Почавши від 16-ого столїтя, коли полудневу Русь прилучено до литовско-
польскої держави, починають рускі пани-шляхтичі щораз то більше відчужувати
ся від простого люду і від свого руского роду, врештї покидають свою мову і віру
та стають Поляками, – а заразом старають ся заводити панщиняні порядки; через
те звернули они проти себе ворогованє народних мас, що намагали ся скинути
ярмо неволі.
Колиж Турки опанували береги Чорного моря (1475), змогла ся сила кримс-
ких Татар, що їх протягом чотирнайцятого і пятнайцятого столїтя приборкали
були литовско-рускі князї. Турки і Татари напирають з великою силою на полуд-
неві окраїни руских земель, що не знаходять належитої оборони у польскій дер-
жаві. О т т о д ї т о п о с е р е д у к р а ї н ь с ко – р у с ко г о н а р о д у в и т в о р ю є с я
н о в а в о є н н а в е р с т в а – ко з а ц т в о , щ о н е л и ш б е р е н а с е б е о б о –
р о н у к р а ю п е р е д т а т а р с к и м и і т у р е ц к и м и н а п а д а м и , а л е з г о-
д о м с т а є д о б о р б и т а кож і з п о л ь с к и м д е р ж а в н и м л а д о м та з па-
27
Ів. Колесса: Етноґр. Збірник XI. ст. 3. Огляд україньско-рускої народної поезиї 187
нами, в оборонї свободи і віри. Від кінця 16-ого до половини 17-ого столїтя під-
нимають козацкі проводирі цїлий ряд кровавих повстань проти панованя шляхти
на Українї
28
. Врештї в 1648 р. зривають ся козаки а за ними й весь україньско-
руский нарід п і д п р о в о д о м г е т ь м а н а Б о г д а н а Х м е л ь н и ц к о г о до
завзятої боротьби, щоб порвати кайдани народної, суспільної і релїґійної неволї.
Хмельницкий, вибивши ся зпід Польщі п р и л у ч у є Ук р а ї н у д о г о в о р о м
п е р е я с л а в с к и м (1654 р.) д о м о с к о в с к о ї д е р ж а в и , куди перли єго
особливо народні маси, сподїваючи ся кращої долї в сполуцї з одновірною Моск-
вою. Українцї получили ся з Москалями, як вольні з вольними і рівні з рівними.
Та показало ся небавом, що московскі царі і не думали додержувати заприсяже-
них договорів: швидко засипали они Україну своїми московскими салдатами,
воєводами та урядниками, почали безпощадно визискувати сей богатий край і
україньске населенє на користь московскої держави, торгували долею україньско-
го народу у договорах з сусїдними державами, Польщею і Туреччиною, з н и –
щ и л и п о в о л и у с ї к о з а ц к і п о р я д к и а в р е ш т ї д е р ж а в н о ю
с и л о ю з а б е з п е ч и л и п а н щ и н я н і п о р я д к и, я к і в и т в о р и л и с я
б у л и н а Ук р а ї н ї.
Протягом 16-го, 17-го і 18-го столїтя козацтво принимало дуже визначну
участь в судьбах рідного краю: провадячи із грабіжними сусїдами завзяту боро-
тьбу за свободу україньско-руского народу та стаючи особливо в оборонї народ-
них мас супроти усякого насильства і поневоленя, – козаки заслужили собі лица-
рску славу і вдячну память у народу, що звеличив їх дїла у несчисленних піснях і
думах. Найдавнїйші піснї козацкого віка оспівують б o p б у з Т а т а р а м и і
Т у р к а м и , як прим. пісня про лицаря Супруна:
Гей у суботоньку проти недїлоньки
Супрун із ордою стяв ся,
Гей, а в недїлю, в обідню годину
У неволеньку попав ся.
28
Косїньский 1692, Лобода і Наливайко 1596, Тарас Трясило 1630, Павлюк 1637, Остряни-
на і Гуня 1638. 188 Філярет КОЛЕССА
Ой, як почали превражі мурзаки
Козака Супруна вязати,
Гей, ой став козак, став Супрун
Стиха-голос промовляти:
“Не вяжіть мене, превражі мурзаки,
Назад рученьками,
Гей хоч виведіть а хоч винесїть
Мене на Савур-могилу.
Гей хоч виведіть, а хоч винесїть
Мене на Савур-могилу,
Нехай же я стану, подивлю ся
На свою рідну Україну”.
Висока могила, широка долина,
Сизий орел пролїтає,
Гей стоїть військо славне запорозьке
Як золото сяє
29
.
Ось що співають у піснях про напади татарских орд на Україну:
30
В оборонї рідного краю пролили козаки чимало крови на степах України, як
співають у піснї:
Козак гору проїжджає,
Сам до неї промовляє:
“Горо-ж моя, горо біла!
Чому-сь давно не згоріла?”
– Тому-м давно не згоріла,
Бо я кровйов обкипіла.
– А якою? козацькою,
Ба й мішанов з турецькою.
29
Лисенко: Збірник укр. пісень V. ст. 6.
30
Лисенко; Збірник укр. пісень. IV. ст. 11. Огляд україньско-рускої народної поезиї 189
Конець пятнайцятого і майже цїлий шіснайцятий вік то були для України-
Руси ч а с и с т р а ш н о г о я р м а і б и ч а б і с у р м а н ь с ко г о . Н а п а д и і ш л и
з а н а п а д а м и , особливо, від коли польска і московска держава почали змагати
ся о панованє над україньско-рускими землями, причім одні і другі призивали на
поміч кримских Татарів. Русь-Україна стає для Татарів місцем ловлї невольників,
котрих набирала орда нераз по кількадесять тисячів.
Г і р к а б ул а д о л я т а к и х н е в о л ь н и к і в : їх продавали Татари і Турки на
торгах, як робучий скот, відтак уживали їх до найтяжших робіт, приковували до
ґаляр, то є воєнних кораблїв, щоб гребли веслами, а знатнїйших держали по тем-
ницях, ждучи на богатий окуп.
Ось як оспівує дума долю невольників, що коротали житє на турецкому суднї:
У сьвяту недїлю не сизі орли заклекотали,
Як то бідні невольники у тяжкій неволї заплакали,
У гору руки підіймали, кайданами забряжчали,
Господа милосерного прохали та благали:
“Подай нам Господи з неба дрібен дощик,
А з низу буйний вітер!
Хочай би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля,
Хотяй би чи не повиривала якорів з турецької каторги!
Да вже ся нам турецька бусурманська каторга надоїла:
Кайдани-залїзо ноги повривало,
Біле тїло козацьке молодецьке коло жовтої кости пошмугляло!”
Баша турецький бусурманський,
Недовірок християнський,
По ринку він похожає,
Він сам добре зачуває;
На слуги свої на Турки-яничаре зо зла гукає:
“Кажу я вам, Турки-яничаре, добре ви дбайте,
Із ряду до ряду захожайте,
По три пучки тернини і червоної таволги
31
набірайте.
Бідного невольника по тричі в однім місцї затинайте!”
То ті слуги Турки-яничаре добре дбали,
Із ряду до ряду захожали,
По три пучки тернини і червоної таволги у руки набірали.
По тричі в однім місцї бідного невольника затинали,
Тїло біле козацьке молодецьке коло жовтої кости обривали.
Кров християнську невинно проливали.
Стали бідні невольники на собі кров християнську зобачати,
Стали землю турецьку і віру бусурманську клясти-проклинати:
“Ти земле Турецька, віро бусурманська,
Ти розлуко християнська!
Не одного ти розлучила з отцем, з матерю,
Або брата з сестрою
31
лоза. 190 Філярет КОЛЕССА
Або мужа з вірною жоною!
Визволь, Господи, всїх бідних невольників
З тяжкої неволї турецької,
З каторги бусурманської
На тихі води,
На ясні зорі,
У край веселий,
У мір хрещений,
В городи християнські!
Дай Боже миру царському
Народу християнському
Славу на многі лїта!”
32
Часами невольники, діждавши ся доброї нагоди, утїкали із тяжкої неволї; бо-
гато таких утїкачів гинуло у безлюдному степу без води й хлїба; иньших здоганя-
ла турецка погоня і завертала або убивала їх без пощади.
Таку невдалу утечу невольників оспівано в одній з найкращих дум про “п о –
б і г т р е х б р а т і в і з н е в о л ї т у р е ц ь ко ї і з А з о в а “; двох утїкало на конях,
а третий пішки підбігав за ними і благав, щоб єго підвезли. Середущий брат рад
був поратувати пішого піхотинця, та найстарший не хотїв підождати. І от най-
менший брат, добігши до Осавур-могили, паде знесилений голодом, спрагою і
тяжкою дорогою:
На небо взирає,
Тяжко воздихає:
“Голово моя козацькая!
Бувала ти у землях турецьких,
У вірах бусурманських;
А тепер припало на безвідді, на безхлїбї погибати.
Девятий день хлїба в устах не маю,
На безвідді, на безхлїбї погибаю!”
Тут теє промовляв… не чорна хмара налїтала,
Не буйні вітри вінули,
Як душа козацька молодецька з тїлом розлучалась.
Тодї вовцї-сїроманцї нахожали,
І орли чорнокрильцї налїтали,
В головках сїдали,
З лоба чорні очі висмикали,
Біле тїло коло жовтої кости оббірали,
Жовту кість попід зеленими яворами розношали,
І комишами вкривали
33
.
Отсеж похорони козацкі серед безлюдного степу. Не поратували старші брати
молодшого, та й самі не втекли перед турецкою погонею:
32
Антонович і Драгоманов: “Историческія п сни малорускаго народа”. І. ст. 88.
33
Антон. і Драгом. Історич. п сни малорусс. народа т. І. ст. 117. Огляд україньско-рускої народної поезиї 191
І не сизі орли заклекотали,
Як їх Турки-яниченьки ізза могили напали,
Постреляли, порубали,
Конї з добиччу назад у город у Турещину позавертали.
Полягли двох братів голови вище річки Самарки,
Третя у Осаур могили.
А слава не вмре, не поляже
Од нині до віка!
34
Бувало й таке, що невольниця, попавши в руки якого визначного Турка, при-
ймала турецку віру і жилк опісля в розкошах; такі потурчені бранки діставали
инодї в руки ключі від скарбів і від тих камяних темниць, у яких коротали свій
вік турецкі невольники. Оттака була й М а р у с я , д о ч к а п о п а з Б о г у с л а в а ,
що про неї співають у думах; потай від свого пана відомкнула вона темницю і
спитала невольників:
“Гей козаки, ви бідниї невольники!
Угадайте, що в нашій землї християнській за день тепера?”
Невольники відповіли:
“Гей дівко бранко,
Марусю попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землї християнській за день тепера?
Що тридцять лїт у неволї пробуваєм,
Божого сьвіту, сонця праведного у вічі собі не видаєм?
То ми не можемо знати,
Що в нашій землї християнській за день тепера”.
Тодї дївка бранка
Маруся попівна Богуславка
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
“Ой козаки, ви бідниї невольники!
Що сьогодня у нашій землї християнській Великодная субота,
А завтра сьвятий празник, роковий день Великдень”.
То тодї ті козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землї припадали,
Дівку бранку,
Марусю попівну Богуславку
Кляли-проклинали:
“Та бодай ти, дївко бранко
Марусю попівно Богуславко,
34
Антонович і Драгоманов: Историчес. п сни малорус. народа т. І. ст. 120. Отся дума зло-
жена не пізнїйше як на початку 16. столїтя, коли степ межи Азовом а лївобережною Україною
був єще трудно-проходимою пустинею, бо вже в другій половині 16. столїтя з’являють ся на
річцї Самарцї запорожскі оселї. 192 Філярет КОЛЕССА
Щастя й долї собі не мала,
Як ти нам сьвятий празник, роковий день
Великдень сказала!”
35
Колиж турецкий пан вийшов до мечети, Маруся випустила усїх бранців на
волю та переказала до свого батька у Богуслав, щоб він не збирав великих скарбів
маєтків, щоб не викупляв єї з турецкої неволї, бо вже вона
“Потурчилась, побусурменилась
Для роскоші турецької,
Для лакомства нещасного!”
Та більше було таких невольників і невольниць, що рвали ся душею до рідно-
го краю та воліли терпіти найтяжшу неволю, як покидати свою віру і мову та жи-
ти в турецких розкошах. Звісна є народна пісня про м а т ї р , щ о п о п а л а в н е –
в о л ю д о с в о г о з я т я Т а т а р и н а.
Дочка, не спізнавши матери, завдала єї три роботи:
Оченьками стадо пасти,
Рученьками кужіль прясти,
Ноженьками колисати.
Теща дитя колисала,
І дитинї приспівала:
“Люлю люлю, татарчатко,
По доненцї унучатко!
Бодай стадо виздихало,
Бодай кужіль спопелїла,
Бодай дитя скаменїло!”…
Ой побігла татарочка,
Бігла боса без пояса,
Та вдарила по личеньку
Свою рідну матїноньку.
– “Ой ти доню, моя доню!
Не тілько-м тя годувала,
По личеньку-м тя не била”.
“Мамко-ж моя старенькая!
Почом же-сь мя іспознала,
Що-сь мя доненьков назвала?”
– “В недїлю-сь барвінок різала,
Тай-сь си пальчик відрізала,
І по тому-м тя спізнала”.
“Мати моя, мила мати!
Скидай з себе тиї лати,
Возьми дорогиї шати,
35
Ант. Драг: Істор. п с. м. нар. т. І. ст. 230. Огляд україньско-рускої народної поезиї 193
Будеш з нами пановати”.
– “Лїпші мої вбогі лати,
Ніж дорогі твої шати;
Я не хочу пановати,
Піду в свій край загибати”
36
.
Не проміняв також своєї віри і народности на турецкі розкоші с л а в н и й
о т а м а н з а п о р ож с к и й С а м і й л о К і ш к а , що довгі лїта просидів у турецкій
неволї. Із 350 товаришами-Запорожцями – як оспівує дума – сидїв він закований
на воєннім кораблї турецкого князя Алкана-паші. А був на тій ґалєрі також Лях-
Бутурлак,
“Клюшник ґалєрський,
Сотник переяславський,
Недовірок християнський,
Що був тридцять лїт у неволї,
Двадцять чотирі як став на волї,
Потурчив ся, побусурманив ся,
Для панства великого,
Для лакомства нещасного!”
Коли Алкан-Паша, припливши з ґалєрою до города Козлова у Криму, загуляв
у дочки тамошного князя (Санджаківної) – Кішка просив Бутурлака, щоб хоч ста-
ршину козацку розкував на часочок із кайданів; на се-ж відповів Бутурлак:
“Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозський,
Батьку козацький!
Добро ти учини:
Віру християнську під нозї підтопчи,
Хрест на собі полами!
А ще будеш віру християнську під нозї топтати,
Будеш у нашого пана молодого за рідного брата пробувати.
То скоро Кішка Самійло зачував,
Словами промовляв:
“Ой Ляше-Бутурлаче, сотнику переяславський,
Недовірку християнський!
Б о д а й ж е т и т о г о н е д ож д а в ,
Щ о б я в і р у х р и с т и я н с ь к у п і д н о з ї т о п т а в !
Хоч буду до смертї біду та неволю приймати,
А буду в землї козацькій голову християнську покладати.
Ваша віра погана,
Земля проклята!”
………………………….
Став Лях-Бутурлак дорогиї напитки пити-підпивати,
Стали умисли козацьку голову клюшника розбирати.
36
Ант.-Драг.: Историч. п с. малор. нар. т. І. ст. 288. 194 Філярет КОЛЕССА
“Господи! єсть у мене що іспити і ісходити,
Тільки нї з ким об вірі християнській розговорити”.
До Кішки Самійла прибуває,
Поруч себе сажає,
Дорогого напитка метає,
По два, по три кубки в руки наливає”
37
.
Самійло Кішка користаючи з того, що клюшник упив ся, забрав у него ключі і
розкував усїх товаришів-Запорожцїв, що вирізали турецку залогу і на турецкому
суднї вернули щасливо до рідного краю.
Таким же лицарем як Самійло Кішка показав себе також ко з а к Б а й д а , що
не дав ся на підмову турецкому султанови, як співає пісня:
Прийшов до його цар турецький:
“Ой що-ж ти робиш, Байдо молодецький?”
– Ой пю, царю, мед, горілочку,
Та не день, не нічку та не годиночку.
“Покинь, Байдо, байдувати,
Сватай мою дочку та йди царювати”.
– Твоя дочка поганая,
Гей а твоя віра, віра проклятая!
Ой як крикне цар турецький
Та на свої слуги, слуги модецькі:
“Візьміть Байду ізвяжіте
Та за ребро гаком, гаком зачепіте!”
Взяли Байду ізвязали
Тай за ребро гаком, гаком зачіпали.
Висить Байда на дубочку,
Та не день, не два тай не одну нічку.
Прийшов до його цар турецький:
“Ой що ти бачиш, Байдо молодецький?”
– Бачу, царю, два дубочки,
А на тих дубочках седять голубочки:
37
Ант.-Драг.: Ист. п с. малор. нар. І. 212. Огляд україньско-рускої народної поезиї 195
Позволь царю, лучка взяти,
Тобі на вечерю голубочка зняти.
Ой як стрельнув Байда з лука,
Та попав царя поміж самі вуха,
А царицю в потилицю,
А цареву дочку в саму головочку.
– Тобі царю в землї гнити,
Байдї молодому мед, горілку пити”
38
.
По думцї учених отся пісня відносить ся до князя Дмитра Вишневецкого, що
був основателем першої запорожскої Січи, на днїпрових островах Томаківцї і
Хортицї в половині 16-го столїтя.
Байда Вишневецкий дав ся у знаки Туркам кількома сьмілими виправами на
Крим; опісля дістав ся в руки Турків, що покарали єго страшною смертию: три
днї мучив ся Байда, зачіплений ребром за зелїзний гак.
Се річ менчої ваги, чи пригоди, описані у висше згаданих думах, пережив
князь Вишневецкий, чи Самійло Кішка, чи який иньший козак лицар, чи врештї
се оповіданя зовсїм видумані або й перейняті із чужоземних творів. Важне ось
що: утеча невольників із Азова, турецка погоня, смерть утїкачів у степу, визволе-
нє невольників потурченою бранкою, вирізанє турецкої залоги на корабли через
розкованих гребцїв-невольників, жорстоке покаранє у Царгородї лицаря-запорож-
ця – взагалї, ф а к т и , щ о п о с л уж и л и з а о с н о в у і с т о р и ч н и х д ум і
п і с е н ь – б ул и в з я т і ж и в ц е м і з т о д ї ш н о г о п о б у т у у к р а ї н ь с ко ї
л юд н о с т и у тих часах, як козаки, посуваючи свої займища у низ Днїпром до
берегів Чорного моря, мусїли зводити кріваві борби з Турками і кримскими Тата-
рами. Головна вага отсих історичних пісень і дум лежить у тім, що о н и п о д а –
ю т ь в і р н е з’ о б р а ж е н є і с т о р и ч н о ї д о б и , н а р о д н и х зм а г а н ь т а
о б с т а в и н , с е р е д ко т р и х п р и х о д и л о с ь ж и т и і в о ю в а т и ко з а к а м
п р о т я г ом 1 6 – г о і 1 7 – г о в і к а . Такі лицарі, як Байда, Самійло Кішка із свої-
ми товаришами-Запорожцями се не видумані особи, а вірні представителї тодїш-
ного козацтва. Потурчені невольники й невольницї, Лях Бутурлак, Маруся Богу-
славка – се також живі типи, яких богато водило ся в часах турецкої неволї.
Взагалї історичні думи, се живі картини із козацко-турецких воєн, а с к л а –
д а л и ї х п о н а й б і л ь ш е ко з а к и – л и ц а р і , щ о с а м і б р а л и у ч а с т ь у
п о х о д а х , б и т в а х , у п л а в б і м о р с к і й , а б о щ о й с а м і з а з н а л и т у –
р е ц ко ї н е в о л ї та опісля калїками вертали на Україну. Богато було між козака-
ми і таких, що возили з собою кобзу-бандуру – прозвану ізза того “подорожною”.
Хто-ж, як не самі невольники, зложили отсї слова в думі про Марусю Богуславку:
Ой визволи, Боже, нас всїх бідних невольників
З тяжкої неволї,
З віри бусурменської
На ясні зорі,
На тихі води,
38
Лисенко: Збір. укр. пісень. ІІІ. ст. 7. 196 Філярет КОЛЕССА
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай Боже у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Н а с бідних невольників!
39
Про козацкі повстаня перед Хмельницким не переховалось нїяких пісень на-
родних, анї дум. Зате в і й н и Х м е л ь н и ц ко г о із Польщею найшли голосний
відгомін в народній поезиї. Історичні думи згідно з козацкими лїтописями пока-
зують, я к і б ул и п р а в д и в і п р и ч и н и т о г о в с е н а р о д н о г о п о в с т а н я ,
що увесь нарід україньско-руский від Дону аж по Карпати і Сян піднїс збройну
руку проти польско-шляхотскої управи:
” З е м л е п о л ь с к а , Ук р а ї н о п о д о л ь с к а !
Т а вж е т ом у н е р і ч о к н е д в а м и н а є ,
Я к у х р и с т и я н ь с к і й з е м л ї д о б р а н е м а є ,
Як зажурилась тай заклопоталась бідна вдова;
То не бідна вдова – то королевська земля”
40
.
“Я к ж и д и – р а н д а р і
В с ї ш л я х и ко з а ц ь кі з а р а н д о в а л и ,
Що на одній милї
Да по три шинки становили.
Становили шинки по долинах,
Зводили щогли по високих могилах.
І щеж то жиди-рандарі
У тому не перестали:
Н а с л а в н і й Ук р а ї н ї в с ї ко з а ц ь к і т о р г и з а о р а н д у в а л и ,
Д а б р а л и м и т о – п р ом и т о :
Од возового
По пів золотого,
Од пішого пішеницї по три денежки
41
мита брали,
Од неборака старця
Брали кури да яйця,
Да іще питає:
“Ци нема котик сце цого?”
І щеж то жиди-рандарі
У тому не перестали:
Н а с л а в ні й Ук р аї нї в сї ко з а ц ь кі ц е р к в и з а о р а н д о в а л и .
Которому-б то козакови альбо мужику дав Бог дитину появити,
То не йди до попа благословить ся,
Да пійди до жида-рандара, да полож шостак, щоб позволив
церкву одчинити,
39
Антонович і Драгоманів: Историч. п сни малорусскаго народа т. І. ст. 233.
40
Ант.-Драг.: Истор. п с. малор. нар. т. II. ст. 25.
41
гроші. Огляд україньско-рускої народної поезиї 197
Тую дитину охрестити.
Іщеж то которому-б то козаку альбо мужику дав Бог дитину одружити,
То не йди до попа благословить ся,
Да пойди до жида-рандара, да полож битий тарель (таляр),
щоб позволив церкву одчинити,
Тую дитину одружити.
Іщеж то жиди-рандарі
У тому не перестали:
Н а с л а в н і й Ук р а ї н ї в с ї ко з а ц ь к і р і к и з а о р а н д о в а л и ,
Котрий би то козак альбо мужик ісхотїв риби ловити,
Жінку свою з дїтьми покормити.
То не йди до попа благословить ся,
Да пійди до жида-рандара, да поступи йому часть оддать,
Щоб позволив на річцї риби вловити,
Жінку свою з дїтьми покормити”.
Тодї-ж то один козак мимо кабака
42
іде,
За плечима мушкет
43
несе,
Хоче на річцї утя
44
вбити,
Жінку свою з дїтьми покормити.
То жид-рандар у кватирку поглядає,
На жидівку свою стиха словами промовляє:
“Ей, жидівочко-ж моя Рася! (Рейзя),
Що сей козак думає, що він у кабак не вступить,
За денежку горілки не купить,
Мене, жида-рандара не попросить,
Щоб позволив йому на річцї утя вбити,
Жінку свою з дїтьми покормити”.
Тогдї-то жид-рандар стиха підхождає,
Козака за патлї хватає.
То козак на жида-рандара скоса, як ведмідь, поглядає,
Іще жида-рандара мостивиїм паном узиває:
“Ей, жиду, каже, жиду-рандаре.
Мостивий пане!
Позволь минї на річцї утя вбити,
Жінку свою з дїтьми покормити”.
Тодї жид-рандар у кабак вхождає,
На жидівку свою стиха словами промовляє:
“Ей, жидівочко-ж моя, Рася!
Буть минї тепер у Білій Церкві наставним равом (рабіном):
Назвав мене козак мостивим паном”
45
.
42
шинку.
43
стрільбу.
44
дику качку.
45
Ант. і Драгом.: “Историч. п сни”, т. II. ст. 20-22. 198 Філярет КОЛЕССА
Та з виступленєм Хмельницкого с к і н ч и л а с я ж и д і в с к а г о с п о д а р к а
н а Ук р а ї н ї:
Тогдї-то у сьвятий божественний день у четверток,
Як жиди-рандарі у Білу Церкву на сейм збирались,
Один до одного стиха словами промовляли:
“Ей, жиди-ж ви, жиди-рандарі!
Що тепер у вас на славній Українї слишно?”
“Слишен – говорить – тепер у нас гетьман Хмельницький:
Як од Білої Церкви да до славного Запорожа
Не така стоїть жидівська сторожа!”
Тодї обозветь ся один жид Оврам
(У того був невеликий крам, –
Тілько шпильки та голки,
Що ходив поза Днїпром та дурив козацькі жінки):
“Ей, жиди-ж ви, жиди-рандарі!
Як із Низу (з Запорожа) тихий вітер повіне,
Вся ваша жидівська сторожа погине”.
Тогдї-ж то, як у сьвятий день божественний у вовторник
Гегьман Хмельницький козаків до сходу сонця у поход виправляв
І стиха словами промовляв:
“Ей козаки ви, дїти, друзї!
Прошу вас; добре дбайте,
Од сна вставайте,
Руський очинаш читайте.
На славну Україну прибувайте,
Жидів-рандарів у пень рубайте,
Кров їх жидівську у полї з жовтим піском мішайте,
Віри своєї християнської у поругу не подайте,
Жидівському шабашу не польгуйте”
46
.
О тогдї-то всї жиди-рандарі догадливі бували,
Усї до города Полонного повтїкали.
То гд ї- т о Х м е л ь н и ц ь к и й н а с л а в н у Ук р а ї н у п р и б у в а в ,
Н ї о д н о г о ж и д а – р а н д а р а н е з а с т а в а в .
Тогдї-то Хмельницький не пишний бував,
До города Полонного прибував,
Од своїх рук листи писав,
У город Полонного подавав,
А в листах приписував:
“Ей Полоняне, полонянська громада!
Колиб ви добре дбали,
Жидів-рандарів минї до рук подали”.
Тодї-то Полоняне йому одписали:
“Пане гетьмане Хмельницький!
46
не давайте полекші. Огляд україньско-рускої народної поезиї 199
Хоть будем один на одному лягати,
А не можем тобі жидів-рандарів до рук подати”.
Оттодї-то Хмельницький у другий раз листи писав,
У город Полонного подавав:
“Ой Полоняне, полонянська громада!
Нехороша ваша рада.
Єсть у мене одна пушка Сирота, –
Одчинять ся ваші залізні широкі ворота”.
Оттогдї-то, як у сьвятий божественний черверток
Хмельницький до сходу сонця уставав,
Під город Полонноє ближей прибував,
Пушку Сироту упереду постановляв,
У город Полонного гостинця подавав.
Тодї-то жиди-рандарі
Горким голосом заволали:
“Ей Полоняне, полонянська громада!
Колиб ви добре дбали.
Од Польщі ворота одбивали,
Д а н а с з а В и с л у х о ч у о д н и х с о р о ч к а х п у с к а л и !
То-б ми за річкою Вислою пробували,
Да собі дїтей дожидали,
Да їх добрими дїлами наущали,
Щ о б н а ко з а ц ь к у Ук р а ї н у і к р и в и м о ко м
н е п о гл я д а л и “.
Оттогдї-то козакам у городї Полонному дана воля
на три часа с половиною:
“Пийте, гуляйте,
Коло жидів-рандарів собі здобу хорошу майте”.
Тодї-то козаки у городї Полонному пили-гуляли,
Здобу хорошу собі коло жидів-рандарів мали;
Обратно на славну Україну прибували,
Очертом
47
сїдали,
Сребро й злато на три частї пайовали:
Первую часть на Покрову Сїчовую
да на Спаса межигорського оддали,
Другу часть на меду да на оковитї й горільцї пропивали,
Трейтю часть междо собою, козаками, пайовали.
Тогдї-то не один козак за пана гетьмана Хмельницького Бога просив,
Що не один жидівський жупан зносив
48
.
Наведені думи доказують, що в и з и с к р о б у ч о г о л юд у т а о б р а ж у в а –
н є й о г о р е л ї ґ і й н и х і н а ц і о н а л ь н и х п о ч у в а н ь в и к л и к а л и з а г а –
л ь н е о г і р ч е н є і н е в д о в о л е н є у к р а ї н ь с ко г о н а р о д у із тодїшних по-
47
кругом.
48
Антон. і Драгом.: “Историч. п сни”. т. ІІ. ст. 20-25. 200 Філярет КОЛЕССА
рядків – а ненависть поспільства звернула ся проти шляхти і проти жидів. Богдан
Хмельницкий, піднявши війну з Польщею, загадав вернути Українї волю,
Ко з а к а м ко з а ц ь кі п о р я д к и п о д а в а т и ,
З а ві р у х р и с т и я н с ь к у о д н о с т а й н е с т а т и
49
.
Ось-як з а в з и в а є Х м е л ь н и ц ь к и й н а р і д д о п о в с т а н я :
“Ей козаки, дїти, друзї-молодцї!
Прошу я вас, добре дбайте,
От сна уставайте,
Руський отчинаш читайте,
На ляцські табури
50
наїзджайте,
Ляцські табури на три части розбивайте,
……………………………………………………………..
……………………………………………………………..
Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подайте!”
51
.
“Друзї, панове-молодцї, охотники, броварники!
Годї вам по броварях пива варити,
По винницях та й по проваллях валять ся,
Т а й ді т ь в и ж и д і в т а л я х і в з Ук р а ї н и з г о н я т и ,
То будете ви собі мать
Хоть на три днї хорошенько по козацькій погулять!”
Як почали друзї панове-молодцї
Жидів та ляхів з України зганяти, –
Та в которого не було драної невірної кожушини,
То й той надїв жидівські кармазини!
Та вони собі хорошенько по козацькій похожали
Та ще й по карманах срібні гроші мали,
Щеж то рано-пораненьку в середу,
Як заняв пан Хмельницький поперед себе жидів череду:
Которі жиди шабашували,
А которі до города Польского (Полонного) утїкали
52
.
По перших побідах Хмельницького над Жовтими Водами і під Корсунем на-
стали г р і з н і ч а с и д л я п о л ь с ь ко ї ш л я х т и і ж и д і в н а Ук р а ї н ї :
Отсе, панове-молодцї, над Полонним не чорна хмара вставала;
Н е о д н а п а н ї л я ш к а уд о в о ю з о с т а л а с ь
53
.
49
Ант. і Драг. “Истор. п сни”. т. ІІ. ст 4.
50
війско.
51
Ант. і Драг.: “Истор. п сни”. т. II. ст. 7.
52
Ант. і Драг.: “Истор. п сни”. т. II. ст. 26-27.
53
Ант. і Драг. “Ист. п с.” т. ІІ. ст. 35. Огляд україньско-рускої народної поезиї 201
Швидко як буря перетягнув Хмельницкий через Україну із своїми війсками
настигаючи на утїкачів:
То пан Хмельницький, житель чигиринський,
То він ночі не досипляє,
Коло Случі-річки ляхів і жидів доганяє,
Скоро догнав у вечері пізно –
І там стало повернуть ся тїсно…
І там до них прибуває,
Ще на козаків гукає, словами промовляє:
Друзї, панове молодцї! до Случі-річки прибувайте,
Жидів та ляхів у пень рубайте
І до їх по козацькій словами промовляйте:
“Жиди та ляхи, примічайте:
О т б уд е п о т о й б і к С л у ч і в а ш е ,
А п о с е й б і к б уд е п а н а Х м е л ь н и ц ь ко г о і н а ш е !”
54
З насьмішками описує дума у т е ч у ш л я х т и і ж и д і в перед козаками:
Ой которих гнали до Прута,
Була дороженька барзо крута;
Которих до Бузька,
Була дороженька барзо грузька;
А которих до Хотини,
То біжу чи попотїли
55
.
Жидове чогось догадались,
На річку Случу тїкали.
Которі тїкали до річки Случі,
То погубили чоботи й онучі;
А которі до Прута,
То була від козаків Хмельницького доріженька барзо крута.
На річцї Случі
Оломили міст ідучи,
Затопили усї клейноти
І всї лядські бубни.
Которі бігли до річки Росї,
То зостали ся голі й босї.
Обізветь ся первий жид, Гичик,
Тай хапаєть ся за бичик.
Обізветь ся другий жид Шльома:
“Ой я-ж пак не буду на сабас дома!”
Третій жид озветь ся Оврам:
54
Ант. і Драг.: “Истор. п сни”. т. II. ст. 28-29.
55
Ант. і Драг.: “Ист. п сни”, т. II. 37; – попотїли = попріли. 202 Філярет КОЛЕССА
“У мене не великий крам:
Шпильки, голки,
Креміння, люльки,
Так я свій крам
У коробочку склав
Та козакам пятами накивав”.
Обізветь ся четвертий жид, Давидко:
“Ой, брате Лейбо, уже-ж пак ізза гори козацькі корогви видко!”
Обізветь ся пятий жид, Юдко:
“Нумо до Полонного утїкати прудко!”
Тогдї жид Лейба біжить,
А живіт дріжить;
Як на школу погляне,
Його серце жидівське зівяне:
“Ей школо-ж моя, школо мурована!
Тепер тебе нї в пазуху взяти,
Нї в кишеню сховати,
Але-ж доведеть ся Хмельницького козакам покидати
56
.
Шляхта, утїкаючи з України, проклинає жидів як виновників нещастя:
Гей ви, жидове,
Поганські синове!
Н а щ о т о в и в е л и к и й б у н т, т р е в о г и з р и в а л и ,
Н а м и л ю п о т р и ко р ч м и с т а н о в и л и ,
В е л и к и ї м и т а б р а л и :
Від возового
По пів золотого,
Від пішого по два гроші,
А ще не минали сердешного старця, –
Відбірали пшоно та яйця!
А тепер ви тії скарби збірайте
Та Хмельницького їднайте;
А то, як не будете Хмельницького їднати,
То не зарікайтесь за річку Вислу до Полонного прудко тїкати”
57
.
Вслїд за побідами Хмельницкого над Жовтими Водами під Корсунем і під
Пилявою запанувало в е л и ке од уш е вл е н є с е р е д н а р од у, пробудило ся у
него приспане п оч у т є вл а с н ої с и л и, що й виливаєть ся у піснї:
56
Ант. і Драг.: “Истор. п сни”, т. ІІ. ст. 34-35.
57
Ант. і Драг.: “Истор. п сни”. т. ІІ. ст. 34. Огляд україньско-рускої народної поезиї 203
Гей ви хлопцї, ви добрі молодцї, гей, не журіть ся,
Посїдлайте конї ворониї, гей, садовіть ся.
Та поїдем у чистеє поле, гей, у Варшаву
Та наберем червоной китайки, гей, та на славу;
Гей щоб наша червона китайка, гей, не злиняла,
Та щоб наша козацькая слава, гей, не пропала.
Гей щоб наша червона китайка, гей, червонїла,
А щоб наша козацькая слава, гей, не змарнїла.
Гей у лузї червона калина, гей, похилила ся,
Чогось наша славна Україна, гей, засмутила ся.
А ми-ж тую червону калину, гей, та піднїмемо,
А м и -ж с в о ю с л а в н у Ук р а ї н у, г е й , т а р о з в е с е л и м о
58
.
До часів Хмельнищини відносить ся п і с н я п р о Н и ч а я , що її співають та-
кож у нас в Галичинї. Після збараскої побіди козаків над польскими війсками з а –
к л ю ч е н о у З б о р о в і 1 6 4 9 р . м и р , силою котрого права козаків були забез-
печені, але простому людови велено вертати опять у підданство до давних панів-
дїдичів. Не дивота, що такий договір розбудив велике невдоволенє серед мас про-
стого люду, котрі не увійшли в спис козацкого війска і мусїли повертати до пан-
щини. Оттодї то виступає Ничай, полковник брацлавский, як прихильник народ-
них мас і оборонець свободи. Коли гетьман польского війска Калиновский
задумав мимо застереженя в зборівскім договорі увести польске війско до козац-
ких воєвідств, щоб силувати людий до панщини, Ничай рушив проти него з коза-
ками, та заскочений неожидано в місточку Красному згинув у битві.
Ось що співає народна пісня про Ничаєву смерть:
“А которий козаченько буде з вас у містї,
ІІоклонїть ся моїй жінці, нещасній невістї.
Нехай вона назбирає сребла, злота досить,
Нехай мене викупляє тай останку просить!”
58
Ант. і Драг. “Истор. п сни”. т. II. ст. 50. ноти по Лисенку. 204 Філярет КОЛЕССА
Не хотїли вражі ляхи сребла, злота брати,
А в е л ї л и Н е ч а є н ь к а в д р і б н и й м а к с ї к а т и .
“Гей молоді козаченьки, котрий буде в містї,
Поклонїть ся матусеньцї, нещасній невістї;
Нехай вона, нехай плаче, а вже не виплаче,
Ой над сином, над Нечаєм чорний ворон краче”.
За час, за годинку, за малу хвилинку,
К а ч а є т ь с я Н е ч а є в а г о л о в к а п о р и н к у.
Ой не дбали вражі ляхи на козацьку вроду,
Рвали тїло по кавалку, пускали на воду
59
.
Переховала ся також пісня про славного полковника козацкого Перебийноса
або Кривоноса:
Не дивуйте ся, добрії люде,
Що на Вкраїнї повстало:
Ой за Дашевом під Сорокою
Множество ляхів пропало.
Перебийніс водить не много,
Сїм сот козаків з собою,
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
………………………………………..
Дивують ляхи, вражиї сини,
Що ті козаки вживають:
Вживають вони щуку рибаху,
Що й соломаху з водою.
………………………………………………….
Ой чи бач ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу,
Як не схотїли, забунтовали,
Та й утеряли Вкраїну
60
.
Ось як з’ображений в думі похід Хмельницкого на Молдавію в 1650 p.:
Як із низу із Днїстра тихий вітер повіває,
Бог сьвятий знає, Бог сьвятий і відає,
Що Хмельницький думає гадає.
Тогдїж то не могли знати нї сотники, нї полковники,
Нї джури козацькиї,
Нї мужі громадськиї,
Що наш пан гетьман Хмельницький
Батю Зинов Богдану Чигиринський
59
Ант. і Драг.: “Истор. п сни”. т. II. ст. 57.
60
Антон. і Драгом. “Истор. п сни”. т. II. ст. 40. Огляд україньско-рускої народної поезиї 205
У городї Чигринї задумав, вже й загадав:
Дванадцять пар пушок вперед себе одіслав,
А ще сам з города Чигрина рушав;
За ним козаки йдуть,
Яко ярая пчола гудуть:
Котрий козак не міє в себе шаблї булатної,
Пищалї семипядної,
Той козак кій на плечі забірає,
За гетьманом Хмельницьким у в охотне військо поспішає.
Оттогдїж то, як до річки Днїстра прибував,
На три частї козаків переправляв
А ще до г о р о д а С о р о к и прибував,
Під городом Сорокою шанцї копав,
У шанцях куренем стояв;
А ще од своїх рук листи писав,
До В а с и л я М о л д а в с ь ко г о посилав,
А в листах приписував:
“Ей Василю Молдавський,
Господарю Волоський,
Що тепер будеш думати й гадати:
Чи будеш зо мною бить ся?
Чи мирить ся?
Чи городи свої Волоські уступати?
Чи червінцями полумиски сповняти?
Чи будеш гетьмана Хмельницького благати?”
Тогдїж Василий Молдавський,
Господар Волоський,
Листи читає,
Назад одсилає,
А в листах приписує:
“Пане гетьмане Хмельницький,
Батьку Зїнов Богдану Чигринський!
Не буду я з тобою нї бить ся,
Нї мирить ся,
Нї городів тобі своїх Волоських уступати,
Нї червінцями полумисків сповняти:
Не лучче-б тобі покорить ся меньшому,
Ненужли минї тобі старшому?”
Оттогдїж то Хмельницький, як сїї слова зачував,
Так він сам на доброго коня сїдав,
Коло города Сороки поїжжав,
На город Сороку поглядав,
Іще стиха словами промавляв:
Ей городе, городе Сороко!
Ще ти моїм козакам дїтям не заполоха – 206 Філярет КОЛЕССА
Буду я тебе доставати,
Буду я з тебе великиї скарби мати,
Свою голоту наповняти,
По битому тарелю (талярю) на місяць жаловання давати”.
Оттогдї-то Хмельницький як похваливсь,
Так гаразд добре й учинив:
Го р о д С о р о к у р а н о з н а д о бі д д є в з я в ,
На ринку обід пообідав,
К полудній годинї до города Сїчави припав,
Го р о д Сї ч а в у о г н е м з а п а л и в
І мечем ісплїндровав.
Оттогдї то іниї Сїчавцї гетьмана Хмельницького у вічі не видали;
Усї до г о р о д а Я с с и повтїкали,
До Василя Молдавського істиха словами промовляли:
“Ей Василю Молдавський,
Господарю наш Волоський!
Чи будеш за нас одностайне стояти?
Будем тобі голдовати;
Колиж ти не будеш за нас одностайне стояти,
Будем іншому пану кровю вже голдовати”.
Оттодї то Василь Молдавський,
Господар Волоський,
Пару коней у колясу закладав,
До г о р о д а Хо т и н ї од’їжджав,
У Хвилецького копитана станцією стояв,
Тогдїж то од своїх рук листи писав,
До Івана П о т о ц ь ко г о , кроля польського посилав:
“Ей Івану Потоцькнй,
Кролю польський!
Тиж бо то на славній Українї пєш, гуляєш,
А об моїй ти пригодї нічого не знаєш;
Щож то в вас г е т ь м а н Х м е л ь н и ц ь к и й Р у с и н
В с ю м о ю з е м л ю в о л о с ь к у о б р у ш и в ,
Все моє поле копєм ізорав,
Усїм моїм Волохам, як галкам,
З плїч головки познїмав,
Де були в полї стежки-дорожки,
Волоськими головками повимощував;
Де були в полї глибокиї долини,
Волоською кровю повиповнював”.
Оттогдї то Івану Потоцький,
Кролю польський,
Листи читає,
Назад одсилає,
А в листах приписує: Огляд україньско-рускої народної поезиї 207
“Ей Василю Молдавський,
Господарю Волоський!
Колиж ти хотїв на своїй українї проживати,
Було тобі Хмельницького у вічниї часи не займати;
Б о д а в с я м и н ї г е т ь м а н Х м е л ь н и ц ь к и й
г а р а з д д о б р е з н а т и :
У первій войнї
Н а Жо в т і й В о д ї ,
Пятнадцять моїх лицарів стрічав,
Всїм, як галкам, з плїч головки поздіймав;
Трох синів моїх живцем узяв,
Турецькому султану в подарунку одіслав;
Мене, Івана Потоцького,
Кроля польського
Три днї на прикові край пушки держав,
Анї пить минї, нї їсти не дав.
То дав ся менї гетьман Хмельницький гаразд добре знати,
Буду його во вік вічний памятати!”
Оттогдї то Хмельницький помер,
А слава його козацька не вмре, не поляже
61
.
Хмельницкий, бажаючи сполуки з Молдавією, увійшов в переговори з госпо-
дарем молдавским В а с и л е м Л у п ул о м т а х о т ї в ож е н и т и з є г о д о ч –
ко ю с в о г о с и н а Т и м о ш а . Колиж Лупул не хотїв на се згодити ся, боячи ся
війни із Польщею, Хмельницкий виправив ся на Молдавію, переправив ся через
Прут коло Сороки та спалив Ясси і Сучаву – дві столицї Молдавії. Лупул утїк до
Хотина, звідки просив о поміч великого гетьмана коронного Потоцкого, що стояв
табором під Каменцем Подольским. Отсей Потоцкий стратив сина у битві під
Жовтими Водами, а сам дістав ся до неволї під Корсунем, опісля попав в руки
кримского хана, звідки висвободив ся, лишивши заложником другого сина. Наве-
дена дума доволї вірно передає згадані факти історичні.
Коли Польща не додержувала умов з козаками, прийшло до нової війни і д о
н е щ а с л и в о ї д л я ко з а к і в б и т в и п і д Б е р е с т е ч ком 1651 p., про яку зга-
дує пісня:
Висипали козаченьки з високої гори,
Попереду козак Хмельницький на воронім конї.
“Ступай, коню, дорогою, широко ногами,
Н е д а л е ко Б е р е с т е ч ко і О р д а з а н а м и .
С т е р е ж и с я п а н е Я н е
62
я к Жо в т о ї В о д и
63
:
Йде на тебе сорок тисяч хорошої вроди”.
Як став джура, малий хлопець, коника сїдлати,
Стали в того кониченька ніженьки дріжати.
61
Ант. і Драг.: “Истор. п с.” т. II. ст. 99-102.
62
Король польский, Ян Казимир.
63
Під Жовтими Водами Хмельницкий у перве поборов польске війско. 208 Філярет КОЛЕССА
Як заговорить козак Хмельницький до коня словами:
“Не доторкай ся, вражий коню, до землї ногами!”
Чи не той то хміль хміль, що на тички вєть ся?
Чи не той то козак Хмельницький, що з ляхами бєть ся?”
– Ой не я той хміль зелений, на тички не вю ся,
Ой не я той козак Хмельницький, з ляшками не бю ся!
“А деж твої, Хмельниченьку, ворониї конї?”
– У гетьмана Потоцького стоять на припонї:
“А деж твої, Хмельниченьку, кованиї вози?”
– У містечку Берестечку заточені в лози!
Що я з вами, вражі ляхи, не по правді бив ся:
Як припустив коня вороного, міст менї вломив ся
64
.
Хан татарский, що мав стати до помочі Хмельницькому, зрадив козацку спра-
ву і самого Хмельницкого задержав силою у себе, а тимчасом козацке війско роз-
бито під Берестечком.
П і с л я б і л о ц е р к і в с ко г о м и р а (1651 р.) вернуло на Україну польске вій-
ско, вернули й пани-дїдичі до своїх маєтків і почали по давному неволити нарід;
особливо тяжко дали ся в знаки україньским мужикам п о с т о ї п о л ь с ко г о
в і й с к а – що не знало границь у своїй самоволї. На теж і нарікає народна дума:
Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив,
Що з ляхами із мостивими у Білій Церкві замирив?
Да велїв ляхам,
Мостивим панам,
По козаках, по мужиках станцією стояти,
Да не велїв великої станції вимишляти.
То ще-ж то ляхи,
Мостивії пани,
По козаках і по мужиках поставали,
Да великую станцію вимишляли,
Од їх ключі поодбірали,
Д а с т а л и н а д ї х д о м а м и
Го с п о д а р а м и
65
.
То вжеж козаки й мужики
У недїлю рано Богу помолившись листи писали,
І в листах добре докладали,
І до пана Хмельницького у Полонне посилали:
– Гей пане Хмельницький,
Отамане чигиринський,
Батьку козацький!
З в е л и н а м п і д м о с к а л ї в т ї к а т и ,
Аб о в е л и н а м з л я х а м и в е л и к и й б у н т з р и в а т и !
64
Ант. і Драгом.: “Истор. п сни” т. II. ст. 107.
65
Ант. і Драг.: “Истор. п сни” т. II. ст. 110. Огляд україньско-рускої народної поезиї 209
То Хмельницький листи читає,
До козаків словами промовляє:
Гей, стійте, дїти,
Ладу ждїте!
Не благословляю вам нї під москаля тїкати,
Нї з ляхами великого бунту зривати”
66
.
Та дармо сподївали ся козаки добра народови у сполуцї з Москвою, яку дове-
ршено в п е р е я с л а в с ко м у д о г о в о р і 1654 р. Московскі царі задумали хит-
рощами знищити козацтво і самоуправу України. Московский уряд обманчивими
обіцянками перекупством і другими поганими способами викликує незгоду між
верховодами козацтва і вносить великий розлад між україньску суспільність.
Бачив Хмельницкий, до чого веде сполука із зрадливою Москвою і не пере-
ставав думати над цїлковитим визволенєм рідного народу та розуміючи, як тяж-
кою була-б борба проти двох зорґанїзованих держав московскої і польскої, попа-
дав в розпуку, з гризоти став тяжко знемагати і ум е р 2 7. л и п н я 1 6 5 7 р .
поручаючи при смерти війсковому писареви І в а н о в и В и г о в с ко м у, щоби
приняв опіку над єго малолїтним сином Ю р і є м. По смерти Хмельницкого коза-
ки, шануючи волю покійного гетьмана, вибрали на радї в Чигиринї гетьманом
Юрія Хмельниченка, віддаючи тимчасову управу над козацким війском Іванови
Виговскому, доки Юрій підросте і підучить ся. Та небавом показало ся, що Юрій
зовсїм не годив ся на гетьмана. Отсе й д у м а п р о с м е р т ь Б о гд а н а і в и б і р
Ю р і я Х м е л ь н и ц ко г о г е т ь м а н ом:
Ей зажурить ся, захлопочеть ся Хмельницького старая голова,
Що при йому нї сотників, нї полковників нема;
Тільки пробував при йому І в а н Л у г о в с ь к и й (Виговський)
Писар військовий,
Козак лейстровий;
Тогдї-то вони стали у радї
Як малиї дїти;
Од своїх рук листи писали,
По городах по полкових по сотенних розсилали,
А до козаків у листах приписували:
“Ей козаки, дїти, друзї!
Прошу вас, добре дбайте:
Борошно зсипайте,
До загребельної могили прибувайте,
Мене, Хмельницького, к собі на пораду ожидайте”.
Оттогдї-ж то козаки добре дбали:
Борошно зсипали,
До загребельної могили прибували;
Воскресения Христового дожидали –
Хмельницького в вічі не видали;
66
Ант. і Драг.: “Истор. п сни” т. II. ст. 114. 210 Філярет КОЛЕССА
Вознесения Христового дожидали,
Хмельницького в вічі не видали.
Духа-Тройцї дожидали, –
Хмельницького в вічі не видали;
Петра й Павла дожидали, –
Хмельницького в вічі не видали;
Ілї пророка дожидали –
Хмельницького в вічі не видали.
Тодї-ж то козаки стали у радї –
Як малиї дїти.
“Хвалив ся нам гетьман Хмельницький
Батю Зїнов Богдану Чигиринський,
У городї Суботові
На Спаса Преображениє ярмарок закликати”…
Тодї-ж то козаки добре дбали,
До города Суботова прибували,
Хмельницького стрічали,
Штихи у суходіл стромляли,
Шлики із себе скидали.
Хмельницькому низький поклон послали:
“Пане гетьмане Хмельницький,
Батю Зїнов наш Чигиринський!
На що ти нас потребуєш?”
Тогдї-ж то Хмельницький стиха словами промавляє:
“Е й , ко з а к и , д ї т и , д р у з ї!
П р о ш у я в а с , д о б р е д б а й т е ;
С о б і г е т ь м а н а н а с т а н о в л я й т е .
Чи нема между вами которого козака старинного,
Отамана курінного?
Вже-ж я час од часу хорію,
Міждо вами гетьмановати не здолїю;
То велю я вам междо собою козака на гетьманство обирати,
Буде междо вами гетьмановати,
Вам козацькі порядки давати”.
Тогдї-то козаки стиха словами промовляли:
“Пане гетьмане Хмельницький,
Батю Зїнов наш Чигиринський!
Не можем ми сами міждо собою, козаками гетьмана обібрати,
А желаєм од вашої милости послихати”.
Оттогдї-ж то Хмельницький стиха словами промовляє:
“Ей козаки, дїти, друзї!
Прошу я вас, добре дбайте;
Єсгь у мене Іван Луговський (Виговський),
Котрий у мене дванадцять лїт за джуру пробував,
Всї мої козацькі звичаї познав; Огляд україньско-рускої народної поезиї 211
Буде междо вами козаками гетьмановати,
Буде вам козацькі порядки давати”.
Тогдї-то козаки стиха словами промовляли:
“Пане гетьмане Хмельницький,
Батю Зїнов наш Чигиринський!
Не хочем ми Івана Луговського (Виговського):
І в а н Л у г о в с ь к и й бл и з ь ко л я х і в ,
м о с т и в и х п а н і в ж и в е ;
Б уд е з л я х а м и , м о с т и в и м и п а н а м и н а к л а д а т и ;
Б уд е н а с , ко з а к і в з а н е в і щ о м а т и ” .
Тогдї-то Хмельницький стиха словами промавляє:
“Ей козаки, дїти, друзї!
Коли ви не хочете Луговського,
Єсть у мене Павел Тетеренко”.
– Не хочем ми Павла Тетеренка. –
“Дак скажіте, говоріть, кого ви жолаєте?”
– Ми, кажуть, жолаєм Є в р а х а (Ю р і я ) Xм е л ь н и ч е н к а . –
“Ще-ж, каже, моєму Евраху Хмельниченку
Тільки всього дванадцять лїт од роду;
Ще він возрастом малий, розумом не дійшлий”.
– Будем, говорять, поплїч його дванадцять парсон сажати,
Будуть його добрими дїлами наущати,
Буде междо нами, козаками, гетьмановати,
Нам порядки давати. –
Оттогдї-то козаки добре дбали:
Бунчук, булаву положили,
Є в р а с я Х м е л ь н и ч е н к а н а г е т ь м а н с т в о н а с т а н о в л я л и ;
Тогдї із разних пищаль погримали,
Хмельниченка гетьманом поздоровляли.
Оттогдї Хмельницький, як благословениє синові здав,
Так і в дом одправив ся
І сказав йому:
“Гледи-ж, говорить, сину мій!
Як будеш немного Ташликом-рікою гуляти,
На бубни, на цуромки вигривати,
Дак будеш отця живого заставати”.
Тогдї-ж то Єврась, гетьман молодий,
Ташликом рікою довго гуляв,
На бубни, на цуромки вигравав,
До дому приїжджав
І отця живого не заставав.
Тогдї-то велїв у Штомином дворі,
На високій горі гроб копати.
Тогдї-ж то козаки штихами суходіл копали,
Шликами землю виносили, 212 Філярет КОЛЕССА
Х м е л ь н и ц ь ко г о п о х о р о н и л и ;
Із разних пищаль подзвонили,
По Хмельницькому похорон счинили.
Тогдї ж то козаки, поки старую голову Хмельницького зачували,
Поти і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитали;
А як не стали старої голови Хмельницького зачувати,
Не стали і Єврася Хмельниченка за гетьмана почитати;
“Ей, Єврасю Хмельниченку, гетьмане молодий!
Не подобало-б тобі над нами козаками гетьмановати,
А подобало-б тобі наші козацькі куренї підмітати”
67
.
Годить ся зауважити, що р а д а ко з а ц к а в с п р а в і в и б о р у н о в о г о г е –
т ь м а н а в і д б ул а с я а ж п о с м е р т и Х м е л ь н и ц ь ко г о , а не так, як описа-
но в думі. До Виговского дїйсно не мали козаки великого довіря тому, що він – як
се пізнїйше показало ся, мав на думцї відірвати Україну від московскої держави, а
прилучити назад до Польщі.
По смерти Хмельницкого повстає між козаками заколот, домашні свари і
страшні кріваві борби, серед яких Москва щораз то більше обмежує самоуправу
України, щораз то сильнїйше скріпляє своє панованє на нашій земли.
Нарід, що боров ся під Хмельницким за свою волю, тяжко ошукав ся в своїх
надїях: козацка старшина не гадала дати свободу простому людови і намагалась
з н о в а п о в е р н у т и х л о п і в у п і д д а н ь с т в о п а н а м і г о р о д о в и м ко –
з а к а м, з я к и х п і д о с л о н о ю м о с ко в с ко г о у р я д у п о ч а л а т в о р и т и
с я н о в а ш л я х т а . Оттим то люд починає подекуди ворожо відносити ся до ко-
зацкої старшини. В 1663 р. чернь і запорожцї в часї ч о р н о ї р а д и в Н ї ж и н ї
побили городових козаків та дуків-срібляників. Лиш козаки Запорожцї, що воло-
дїли просторими степами над долїшним Днїпром і становили про себе неначе
окрему державу – усе по давному устоювали за знесенєм усяких привілєїв і нево-
лї на Українї, – за зрівнанєм станів та вели давну бороу за віру і волю.
Ось яку пісню зложив народ про б і д н у г о л о т у, що побоями покарала бога-
ча дукача за насьмішки:
Пили горілку, пили наливку, ще й мед будем пить,
А хто з нас братця буде сьміять ся, того будем бить.
Ой іде богач, ой іде дукач, насьміхаєтьця,
67
Антон. Драгом: “Историч. п сни малорус. нар.” т. ІІ. с. 118-122. Огляд україньско-рускої народної поезиї 213
“Ой защо, защо вража голота напиваєтьця?”
Ой беруть дуку за чуб за руку, третій в шию бє,
“Ой не йди туди, превражий сину, де голота пє!”
68
Отсю боротьбу черни з городовою старшиною козацкою з’ображуе також ду-
ма про Г а н д ж у А н д и б е р а , гетьмана запорожского, котрий з товаришами по-
биває в шинку дуків-срібляників, приговорюючи:
“Ей, дуки ви дуки,
За вами луги й луки.
Нїгде нашому брату козаку нетязї й коня попасти”
69
.
Є щ е р а з з р и в а ю т ь с я З а п о р ож ц ї в р а з з г е т ь м а н о м М а з е п о ю
д о р і ш у ч о ї б о р б и з м о с ко в с к и м ц а р е м П е т р о м т а у п а д а ю т ь
п о б о р е н і п і д П о л т а в о ю (1709 p.), а з ними упадає до решти і воля України.
По царскому приказу виправляє ся московске війско за пороги, хитрощами здобу-
ває Сїч, вимордовує більшу часть Запорожцїв, а визначнїйших заковує у кайдани
та розграбивши козацке добро, руйнує отсе давне вольне гнїздо запорожске. Не-
добитки-Запорожцї утікають над Чорне море в землї кримского хана і там закла-
дають н о в у С ї ч в О л е ш к а х . Ось що співають піснї про отсю руїну Сїчі:
(Дві перші зворотки отсеї піснї відносять ся до Швачки, ватажка гайдамаків із
1768 р., дальші строфи співають п р о р у ї н у С ї ч и 1 7 0 9 р .
Гей казав єси козак Боднаренко, а що славонька буде,
Гей будем брати та поли драти та плечі латати.
Гей на козаченьків гей на молоденьких та пригодонька стала,
Гей що в середу та в вечері та усїх Москва побрала.
Ой побрала тай попарувала усїх по два до купочки,
Заглядають один на другого як сизиї голубочки.
68
Лисенко. Збірник укр. пісень т. IV. ст. 18.
69
Драгоманов: Полїтич. піснї укр. народу т. І. ст. 10. 214 Філярет КОЛЕССА
Ой побрали, тай попарували, тай повезли возами,
Ой оглянем ся на тую Україну, тай обіллєм ся сльозами”.
О й п о б р а л и т а й п о п а р у в а л и , я к г о л у б о н ь к і в у п а р і ,
Ге й з а с м у т и л а с я у с я Ук р а ї н а т а я к с о н е ч ко в х м а р і
70
.
Руїна Сїчи і утеча Запорожцїв під Турка оспівана також в отсїй піснї:
Ой вже наші славні Запорозцї у великому жалю:
Ой не знали та поклонить ся та которому царю.
Ой уклонили ся тому турецькому, а що під їм добре жити,
Тілько за одно неприятно, що на свого брата бити.
Ой пише Москаль листи до кошового: “ой ідїть до нас жити,
Що оддам землю да по прежньому по Днїстер границю”.
– Ой брешеш, брешеш, превражий Москалю;
сеж ти хочеш обманити;
Ой як підемо в твою землю, то будеш лоби голити.
“Ой не бійте ся, славні Запорозцї, та цього нїчого,
Щеж я в свойому білому царстві та не зрадив нїкого”.
О й уж е -ж т о с л а в н і З а п о р о з ц ї т а й н е в е с е л і с т а л и ,
О й о бл я гл и ї х , о бл я гл и М о с к а л ї в с і м а с т о р о н а м и .
В р а жі п а н и , р у с ь к і г е н е р а л и , є р е т и ч і с и н и ,
К р а й в е с е л и й , с т е п ш и р о к и й т а й з а н а п а с т и л и .
Тече річка невеличка, та підмиває кручі,
З а п л а к а л и З а п о р о з ц ї т а в Ту р е ч ч и н у й д у ч и .
О й л е т ї л а б о м б а з м о с ко в с ь ко г о п о л я ,
т а п о с е р е д С ї ч і в п а л а :
О й х о ч п р о п а л о с л а в н е З а п о р ож ь ж я ,
т а і н е п р о п а л а с л а в а !
71
70
Лисенко. Збірн. укр. пісень т. I. ст. 6.
71
Драгоманів: Полїтич. піс. укр. народу т. І. ст. 28. Огляд україньско-рускої народної поезиї 215
Як московскі пани, ґенерали ограбили Запорожцїв і як опісля московский
уряд пильнував, щоб і птиця не пролетїла з України до н о в о ї С ї ч и н а Д н ї п –
р о в ом у л и м а н ї , довідуємо ся із отсеї прекрасної піснї:
Ой да ужеж галцї, ой да ужеж чорній
Да на Сїч не лїтати,
Ой да ужеж галцї, ой да ужеж чорній
Вістий не слихати.
“Гей ви Запорозцї, гей ви молодиї,
Деж ваші жупани?
– Ой наші жупани поносили пани,
Сами ми пропали!
Гей, ви Запорозцї, гей ви молодиї,
Ой та деж ваші списи?
– Он і наші списи у пана у стрісї,
Сами ми у лїсї.
Гей ви Запорозцї, гей ви молодиї,
Та деж ваші рушницї?
– Ой наші рушницї в пана у сьвітлицї,
Сами ми в темницї
72
.
Небавом по зруйнованю старої Сїчи почав московский цар із своїм урядом
думати над з н и щ е н є м г о р о д о в о г о ко з а ц т в а і придумав справді пекель-
ний спосіб: н а ц а р с к и й п р и к а з ж е н у т ь п о л ко в н и к и д е с я т к и т и с я –
ч і в у к р а ї н ь с к и х ко з а к і в і с е л я н у д а л е к і п і в н і ч н і а б о с х і д н і
с т о р о н и т а с и л у ю т ь ї х ко п а т и д о вж е з н і к а н а л и , с и п а т и в а л и ,
б уд у в а т и ф о р т е ц и . Більша часть отсих козаків і селян гинула при тяжкій ро-
ботї, під нагайками московских наставників і се була головна цїль отсих земля-
них робіт: знищити козацтво, здесяткувати, обдерти і обезсилити україньску люд-
72
Лисенко: Збірник укр. пісень, т. І. 216 Філярет КОЛЕССА
ність. Що се не вигадки, у сьому переконує нас лист Орлика, колишного писаря
при гетьманови Мазепі, що писав до Січовиків у 1734 р.:
“Наконець Москва, хотячи не тілько обезсилити але і вигубити городове війс-
ко козацке, винайшла на се спосіб – копанє якогось там каналу в далекій своїй
сторонї і фундованє в Персиї фортец. На сї місця спроваджували Москалї своїми
указами п о к і л ь к а д е с я т ь т и с я ч і в ко з а кі в ; о д н и х п о м о р д у в а л и
т я ж к и м и і н е з в и ч а й н и м и р о б о т а м и , д р у г и х г о л о д о м п о м о р и л и ,
а и н ь ш и х п о т р у ї л и г н и л о ю с т у х л о ю м у ко ю, з м і ш а н о ю з в а п –
н о м і з я щ у р к а м и . Сподїваю ся, що не заперечить сего нїхто навіть із наших
ворогів, бо все те звісне є цїлому сьвітови, і між вами, добрі молодцї, єсть богато
таких, що утїкли від сего мучительства московского, а тії, будучи самовидцями
усего того, можуть тепер посьвідчити се, що пишу, і признати менї правду”
73
.
Правду сих слів посьвідчують також московсві урядові акти: і так козацкий пол-
ковник Черняк засилає скаргу до сенату, що н а с т а в н и к и м о с ко в с к і б ю т ь
п а л и ц я м и ко з а к і в п р и р о б о т ї т а н е д а ю т ь ї м с п о ч и н к у н а в і т ь у
н е д ї л ї і с ь в я т а , щ о л е д в и т р е т а ч а с т ь ко з а к і в о с т а л а с ь у ж и –
в и х с е р е д т о г о к а т о в а н я .
Послухаймо-ж, що співають народні піснї про отсї канальні роботи:
– Ой за річкою та за Синюхою
Та зацьвіли ожини,
Ох давай, давай батьку переміни,
Бо далебі загину.
– Ой не річ менї, славні Запорозцї,
Переміну дати,
Ой просїть собі, славні Запорозцї,
У царицї заплати.
О й д а л а -ж д а л а с л а в н и м З а п о р о з ц я м
Т а ц а р и ц я з а п л а т и ,
О й п о н а б и в а л а н а н о г и к а й д а н и ,
Д а л а в р у к и л о п а т и .
О х д а п о с л а л а н а л е г к у р о б о т у
Т а к а н а в и ко п а т и .
Ой летить ворон та із чужих сторон,
Да летючи-ж краче:
Ох сидить козак да над канавою
Та жалібненько плаче.
Ой летить ворон та із чужих сторон
Та він крилами має,
Ой сидить козак та над канавою,
Сорочку латає
74
.
Отсеж і пісня п р о с м е р т ь ко з а к а у д а л е к і й М о с ко в щ и н ї :
73
Драгоманів: “Полїтич. піснї укр. нар.” т. II. ст. 91.
74
Драгоманів: “Полїтич. піснї укр. народу” т. II. ст. 99. Огляд україньско-рускої народної поезиї 217
Не хили ся, явороньку, ще ти зелененький,
Не жури ся, козаченьку, ще ти молоденький!
Не рад явір хилити ся, вода корнї миє,
Не рад козак журити ся, да серденько ниє!
Ой поїхав в Московщину козак молоденький,
Оріхове сїделечко і кінь вороненький.
О й п о ї х а в в М о с ко в щ и н у д а т а м і з а г и н у в ,
С в о ю р і д н у Ук р а ї н у н а в і к и п о к и н у в .
Казав собі насипати високу могилу,
Казав собі посадити в головах калину.
“Будуть пташки прилїтати, калиноньку їсти,
Будуть менї приносити од родоньку вісти”
75
.
Важка рука московского правлїня налягала не лишень на козацтво, але й на
простий сїльский люд по лївім боцї Днїпра. Особливо тяжко відчувала україньска
людність п о с т о ї м о с ко в с к и х с а л д а т і в по своїх селах, як се бачимо із от-
сего уривка народної піснї:
Москалики соколики
Поїли ви наші волики,
А коли вернетесь здорови,
Поїсте й останні корови
76
.
Що-ж дїєть ся під той час на Українї по правім боцї Днїпра, що завдяки поль-
ско-московским торгам перейшла уже в десять лїт після смерти Хмельницкого
(1667 р.) під володїнє Польщі?
Після в е л и ко ї р у ї н и , що покрила правобічну Україну за гетьмана Доро-
шенка, коли то турецкі, татарскі, московскі і польскі війска страшенно спльонд-
75
Драгоманів: “Полїтич. піснї укр. нар. т. II. ст. 114.
76
Драгоманів: Полїтич. піснї т. II. ст. 171. 218 Філярет КОЛЕССА
рували увесь край – опустїли україньскі села й міста, бо людність утїкала цїлими
ватагами, шукаючи безпечнїйших осель.
До часів гетьманованя Дорошенка відносить ся народна пісня про н а п а д
Ту р к і в і о бл о г у П о ч а ї в с ко г о м о н а с т и р я (1675 р.):
Тії Турки злі недоріки славу учинили,
У славнім місті Вишневцеві кров з піском змісили
77
.
Та при кінци 17-ого столїтя почало козацтво знова зростати у силу і гуртувати
ся під проводом славного лицаря С е м е н а П а л ї я , про котрого і доси співає
україньский нарід піснї.
Семен Палїй був щирим прихильником сїльского люду, ставав в єго оборонї
проти шляхти і намагав ся сполучити правобічну Україну з лївобічною Гетьман-
щиною і з Запорожєм. Та не довелось сего доконати Палїєви, бо московский цар
казав єго обманом спіймати та заслати аж у Сибір 1704 р. Із того часу п а н щ и –
н я н а н е в о л я п о ч и н а є щ о р а з т о в а ж ч е н а л я г а т и н а с ї л ь с к и й
л юд у т і й ч а с т и Ук р а ї н и , щ о о с т а в а л а п і д в о л о д ї н є м П о л ь щ і .
Та люд сей памятав не так то дуже давні часи своєї волї, тож і не відразу
угнув шию до тяжкого ярма. З м а г а н є д о с в о б о д и і с а м о о б о р о н и підде-
ржували серед народу особливо козаки-Запорожцї. Колиж нелад державний, без-
правє, самоволя панів, визиск жидів-арендарів і переслїдуваня за віру довели на-
рід до розпуки, п р о к и д а ю т ь с я б у н т и з а к р і п о щ е н и х с е л я н : з’ я в л я –
ю т ь с я в а т а г и к р і в а в и х м е с т н и к і в – г а й д а м а к і в , між котрими було
богато й козаків-Запорожцїв. Коли усяка війна чи повстанє потягає за собою ма-
сові убийства та озьвіренє людий, то тим більше жорстокими були дїла гайдама-
ків, між котрими було богато й таких, що мстили ся на своїх гнобителях за особи-
сті кривди. При тім не бракло гайдамакам заохоти і від московского уряду. Що
якраз п а н щ и н а д о в о д и л а л юд и й д о г а й д а м а ц т в а , на се маємо докази
також у піснях народних:
А нашії осаули
Знають панську ласку,
З чоловіка деруть штани,
А з жінки запаску.
77
Лисенко: Збірник укр. пісень. т. І. ст. 2. Огляд україньско-рускої народної поезиї 219
Oй ходїмо, пане брате,
Та за круті гори,
Нехай тута виводять ся
Круки та ворони!
О й х о д ї м о п а н е б р а т е
В с т е п т а в г а й д а м а к и ,
Ко л и с ь м ож е , с в о ї м п а н а м,
Д а м о с я у з н а к и
78
.
Найбільше розгоріло ся повстанє селяньске в часї барскої конфедерациї
79
(1768 р.) коли то г а й д а м а к и п і д п р о в о д ом д в о х в а т а ж к і в Ґ о н т и і
З а л ї з н я к а з д о б ул и м і с т о Ум а н ь та справили там страшну різню, що про
неї співає отся пісня:
Зібрав війська сорок тисяч в містї Жаботинї,
Обступили город Умань у їдній годинї.
Обступили город Умань, покопали шанцї,
Як вдарили з семи гармат у середу в ранцї.
Як вдарили з семи гармат у середу в ранцї,
Накидали у годину жидів повні шанцї.
Не їдная ляцька вдова з города втікала,
Не їдная бідна мати із дїтьми прощалась.
Не їдная панські кудрі з горя поривала,
Не їдная чорнявая по милім ридала.
Оттак козак Залїзняк за родину бив ся,
І за тоє вішній слави в внуках заручив ся
80
.
Ледви здавила шляхта отсї селяньскі рухи при помочи московского війска,
відплачуючи гайдамакам найлютїйшими карами, як описано в піснях:
Після села Жабокрича, де Ляхи стояли,
Три козаків як шпаконьків на паль повбивали.
78
Драгоманів: Нові укр. піснї про громадскі справи. ст. 34.
79
Польске війско, що мало увільнити Польщу від московского впливу.
80
Лисенко: 9-тий десяток ст. 6. заручив ся = доступив. 220 Філярет КОЛЕССА
Не питай ся на Вкраїнї, Ляше, дороженьки,
Тілько гляди, як по дубках висять козаченьки
81
.
або в другій піснї:
Лїтай лїтай сивий орле по глубокій долинї,
Засилають Ляхи листи по всїй Українї.
Живіть, живіть, Українцї, не бійтесь нїчого,
Повішано в Пятигорах козаченьків много.
……………………………………………………………….
А вдарено в Білій Церкві з грозної гармати,
Заплакала не єдная козацькая мати.
А вдарено у Київі з грозної рушницї,
Заплакали, за козаком ріднії сестрицї
82
.
До україньскої різнї відносить ся і пісня про гайдамацкого ват ажка Швачк у:
Ой виїхав із Уманя козаченько Швачка,
Ох стала ся в тім Гуманю тай велика драчка.
“Ой нуте хлопцї, славні Запорозьцї с коней та до долу,
Но не дайте ви ся вражим Ляхам на велику підмову”.
А вражі Ляшки розумні були тай способу дібрали,
Злапали Швачку тай самотою та до Львова віддали.
Ах лети лети ти чорная галко тай на Сїч рибку їсти,
Ой вже Швачки нема, вже го осадили в самім риночку в містї”
83
.
Сумні часи гайдамаччини оспівує також пісня про С а в у Ч а л о г о , що зрадив
козацку справу:
Та схотїв же та той Сава слави залучити,
Став козаків Запорозцїв по степах ловити.
Пішов Гнатко з Кравчиною Саву підмовляти,
81
Головацкий: Народ. п сн. гал. і угор. Руси т. І. ст. 16.
82
Головацкий: Народ. п с. гал. і угор. Руси. І. 16-17.
83
Головацкий: Народ. п с. гал. і угор. Риси. І. 17. Огляд україньско-рускої народної поезиї 221
Як не схоче з Польщі іти, то смерти предати.
Сидить Сава кінець столу та листоньки пише,
А Савиха молодая дитину колише.
Пішов хлопець до пивницї замків відмикати,
Став той Гнатко з Кравчиною у двір підступати…
Не вспів хлопець, не вспів малий відчинить пивницї
Ускочили Гайдамаки у саму сьвітлицю.
Ой кинеть ся та пан Сава до ясного меча,
Ухопили пана Саву з під лївого плеча.
Ухопитьця та пан Сава за ясную зброю,
Ой підняли пана Саву на три списи в гору.
Не досягнув та пан Сава до своєї булави,
Положили пана Саву на дубові лави.
О цеж тобі пане Саво сукнї єдамашки,
Що ти нажив, вражий сину з козацької ласки
84
.
Отсе прекрасна пісня про г а й д а м а к у, щ о у к р и в а є с я в л ї с ї п е р е д
н а г і н ко ю:
Не переночую, бо славоньку чую,
А про твою, козаченьку, головку буйную.
Добри вечір тобі, ти темний байраче,
Переночуй хоч ніченьку ти волю козачу.
Не переночую, бо жаль менї буде,
Щось у лузї сизий голуб жалібненько гуде.
Вжеж про тебе козаченьку вороги питають,
Що дня й ночи в темнім лузї все тебе шукають.
Гей як крикне козаченько до гаю до гаю;
Наїжджайте воріженьки, сам вас накликаю!
85
Отсеж і пісня про с м е р т ь г а й д а м а ц ко г о о т а м а н а :
84
Лисенко: Збірн. укр. пісень II. 9. (в скороченю; мельодию записано від Богд. Лепкого).
85
Лисенко: Збірник укр. пісень т. III. ст. 13. 222 Філярет КОЛЕССА
Збірайте ся, панове молодцї та все народ молодий,
Тай підемо, панове молодцї, у той лїсок Лебедин.
Ой що-ж бо то, панове молодцї, щось у хмарі гуде,
Ой щось бо нам, панове молодцї, за пригодонька буде.
Рости рости а клен древо, рости в гору високо,
Поховали пана отамана в сиру землю глибоко.
Рости-рости, а клен древо, рости в гору ще вище,
Поховали пана отамана в сиру землю ще глибше
86
.
В тім самім часї, що гайдамаки на Українї, з’являють ся у наших Карпатах
л е ґ і н и к и або о п р и ш к и , що попри розбою справляли також кріваве дїло пім-
сти ва гнобителях. І доси співають у нас піснї про с л а в н о г о в а т а ж к а л е ґ і-
н и к і в , Д о в б у ш а , що єго зрадила Дзвінка:
Спійманих леґіників карали лютою смертию, так як і гайдамаків; ось що го-
ворить Довбуш умираючи до своїх товаришів:
Ой ви хлопцї, ой ви мої, возьміт мене з хата тої.
Возьміт мене на топори, занесїт мя в Чорні Гори.
В Чорну Гору занесїт мя, на дрібний мак посїчіт мя.
Най ся Ляхи не збиткуют, моє тїло не чвертуют.
Сріблом злотом подїлїт ся, а самі вже розходїт ся.
Але не йдїт розбивати, людську кровцю проливати.
86
Лисенко: Збірник україньских пісень ІІ. 28. Огляд україньско-рускої народної поезиї 223
Л юд с ь к а к р о в ц я н е в о д и ц я , п р о л и в а т и н е г о д и т ь с я ” .
Впали Ляхи, всїх забрали, назад руки повязали, до коней поприпинали.
Ой Добушу, ти пане наш, велика пригода на нас!
Деж ми будем зимувати тай лїтечко лїтувати?
В С т а н ї с л а в і н а р и н о ч к у, в т я ж к и х д и б а х , в з е л ї з о ч к у.
Т а м б уд е т е н о ч у в а т и , б уд у т Н ї м ц ї т ї л о р в а т и
87
.
П о у п а д к у П о л ь щ і (1772-1795 р.) прийшла т а кож п р а в о б і ч н а
Ук р а ї н а з П о д і л є м і В о л и н ю п і д м о с ко в с ко г о ц а р я , а г а л и ц к у
Р у с ь п р и л у ч е н о д о А в с т р и ї . Від того часу настали у нас більш упорядко-
вані відносини. Австрийскі цїсарі почали давати панщиняному людови деякі по-
лекші, але за те заведено рекрутчину, що сумно записала ся в народній памяти.
Тимчасом московскі царі, запровадивши на Українї свою управу, касують до
решти гетьманьский уряд і змагають до цїлковитого поневоленя україньского на-
роду. Та щоб того доконати, п р и к а з у є ц а р и ц я К а т е р и н а 1 7 7 5 р . з р у й –
н у в а т и Н о в у С ї ч з а п о р ож с к у, щ о б ул а т о д ї о д и н о к и м з а б о р о –
л о м н а р о д н о ї с в о б о д и . Послїдного кошового отамана Кальниша вивезено в
північну Московщину та замкнено в соловецкому монастирі як у вязници, де він
вимучив ся цїлих 26 лїт.
По зруйнованю Сїчи якась частина Запорожцїв поселила ся в турецкій земли
над Дунаєм, де сидїли они кошем аж до 1828 р.
Україньский нарід дуже жалкував над руїною Сїчи так як Запорожцї нїколи
не покидали думки про цїлість усеї України, про єї вільність, та про рівність і до-
бро черни.
Оттимто і доси згадує народ р у ї н у С ї ч і у сумовитих піснях:
Облягаяє Москаль Сїчі,
Лаґерями
88
стали,
87
Лисенко: Збірник укр. пісень IV, 16.
88
таборами. 224 Філярет КОЛЕССА
Вониж свого ґенерала
Три днї ожидали.
Ш а т н ул и с я п о к у р і н я х
З а п а с у ш у к а т и ,
А м о с ко в с к а в с я с т а р ш и н а
Ц е р к в и о б б і р а т и .
Т а б е р у т ь с р і бл о , б е р у т ь з л о т о ,
Щ е й в о с ко в і с ь в і ч і ,
Зостаєцця пан кошовий
З писарями в Сїчі.
Ой устань Харьку, устань батьку,
Просять же нас люде,
Як станемо на гряницї,
По прежньому буде.
Як вийдемо на гряницю,
Та впросим царицю,
Щоб оддала степи вільні
По прежню гряницю.
Та не на теж я, вражі сини,
Москаля зібрала,
Щоб степ добрий, край веселий
Назад завертала.
Ой устань Харьку, устань батьку,
Щож ми наробили,
Що степ добрий, край веселий
Тай занапастили!
Та тече річка невеличка
З під білої кручі,
Заплакали Запорожцї,
Від царицї йдучи.
Встає хмара з за лимана,
А другая з поля,
З а п л а к а л а Ук р а ї н а ,
Т а к а ї ї д о л я
89
.
Оттак то знївечили московскі царі свободу україньского народа, завели у сво-
їм темнім царстві тяжку неволю: – а всеж таки україньский нарід переховав живу
память про давно минулі часи свого самостійного вільного житя, коли м а т и н е
м о гл а з д е р ж а т и с и н а , щ о р в а в с я у д а л е к е З а п о р ож є , щоб зажити
слави козацкої та щоб ураз із лицарями-Запорожцями боронити рідну батьківщи-
ну перед ворогами, як співають у піснях:
89
Лисенко: Збірник укр. пісень т. II. ст. 11. Огляд україньско-рускої народної поезиї 225
Та болить серце ще й головочка,
Чорна хмара наступає,
Дробен дощик накрапає,
Мати сина научає:
“Та слухай, сину, мого слова,
Не йди нїгде, ночуй дома”.
Син матері не послухав,
Осїдлав коня тай поїхав.
Менча сестра коня веде,
Середуща сїдло несе,
А старша з братом іде.
– А коли братїку в гостї прийдеш?
“Візьми, сестро, піску жменю,
Посїй, сестро, на каменю –
Коли, сестро, пісок зійде,
Тодї братїк в гостї прийде”.
Нема піску, нема сходу,
Нема брата із походу
90
.
Щож стало ся із сим козаком, що покинувши рідне гнїздо, матїр і сестри, по-
їхав на війну? Про се співає слїдуюча пісня:
Накрив очі китайкою, заслугою козацькою.
Що в головах ворон краче, а в ніженьках коник плаче.
90
Лисенко: Збірник укр. пісень т. VI. ст. 7. 226 Філярет КОЛЕССА
Та біжи коню дорогою, степовою широкою,
Щоб Татари не піймали, сїделечка не здіймали,
Сїделечка золотого з тебе, коня вороного.
Як прибіжиш під ворота, стукни, грякни біля плота.
Вийде сестра, рознуздає, вийде мати, роспитає:
“Ой коню мій вороненький, а деж мій син молоденький”?
– Та не плач, мати, не жури ся, уже твій син оженив ся,
Та взяв собі паняночку, в чистім полї земляночку”
91
.
Бувало й таке, що козак, вернувши із далеких походів, не застав уже нї роди-
ни, нї дружини, як про се співає отся прекрасна пісня:
Козак їде, козак блудить,
Гей під собою кониченька нудить.
Як приїхав він до гаю
Та до тихого дунаю,
Як став же він коня напувати,
Стала зазуля кувати.
Зазуленько, моя ненько,
Закуй менї жалібненько.
Скажи менї ту дорогу,
Куди їхати до роду.
Що до роду, до родини,
Та то вірної дружини?
Не питай ся зозуленьки,
Поспитай ся соловейка.
Соловеєчку, мій брате,
Зупини ся щебетати.
Скажи менї путь-дорогу,
Гей куди їхати до дому.
І до дому, до родини,
І до вірної дївчини?
Не питай ся соловейка,
Поспитай ся соколонька:
91
Лисенко: Збірник укр. пісень т. IV. ст. 25. Огляд україньско-рускої народної поезиї 227
Сокіл високо лїтає,
Він доріженьки всї знає.
Скажи менї, соколоньку,
До домоньку доріженьку.
І до дому, до родини
І до вірної дївчини.
Ой на дубі в темнім лугу
Кричить пугач: пугу! пугу!
В е р т а й к о н я , к о з а ч е н ь к у ,
В ж е н е з н а й д е ш д о м і в о н ь к у .
Н ї д о м і в к и , н ї р о д и н и ,
А н ї в і р н о ї д р у ж и н и
92
.
Єсть богато таких пісень, що в них співає ся про козаків, і що належать без-
перечно до козацкого віка, як усї три висше наведені піснї, однакож годї означити
докладнїйше час, до якого саме они відносять ся. Піснї козацкі, се так сказати-б,
піснї станові, бож козацтво творило осібний війсковий стан серед україньскої
людности. Однакож ко з а к и п р о т я г ом 1 6 – т о г о , І 7 – т о г о і 1 8 – т о г о с т о-
лї т я в е л и п е р е д в п олї т и ч н і м ж и т ю у к р аї н ь с ко г о н а р о д у, а
с в о ю с п р а ву зі л л я л и і з н а р о д н о ю, т ом уж у п о е з иї ко з а ц ко г о ві-
к а ві д б и л а с я і с т о р и ч н а д ол я у с е г о у к р аї н ь с ко – р у с ко г о н а р о д у.
Л и ц а р с кі д у м и й і с т о р и ч н і п і с н ї ко з а ц ко г о в і к а у к л а д а л и
п о н а й б і л ь ш е с а м і-ж ко з а к и , живі сьвідки й участники тих подїй, про які
співають згадані піснї й думи. Через те богата поезия козацкого віка визначує ся
живим з’ображенєм та історичною вірностию. Слїпцї-кобзарі, між котрими поди-
бались инодї й козаки, окалїчілі в битвах чи то в турецкій неволї, розносили отсї
козацкі думи по всїм усюдам та ширили їх між народом.
Піснї козацкі мають всенародне значінє і дають найкраще сьвідоцтво для са-
михже козаків, показуючи, як горячо любили они свій нарід і свою віру, з яким
посьвяченєм бороли ся в оборонї народної свободи; врештї бачимо із пісень коза-
цкого віка, що ко з а к и т о б у в в и ц ь в і т н а р о д н о ї с и л и й е н е р ґ і ї , то
була верства сьвідома своїх цїлий та як на тії часи доволї осьвічена. I не дивниця:
в р я д а х ко з а к і в б ул о б о г а т о п и с ь м е н н и х л юд и й і таких, що вчили
ся в київській академії. В самій Сїчи запорожскій була школа, в якій учило ся не-
раз і по сто хлопцїв. Притім ко з а к и с т о я л и д уж е бл и з ь ко д о д у х о в е н –
с т в а , верстви в тих часах найбільше осьвіченої.
Під впливом письменства і в думи козацкі увійшли зразки
93
тодїшної книжної
мови і церковщини.
92
Лисенко: Збірник укр. пісень т. IV. ст. 38.
93
взірцї, приміри.