вяжуть ся подібно, як колядки і иньші обрядові піснї з г о с п о –
д а р с к и м х л ї б о р о б с к и м ж и т є м ; томуж часто співають у веснянках про
садженє, оранє, сїйбу і иньші працї господарскі.